Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 26.10.2012 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#43 за 26.10.2012
ОРДЕН ЗА ЛЮБОВ ДО БАТЬК╤ВЩИНИ

Живе Анатол╕й Йосипович ╤ванов у Криму майже 11 рок╕в, ╕ його обличчя вже стало давно знайомим ╕ р╕дним для тих, хто в╕дв╕ду╓ укра╖нськ╕ патр╕отичн╕ заходи — н╕бито в╕н був серед нас завжди. Насправд╕ ж майже все його життя пройшло на К╕ровоградщин╕, де в╕н народився в с. Губ╕вка Компан╕╖вського району, ╕ вже менш як через р╕к залишився безбатченком, бо кинули 24-р╕чного Йосипа без будь-яко╖ п╕дготовки прямо в пекло в╕йни, ╕ на веч╕р в╕н вже опинився в госп╕тал╕, а невдовз╕ загинув.
Нелегка то була доля — во╓нне сир╕тство: безпросв╕тний голод, б╕дн╕сть, незахищен╕сть. Жили у землянц╕ — моторошно згадувати. Кажуть, що хлопчики, як╕ зростають без батьк╕вського п╕клування, непросто звикають до сво╓╖ чолов╕чо╖ рол╕, важко знаходять м╕сце у житт╕. Та з Анатол╕╓м сталося по-╕ншому. Можливо, зарадила в╕йськова служба, а д╕сталась вона йому, як на замовлення.
╢кспериментальний атомний п╕дводний човен, де служив Анатол╕й ╤ванов, — це надсучасний корабель, який може бути п╕д водою необмежену к╕льк╕сть часу на глибинах в дек╕лька сот метр╕в. ╤снувала реальна небезпека опром╕нення член╕в ек╕пажу, спочатку видавали ╕ндив╕дуальн╕ дозиметри, аби можна було в╕дстежувати ступ╕нь отримано╖ дози рад╕ац╕╖, а пот╕м в╕дмовилися ╕ в╕д ц╕╓╖ марно╖ турботи. Доля корабля ╕ людей залежали в╕д психолог╕чно╖ сум╕сност╕ член╕в ек╕пажу, ╖хньо╖ майстерност╕ та в╕дданост╕ справ╕.
Довелося Анатол╕ю брати участь ╕ у л╕кв╕дац╕╖ безпосередньо╖ катастрофи, що сталася на ╕ншому човн╕. Все це, звичайно, не зм╕цнило його здоров’я. ╤ так чотири роки. Тож, пройшовши цю чолов╕чу школу, в╕н уже був готовий до будь-яких ╕спит╕в. А складати ╖х довелося перш за все п╕д час вступу до Дн╕пропетровського г╕рничого ╕нституту, де в╕н здобув фах ╕нженера-енергетика. У той же час працював на одному ╕з п╕дпри╓мств М╕н╕стерства електронно╖ промисловост╕ м. К╕ровограда.
Та ось розпочалася перебудова, ╕ завод став н╕кому не потр╕бен, окр╕м тих, хто мав можлив╕сть скористатися його майном та потужностями в особистих ц╕лях. Анатол╕ю ╤ванову було боляче дивитися на розруху р╕дного п╕д-при╓мства, якому в╕ддав майже 26 рок╕в життя. Змушений був по╖хати до Ки╓ва на сп╕вбес╕ду, де ╕ отримав перев╕д на роботу до Нац╕онально╖ ком╕с╕╖ регулювання електроенергетики Укра╖ни. На початку 2002 року перевели його до Криму на посаду заступника начальника Кримського територ╕ального представництва, обов’язок якого — контроль за виконанням л╕ценз╕йних умов природних монопол╕ст╕в у сфер╕ енергетичного ╕ нафтогазового комплексу Укра╖ни.
Зв╕дси ╕ вийшов на пенс╕ю, т╕льки-но виповнилося 60 рок╕в — надто вже багато було тих, хто дихав йому в потилицю. Але було б дивно, якби людина з колом його знань, досв╕дом та енерг╕╓ю на цьому ╕ заспоко╖лась, в╕д╕йшовши в╕д активного життя, — Анатол╕й Йосипович занурився в громадсько-пол╕тичну д╕яльн╕сть, а в 2009 роц╕ його було обрано головою Кримсько╖ орган╕зац╕╖ Всеукра╖нського об’╓днання ветеран╕в.
