Версiя для друку Обговорити в форумi

Ми вперше побачили столицю Криму з вікна маршрутного таксі. Враження було двояке: з одного боку все російською мовою, а з другого - стільки українських прапорів на установах в будній день. Навіть у Львові стільки не побачиш.
Та, як виявилося, це була демоверсія. Бо, наприклад, в крамниці не розуміли "нашої" мови, одна літня пара чомусь охрестила нас поляками. До речі, так само назвав нас один з сімферопольських водіїв. Але "хітом" тижня став вислів дядька, який їхав з нами в одній маршрутці. Він, правда, був трохи напідпитку, а у таких, як кажуть, на язиці те, що у тверезого на умі. Дядько попросив водія зупинитись. Той, напевне, не почув, тоді пасажир підійшов і гучно почав вимагати зупинки, бо біля нього, мовляв, сидять "якісь литовці" (тобто це ми).
Видно, й справді у кримському побуті рідко звучить державна мова, а якщо й так, то її плутають то з польською (про це ми згодом в "Кримській правді" прочитали), або навіть з литовською.
Добре, що хоч не з китайською!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #29 за 18.07.2003 > Тема ""Будьмо!""