Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
К╤ЛЬК╤СТЬ СКАРГ НА ДОТРИМАННЯ ЗАКОНУ ПРО МОВУ ЗРОСТА╢
Значний стрибок у ставленн╕ до мови стався власне п╕сля повномасштабного вторгнення Рос╕╖…


НА ХЕРСОНЩИН╤ В╤ДКРИВСЯ ПЕРШИЙ ФЕСТИВАЛЬ «Р╤ДНА МОВА - ШЛЯХ ДО ПЕРЕМОГИ»
Укра╖нська мова об’╓дну╓ укра╖нц╕в у боротьб╕ та в нац╕ональн╕й ╕дентичност╕…


УКРА╥НЦ╤ ВИЗНАЧИЛИСЬ, ЧИ ТРЕБА РОС╤ЙСЬКА У ШКОЛАХ
42% укра╖нц╕в п╕дтримують збереження вивчення рос╕йсько╖ мови в певному обсяз╕.


МОВА П╤Д ЧАС В╤ЙНИ СТАЛА ЗБРО╢Ю
В Укра╖н╕ в╕дзначають День писемност╕ та мови.


МОВИ Р╤ДНО╥ ОБОРОНЦ╤
Сьогодн╕шня доб╕рка поез╕й – це твори кримських укра╖нських педагог╕в-поет╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 12.10.2012 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#41 за 12.10.2012
«...ДУХ НАШ БЕРЕЖИ – ДЕРЖАВНИЙ В╤ЧНИЙ ДУХ!»

Ми ╓сть народ!

Революц╕я на гран╕т╕ (або Студентська революц╕я на гран╕т╕) — кампан╕я протестного голодування укра╖нсько╖ молод╕ 1990 року з вимогами: недопущення п╕дписання нового Союзного договору; перевибор╕в Верховно╖ Ради УРСР на багатопарт╕йн╕й основ╕; проходження в╕йськово╖ служби юнаками-укра╖нцями на територ╕╖ Укра╖ни; нац╕онал╕зац╕╖ майна Компарт╕╖ Укра╖ни та ВЛКСМ; в╕дставки Голови Верховно╖ Ради УРСР Кравчука Л. М. та Голови Ради М╕н╕стр╕в УРСР Масола В. А.
Голодування студент╕в на площ╕ Жовтнево╖ революц╕╖ (тепер╕шн╕й Майдан Незалежност╕) та масов╕ акц╕╖ протест╕в у Ки╓в╕, пров╕дну роль у яких в╕д╕гравали студенти та учн╕ техн╕кум╕в ╕ ПТУ, тривали з 2 до 17 жовтня 1990 року. Влада змушена була задовольнити майже вс╕ вимоги протестувальник╕в.

«...ДУХ НАШ БЕРЕЖИ – ДЕРЖАВНИЙ В╤ЧНИЙ ДУХ!»

Ми вже писали про людей цього краю в статт╕ «Коломия готова стати фортецею — мовною» («КС» в╕д 31.08.2012). В цю передвиборну пору найкраще виявля╓ться — хто ╓ хто, за д╕ями ╕ за словами можна судити як про окремих людей, так ╕ про мешканц╕в рег╕ону в ц╕лому. На Коломийщин╕ тепер активно проявля╓ться «фактор Олеся Дон╕я» — в╕домого л╕дера ки╖всько╖ «революц╕╖ на гран╕т╕» 1990 року. Все, що ╓ в кра╖ патр╕отичного, намага╓ться об’╓днатися навколо нього ╕ його соратник╕в. Два дн╕ я пров╕в з Олесем Дон╕╓м (ми ╖здили машиною по селах Коломийщини) — ╕ ось що у цих мандрах почув ╕ побачив.

