Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВЕСЕЛКА
В╕рш╕ нашого дитинства


Р╤ДНА МОВА
З дитинства мо╖ батьки навчали мене любити свою Батьк╕вщину з кв╕тучими садами, безмежними...


В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. ╤ван ДРАЧ
Перша зб╕рка поез╕й ╤вана Драча «Соняшник» побачила св╕т 1962 року.


«У КОЖНО╥ ФЕ╥ БУВАЮТЬ ПРИ╢МН╤ МОМЕНТИ...»
В гостях "Джерельця" ╕з сво╖ми поез╕ями Наталка ЯРЕМА, Наталя МАЗУР ╕ Ксенислава КРАПКА


НАЙКРАЩ╤ УКРА╥НСЬК╤ МУЛЬТФ╤ЛЬМИ ВС╤Х ЧАС╤В
6 кв╕тня св╕т в╕дзначив День мультф╕льм╕в. Це свято було засноване 2002 року М╕жнародною...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #38 за 21.09.2012 > Тема ""Джерельце""
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#38 за 21.09.2012
МАНДР╤ВКА У ЧАР╤ВНУ КРА╥НУ «АРТЕК»

Вс╕м прив╕т! Я — ╤ринка Осадченко, мен╕ 11 рок╕в. Читач╕ «Кримсько╖ св╕тлиц╕» вже знають, що я люблю мандрувати. Але не просто ╖здити на море, купатись та засмагати, у кожн╕й мо╖й подорож╕ обов’язково повинна бути присутня моя загадкова улюблениця — ╖╖ величн╕сть Сцена, а також глядач╕ та поб╕льше.  А ще я люблю мр╕яти, а найб╕льше люблю, коли мр╕╖ зд╕йснюються.
Цього разу мр╕я моя була величезною: не просто по╖хати в М╕жнародний дитячий центр «Артек», а в╕дв╕дати його у склад╕ фольклорного ансамблю «Радониця» для участ╕ у Всеукра╖нському фестивал╕ «Наша земля — Укра╖на!». Знову впевнилась, що яким би см╕ливим не було тво╓ бажання, воно зд╕йсниться, якщо, звичайно, ти будеш невтомно працювати ╕ сво╓ю наполегливою в╕дданою працею наближати його. Ось так ╕ я — маленька частинка колективу, ╕ кожен з нас  — сол╕ст╕в «Радониц╕» п╕д кер╕вництвом Полетн╓во╖ Олени Микола╖вни — кожною сво╓ю п╕снею, кожним концертним виступом, кожними щирими оплесками наближали це свято краси, п╕сн╕ ╕ танцю на 8-й зм╕н╕ у МДЦ «Артек».
Артек... цьому слову притаманна якась маг╕чн╕сть. Нав╕ть коли його вимовля╓ш, якийсь дуже витончений смак залиша╓ться на губах. Хочеться знову ╕ знову промовляти: «Артек, Артек, Артек», щоб в╕дчути р╕зн╕ в╕дт╕нки цього слова. Мабуть, нема╓ в Укра╖н╕ тако╖ людини, яка б не мр╕яла побувати тут, ╕ ми — не виняток.
Отож, р╕к 2012. Серпень. Таб╕р «Кипарисний». Трет╕й заг╕н. 21 день. 19 сердець «Радониц╕». Ми вже нав╕к — ╕стор╕я. Ми — артек╕вц╕!