Щодо ╕стор╕╖ створення ц╕╓╖ орган╕зац╕╖, то варто зауважити, що б╕ля ╖╖ виток╕в стояв В’ячеслав Чорнов╕л, а першим головою був ╤гор Юхновський. Тож ╕ виникло воно як патр╕отичне об’╓днання, д╕яльн╕сть якого спрямована, з одного боку, на в╕дстоювання укра╖нсько╖ державност╕ та нац╕ональних ц╕нностей, а з ╕ншого — на п╕дтримку сво╖х же член╕в, яких сьогодн╕ нарахову╓ться близько м╕льйона ╕ як╕ за в╕ковими показниками ╓ дуже вразливою категор╕╓ю населення.
Особливо болючими питаннями для Анатол╕я ╤ванова ╓ захист р╕дно╖ мови та земл╕, яка ось-ось п╕де з молотка. До земл╕ у Анатол╕я Йосиповича надзвичайно трепетне ставлення. Можливо, тому, що ╕ батько, ╕ д╕д його були агрономами. Хоча ця любов до земл╕, до господарювання дорого коштувала д╕дусев╕ Трохиму Антоновичу — не пробачила йому цього радянська влада, хоча ╕ в╕дв╕в в╕н до колгоспу добров╕льно останню кор╕вку ╕ селяни обрали його головою с╕льради. Тож ота генетична любов до земл╕ для Анатол╕я ╤ванова ╓ святою, ╕ п╕дтвердження цьому в╕н знаходить у Б╕бл╕╖. Була проведена велика роз’яснювальна робота серед мешканц╕в Криму та громадськост╕. В╕н став одним ╕з ╕н╕ц╕атор╕в створення Кримського ком╕тету захисту р╕дно╖ земл╕, до якого при╓дналося 14 громадських орган╕зац╕й.
Анатол╕й ╤ванов переконаний, що не треба було руйнувати колективн╕ господарства ╕ розпайовувати землю. На основ╕ останн╕х треба було створити сучасн╕ агропромислов╕ об’╓днання. В╕н проти приватизац╕╖ таких пров╕дних галузей господарства, як енергетика, з якою було пов’язане чи не все його св╕доме життя. Адже власники, як показу╓ досв╕д цих рок╕в, аж н╕як не прагнуть вкладати кошти у в╕дновлення та модерн╕зац╕ю галуз╕, ╖хня ╓дина мета — вичавити з не╖ якомога б╕льше кошт╕в, аби вкласти ╖х в якусь ╕ншу прибуткову справу. Теж саме буде ╕ з землею, а про ун╕кальн╕ укра╖нськ╕ чорноземи доведеться т╕льки згадувати (до реч╕, вони вже й сьогодн╕ виснажен╕ соняхом, р╕паком та со╓ю). Тож одним ╕з головних показник╕в щодо того, з ким ветеранському об’╓днанню по дороз╕, а з ким н╕, для А. ╤ванова стало земельне питання. В╕дм╕нну в╕д його позиц╕╖ тут ма╓, зокрема, парт╕я «Удар», та й Меджл╕с кримськотатарського народу тривалий час ухилявся в╕д в╕дверто╖ в╕дпов╕д╕, хоча закон про в╕дновлення прав депортованих т╕сно пов’язаний ╕з власн╕стю на землю ╕ передачу ╖╖ в руки «законних господар╕в».
А ще в кол╕ ╕нтерес╕в Анатол╕я ╤ванова як голови Кримського в╕дд╕лення ветеранського об’╓днання та ╕ як людини — майбутн╓ Укра╖ни, яке уособлюють д╕ти. Тож в╕н охоче зустр╕ча╓ться з╕ школярами, ╕з сумом констатуючи: вони погано знають ╕стор╕ю сво╓╖ держави. Проте перш н╕ж провести таку зустр╕ч, в╕н мусить одержати дозв╕л у директора, а директор — у м╕ськвно, нав╕ть без-оплатна передача портрет╕в укра╖нських гетьман╕в без узгодження з чиновниками в╕д осв╕ти неможлива. Сп╕лку╓ться Анатол╕й Йосипович ╕ з арм╕йською молоддю, для яко╖ питання виховання патр╕отизму ╓ дуже важливим.
Щодо позиц╕╖ ветеранського об’╓днання в ц╕лому, то вона досить радикальна, бо ╕ сьогодн╕ орган╕зац╕я не зреклася настанов сво╖х засновник╕в. Так, у колонц╕ редактора в журнал╕ ветеран╕в «Запов╕т батьк╕в» колектив автор╕в розм╕ркову╓ про «людинозв╕р╕в», як╕ «раптом почали вважати нашу предков╕чну землю — сво╓ю вотчиною, наших син╕в — сво╖ми рабами, наших дочок — сво╖ми наложницями», ╕ звинувачу╓ в усьому цьому «мовчазних» укра╖нц╕в, як╕ пок╕рливо ковтають отруйн╕ п╕люл╕ в╕д «к╕валових та колесн╕ченк╕в». Настро╖ у кримчан дещо ╕нш╕. Та Анатол╕й Йосипович завжди на боц╕ ╕нтерес╕в Укра╖нсько╖ держави, а не певних ос╕б чи корпорац╕й, як╕ за красивими гаслами приховують власн╕ шкурн╕ ╕нтереси.