ВСЕУКРА╥НСЬКИЙ КОМ╤ТЕТ ЗАХИСТУ УКРА╥НСЬКО╥ МОВИ

На зустр╕чах з людьми Олесь розпов╕дав про створення Ком╕тету захисту укра╖нсько╖ мови: «Перший список утворили 300 громадських д╕яч╕в, — каже в╕н. — До ╕н╕ц╕ативно╖ групи ув╕йшли Василь Шкляр, Н╕на Матв╕╓нко, Юр╕й Стець, Микола Княжицький, Олександр Бригинець ╕ я. Дал╕ долучилися майже вс╕ пол╕тв’язн╕ – Юр╕й Шухевич, Мирослав Маринович, ╢вген Сверстюк, Василь Овс╕╓нко, Степан Хмара, Левко Лук’яненко та ╕нш╕. Були й журнал╕сти – Вахтанг К╕п╕ан╕, Мустафа Найем… Ув╕йшли також в╕дом╕ л╕тератори – брати Капранови, Юр╕й Андрухович, Олександр ╤рванець; в╕дом╕ сп╕ваки ╕ музиканти — Мар╕я Бурмака, Фагот, Тарас Петриненко, Тарас Чубай. А ще народн╕ депутати, громадськ╕ д╕яч╕, осв╕тяни, режисери, актори…
Нам потр╕бн╕ наступальн╕ акц╕╖ ╕ не лише вуличного характеру. Ма╓мо на мет╕ популяризувати укра╖нську мову та п╕двищувати культурний р╕вень нац╕╖. Основн╕ д╕╖ Ком╕тету спрямован╕ на розширення сфери вжитку укра╖нсько╖ мови. Програма «Навчи друга розмовляти укра╖нською» працюватиме насамперед у Центральн╕й, П╕вденн╕й та Сх╕дн╕й Укра╖н╕. Кожен член ком╕тету ма╓ взяти шефство над сво╖ми друзями ╕ навчити ╖х розмовляти укра╖нською. З ц╕╓ю метою створюватимуться курси укра╖нсько╖ мови, як╕ вже проводяться в Ки╓в╕ на подв╕р’╖ Гостиного двору, а також у Луганську. На черз╕ – Кременчук ╕ Одеса. Друга велика дотична програма – Укра╖нський народний ун╕верситет. Потр╕бно показати велич ╕ вагу укра╖нсько╖ культури. Тому в╕дом╕ ╕нтелектуали (Брюховецький, Маринович, Забужко) погодилися ╖здити з лекц╕ями з гуман╕тарних дисципл╕н. Чекають на ц╕ лекц╕╖ Одеса, Харк╕в, Севастополь ╕ нав╕ть Горл╕вка…» Дал╕ Олесь Дон╕й пов╕домив, що до Ком╕тету ув╕йшли представники з р╕зних областей Укра╖ни – Сумсько╖, Одесько╖, Донецько╖, Лугансько╖, Микола╖всько╖, Харк╕всько╖, Дн╕пропетровсько╖, Полтавсько╖, Херсонсько╖, Автономно╖ Республ╕ки Крим (С╕мферополь, Севастополь, Бахчисарай) тощо. В╕дгукнулося ╕ заруб╕жне укра╖нство з Чех╕╖, Франц╕╖, Рос╕╖, Канади, Н╕меччини та Швейцар╕╖.
На Коломийщин╕ ╕ на Городенк╕вщин╕ рух активно п╕дтримали прост╕ люди – на момент мого перебування в рег╕он╕ називалася цифра – 2 тисяч╕ ос╕б. Спод╕ваюся, зараз набагато б╕льше.

«У НИХ, ЯК ╤ В ДАЛЕК╤Й МОЛОДОСТ╤, ГОРЯТЬ ОЧ╤…»

