Версiя для друку Обговорити в форумi

На перший погляд, мало б ставати дивно, коли після кільканадцяти років незалежності країни, яка має свою повноцінну мову, в певних її областях на звичайне, не обтяжене глибоким філософським змістом запитання нею рідною (припустимо, у громадському транспорті) отримуєш у відповідь витріщені очі співрозмовника. В українському (!!!) Криму така ситуація чомусь нікого не шокує. Залишається лише дивуватись: "Чому?"
З метою з'ясувати причини цього ми і вирушили до місця, де повинно було б відбуватися відродження національної ідеї в регіоні. Йдеться про Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського, куди ми і завітали в розпал передвступної метушні. І яким же було наше здивування, коли, проштовхнувшись між заполоханими батьками і збудженими абітурієнтами до інформаційного стенда, побачили, що на українську філологію заяв подано найбільше. Оце і справді колиска відродження української самосвідомості!
А от і не вгадали. Як виявилось, на цю спеціальність просто відносно легко вступити. Два екзамени, прохідний бал - 8, тобто відбутися можна  двома четвірками і легким переляком. Одне добре - іспити приймають лише українською. Проте на російській філології ситуація дзеркально протилежна. Судячи з екзаменів, тут, щоб стати студентом, можна навіть на здогадуватись про існування української мови як такої.
Нехай, дивимось далі. Ось спеціальність "Журналістика". Ніби дуже навіть філологічна професія, що вимагає вільного володіння мовою Шевченка і Франка. Проте і тут несподіванка: твір при вступі можна писати на вибір з російської чи української літератури, а другий екзамен взагалі безальтернативний - щоб занадто не переукраїнізовувати  майбутніх журналістів, здаємо російську мову та літературу (усно).
Ще одна цікава деталь: твори треба писати при вступі на всі спеціальності і на всі - невідомо якою мовою. З однієї сторони інформаційного стенда дізнаємось: треба писати "твір", а з іншого - "сочинение". Зрештою, виявилось, що все одно, чи буде абітурієнт "творити", чи "сочинять" - головне, щоб по темі.
І це Таврійський національний університет?! Цікаво, якої нації? Чи не східної Московії випадково? Дехто може заперечити, мовляв, кримська земля ой яка поліетнічна, тому обов'язковий іспит з української мови для кожної спеціальності є недоцільним. Але тоді вже нехай слово "національний" у назві навчального закладу зникне або природно трансформується у "міжнаціональний" або, ще краще, доповниться згадуванням тієї нації, в інтересах котрої провадиться така політика. Тим часом ситуація, коли абітурієнт ось так вибирає, якою мовою складати іспити, можливо, відбиває у нього останній стимул взятись за вивчення державної.
Таким чином, для майбутніх спудеїв одного з найпрестижніших ВНЗ Південної України набагато корисніше і важливіше знати мову "старшого брата", ніж власну. А потім ми дивуємось, чому в сімферопольському магазині, запитавши: "Чи є у вас локшина?", чуємо у відповідь ошелешене: "Чаво?!"

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #29 за 18.07.2003 > Тема ""Будьмо!""