Версiя для друку Обговорити в форумi

Кіноісторія

Цієї осені в Криму у Бахчисараї відбулися зйомки історичного художнього фільму «Хайтарма» виробництва телеканалу АТR за назвою найголовнішого кримськотатарського парного танцю чоловіка і жінки, в якому і музична, і хореографічна частини мають свої повтори, це своєрідний ідентифікатор народу. Сюжет картини повертає глядача в далекий і трагічний травневий день 1944 року, коли були депортовані з півострова кримські татари. Головний персонаж — двічі Герой Радянського Союзу, легендарний кримськотатарський льотчик-винищувач Амет-Хан Султан, уродженець Алупки, який у цей день перебував у Криму і був свідком тих подій.
Автори прагнули крізь призму долі героя показати трагедію кримськотатарського народу – депортацію. Над фільмом працювала команда фахівців-професіоналів, переважно з Києва, українські та російські актори – Олексій Горбунов, Юрій Цурило, Валерій Шитовалов, Андрій Самінін, Олексій Тритенко, Дмитро Суржиков та інші. Режисер картини і виконавець головної ролі – відомий український і кримськотатарський актор і сценарист Ахтем Сейтаблаєв.
Раніше Ахтем Сейтаблаєв, будучи актором Кримськотатарського академічного музично-драматичного театру в Сімферополі, як режисер поставив спектаклі «Моя любов Електра» угорського драматурга Ласло Дюрко, дипломну виставу за «Бахчисарайським фонтаном» О. Пушкіна, «Лісову пісню» Лесі Українки, «Браво, Амадео!» за «Моцартом і Сальєрі» О. Пушкіна. Великий успіх прийшов до нього в Києві після ролі Ромео в спектаклі за мотивами п’єси В. Шекспіра на сцені столичного театру на Лівому березі Дніпра, за яку актор отримав «Київську пектораль». Він брав участь у проектах театру «Сузір’я», Російської драми і антрепризних постановках. Останніми роками Ахтем утверджує себе і як серйозна фігура в українській кінорежисурі. На його режисерському рахунку фільми: «Чемпіони з підворіття» (2012), «Темні води» (2011), «Одного разу в Новий рік» (2011), «Осінні квіти» (2009), «Осінні турботи» (2009), «Операція «ЧеГевара» (2008), «Фабрика щастя» (2007), «Квартет для двох» (2007). Оператор картини – Володимир Іванов, володар нагороди Каннського кінофестивалю – золотої пальмової гілки.
Мені вдалося побувати на знімальному майданчику, познайомитися з виконавцями головних ролей і своїми очима побачити, як проходять зйомки першого кримськотатарського повнометражного художнього фільму «Хайтарма».
За словами його продюсера Іванни Дядюри, з Ахтемом вони створили багато кінопроектів. У нього давно була мрія зняти художній фільм для кримськотатарського народу. В основі сюжету – три дні з життя героя Амет-Хана Султана: визволення Криму від німецько-фашистських загарбників, зустріч з рідними і близькими, депортація всього кримськотатарського народу. Зйомки відповідального і масштабного проекту тривали протягом жовтня.
Вночі 12 жовтня недалеко від залізничного вокзалу Бахчисарая, де декоратори побудували вагони, за архівними документами відтворили точну копію станції «Сюрень», знімалися масові сцени депортації кримських татар в ніч на 18 травня 1944 року. Саме звідси відправляли в страшну невідомість кримських татар Бахчисарайського району і Південного берега Криму.
Незважаючи на нічний час, більше тисячі осіб з усього Криму за покликом серця приїхали на ці воістину історичні зйомки. В них були зайняті тільки жінки, діти та люди похилого віку, оскільки більшість чоловіків у той воєнний період перебувала на фронті. Треба сказати, що багато кримських татар і досі дбайливо зберігають нечисленні предмети, що залишилися в них з тієї пори, та одяг, в якому приїхали на зйомки, щоб максимально зблизитися з тим часом. Та ніч зйомок масових сцен фільму «Хайтарма» надовго вкарбується в пам’ять їх учасників і залишить незгладимий слід у літописі культурного життя кримських татар.