Чим мен╕ запам’ята╓ться ця по╖здка? По-перше, тим, що вона нагадувала сво╓р╕дний «рентген» сусп╕льства. Важко було не пом╕тити реально ╕снуючий негатив. А в╕н таки був — що б там не казали. Галицьке сусп╕льство вже не те, яким воно було в 1990 роц╕. Тод╕ ейфор╕я в╕д близько╖ перемоги впливала практично на вс╕х. Х╕ба що колишн╕ енкаведисти та комун╕сти-ортодокси були невдоволен╕. Тепер же на ╜рунт╕ загального розчарування повилазили з╕ щ╕лин непри╓мн╕, продажн╕ людц╕. Видно, в ус╕ часи вони були, ╓ ╕ будуть. Мен╕ розпов╕ли, що п╕д час м╕тингу-концерту в Коломи╖ (його орган╕зував Всеукра╖нський ком╕тет захисту укра╖нсько╖ мови), як «Пилип з конопель», вискочив на люди якийсь тип ╕з «свобод╕вським» прапором та з транспарантами, на яких були нецензурн╕ висловлювання проти Олеся Дон╕я. А ще в╕н роздавав як╕сь газетки, мабуть, з таким же негативом. Виникла штурханина, на яку намагалися в╕дреагувати правоохоронц╕. Проте орган╕затори ц╕╓╖ чек╕стсько╖ «спецоперац╕╖» прорахувалися — в ситуац╕ю втрутилися прост╕ люди, як╕ все розставили на сво╖ м╕сця. ╤нцидент було вичерпано, але осад у людей лишився. Бо ж ╕ надал╕ житиме серед людей оце нещастя, дивитиметься ╖м у в╕ч╕, ходитиме тими ж вулицями, що й ус╕… Н╕, таки ми надто толерантн╕ до под╕бно╖ бридоти!
Але саме на фон╕ таких людей почина╓ш краще усв╕домлювати: Бог не обд╕лив Укра╖ну н╕ ген╕ями, н╕ героями. Ось т╕льки ставимося ми до них без належно╖ поваги. Швидко забува╓мо зроблене ними добро, забува╓мо п╕дставити плече ╕ захистити у важку хвилину... ╤ т╕льки зр╕дка доля да╓ нам шанс в╕ддячити героям сторицею, як це намага╓ться зробити коломиянин (до реч╕, передплатник «Кримсько╖ св╕тлиц╕»!) Геннад╕й Романюк. Бо саме в╕н ╕ возив нас з Олесем на власному авто ╕, мабуть, добряче потовк його на далеко не ╕деальних дорогах Коломийщини... Геннад╕й ╕ представляв землякам Олеся Дон╕я та нин╕шнього депутата Верховно╖ Ради, полтавчанина Миколу Кульчинського. Останн╕й спец╕ально при╖хав з Полтави, щоб п╕дтримати молодого побратима. Це був дуже гармон╕йний дует, попри в╕кову р╕зницю. Пас╕онарн╕сть Олеся добре доповнювалася мудр╕стю ╕ нав╕ть м’як╕стю Миколи Кульчинського. Цим досягався потр╕бний ефект, ╕ люди обох слухали уважно. Олесь Дон╕й намагався розпов╕дати про себе детально:
— Вже в 1986 роц╕, на початку так звано╖ «перебудови», я порушував питання, щоб навчання в Ки╖вському ун╕верситет╕ велося укра╖нською мовою. Для мене це було дик╕стю, що в ун╕верситет╕ ╕мен╕ Тараса Шевченка майже вс╕ предмети на ╕стфац╕ викладалися рос╕йською. Пот╕м мене виганяли з ун╕верситету за «укра╖нський буржуазний нац╕онал╕зм», за те, що я спробував зробити диспут про Голодомор. Ми це намагалися орган╕зувати з нин╕ пок╕йним уже Серг╕╓м Набокою. Виявля╓ться, на ╕сторичному факультет╕ про таке не можна було згадувати. Орган╕зували, а наступного дня мене вже виганяли за нац╕онал╕зм. Але я св╕домо йшов на це, був готовий ╕ до тюрми... Тому мене тепер активно п╕дтриму╓ Левко Лук’яненко, свого часу засуджений до смертно╖ кари. Або ваш краянин Мирослав Симчич, в╕домий в УПА як сотенний «Кривон╕с». Також Юр╕й Шухевич. Вчора мен╕ дали прослухати записан╕ на диктофон слова п╕дтримки в╕д колишнього орган╕затора Норильського повстання ╢вгена Грицяка. Це люди, як╕ свого часу зробили набагато б╕льше для укра╖нсько╖ справи, н╕ж я. ╤ я дуже вдячний ╖м за те, що вони п╕дставили сво╓ плече. Я хочу, щоб ви зрозум╕ли головне: назван╕ мною люди ╕ тепер в бою. Нещодавно, коли утворювався Ком╕тет захисту укра╖нсько╖ мови, мен╕ зателефонував поет ╤гор Калинець. В╕н просив записати його разом з дружиною – ╤риною Калинець. Менше н╕ж за м╕сяць ╤рина Калинець в╕д╕йшла в ╕нший св╕т… Вона була дуже хворою, але намагалася хоча б силою свого ╕мен╕ п╕дтримати цей патр╕отичний рух. У людей ц╕╓╖ породи н╕коли не опускаються руки! У них, як ╕ в далек╕й молодост╕, до останнього подиху ╓ бажання д╕яти, у них горять оч╕ ╕ в╕дсутн╕й розпач, тому вс╕ ми повинн╕ брати з них приклад.