Таб╕р «Кипарисний» залиша╓ незабутн╕ спогади. Розк╕шна кипарисна алея, де в╕дчува╓ться ст╕йкий аромат хво╖, кр╕зь крону дерев тебе манить море. Скеля в╕дмежову╓ таб╕р в╕д су╓ти та гомону туристичного Гурзуфа, створюючи атмосферу затишку. Ми п╕дготувались до екскурс╕╖ по Артеку: знайшли та роздрукували соб╕ ╕нформац╕ю про всяк╕ ц╕кавинки цього ╕сторичного м╕сця. Кожен закуток справд╕ ма╓ свою ун╕кальну ╕стор╕ю. Дач╕, в яких живуть д╕ти, мають велику енергетику стол╕ть. Нас поселили в одн╕й ╕з найгарн╕ших буд╕вель Артеку — «Туполевськ╕й дач╕», побудован╕й у 1879 роц╕, яка названа на честь в╕домого ав╕аконструктора. Нав╕ть руда б╕лка, символ «Кипарисного», вже ма╓ досить поважний в╕к — 65 рок╕в святкувала цього л╕та. Неможливо забути, як, затамувавши подих, ми проходили п’ятдесятиметровий тунель, пробитий у скел╕, чекаючи, яка саме картина нам в╕дкри╓ться. З отвору, що високо над морем, прикритого захисними металевими перилами, на який ми щодня дивились, в╕дпочиваючи на пляж╕, ми побачили чар╕вну картину бухти Артеку аж до самого Аю-Дагу. Блакитне небо, син╓ море, безл╕ч чайок та зелен╕ схили берег╕в — неперевершено!
Щоб потрапити у цей чар╕вний куточок Криму, нам довелось позмагатись. Колективи з ус╕╓╖ Укра╖ни ретельно в╕дбирались оргком╕тетом фестивалю «Наша земля — Укра╖на!». Кожен колектив ╓ досв╕дченим у сво╓му жанр╕. Наша «Радониця» стала одним ╕з переможц╕в, тому й отримала жадане запрошення на тематичну зм╕ну «Ми — майбутн╓ тво╓, Укра╖но!». Перше випробування учасник╕в чекало на святковому в╕дкритт╕ фестивалю. Для цього концерту два дн╕ будували сцену на костров╕й площ╕ табору «Л╕совий». Режисером цього свята став досить досв╕дчений ╕ в╕домий Левон Агасян. Перед ним, як на м╕й погляд, стояло складне завдання — зробити  двогодинне свято укра╖нсько╖ культури з ус╕х нас, включити у в╕дкриття якомога б╕льше колектив╕в, зберегти динам╕ку та ╕ндив╕дуальн╕сть кожного з них.
Серпень в Криму — це спека, репетиц╕╖ — це ╕спит. Поки колективи, чекаючи сво╓╖ черги для сп╕лкування ╕з режисером, ховались в т╕н╕ дерев, той мужньо жарився на сонц╕. Але ця людина дуже коректно, дбайливо працювала з кожним, пояснюючи кому що робити… До сцени, яка поступово прикрашалась, ставлення в режисера взагал╕ було романтичне, в╕н вимагав дати ╖й пов╕тря, дати ╖й можлив╕сть дихати. Коли колективи, як╕ з такою любов’ю в╕дбирала директор фестивалю Тетяна Пасконова, виконали вс╕ настанови майстра, нав╕ть лелеки прилет╕ли на наше свято. «Нам ус╕м пощастило, бо це — ц╕нний досв╕д роботи ╕з режисером такого р╕вня», — говорить Натал╕я Як╕вчук. Вс╕ його талановит╕ задуми ми змогли оц╕нити, лише подивившись увесь концерт, а поки що терпляче та зосереджено в╕н складав з нас ус╕х велетенський пазл, заздалег╕дь намалювавши ц╕л╕сну картину.