Можливо, не випадково був обраний і час зйомок, адже 25 жовтня виповнилося 92 роки від дня народження головного героя фільму – Амет-Хана Султана, двічі Героя Радянського Союзу, лауреата Державної премії, заслуженого льотчика-випробувача СРСР, Почесного льотчика Франції, Почесного громадянина міст Ярославль, Мелітополь, Алупка та Автономної Республіки Крим.
Увійшовши в роки Великої Вітчизняної війни в десятку кращих льотчиків-асів, у мирний час Амет-Хан Султан став випробувачем нової авіаційної і космічної техніки. Його по праву можна назвати видатною особистістю XX століття.
Народився Амет-Хан Султан у місті Алупка. Батько – Султан, лакець за національністю (родом з аулу Цовкра, Дагестан), мати Насібе Садла – кримська татарка. Ще в дитинстві Амет-Хан почав мріяти про небо. Його вражало, що літак може літати вище за гірських орлів, які ширяли над вершинами Ай-Петрі.
Закінчивши кримськотатарську школу, Амет-Хан вступив у фабрично-заводське залізничне училище в Сімферополі. Паралельно відвідував заняття в Сімферопольському аероклубі, який сьогодні названий його ім’ям. Потім навчався в Качинській школі військових льотчиків. Службу почав у  м. Бобруйську.
Початок Великої Вітчизняної війни Амет-Хан зустрів під Кишиневом у складі 4-го винищувального авіаполку Одеського військового округу. Добра теоретична підготовка і тверді навички у пілотуванні бойової машини, помножені на самодисципліну, рішучість не пройшли повз увагу командирів авіаполку, і його у жовтні 1941 року було призначено на посаду командира ланки льотчиків-винищувачів.
Наприкінці 1941 року полк було дислоковано в район міста Ярославль. 31 травня 1942 року Амет-Хан Султан відкрив особистий рахунок збитих літаків. Витративши весь бойовий запас під час атаки, він протаранив корпус «Юнкерса-88» лівим крилом. При ударі воно наглухо застрягло у чужому корпусі. Щоб не впасти разом з ворожою машиною, Амет-Хан вибрався з кабіни свого літака і стрибнув униз з парашутом. Збитий радянським пілотом літак противника виявився дивиною для жителів міста. Вони встановили його на головній площі, а поряд розмістили портрет Амет-Хана з написом: «Ось хто збив стерв’ятника!». Після цього випадку Амет-Хан Султан став легендою, здобувши славу сильного і безстрашного льотчика. За цей подвиг він був нагороджений орденом Леніна та іменним срібним годинником від ярославців.
Льотчики противника впізнавали Амет-Хана «по польоту» і називали його по рації «чорним дияволом». На літаках ескадрильї Амет-Хана Султана були намальовані атакуючі орли. Мало знаходилося сміливців, готових битися з ним при зустрічі.
Людина товариська і дотепна, він відразу ставав душею компанії. Амет-Хана або Аметку, як називали його товариші, добре знали у військах. Його ім’я стало легендою, символом майстерного польоту і гостроти розуму.
29 квітня 1945 року в небі над Берліном Амет-Хан Султан збив свій останній ворожий літак. Всього за період війни він здійснив 603 бойові вильоти (з них 70 – на штурм живої сили і техніки противника), провів 152 повітряні бої, в яких збив особисто 30 і в складі групи — 19 ворожих літаків.
Звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» командиру ескадрильї 9-го Одеського Червонопрапорного гвардійського винищувального авіаційного полку капітану Амет-Хану Султану присвоєно 24 серпня 1943 року. Коли здійснювалося масове виселення кримськотатарського народу з півострова, йому було неповних двадцять чотири роки.
У картині «Хайтарма» роль Амет-Хана Султана виконує Ахтем Сейтаблаєв. Він і розповів мені, чому основою сценарію була обрана саме його доля.
— Якщо ти хочеш розповісти про якісь глобальні події, то краще це зробити через долю однієї людини або однієї сім’ї. Про депортацію, трагічну сторінку в історії кримськотатарського народу ми розповімо через долю Амет-Хана Султана, який у ті дні якраз перебував у короткостроковій відпустці у себе вдома в Алупці, де і став свідком та безпосереднім учасником тих трагічних подій.

— Ахтеме, як виник задум створення фільму «Хайтарма»?
— Необхідність у такому фільмі виникла давно. Як людина, яка мріє про те, щоб у нашого народу з’явилося своє кіно, я хотів, щоб однією з перших стрічок став фільм про одну з трагічних сторінок історії нашого народу – депортацію. Сама історія, події, які відбувалися і відбуваються з нашим народом, – це і є найголовнішою основою для того, щоб ми говорили сьогодні про те, що кіно у кримських татар має бути.

— Які факти бралися за основу при створенні сценарію?
— Ми спиралися на архівні дані, мемуари, спогади очевидців та акції «Унутма» («Не забувай»), людей, що знали Амет-Хана Султана, дослідження істориків. Частково була використана і радянська статистична база, тому що багато подій і фактів, які вказувалися в ній, як це не дивно, допомагають розкрити ті або інші події.

— Який бюджет картини?
— Близько 12 мільйонів гривень і це, на превеликий жаль, – приватні гроші. А якщо сказати точніше, то новий 90-хвилинний фільм знімається на кошти власника першого незалежного кримськотатарського телеканалу ATR Ленура Іслямова.
За словами продюсера картини «Хайтарма» Іванни Дядюри, в основу сюжету покладені кілька днів з життя Амет-Хана Султана. Це відбувалося в травні 1944 року.
10 травня 1944 року, коли Севастополь був повністю звільнений від фашистів, настав нарешті довгожданий і для Амет-Хана Султана день. Ще в Севастополі він дізнався, що його батько і мати живі і благополучно пережили окупацію. Командування дозволило капітану короткострокову відпустку, щоб відвідати батьків.
Він, у свою чергу, нагадав своїм бойовим друзям: французькому льотчику добровольчого авіаполку «Нормандія — Неман» Франсуа де Жоффру і льотчику 9-го гвардійського винищувального авіаполку, двічі Герою Радянського Союзу Павлу Головачову про запрошення, яке вони отримали ще в донських степах. Так за сценарієм у картині з’являються сцени, коли в сонячний травневий день Амет-Хан із своїми друзями приїжджає до батьків в Алупку. Про це мені розповів заслужений артист України, актор Театру драми і комедії на лівому березі Дніпра Андрій Мостренко, що виконує роль французького льотчика Франсуа де Жоффра:
— За сюжетом ми приїжджаємо разом з Амет-Ханом у відпустку на три дні до нього на Батьківщину, в Крим. Таким чином тут показана тема фронтової дружби. Молоді військові стають свідками депортації кримськотатарського народу. Французові складно зрозуміти це, і як друг він не може залишатися осторонь. Йому образливо за ту ситуацію і проявлену жорстокість влади.
За словами кастинг-директора, асистента режисера з акторів фільму «Хайтарма» Ельмара Аблаєва, минулого року він працював з Ахтемом Сейтаблаєвим над картиною «Чемпіони з підворіття». Зйомки проходили в Судаку. А цього року для них обох настав довгоочікуваний момент зйомок фільму «Хайтарма».
— Основним моїм завданням був кастинг акторів, – сказав Е. Аблаєв. – А оскільки я – житель Бахчисарая, то на етапі підготовки до зйомок допомагав і з вибором натури на місцевості. Вибір Валерія Шитовалова на роль батька головного героя картини – це мій кастинг. Я дуже радий, що він затверджений на цю роль. Це було пряме попадання в десятку. Потрібно відзначити, що батько Амет-Хана – за національністю лакець, тому візуально із зовнішністю та рисами обличчя ми вгадали. Валерію за сценарієм потрібно було промовляти окремі фрази кримськотатарською мовою. Він їх вивчив і навіть виконав танець «хайтарма». Думаю, що він чудово справився зі своєю роллю.

— Які почуття виникали у вас, кримського татарина, в процесі підготовки до зйомок картини про трагедію свого народу?
— Ця проблема, про яку ми сьогодні заговорили, мені знайома з дитинства. Адже ми застали ще живими тих людей похилого віку, яких безпосередньо депортували з Криму. Я пам’ятаю те емоційне забарвлення, з яким вони розповідали про те, що пережили. Це відклалося в моїй пам’яті. В процесі зйомок картини «Хайтарма» мною, як і багатьма учасниками, ці емоції, почуття, образи якимось чином були реалізовані.

— Чому для зйомок фільму обраний Бахчисарай?
— Тут ще залишився екстер’єр, який підходить до того часу, наприклад, вулички старої частини міста. Звичайно, були виготовлені і декорації. Спорудили навіть макет бойового літака Амет-Хана Султана. У фільмі задіяна і реставрована техніка тих років, навіть Качинський аеродром знімали в околицях Бахчисарая, будували станцію Сюрень.
Про свою участь у фільмі «Хайтарма» розповідає народний артист України, заслужений артист Росії та АР Крим Валерій Шитовалов, виконавець ролі Султана, батька Амет-Хана.
— По-перше, був кастинг. По-друге, я сам кримчанин, моє дитинство пройшло в Гурзуфі і, як усі хлоп’ята, з дитинства мріяв бути льотчиком. Для мене Амет-Хан Султан – це велика особистість. Кожного разу, буваючи в Алупці, я підходжу до його будинку, дивлюся на меморіальну дошку. Я хотів би бути схожим на таку людину, як Амет-Хан Султан, тому що він – боєць, громадянин в усіх вчинках. Я був дуже радий, коли мене затвердили на роль батька головного героя, старався якомога серйозніше ставитися до цієї роботи.

— У чому це виражалося на знімальному майданчику?
— Батько Амет-Хана – людина з твердим характером, переконана у своїй правоті, вірна, віддана владі і керівництву країни, сильна особистість. Недаремно ж він виховав такого сина, двічі Героя Радянського Союзу. Коли сталася трагедія з кримськотатарським народом, він був просто приголомшений. Є сцена, де Султан проголошує тост за Сталіна, а потім навіть не вірить у те, що ця людина могла так вчинити з кримськими татарами. Якщо на початку фільму Султан – переконана людина в тому, що радянська влада все робить правильно, то в кінці він надломлений, оскільки розуміє, що керівництво країни і особисто Сталін творять найбільшу трагедію і несправедливість.

Мати Амет-Хана Султана – Насібе Садла, кримська татарка. Її роль у фільмі «Хайтарма» виконує редактор дитячих програм телеканалу ATR Усніє Халілова.
— Потрапила я у фільм випадково, навіть не планувала, – розповідає вона. – Наші керівники визнали за потрібне мою участь в зйомках. Мабуть, підійшов мій типаж. Я приїхала на кастинг і мене затвердили на роль Насібе. Можливо, на цей вибір вплинуло і те, що в житті я теж мама. Хоч сімейне становище не дуже сприяло зйомкам, я абсолютно про це не думала і була дуже рада можливості поринути з головою в роботу. З одного боку робота – це те, що рятує нас від горя і смутку. А з іншого – я дуже старалася, переживала, що не впораюся з роллю, не виправдаю довіри творців фільму. Я все життя мріяла грати в театрі, але мені не вдалося потрапити туди. Двадцять вісім років пропрацювала в школі вчителем кримськотатарської мови та літератури.

— Скільки тривав знімальний день?
— Ми приїжджали на знімальний майданчик о 7 годині 30 хвилин ранку, а додому я поверталася об 11-й годині вечора. У нічні зміни ми приїжджали на знімальний майданчик о 6-й годині вечора, а від’їжджали – о      6-й ранку.

— Усніє-ханум, що за жінка ваша героїня Насібе?
— Про долю Амет-Хана Султана знає кожен кримський татарин. Я теж знала багато про нього, а про життя його матері дізналася детальніше тільки на зйомках картини. Насібе-ханум – звичайна жінка і в той же час незвичайна, виростила і виховала льотчика-винищувача, двічі Героя Радянського Союзу. І незважаючи на все це, вона піддалася образам і приниженням, рано посивіла. У картині є дивовижні сцени зустрічі матері і батька з сином, коли Амет-Хан приїжджає в короткострокову відпустку в рідну Алупку. Дуже зворушливі сцени депортації народу, в яких ми брали участь. Знаєте, була жахлива сцена, коли зйомки проходили під проливним дощем. Але те, що ми перенесли такі невеликі незручності, – ніщо порівняно з тим, що випало на долю всього народу. Мені дуже цікаво було брати участь у зйомках. З кожним днем я ставала впевненішою в собі і зараз можу подивитися на себе в фільмі як глядач. Я багато чому навчилася в процесі зйомок. Так, у актора Валерія Шитовалова вчилася акторській майстерності, а він у свою чергу вчився у мене кримськотатарській мові, її правильній вимові. Напевно, я все-таки реалізувала себе, тому що це була моя мрія з молодості.
Дінара Аваз, ведуча передачі «Саба ерте ATRде» («З ранку раніше на ATR») на телеканалі ATR, виконала роль нареченої Амет-Хана Султана – Феріде.
— Мені запропонували взяти участь у кастингу. В житті я не актриса, тому була впевнена, що не пройду, – сказала вона. – Але через деякий час після кастингу мені зателефонували Ленур Едемович, засновник телеканалу ATR, режисер картини Ахтем Сейтаблаєв і повідомили, що я буду виконувати роль Феріде. Я погодилася, хоч з першого разу грати таку серйозну роль мені було дуже страшно. Але, прийшовши на знімальний майданчик, побачила навкруги стільки професіоналів, що трохи заспокоїлася. Звичайно, враження від перших кадрів і самі зйомки залишаться на все життя. Я впевнена, що буде дуже красивий фільм.

— Розкажіть про свою роль Феріде, нареченої Амет-Хана Султана.
— Феріде – скромна, добра і розумна дівчина. З моєю героїнею мене об’єднує багато що: характер, любов до коней, ми обоє любимо співати. За сюжетом Феріде і Амет-Хан Султан приховували від усіх свої стосунки, хотіли повідомити рідним наступного дня про те, що вони хочуть одружитися. Але цим днем стало 18 травня – день депортації кримських татар… Я б не хотіла таку долю, як у моєї героїні.
Ця роль мені близька ще і тому, що мою бабусю депортували теж саме з цієї залізничної станції. Я згадувала її під час зйомок сцен висилки, коли була у вагонах. Тоді їй було стільки ж років, скільки мені зараз. Це я пережила зсередини і зрозуміла, як погано усе собі уявляла раніше про депортацію. Тоді все було набагато жорсткіше, складніше, і це була дійсно трагедія.
Легендарний льотчик, вірний син свого багатостраждального народу Амет-Хан Султан користувався величезною повагою і любов’ю співвітчизників. Разом з ними він був на найвищих прийомах в уряді, на площах під час мітингів та демонстрацій, неодноразово відвідував місця компактного розселення кримських татар на засланні. До останнього подиху він відчував себе часткою кримськотатарського народу і біль народу сприймав як свій. Народ пам’ятає і шанує його, пам’ять про нього житиме у віках.
Амет-Хан Султан похований на Новодівочому кладовищі в Москві. Його ім’ям названі площа в Сімферополі, вулиці в містах Криму, Волгограді, Жуковському, Махачкалі, гірський пік у Дагестані, аероклуб і школи. В Алупці діє музей імені Амет-Хана Султана, а в підкореному ним небі є планета його імені. Бронзовий бюст прославленого льотчика встановлений в його рідному місті Алупка, а також у Махачкалі.
Двічі Герой Радянського Союзу Амет-Хан Султан був нагороджений трьома орденами Леніна, чотирма орденами Червоного Прапора, орденами: Олександра Невського, Вітчизняної війни     1-го ступеня, Червоної Зірки, «Знак Пошани» і шістьма медалями.
Відважний ас, талановитий випробувач, який здійснив неймовірні експерименти в небі, Амет-Хан Султан гаряче любив свою Батьківщину – Крим і писав зворушливі вірші про свою улюблену Алупку:

Житиму долею я не простою,
Й не буду в ній
шукати спокою!
Місто моє,
 пишаюсь твоєю красою
І хочу, щоб ти пишалося мною!

Прем’єра фільму «Хайтарма» очікується навесні наступного року.

Зінуре ІСМАЙЛОВА,
провідний методист відділу зв’язків з національно-культурними, громадськими організаціями і міжрегіонального співробітництва Державної організації «Всеукраїнський інформаційно-культурний центр»
*   *   *
(Друкується зі скороченнями. Детальнішу розповідь про зйомки кінофільму «Хайтарма» читайте в журналі «Українська культура»)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #48 за 30.11.2012 > Тема ""Білі плями" історії"