ПРО ГРОШ╤, ГЕБ╤СТСЬКУ АГЕНТУРУ ╤ МАЛОРОС╤ЙСТВО…

Практично в кожному сел╕ Олесь Дон╕й розпов╕дав, як йому свого часу пропонували десять м╕льйон╕в долар╕в, щоб в╕н став «тушкою». Прямо говорив про колишн╕х «помаранчевих» соратник╕в, як╕ за грош╕ переб╕гали до ╕ншого табору. Проте загострював свою увагу ╕ на тому, що великою помилкою укра╖нських нац╕онал-демократ╕в було те, що вони не переконали сусп╕льство в необх╕дност╕ провести «люстрац╕ю».
— Питання не лише в грошах ╕ в можливих п╕дкупах, продукуванн╕ «тушок»... Питання ╕ в геб╕стськ╕й агентур╕, яка в╕д самого початку сутт╓во впливала на наш рух, намага╓ться впливати ╕ зараз. На жаль, на в╕дм╕ну в╕д поляк╕в, чех╕в ╕ прибалт╕в ми не провели «люстрац╕ю». Тому я знаю лише два приклади за 21 р╕к Незалежност╕, коли кадеб╕сти сам╕ з╕зналися, що вони були заслан╕ до нас. Один з них — це в╕домий журнал╕ст В’ячеслав П╕ховшек. В╕н був засланий до нас в Укра╖нську студентську сп╕лку, яку я очолював. Засланий для розвалу, руйнування, п╕дкорення. Ми «вирахували» його ще в лютому 1990 року ╕ в╕дразу викинули… Але т╕льки через десять рок╕в в╕н сам з╕знався у сп╕вроб╕тництв╕ з КДБ. А пот╕м ще, — про це розпов╕в журнал╕ст Вахтанг К╕п╕ан╕, — був кер╕вник Народного Руху з Микола╓ва — той згодом також визнав факт сво╓╖ сп╕впрац╕ з «органами» ╕ написав покаянного листа, зазначивши, що все-таки обира╓ для себе укра╖нську справу. То це лише два випадки, коли нам стало в╕домо, бо люди сам╕ з╕зналися. А стосовно решти ми можемо судити лише за насл╕дками ╖хньо╖ «д╕яльност╕», бо жодних ╕нших доказ╕в нема╓. Та часом дуже важко пояснити – чому людина, яка була активним укра╖нським патр╕отом, раптом ста╓ рос╕йським шов╕н╕стом? Бувало й таке, що людина раптово, за одну н╕ч, зм╕нювала ор╕╓нтац╕ю з проукра╖нсько╖ на пророс╕йську! Колись дуже в╕домим рух╕вцем був Олександр Лавринович, ми вс╕ йому дов╕ряли. Тепер в╕н очолю╓ М╕н╕стерство юстиц╕╖, а це ╓дине м╕н╕стерство, яке могло б поставити шлагбаум мовному закону Колесн╕ченка-К╕валова. Але чомусь в╕н, колишн╕й рух╕вець ╕ щирий укра╖нський патр╕от, н╕чого поганого не бачить в цьому русиф╕каторському закон╕. Як це можна пояснити? Але ще б╕льше мене диву╓ позиц╕я деяких м╕сцевих прикарпатських малорос╕в. Одна викладачка коледжу мен╕ казала: «Ми ж наших д╕точок т╕льки укра╖нською навча╓мо, а вони ж хочуть вищу осв╕ту мати. А ун╕верситети на Сход╕ ╕ на П╕вдн╕ — вони ж там рос╕йською… То як же нам, галичанам, бути?»
Уявля╓те? Зам╕сть того, щоб боронити р╕дну мову, вона вже готова кап╕тулювати ╕ прислуговувати нов╕й влад╕. Нав╕ть якщо ця влада буде русиф╕кувати...
 * * *
На ц╕ слова Олеся я, мабуть, в╕дреагував би так само, як ╕ Дмитро Павличко, — т╕льки прозою. А ось сам поет з цього приводу написав так╕ рядки:
Не слухай же ти ╖х,
 м╕й дорогий Дон╕ю,
╤ди на боротьбу не для плачу ╕ скрут.
Не Ки╖в, не Донецьк,
 не Льв╕в, не Коломию,
А дух наш бережи –
 державний в╕чний дух!
Треба сказати, що т╕ люди, як╕ приходили на зустр╕ч╕ з Олесем Дон╕╓м, починали думати точн╕с╕нько так, як ╕ Дмитро Павличко. Олесь ум╕╓ запалювати серця патр╕от╕в, йому хочеться в╕рити. А в сел╕ Залуччя Коломийського району до нас п╕д╕йшов молодий чолов╕к ╕ сказав, що звати його Серг╕й Михайлов, сам в╕н з Рос╕╖ — з Б╓лгородсько╖ област╕, на Прикарпатт╕ живе в╕с╕м рок╕в, ╕ за весь цей час у нього не було жодного конфл╕кту на м╕жнац╕ональному ╜рунт╕… На це Олесь Дон╕й з деяким сумом в╕дпов╕в: «Так, тут не бува╓… А ось в Одес╕ укра╖нц╕ почувають себе незахищеними. Особливо тепер». ╤ розпов╕в про випадок, який стався в одному з ресторан╕в. Група молодих одесит╕в зробила замовлення укра╖нською мовою. Тод╕ до них п╕д╕йшли як╕сь бритоголов╕ хлопц╕ ╕ зробили ╖м зауваження: мовляв, пона╖хало тут всяких… Укра╖номовн╕ одесити д╕стали сво╖ паспорти ╕ показали ╖х рос╕йським «нацикам» — як неспростовний аргумент сво╓╖ одесько╖ ╕дентичност╕. Тод╕ бритоголов╕ хами повелися так, як ╕ належить рос╕йським неонацистам: нервово, в запал╕ пошматували укра╖нськ╕ паспорти. Тому, сказав Олесь Дон╕й, укра╖нц╕ повинн╕ повсюдно об’╓днуватися, щоб захищати сво╖ нац╕ональн╕ права.

ТЕПЛЕ СЛОВО ПОЛТАВЧАНИНА

Моя розпов╕дь була б неповною, якби не сказав дек╕лька сл╕в про Миколу Кульчинського, який повсюдно супроводжував Олеся Дон╕я. До ц╕╓╖ людини в╕дразу виника╓ симпат╕я; я його одразу назвав про себе «м’яким нац╕онал╕стом». Адже зовн╕ тихий ╕ скромний, а в середин╕ – криця.

Люди з досв╕дом таких в╕дразу «читають», а тому й поважають. Микола Георг╕йович народився на Волин╕. Його батько був засуджений на 10 рок╕в, а коли в╕дбув строк, то органи заборонили жити на мал╕й батьк╕вщин╕. Тому родина ви╖хала на Дн╕пропетровщину, де Микола Кульчинський мав ус╕ шанси сформуватися як «малорос». Однак деяк╕ фактори (патр╕отично налаштован╕ батьки, пер╕од хрущовсько╖ «в╕длиги») допомогли Микол╕ сформуватися як укра╖нець. Щоправда, саме через цю обставину пот╕м довелося к╕лька рок╕в в╕дсид╕ти в тюрм╕. За «буржуазний нац╕онал╕зм», звичайно, бо в промисловому рег╕он╕ вс╕ так╕ патр╕оти були надто пом╕тними ╕ потенц╕йно небезпечними.
Тепер Микола Кульчинський — народний депутат Укра╖ни. Щоправда, до наступного парламенту не балоту╓ться, вважа╓, що в╕к не той ╕ треба давати дорогу молодим. У нас була можлив╕сть тр╕шки посп╕лкуватися в╕ч-на-в╕ч. Я в╕дразу й запитав: чому ми дос╕ не вм╕╓мо ╕ не прагнемо п╕дтримувати сво╖х кращих? Борц╕в, актив╕ст╕в, духовних св╕точ╕в. Кращих не зна╓мо, не ц╕ну╓мо, не захища╓мо. А до найг╕рших ставимося толерантно. А пот╕м ще й диву╓мося: чому наше сусп╕льство таке деморал╕зоване? Чому люди так╕ байдуж╕ до власно╖ дол╕? На мо╓ запитання Микола Георг╕йович в╕дпов╕в так:
— Я виховувався в християнськ╕й родин╕, тому дуже боляче переживав смерть видатних укра╖нц╕в. Пам’ятаю, як помер (пок╕нчив життя самогубством) великий наш письменник Григ╕р Тютюнник... Шкодував, що не встиг познайомитися з ним, хоч ╕ бував у його р╕дному сел╕. А хто читав твори в╕домого дисидента, професора ф╕лософ╕╖ Василя Л╕сового, який помер нещодавно? Вони, до реч╕, дуже глибок╕ — в╕н пише про укра╖нську ╕дею ╕ проблеми глобал╕зац╕╖. Виявля╓ться, там ╓ певн╕ точки дотику, Л╕совий не в╕дкидав ╕ не сприймав одноб╕чно (в чорних тонах) глобал╕зац╕ю. Це надзвичайно ц╕кав╕ ╕ актуальн╕ реч╕! Або книга льв╕вського ф╕лософа Мирослава Мариновича «Християнство та укра╖нська ╕дея» — вона ма╓ бути наст╕льною книгою для кожного укра╖нського пол╕тика. Принаймн╕ для тих пол╕тик╕в, як╕ думають про Укра╖ну; не для бандюк╕в, звичайно… Зрештою, ╕ Ющенко робив фундаментальн╕ реч╕, як╕ могли б вивести нац╕ю з того стану «загум╕нковост╕», в якому вона дос╕ перебува╓. На жаль, в╕н був слабким президентом, але це не причина його тепер проклинати ╕ все валити на нього... Державний апарат, д╕йсно, не був готовий вт╕лювати в життя його укази. А в деяких рег╕онах в╕дверто саботував — особливо те, що стосувалося гуман╕тарно╖ сфери. Це було великою проблемою «помаранчевих» — в╕дсутн╕сть як╕сного управл╕нського апарату. А в рег╕онал╕в такий апарат ╓ — в╕н д╕стався ╖м у спадок в╕д радянсько╖ влади. Я завжди намагаюся об’╓ктивно оц╕нювати ситуац╕ю. Подив╕ться, як почали будуватися дороги! А коли прем’╓ром була Юл╕я Тимошенко — дороги не будувалися — все у не╖ грошей не було... А ц╕ ╕ грош╕ знайшли, ╕ будують ц╕лком сучасн╕ автостради. ╢ й багато ╕ншого, що вони роблять, а «наш╕» не