Коли потерпала ╕ була на меж╕ зникнення «Кримська св╕тлиця», А. ╤ванов пост╕йно був з нами, бо усв╕домлював: така газета потр╕бна Укра╖н╕, особливо в Криму. Тож ╕ под╕литися сво╓ю рад╕стю в╕н прийшов у першу чергу до редакц╕╖. А под╕я ╕ д╕йсно ╓ знаковою: 19 жовтня у Верховн╕й Рад╕ Криму Анатол╕ю ╤ванову вручили державну нагороду — орден «За заслуги ╤╤╤ ступеня». А це означа╓, що людина з под╕бною позиц╕╓ю потр╕бна не т╕льки Укра╖н╕, але й Криму, попри особливе ставлення тут до деяких загальнонац╕ональних питань.
З трибуни Верховно╖ Ради АРК Анатол╕й ╤ванов подякував за високу оц╕нку сво╓╖ скромно╖ прац╕, висловив спод╕вання на пл╕дну сп╕впрацю, п╕дтримку та сприяння Верховно╖ Ради Криму, Ради м╕н╕стр╕в АРК, орган╕в м╕сцево╖ влади у виконанн╕ колективом Кримського в╕дд╕лення вимог Статуту ВОВ з орган╕зац╕╖ сусп╕льного вза╓морозум╕ння ╕ консол╕дац╕╖ вс╕х ветеран╕в ╕ пенс╕онер╕в, покращення умов житт╓забезпечення, захисту соц╕альних прав ╕ духовних ╕нтерес╕в ветеран╕в, участ╕ в розбудов╕ громадянського сусп╕льства молодо╖ Укра╖нсько╖ держави, вихованн╕ молодого покол╕ння в дус╕ патр╕отизму. «Служу укра╖нському народов╕!» — такими словами завершив св╕й виступ Анатол╕й Йосипович, зустр╕нутий схвальними оплесками присутн╕х.
Прац╕вники редакц╕╖ дуже рад╕ ╕ горд╕ з приводу нагороди нашого однодумця, вони вважають це паростком об’╓ктивност╕ ╕ доброзичливост╕ щодо людей р╕зних переконань, як╕ в т╕й чи ╕нш╕й форм╕ працюють на благо укра╖нського народу. ╤ це попри те, що за 15 рок╕в свого ╕снування Кримське в╕дд╕лення Всеукра╖нського об’╓днання ветеран╕в не одержало жодно╖ коп╕йки ф╕нансування, не ма╓ н╕ оф╕су, н╕ комп’ютера ╕ вс╕ сво╖ заходи проводить власним коштом. Варто зауважити, що в ╕нших рег╕онах м╕сцева влада вбача╓ у представниках ветерансько╖ громади справжн╕х соратник╕в ╕ п╕дтриму╓ ╖хню д╕яльн╕сть коп╕йчиною. Бо як╕ у ветеран╕в пенс╕╖?!
Це питання не оминалося увагою на жодному з╕бранн╕ ветеранських орган╕зац╕й, останн╓ з яких в╕дбулося 1-2 жовтня (в День людей похилого в╕ку) у Ки╓в╕. Та на в╕дм╕ну в╕д попереднього форуму (а проходять вони раз у два роки) перших ос╕б держави тут так ╕ не дочекалися, хоча головним допов╕дачем мав бути м╕н╕стр прац╕ ╕ соц╕ально╖ пол╕тики С. Т╕г╕пко.
Тож поговорили про сп╕льн╕ болюч╕ проблеми (м╕зерн╕ пенс╕╖, скорочення мереж╕ медичних установ, неувагу до д╕тей в╕йни, ╕гнорування ран╕ше ухвалених закон╕в тощо) та й роз’╖халися. Непоко╖ть Анатол╕я Йосиповича ╕ бюджет кра╖ни на наступний р╕к, що зор╕╓нтований на майбутню непрогнозовану економ╕чну ситуац╕ю ╕ м╕стить в соб╕ м╕н╕мум ч╕тко обумовлених ф╕нансових зобов’язань.
Отже, ймов╕рно, доведеться воювати ╕ надал╕. А снаги щодо здобуття перемог у орденоносця ма╓ бути сутт╓во б╕льше. Тож ╕ перемог, спод╕ва╓мося, — теж.

Тамара ФЕДОРЕНКО

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 26.10.2012 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10918

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков