Версiя для друку Обговорити в форумi

Іван Васильович Сидорук — людина незвичайних уподобань, а відповідно і долі, й те, що, перебуваючи проїздом у Сімферополі, він знайшов дорогу до «Кримської світлиці», нас не здивувало, бо такі люди до нашої газети горнуться.
Приїхав Іван Васильович із Ковеля з трьома синами: меншеньких віз на відпочинок до Євпаторії, а старший, п’ятнадцятирічний Тарас просто взявся скласти їм компанію. Вдома лишилися лише дві маленькі донечки та господиня Світлана Василівна. Сім’я за теперішніми мірками не маленька. А її ж і прохарчувати треба, і кожному дати раду. Тож і запитала у Івана Васильовича, хто він за фахом і де працює, бо сумніваюсь, що, живучи на 9-му поверсі, можна годуватися із власного господарства. У відповідь наш гість назвався директором парку-музею архітектури та побуту Полісся. Але хоча слово «директор» і звучить переконливо, та ідея створення парку-музею виявилася швидше ідеєю, ніж її реальним втіленням.
Сьогодні, коли музеї-скансен набувають все більшої популярності, і якщо подібного немає на Поліссі, цілком ймовірно, що незабаром стараннями Івана Васильовича з’являться і традиційна українська хата минулого чи позаминулого століття, і вітряк, і кузня, — все, що характеризувало місцеві побут та архітектуру, як вже з’явилася окультурена зона для відпочинку. Проте у все це необхідно спочатку вкласти чималі кошти, а жити треба щодня. То, можливо, чоловік займається підприємницькою діяльністю?
І таки виявилося, що дійсно займається. Але ж якою! Іван Сидорук виготовляє дитячі іграшки, які колись були досить популярними і яких сьогодні не виготовляє майже ніхто. А опанувати цю техніку не так уже й важко. Досить столярного та слюсарного інструменту, власних рук і бажання, аби дітвора не забувала свого, народного, українського. В асортименті Івана Васильовича літунці, свистунці, деркачі, калатала, стукавки, фуркала, вітрячки, повітряні кульки та інші дивовижні речі, якими колись бавилася і маленька Леся Українка, спогади про котру перетворили пана Івана на дядька Лева Скулинського — прототипа одного із героїв «Лісової пісні». Цей дивовижний світ захопив Івана Сидорука настільки, що став для нього другою реальністю, тож він зазиває туди і дітвору з допомогою всіх отих веселих чудернацьких звуків. Бо, можливо, є десь серед них ще одна маленька Леся, талант якої допоки дрімає і йому треба допомогти проснутися…
І старовинна народна іграшка користується попитом. Іван Сидорук — сьогоднішній «Лев Скулинський» — реалізовує свої вироби у Львові, Києві, Миколаєві, Чернігові. В цьому, як і у виготовленні іграшок, йому допомагають сини. За плечима у Івана Васильовича — Вижницьке училище декоративно-прикладного мистецтва, він є заслуженим працівником культури України, а ще — членом Народного Руху України. Недарма ж народився у Хотишеві, що був колись одним із центрів Українського повстанського руху. Тож любов’ю до України в тих краях нікого не здивуєш. Але ось такою дієвою, спрямованою у майбутнє, що стала способом життя, можна здивувати і місцевих патріотів, що вже казати про нас, кримчан. Іван-Лев, відвідуючи школи, охоче розповідає дітям про той період історії, який є для нього особливо привабливим, виступає з різноманітними проектами, організовує дитячі свята патріотичного спрямування. І справа його не пропаде з часом — її підхоплять сини і дочки, які підростають під лісову пісню живих дерев’яних іграшок.

Тамара СОЛОВЕЙ

ШАНОВНІ ЗЕМЛЯКИ! УКРАЇНЦІ! ЗВІЛЬНІМО УКРАЇНСЬКЕ СЛОВО, ГАЗЕТУ, КНИГУ, КУЛЬТУРУ, ДУХОВНІСТЬ З-ПІД ОБЛОГИ ВЛАСНОЇ БАЙДУЖОСТІ Й ЧУХРАЇНСТВА!
КУПУЙТЕ, ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ, ЧИТАЙТЕ, ПРОПАГУЙТЕ, ПІДТРИМУЙТЕ РІДНЕ, УКРАЇНСЬКЕ!
ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС «КРИМСЬКОЇ СВІТЛИЦІ» — 90269. Вартість передплати: 1 місяць — 9,27 грн.; 3 місяці — 27,21 грн.; 6 місяців — 52,77 грн.; на рік — 104,34 грн. Передплатіть «Кримську світлицю» не лише для себе — зробіть подарунок своїй школі, бібліотеці, рідним, знайомим: чим більше в українського друкованого Слова буде шанувальників, тим надійнішим буде його майбутнє! Адреса редакції: 95006, м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 5, к. 14.
Тел.: (0652) 51-13-24, (050) 957-84-40; ел. пошта: kr_svit@meta.ua; Інтернет-сторінка: http://svitlytsia.crimea.ua

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #46 за 16.11.2012 > Тема "Душі криниця"