робили. А зв╕дси й розчарування людей в укра╖нськ╕й ╕де╖. Бо не було нав╕ть серйозно╖ мотивац╕╖ в переход╕ на укра╖нську мову. А пом╕тн╕ усп╕хи в державотворенн╕ якраз були б стимулом — повертатися до виток╕в ╕ р╕шуче в╕дмовлятися в╕д колон╕ально╖ спадщини. Якщо говорити про державотворення ╕ нац╕╓творення, то щоб оця тотальна байдуж╕сть народу зникла як явище (а вона таки може зникнути!), потр╕бна, перш за все, усп╕шна соц╕альна пол╕тика. Тод╕ людям легше було б перебороти колон╕альн╕, колон╕заторськ╕ стереотипи ╕ м╕фи, як╕ насаджувала рос╕йська окупац╕я протягом трьох з половиною стол╕ть. Цього не в╕дбулося, тому люди розчарувалися в укра╖нськ╕й державност╕, а зв╕дси й розчарування в укра╖нських ц╕нностях — особливо в Центр╕ ╕ на Сход╕. У 1987 роц╕ я орган╕зував у Полтав╕ клуб «Р╕дне слово», з якого пот╕м постало Товариство укра╖нсько╖ мови, «Просв╕та», НРУ, Укра╖нська автокефальна церква… ╤ тим не менше проламати ст╕ну тотально╖ байдужост╕ до самих себе нам тод╕ не вдалося. Б╕льш╕сть полтавчан ╕ тепер розмовляють рос╕йською мовою. Добре, що хоч голосують переважно за опозиц╕ю. Тому я тепер не аг╕тую за якусь конкретну парт╕ю. А т╕льки п╕дтримую людей, як╕ багато зробили для укра╖нсько╖ справи, мають мужн╕сть ╕ людську г╕дн╕сть. Як╕ не продаються за тридцять ср╕бляник╕в ╕ не стають «тушками». Тому я ╕ п╕дтримую Олеся Дон╕я. В╕н не прода╓ться. Я взяв ╕з собою його диск «Остання барикада», ц╕ п╕сн╕ в Полтав╕ ми слуха╓мо перед кожним патр╕отичним заходом. Це революц╕йн╕ укра╖нськ╕ п╕сн╕, як╕ п╕дн╕мають дух…
Пот╕м я попросив Миколу Кульчинського сказати дек╕лька сл╕в для читач╕в «Кримсько╖ св╕тлиц╕». Микола Георг╕йович пожвав╕шав:
— Крим — це нев╕д’╓мна складова частина Укра╖ни, ╕ в╕н завжди буде ╖╖ дорогоц╕нною перлиною. Дивовижна природа, чудов╕ люди — рос╕йськомовн╕, укра╖номовн╕, вв╕члив╕ ╕ культурн╕, ╓ його окрасою ╕ горд╕стю. Разом з тим, в АРК дос╕ присутн╓ таке явище, як шахрайство, це ста╓ видно тод╕, коли в╕дпочиваючий у спекотний день не може… пройти до моря, щоб покупатися. Скр╕зь позабудовували — де треба ╕ де не треба! Це все неправедно ╕ несправедливо, фактично, це антидержавна д╕яльн╕сть тих чиновник╕в, як╕ в╕ддають береги моря аморальним «скоробагатькам»...
А щодо «Кримсько╖ св╕тлиц╕», то треба вс╕м миром (Полтавщина, Ки╖вщина, Прикарпаття, Волинь, Под╕лля тощо) ╖╖ п╕дтримати. Щоб укра╖нське слово в Криму поширювалося ╕ звучало повноголосо. ╤ обов’язково знаходило в╕дгук у серцях мешканц╕в п╕вострова — укра╖нц╕в, рос╕ян, кримських татар... Думаю, що й ми на Полтавщин╕ зробимо передплату «Кримсько╖ св╕тлиц╕», щоб вона доносила правду про Крим також ╕ до полтавчан.

Серг╕й ЛАЩЕНКО
Коломия — Льв╕в

Жовтень 1990 р. Революц╕я на гран╕т╕.
Марк╕ян ╤ващишин та Олесь Дон╕й

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 12.10.2012 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10864

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков