Версiя для друку Обговорити в форумi

Дорога редакціє! Звертаюся до вас від імені учнів школи-ліцею № 3 м. Сімферополя. Ми прочитали в "Кримській світлиці" статтю Вікторії Петрової про вчительку української мови сімферопольської гімназії № 1 Л. В. Зеленову і захотіли написати про свою. Наша улюблена вчителька української мови і літератури - це Валентина Петрівна Коваленко, учитель-методист, старший учитель, відмінник народної освіти України, керівник метод-об'єднання вчителів Сімферополя.
Валентина Петрівна твердо переконана, що під час навчання учнів важливі не стільки знання, скільки, за поетичним визначенням В. О. Сухомлинського, "праця душі", докладена до цих знань, тобто свідоме, глибоке і осмислене їх засвоєння. Саме цьому вона ось уже 50 років прагне навчати своїх вихованців.
Бути вчителем-словесником - робота не з легких. Тут потрібні не лише професійна майстерність, а й почуття такту та великої відповідальності за свою працю, за мовлене слово. Потрібно мати природжену любов до свого предмета. І це не просто любов, треба бути готовим присвятити себе вірному служінню обраній справі протягом всього життя.
Прикладом такої вірної любові до своєї професії, до рідної мови і є праця вчительки. Валентина Петрівна відколи пам'ятає себе, мріяла бути вчителькою. Ще в дитинстві, бувало, дівчатка, її ровесниці, граються в дочок-матерів, а мала Валя збере біля себе гурт діток, і ось вони вже учні, а вона їх вчить, виховує.
Однак батько бачив свою дочку в майбутньому тільки інженером. Тож довелося Валентині вступити до Дніпропетровського інженерно-технічного інституту. Повчилася там місяць... і пішла звідти: не могла зрадити своєму покликанню.
Працювала старшою піонервожатою, потім навчалась в Горлівському інституті іноземних мов. Спершу викладала в школі французьку і німецьку мови, але безмежна любов до рідної мови і літератури змусили її, вже досвідчену вчительку, матір двох дітей, екстерном закінчувати філологічний факультет Кримського педінституту, щоб навчати школярів свого улюбленого предмета. А досконале знання іноземних мов дуже допомагає їй у викладанні рідної мови. Постійно зіставляти, аналізувати походження тих чи інших слів вона вчить свої вихованців.
Захоплені найголовнішою справою Валентини Петрівни і її домашні. Не часто зустрінеш в одній сім'ї таку фахову гармонію: окрім Валентини Петрівни, її чоловік Олександр Полікарпович, донька Ольга і син Валерій - усі дипломовані вчителі української мови і літератури. Упродовж тривалого часу Валентина Петрівна працювала завучем сімферопольської СШ № 26, директором Будинку піонерів. Ось уже декілька років на базі школи проводяться семінари вчителів української мови і літератури. На відкриті уроки до Валентини Петрівни їдуть колеги з сусідніх районів Криму.
Мені дуже подобаються уроки, які проводить вчителька. Це не просто уроки, під час яких учні повинні відповідати чи слухати лекцію вчителя, це невеликі інтелектуальні ігри: брейн-ринги, різноманітні кросворди, уроки-диспути, уроки-семінари, уроки-конференції, інноваційні уроки.
Кожен урок В. П. Коваленко - самобутній, логічно завершений,  емоційно і змістовно насичений. Доброзичливість учительки передається нам, а в такій атмосфері вчитися легко і приємно.
Мандрівка у світ поезії ще раз переконала нас у всеосяжності та неповторності поетичного слова. Нещодавно вчителька запропонувала своїм учням анкету. Першим її запитанням було: "Для чого ти вчишся?" Ось що відповіли учні:
О. Андріанова: "Кожна людина повинна працювати на благо своєї Батьківщини, щоб бути гідною високого звання громадянина України. Ми ще не працюємо, і тому наш обов'язок перед Україною - вчитися добре, адже тільки по-справжньому освічена людина може плідно працювати на благо людей".
С. Барташук: "Щоб знайти свій шлях у житті, треба дуже багато знати, отже, вчитися треба безперервно. На мою думку, всебічно освічена людина легше визначить своє покликання".
Ю. Колпакова: "Це питання дуже хвилює мене, я часто над цим замислююсь. Я вчуся для того, щоб моє життя не минуло безслідно не тільки для мене, а й для тих людей, що будуть поруч зі мною".
О. Дюжева: "Щоб виховувати як слід своїх майбутніх дітей".
М. Шило: "Вчуся, щоб крокувати в ногу із сучасністю, щоб моє життя було цікавим".
Зацікавлювати предметом Валентина Петрівна починає від першого уроку в новому для неї класі. Як правило, це бесіда. Про місце людини в житті, про вибір майбутньої професії, про те, чим живуть її учні. Хоч би про що говорила на такому уроці вчителька, вона неодмінно підводить школярів до головної думки - необхідно навчитися вчитися самостійно.
Валентина Петрівна систематично розробляє різноманітні завдання для організації самостійної роботи учнів за прочитаними художніми творами, є вони і для організації такої роботи під час вивчення біографії письменників. Будучи завжди в пошуку цікавих матеріалів про письменників, деталей про задум написання художніх полотен, історію створення персонажів, Валентина Петрівна заохочує до пошукової роботи й своїх вихованців. Вона керує літературно-краєзнавчим гуртком, який називається "Пошук".
Гуртківці встановили зв'язки з музеями Тараса Шевченка, І. С. Нечуя-Левицького, Івана Котляревського, Василя Стефаника, Юрія Федьковича, Михайла Коцюбинського, Лесі Українки, Панаса Мирного, Максима Рильського, Павла Тичини та інших. Цінні матеріали одержали вони  для кабінету.
Валентина Петрівна завжди в курсі всіх новинок літератури, активно використовує їх на уроках. Прочитавши книгу С. Плачинди "Олександр Довженко", перший урок про видатного кінорежисера вчителька почала з читання уривків з розділу книги "Сад, що завжди в цвіту". До всього, що оточувало учнів у кабінеті, доповнились уявні картини його квартири в Москві. Оточення. Друзі.
Помисли і мрії Великої Людини. Успіхи. Чи є вони у Валентини Петрівни? Так! Багато її випускників стали вчителями української мови і літератури: Антоніна Олександрівна Кузнецова викладає українську мову в медінституті, Світлана Осаулко - в школі № 41, Ганна Романенко - в школі № 14, Олена Дусенко - в школі № 26 та інші. Валентина Петрівна ділиться досвідом роботи з молодими вчителями, керуючи школою передового педагогічного досвіду. Студенти Таврійського національного університету проходять у неї педагогічну практику.
Ми добре усвідомили, що без самовиховання, як і без самоосвіти, не можна виходити у велике життя. Навчитися постійно вчитися, навчитися бути людиною, зрозуміти, для чого ти живеш - ось основи педагогічної діяльності Валентини Петрівни Коваленко.
Валентина Петрівна - той учитель, до якого хочеться йти на уроки, з яким приємно просто порозмовляти, якому без остраху можна довірити найпотаємніше. Спасибі Вам, шановна Валентино Петрівно, за цікаві уроки!

м. Сімферополь.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #29 за 18.07.2003 > Тема ""Будьмо!""