Версiя для друку Обговорити в форумi

ЛИСТОПАДОВИЙ ЕТЮД

Веду я осені останній репортаж,
А небо цідить хмари, мов крізь лійку.
За шибкою заплаканий пейзаж,
Як зошит в косу давнішню лінійку.
І міждощів’я... Гостра зореспіль...
Обшурхавши стоги соломи й сіна,
Сном Левітана осінь сходить з піль,
Щоб зиму вже покликати на зміну.

ОСІННІЙ ПОШТАР

День наче золото.
Багряно
Сад всю долівку застелив.
Чиєсь задумливе сопрано
Озвучило старий мотив.

Біля воріт
В тривозі ранній
Клен зарум’янився і стих.
Він осені — немов коханій
Прощальні посила листи.

Та вітер — той поштар крилатий,
Якому, видно, все одно, —
Їх не поніс до адресата,
А кинув у моє вікно.

ОСТАННІЙ ТАНЕЦЬ ОСЕНІ

Стоять біля двору запряжені коні
І тільки чекають на поклик: вперед...
Вже осінь згорає на жовтім осонні,
Нанизує звуки густі, наче мед.

Усе у полоні ліричної теми —
А хто відгадає її до кінця?
І тільки гарячі, сумні хризантеми
Отій ностальгії чомусь до лиця.

Озвалась мелодія давня неждано...
А де той скрипаль, невідомий артист?
Танцює гуцульське поривчасте танго
Останній кленовий стрімкий падолист.

ГОРОБИНІ ГРОНА

Зачервоніла горобина —
Зирнула осінь з-за плеча...
І ніби зовсім без причини
На втіху крапнула печаль.

Мелодія якась лелеча
Торкнулась білими крильми...
Згадалось те, що так далеко,
Куди вже не вернемось ми.

...А ти з’явилася раптово —
Не усвідомив до кінця...
Лише губами ніжне слово
До твого притулив лиця.
Ти, наче пташечка, забилась,
Мене руками обняла...
І вереснева горобина
Зачервоніла, як могла.

Той день в очах моїх і досі,
Хоч має час ходу швидку...
Тоді здалося — пізня осінь —
Мов у червоному вінку.

Відбили вже далекі дзвони —
Давно це трапилось... Колись...
І все ж ті горобині грона
Чомусь у серці зостались.

СТРАЖДАЮ І ЛЮБЛЮ

Пишу про квіти — думаю про тебе.
Пишу про сад, — а бачу в нім тебе.
Бо ти мій сад, моє високе небо,
Світання мого серця голубе.

Любові поклик незбагненний, чулий.
І забуваю я свої літа.
У ранній пташці я тебе почую —
І все останнє в безвість відліта.

Прийде журба — за тебе заховаюсь,
А радість — із тобою розділю.
Я, може, за порив цей ще покаюсь,
А поки що страждаю і люблю.

ОСІННЄ КОХАННЯ

Промовчу я, нічого не скажу,
Хоча душа заповнена словами.
Від заздрісних очей я збережу
Оцю любов, що розцвіла між нами.

Її чекав я у зимові дні
І вечори, коли тепліло літо.
Вона ж прийшла в багрянцевім вогні,
Коли було вже листям землю вкрито.

Осінній день — теж для любові час,
Хоча печалі грають своє свято.
Та пензлі осені зачарували нас,
Бо в тих малюнках ніжності багато.

Свої чуття в багряну даль несу,
Не розділю на кола і квадрати...
Спасибі, осене, що ти, сховавши сум,
Усе ж любов умієш дарувати.

ЩЕ Є ПАТРІОТИ

В нас хочуть забрати
Святу незалежність
Чужинські магнати,
Зрадливці тутешні.
Нас хочуть зігнути,
Схилити додолу.
Та цьому не бути
Ніколи, ніколи!

В нас небо величне,
Земля в нас багата.
Хай недруг не кличе
Іти брат на брата.
Хіба ми не дужі,
Хіба безпорадні?
Повернемо душі
В бік волі та правди.

Між стихлого люду
Ще є патріоти,
Що спати не будуть.
А їх не збороти!
Відродимо славу
Недавню й колишню.
На праведну справу
Нас кличе Всевишній.

НЕ СЛУХАЙ ХИТРУНІВ

Колись кричав, ганьбив неправду й зло.
Слова, слова... Неначе дим цигарки.
Продався... Заховавсь за темне скло
Новенької своєї «іномарки».

Купився на наживочку просту,
І зрадництво уже тебе не мучить.
Тепер стоїш, як мовлять, на посту
Своїх маєтків і благополуччя.

А як народ, якому клявся ти,
Якого захищати всюди треба?
Та голос мій — як в діжку пустоти.
Вже не спроможний долетіть до тебе.

За п’ятими дверима в тишині
Ти грієш владне грошовите крісло.
У серці, де притулок є брехні,
Не віднайдеться місця правді.
Тісно!

Ти зрадив вірі, мові зрадив теж.
Не треба їх — коли в кишенях гроші.
В туманах зла напевно не збагнеш,
Що в цьому світі справжнє і негоже.

У хитрослів’я ти сховав обман,
На мить змінивши образ свій пихатий.
З усмішечкою лізеш на екран,
Бо захотілось знов у депутати.

Народе мій, не слухай хитрунів,
Дай руку тим, хто йде до правди стійко,
Хто може вчуть людські страждання й гнів
І не продатись за липку копійку.

Український поет-пісняр, заслужений діяч мистецтв України Вадим Крищенко з відомим виконавцем пісень на його слова народним артистом України Павлом Дворським

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #42 за 19.10.2012 > Тема "Душі криниця"