"Кримська Свiтлиця" > #47 за 23.11.2012 > Тема ""Джерельце""
#47 за 23.11.2012
«МЕН╤ ТРИНАДЦЯТИЙ МИНАЛО...»
Нагаду╓мо, що ЛИШЕ ДО К╤НЦЯ ЛИСТОПАДА приймаються матер╕али на творчий конкурс серед юних читач╕в — школяр╕в Криму ╕ вс╕╓╖ Укра╖ни з нагоди 13-р╕ччя кримсько╖ дитячо╖ газети «Джерельце» п╕д Шевченковим гаслом «Мен╕ тринадцятий минало...». Надсилайте на адресу редакц╕╖ (звичайною або електронною поштою) ваш╕ л╕тературн╕, поетичн╕, публ╕цистичн╕ твори — на будь-як╕ теми, як╕ могли б бути надрукованими в дитяч╕й газет╕. Компетентне жур╕, яке очолю╓ незм╕нний шеф-редактор «Джерельця» Данило Андр╕йович Кононенко, оц╕нить ╕ в╕дбере кращ╕ творч╕ доробки, автори яких отримають шанс вибороти суперприз (розкладний велосипед!) та ╕нш╕ нагороди. Кр╕м творчих завдань ╓ й ц╕лком конкретн╕, за як╕ будуть нарахован╕ додатков╕ бали. Ось два з них: — КОЛИ ВИЙШОВ ПЕРШИЙ НОМЕР «ДЖЕРЕЛЬЦЯ»? — ХТО, НА ВАШУ ДУМКУ, НАДАВ ДЛЯ ПЕРЕМОЖЦЯ КОНКУРСУ У «ДЖЕРЕЛЬЦ╤» ГОЛОВНИЙ ПРИЗ — ВЕЛОСИПЕД? Чека╓мо на ваш╕ в╕дпов╕д╕, в╕рш╕, опов╕дання, репортаж╕, новели, статт╕. Твор╕ть! Дерзайте! Перемагайте! * * * На фото: з призовим велосипедом — Настя Тарасюк ╕ Данило Михайличенко, учн╕ НВК «Укра╖нська школа-г╕мназ╕я», м. С╕мферополь
ЗАКЛИКА╢МО ЮНИХ ЧИТАЧ╤В «ДЖЕРЕЛЬЦЯ» ЗРОБИТИ СОБ╤ ЩЕ ОДИН ПОДАРУНОК — ВИГРАТИ НОУТБУК, за який чомусь не дуже активно борються старш╕ шанувальники «Кримсько╖ св╕тлиц╕» (напевне, у вс╕х них уже ╓ ноутбуки). Тому зверта╓мося до школяр╕в ╕з д╕ловою ╕ ц╕лком реальною пропозиц╕╓ю: давайте в╕дберемо призовий ноутбук у дорослих! Зробити це не так складно, як може декому зда╓ться: ДО К╤НЦЯ ЛИСТОПАДА дайте в╕дпов╕д╕ на запитання, як╕ були опубл╕кован╕ у «Джерельц╕» («Кримська св╕тлиця» за 2. 11. 2012 р.), набер╕ть якнайб╕льше призових бал╕в ╕ ув╕йд╕ть у десятку найактивн╕ших учасник╕в, котр╕ в╕зьмуть участь у ф╕нальн╕й гр╕, де й вир╕шиться доля ноутбука та ╕нших приз╕в. Запитання можна прочитати на наш╕й ╤нтернет-стор╕нц╕ за адресою: http://svitlytsia.crimea.ua/ks_44_12.pdf
НАША ПОДОРОЖ У ПЕЧЕРИ Ми заздалег╕дь спланували цю подорож, ╕ нав╕ть сильний дощ нам не завадив насолодитися по╖здкою до Мармурових печер, як╕ розташован╕ поблизу Чатир-Дагу. Весь шлях тривав близько години, протягом яко╖ ми слухали екскурсовода, котрий розпов╕дав про печери, про ╖хню глибину, ╕стор╕ю в╕дкриття. Спочатку ми побували у Мармуров╕й печер╕. Всередин╕ печери — величезн╕ зали з фантастичними ф╕гурами, р╕дк╕сними видами кристал╕в. Ун╕кальн╕сть Мармурово╖ печери принесла ╖й св╕тову популярн╕сть, вона входить до п’ят╕рки найкрасив╕ших печер планети ╕ ╓ одн╕╓ю з найв╕дв╕дуван╕ших у ╢вроп╕. Пот╕м, про╖хавши приблизно три к╕лометри, спустилися у печеру п╕д загадковою назвою Ем╕не-Ба╖р-Хосар, яка виявилася нав╕ть ц╕кав╕шою, н╕ж попередня, бо у н╕й ми побачили справжн╕ к╕стки мамонта, зубра та тогочасних косуль. Цим к╕сткам, як розпов╕в нам екскурсовод, уже б╕льше м╕льйона рок╕в! На згадку про подорож учн╕ придбали сувен╕ри: хто — лист╕вку, хто — наб╕р фотограф╕й, а ми — шматочки г╕рсько╖ породи з печер. Нам сподобалась наша подорож, адже ми побачили ╕ д╕зналися багато нового. Нечасто ми отриму╓мо так багато позитивних вражень!
Ем╕ль ╕ Кемал ╤БРАГ╤МОВИ, учн╕ 8-А класу НВК «Укра╖нська школа-г╕мназ╕я» м. С╕мферополь
ДУЖЕ СУМНА ╤СТОР╤Я... Собака — це ╓дина ╕стота на Земл╕, котра любить людину б╕льше, н╕ж себе. (Дж. Б╕лл╕нгс)
М╕й знайомий в╕дпочивав на остров╕, його не було вдома багато дн╕в. Я чекала його, купила торт, хот╕ла п╕сля при╖зду покликати в гост╕. Коли в╕н при╖хав, я дуже зрад╕ла. В╕н мен╕ розпов╕в ╕стор╕ю, яка мене дуже вразила. На в╕дпочинку м╕й друг побачив, як в╕д берега рушив човен. У ньому сид╕ло тро╓ паруб╕йк╕в. Друг п╕шов на протилежний берег остр╕вця. Б╕ля куща побачив собаку. В╕н спочатку подумав, що йому здалося, але подивившись ще раз, все зрозум╕в — це насправд╕ був собака. Тварина лежала безпорадна: морда — на з╕в’ялому лист╕, лапи безв╕льно в╕дкинут╕ вб╕к. В╕н не м╕г поворухнутися, йому, напевне, було дуже боляче. М╕й знайомий не розум╕в: пес поранений чи хворий? В╕н не м╕г втямити, як ця б╕дна тварина опинилася на остров╕? Напевне, ╖╖ залишили хлопц╕, а може, це не так? Знайшов бляшанку, набрав води ╕ спробував напо╖ти хворого пса. Через дек╕лька хвилин почувся голос батька мого товариша: «Де ти взяв цього нещасного пса?». Ц╕╓╖ мит╕ собака встав на сво╖ чотири лапи. (Коли мен╕ це розпов╕дали, я не могла пов╕рити. Можу уявити, яким був стан у друз╕в нашо╖ с╕м’╖). Вони оглянули тварину «з розбитим серцем». У не╖ була обл╕зла шерсть, шк╕ра в╕двисла, на боц╕ рана. Швидко стали л╕кувати ╖╖. Промили рану водою, обережно обробили ╖╖ йодом та зав’язали сорочкою. Я була переконана, що ця с╕м’я н╕коли б не покинула тварину у такому стан╕, адже вони завжди допомагають вс╕м, кому можуть. Раптом почулося хрипкувате постр╕лювання мотора. ╤з човна вийшла д╕вчина. Собака з останн╕х сил встав та поб╕г ╖й назустр╕ч. Д╕вчина с╕ла навпоч╕пки, стала гладити пса м╕ж вухами. «Це ваш собака? Що з ним сталося?» — спитали ╖╖ наш╕ друз╕. Д╕вчина розпов╕ла все. Виявилося, що пес мало не обварився, коли випадково перевернувся казан з рибальською юшкою. «То ви його залишили помирати?». Незнайомка н╕чого не сказала. Коли човен в╕ддалився, собака поб╕г за ним, але все було марно. На щастя, з собакою все гаразд. На л╕кування було витрачено багато часу, але все вже позаду. Я можу з певн╕стю сказати, що такому другов╕, як собака, можна дов╕ряти, знаючи, що в╕н не покине в скрутну хвилину. На мою думку, треба покарати тих, хто зм╕г залишити цього нещасного пса на остров╕. Я переконана, що у цих людей нема╓ н╕ серця, н╕ душ╕.
Л╕л╕я КАРПЕНКО, учениця 10 класу Пруд╕всько╖ ЗОШ ╤-╤╤╤ ступен╕в Сов╓тський район, АР Крим
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 23.11.2012 > Тема ""Джерельце""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11074
|