Настав час фестивалю. Поки учасники переодягаються ╕ отримують остаточн╕ поради кер╕вник╕в, на костров╕й починають збиратися табори. Кожен таб╕р вигуку╓ сво╖ кричалки. З кожною хвилиною д╕тей ста╓ все б╕льше, а вигуки починають зм╕шуватись у ╓диному хор╕. Нагадаю, що ми — фольклорний ансамбль «Радониця», ╕ кричати нам не можна, бо треба берегти голос для сп╕ву. Як же важко втриматись, коли тебе просто п╕дхоплю╓ ц╕╓ю бурхливою хвилею. Але ╕ це ще не все. Ось вмикають п╕сн╕, присвячен╕ Артеку. Ц╕ п╕сн╕ вс╕ д╕ти, як╕ в╕дпочивають у табор╕, сп╕вають на музичних заняттях. Серед них ╓ п╕сн╕ вже досить в╕дом╕ ╕ популярн╕, ╓ т╕, що написан╕ зовс╕м недавно. В них про те, що кра╖на Артек — це море, сонце, Ведм╕дь-гора, Абсолют, вожат╕, д╕ти ╕ повний позитив нашого яскравого життя. Вожат╕ виходять вперед ╕ показують рухи, а увесь заг╕н повторю╓. Почина╓ться така соб╕ ╕нтерактивна масовка ╕ тут уже просто неможливо встояти на м╕сц╕, бо увесь орган╕зм наповню╓ться динам╕чною непосидючою енерг╕╓ю, притаманною т╕льки Артеку.
«Перед виходом на сцену ми дуже хвилювались, але виступили г╕дно», — каже Юл╕я В╕нник. Колектив «Радониця» сп╕ва╓            а-саpella, ╕ тому ми — справжн╓ випробування для звукорежисер╕в, з яким вони впоралися на в╕дм╕нно, особливо, коли учасники ансамблю починали рухатись у народному хоровод╕. ╢  у нашого колективу ще одна складна неспод╕ванка — автентична манера сп╕ву.  На жаль,  б╕льш╕сть концерт╕в робить акцент на популярну музику ╕ слухач звик саме до не╖. Нав╕ть коли виступають народн╕ колективи, ╖хн╕й репертуар м╕стить укра╖нськ╕ народн╕ п╕сн╕ в стил╕, притаманному радянським часам. ╤ щодня Укра╖на втрача╓ тих бабусь ╕ д╕дус╕в, як╕ пам’ятають ╕ сп╕вають обрядов╕ традиц╕йн╕ народн╕ п╕сн╕ — автентичну первозданну музику. Ансамбль «Радониця» при╓днався до руху, який був започаткований Всеукра╖нським фестивалем сучасно╖ п╕сн╕ та популярно╖ музики «Червона рута», ╕ в╕дновлю╓ автентичн╕ п╕сн╕, вивчаючи записи фольклорних експедиц╕й. Для артек╕вц╕в такий автентичний звук був незнайомим, тому, коли сол╕стка ансамблю Анастас╕я Полетн╓ва засп╕вала, трибунами прокотилось незрозум╕ле «ох». Але коли воно справжн╓, то не залиша╓ байдужим. Енергетика наших п╕сень наст╕льки сильна та наповнена нашими пращурами, що перша здивована реакц╕я артек╕вц╕в зм╕нилась бурхливими вигуками ╕ оплесками, а наприк╕нц╕ зм╕ни багато наших «колег» висловлювались, що вони в захват╕ в╕д нашого сп╕ву. Олена Микола╖вна Полетн╓ва принесла для нас рад╕сну зв╕стку: «Орган╕затори фестивалю визнали, що «Радониця» — «В╕дкриття» цього року!». В╕дзначили орган╕затори ╕ те, що кожен учасник ансамблю «Радониця» ма╓ ун╕кальн╕, раритетн╕ укра╖нськ╕ костюми ручно╖ роботи, збережен╕ родичами та здобут╕ в експедиц╕ях. Зазначили, що дос╕ не бачили, щоб з такою г╕дн╕стю сучасн╕ д╕ти носили старовинний одяг.

«Одним ╕з завдань фестивалю ╓ збереження традиц╕й укра╖нського народу. Я н╕би поринула у далек╕ минул╕ роки!» — зазнача╓ Пол╕на Макаренко. ╤дея з╕брати творчих д╕тей разом ╓ гранд╕озним задумом ╕ належить директору фестивалю Пасконов╕й Тетян╕, яка ма╓ небайдуже ставлення до укра╖нсько╖ культури в ус╕х проявах, намага╓ться за допомогою цього фестивалю ╖╖ популяризувати та п╕дтримати. Кожна дитина, яка побувала всередин╕ цього великого свята, прожила його кожною кл╕тинкою, б╕льше розум╕тиме велич та ун╕кальн╕сть сво╓╖ кра╖ни, любитиме ╖╖ щиро та в╕ддано ╕ передасть це почуття сво╖м друзям, родичам, знайомим. Зм╕нилось нав╕ть ставлення до укра╖нсько╖ мови. Майже вс╕ учасники ансамблю, як╕ перебувають в повн╕стю рос╕йськомовному середовищ╕, наприк╕нц╕ зм╕ни висловили бажання розмовляти укра╖нською мовою. Вони захоплювалися тим, як н╕жно та мелод╕йно ╖хн╕ нов╕ товариш╕ розмовляють р╕дною мовою.
«Розк╕шним доповненням до концерту став святковий салют, — зазнача╓ Боровська Серафима,  — залпи з кольоровими кульками, золотими хвостами, мерехт╕нням тисяч з╕рок та рад╕сн╕ голоси артек╕вц╕в».
В╕дкриття фестивалю не залишилось без сюрприз╕в. Наприк╕нц╕ концерту почалась справжня злива. Заграли блискавки ╕ п╕зно вноч╕ стало св╕тло, наче вдень. Але було дуже ц╕каво спостер╕гати, як д╕ти вс╕х десяти табор╕в, взявши свого вожатого ╕ одне одного за руки, миттю вишикувались у ланцюжки ╕ почали «розповзатися» по дом╕вках. Тепер Артек —  велетенський спрут, серце якого на костров╕й «Л╕сового», а щупальця — по дор╕жках м╕ж дерев. Все було добре орган╕зовано, н╕хто не загубився, ╕ коли почалася злива, ми вже засинали у сво╖х л╕жках, пригадуючи яскрав╕, неповторн╕ моменти дня.
Але ж урочисте в╕дкриття фестивалю — це т╕льки початок т╕╓╖ казки, в яку ми потрапили! Протягом ус╕╓╖ зм╕ни було багато можливостей кожному колективу показати свою майстерн╕сть. Найб╕льш запам’яталась «Погулянка», де можна було побачити обрядов╕ традиц╕╖ укра╖нського народу через сприйняття ╕ншими колективами, почути нов╕ для себе народн╕ п╕сн╕, взяти участь в ╕грах та хороводах, посп╕лкуватись у б╕льш домашн╕й атмосфер╕.  Ми в╕дв╕дали  творч╕ майстерн╕: «Гончарство», «Ткацтво», «Р╕зьба по дереву», «Лялька-мотанка», «Вишивка», «Мережка», «Писанкарство», «Декоративний розпис». Кожен з нас прив╕з додому на згадку ще й вироби народних майстерень: хто глечика навчився робити, хто мережку вишивати, хто р╕зьбу по дереву, хто зробив соб╕ обер╕г з металу. 
Деяк╕ наш╕ п╕сн╕ стали «х╕тами» 8-о╖ зм╕ни! «Радониця» — ╓диний колектив, який запросили на святкування Дня незалежност╕ в табор╕ «Янтарний», де я ще й пос╕ла 1 м╕сце за виступ на конкурс╕ читц╕в.
А прогулянка на пароплав╕ вздовж п╕вденного узбережжя! Як╕ кра╓види!!! Особливо вража╓, коли пароплав проходить м╕ж скелями Адалари! ╤сну╓ легенда, коли проходиш м╕ж цими скелями, треба загадати бажання, ╕ воно обов’язково збудеться! Мабуть, не важко здогадатися, що вс╕ ми загадали?
У нас з’явилось багато друз╕в, таких, як ╕ ми, — невтомних творчих особистостей. А наш╕ серця буквально вкрали хлопц╕ з Запор╕жжя. Справжн╕ми артек╕вцями ми стали лише тод╕, коли, вставши вдосв╕та ╕ п╕днявшись на «спину» Ведм╕дь-гори, зустр╕ли новий день — св╕танок нашого нового життя. Багато рок╕в кожен з артек╕вц╕в, п╕дн╕маючись на Аю-Даг, н╕с ╕з собою з п╕дн╕жжя кам╕нець ╕ складав на вершин╕ гори. Ми розс╕лися навколо ц╕╓╖ символ╕чно╖ «гори», заплющили оч╕ ╕ приготувались слухати, як диха╓ Ведм╕дь. Але зам╕сть цього вожат╕ зверху облили нас водою. Оце була посвята!
Минають дн╕… Невже це було з╕ мною? З нами? Перечитую… написано небездоганно. Не переда╓ ╕ десято╖ частини вражень ╕ в╕дчутт╕в. Вмикаю ╤нтернет. Ось вони — в╕дгуки. «О, це був чудовий к╕нець л╕та. Милий перепелиний остр╕в залишиться у мо╓му серц╕», — пише Анастас╕я Полетн╓ва. Леся Ковалик продовжу╓: — «Це було дуже круто! Спасиб╕ за тепл╕ спогади, як╕ залишаться з╕ мною назавжди!».  «Я дуже вдячна кер╕вников╕ нашого ансамблю — Полетн╓в╕й Олен╕ Микола╖вн╕ за те, що завдяки ╖й ми досягли такого усп╕ху та отримали ц╕ незабутн╕ враження!» — пише В╕ктор╕я Гуменюк.
Кожен з нас знайшов у ц╕й мандр╕вц╕ щось нове, кожен залишив часточку серця, душ╕ в Артеку, ╕ кожен мр╕╓ повернутися у цю Чар╕вну кра╖ну дитинства знову.

P.S. Ми вдячн╕ фотокореспонденту «Кримсько╖ св╕тлиц╕» Олекс╕ Носаненку за чудов╕ фотограф╕╖, як╕ дозволяють нам повернутися в атмосферу свята та гармон╕╖.

╤ринка ОСАДЧЕНКО
С╕мферополь — Артек

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #38 за 21.09.2012 > Тема ""Джерельце""


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10787

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков