Версiя для друку Обговорити в форумi

НА НЕБІ ЗІРОЧКА З’ЯВИЛАСЬ,
ЯСКРАВИМ СЯЙВОМ ЗАСІЯЛА.
А З НЕЮ ДІВЧИНКА ВРОДИЛАСЬ —
І НА ЗЕМЛІ СВІТИТИ СТАЛА!
Маленькою яскравою зірочкою для батьків, друзів, учителів називає свою ученицю Катю Пожарицьку Оксана Василівна Кравець, учителька Української гімназії в Сімферополі. Весела, життєрадісна, чарівна дівчинка не дає ніколи нікому сумувати. То віршика розкаже, то казочку. І все це її власні твори. Дівчинка розумна, дуже обдарована, вчиться на відмінно у школі. Ще Катя із задоволенням відвідує музичну школу, грає на скрипці, фортепіано, гарно співає. А у вільний час пише твори для душі. Пропонуємо і вам познайомитися з Катрусею та її творчістю.

ПРО МАМУ

Мамо, ти така красива,
Дуже, дуже, дуже мила!
Що про тебе розказати —
Така хороша,
Що не можна й описати.
Працьовита ти, моя люба,
Ходиш за нами, як голубка.
Голубка всюди літає
І дітям гостинці збирає.
Так і ти, наша мамо,
Доглядаєш за нами.

МІЙ РІДНИЙ КРАЙ

Білий парус, синє море,
Блакитне небо неозоре.
У небі птахи літають,
Вони спокою не знають.
І дерева з різними плодами,
Квіти із прекрасними садами.
Птахи, сади, ліси, моря —
Це люба, рідна моя земля!
* * *
Встало сонце,
Заглянуло у віконце.
На дітей поглядає.
— Чи голуб’ятка встали?
— Встали, ми вже встали!
І ліжка прибрали,
Умилися, одяглися
І до школи подалися!

УРОК

Дзвонить весело дзвінок,
Всіх скликає на урок.
Вже прибігла дітвора,
Починать урок пора.
Чемно всі за парти сіли
І підручники відкрили,
Будуть вчитися старанно —
Вчителька вела урок не марно!

СКРИПКА І ФОРТЕПІАНО

Якось на концерті грали дует. І грали на двох музичних інструментах — скрипці і фортепіано. Під час гри вони засперечалися:
— Е, а якщо б я не грало, то й в тебе не було б такої красивої гри. Я — найголовніше! — каже фортепіано.
— Що? Це я — цариця музики! — образилася скрипка.
— Ха-ха-ха! Ой, не говори! Ти цариця? Теж мені... Не говори, курчатко, що ти — півник!
— Ет, яке знайшлося! Скоро попелом станеш!
А тут дует закінчився. І вихваляйчики не могли вже нічого сказати, стали німими, бо людська рука все оживляє!

ТРОЯНДА,
АБО ВІДПОВІДАЙ ЗА ТИХ, КОГО ПРИРУЧИВ

У Оленки була троянда. Але вона була дуже горда — завжди виставляла свої колючки, і Оленці вона набридла. Пішла Оленка гуляти. Зустрічає дівчинку, яка в одній руці тримала кульок з продуктами, а іншою вела на повідку собачку. Оленка питає її:
— А тобі не набридла ця собака?
— Та що ти! Ні!
— Не набридла? — здивувалась Оленка.
— Ні! А якщо я кудись поїду, то ми будемо скучати одне за одним.
Оленка мовчала і думала. Тільки хотіла запитати: «І ви так одне одного любите?», але дівчинки із собачкою вже не було. Хазяйці троянди стало соромно. «Не треба було тікати», — думала Оленка, і раптом промайнула в голові думка: «А якщо троянда засохла?!»
Прибігла Оленка додому. Не засохла! А троянда каже:
— Ти де була, га? Я вже переживаю.
— Я гуляла, — каже дівчинка, і їй стало соромно. Так соромно, що аж почервоніла.

МОЇЙ ВЧИТЕЛЬЦІ
Оксані Василівні Кравець
Люба вчителько моя,
Щиро Вас вітаю я
З професійним Вашим святом!
Зичу Вам добра багато,
Щастя й успіхів в роботі,
Щоб не було у Вас турботи,
Зичу учнів лиш слухняних,
Дуже ґречних і старанних.
Ще й здоров’я Вам бажаю —
З Днем Учителя вітаю!

Катя ПОЖАРИЦЬКА,
учениця 3-В класу НВК «Українська школа-гімназія»
м. Сімферополь
Фото Любові СОВИК

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #39 за 28.09.2012 > Тема ""Джерельце""