Версiя для друку Обговорити в форумi

Постаті

ДО 90–РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ОЛЕКСАНДРА ІВАНОВИЧА ГУБАРЯ

7 вересня виповнилося б 90 років від дня народження вченого і письменника Олександра Івановича Губаря. Він відійшов за вічну межу у 2003 році, залишивши нам свої неоціненні духовні надбання — книги і світлу добру пам’ять про себе.
Олександр Іванович Губар (1922-2003) — відомий український літературознавець, критик, публіцист, педагог, професор кафедри української літератури. Учасник Великої Вітчизняної війни. Один з ініціаторів заснування в Криму Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка. 56 років віддав науково-педагогічній діяльності: у Чернівецькому національному університеті ім. Ю. Федьковича (1946-1962), Таврійському національному університеті ім. В. І. Вернадського (1962-2003). Член Національної спілки письменників України з 1958 року. Невтомний наставник студентської і літературної молоді. Лауреат премії ім. Степана Руданського Кримського фонду культури (1996) за серію монографій — «Чорноморська хвиля» (1994, 1995 рр.), «Сучасні українські письменники Криму» (1993, 1997 рр.), «Земле моя кримська» (2003). Монографія «Сучасні українські письменники Криму» (1993) отримала 1994 року перший грант Міжнародного фонду «Відродження». «Заслужений працівник культури Автономної Республіки Крим» (2001) за велику багаторічну культурно-освітню роботу на теренах Криму.
Творчість «яблуневоцвітного генія України» П. Г. Тичини стала провідною темою дослідницьких пошуків О. І. Губаря. Йому вдалося проникнути в самобутність його індивідуального стилю, в якому органічно синтезувалися елементи суміжних мистецтв (музики, театру, хореографії). О. І. Губар зробив дуже поважний внесок в українське тичинознавство, став одним із провідних його репрезентантів. О. І. Губар — вчений і митець широкого творчого діапазону. Він опублікував понад 400 наукових статей, навчально-методичних посібників про класиків української літератури: Т. Шевченка, І. Франка, Лесю Українку, М. Коцюбинського, О. Кобилянську, про творчість М. Рильського, М. Бажана, А. Малишка, О. Гончара, М. Стельмаха, В. Бабляка, В. Винниченка та інших. Він — автор 14 книг, у т. ч. 11 монографій, 5 з яких — про Павла Тичину. О. І. Губар одним із перших звернув пильну увагу на плідні українсько-кримськотатарські культурні взаємини. Він — автор оригінальних праць про українсько-російські, українсько-білоруські, українсько-болгарські, українсько-єврейські, українсько-вірменські, українсько-італійські літературні зв’язки.
Пропонуємо увазі читачів одне з кращих досліджень О. Губаря про В. Винниченка (стор. 9).

ВЧЕНІ І ПИСЬМЕННИКИ ПРО ТВОРЧУ ДІЯЛЬНІСТЬ ОЛЕКСАНДРА ГУБАРЯ

*   *   *

«Праці видатного літературознавця, друга музею назавжди залишаться в історії української літератури. Вічна пам’ять прекрасній людині і талановитому вченому...»
Колектив Літературно-меморіального музею-квартири П. Г. Тичини
(«Літературна Україна»,
09.10.2003)

*   *   *

«Дорогий Олександре Івановичу!..
Спішу сказати Вам, що я вже багато-багато років — ще з 1946! — люблю Вас і поважаю за Вашу внутрішню духовну красу і зовнішню чоловічу вроду, за Вашу порядність, шляхетність, доброту. Хочу сказати Вам і те, що протягом майже двох десятиліть моєї роботи в університеті я чув на кафедрі й факультеті, де Ви зросли й сформувалися, як про Вас говорять тільки з щирою пошаною і найкращими почуттями».
Михайло ІВАСЮК,
письменник, літературознавець, доцент Чернівецького державного університету
(батько славетного композитора, автора «Червоної рути»)

*   *   *

«Пішов з життя видатний учений, прекрасна, добра людина… Україна зазнала тяжкої втрати...»
М. КАЛІНІЧЕНКО,
професор, доктор філологічних наук, ст. науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України,
12.10.2003

*   *   *

Академік, видатний тичинознавець Леонід Новиченко на двотомнику своїх творів, подарованих О. Губарю, зробив дарчий напис: «Моєму талановитому колезі-тичинознавцю з добрими почуттями і побажаннями. Л. Новиченко. 06.06.1986 р.».

*   *   *

«Професор О. І. Губар, насамперед, — тичинознавець, відомий в Україні та за її межами. Феномен Тичини неможливо осягнути в традиційних координатах змісту й форми, тому літературознавець веде мову про філософічність як про глибинну стильову ознаку поезії митця, навіть теоретично невіддільну від її надзвичайної музикальності, мальовничості, пластичності, означуючи цю особливість терміном «мистецький синтетизм». Музично-живописне в поезії Тичини, на думку вченого, «служить збагаченню багатомірності образу, постає як нова асоціативна єдність, що дозволяє значно розширити естетичні можливості слова, сприяє появі несподіваних художніх ефектів, відкриттів, глибшому усвідомленню зв’язків між явищами і предметами».
«Суттєвий аспект творчості О. І. Губаря — позбавлене казенної патетики, сповнене щирої людяності й глибокого наукового осмислення тичинівське «аркодужне перевисання до народів». Він, зокрема, вивчав зв’язки української та російської, білоруської, вірменської, єврейської, італійської культур. Один із перших наприкінці XX ст. звернув пильну увагу на плідні українсько-кримськотатарські культурні взаємини».
В. ГУМЕНЮК,
доктор філологічних наук, професор ТНУ

*   *   *

Многоуважаемый Александр Иванович!
Восхищаемся тем, что половину своей долгой интересной творческой жизни Вы посвятили и нашему университету.
Ваше имя — ученого-профессора, известного украинского писателя, литературоведа, критика и публициста — вписано золотыми буквами в историю украинской литературы как ведущего исследователя творчества выдающегося поэта XX столетия Павла Тычины.
Каждая лекция, прочитанная вами для слушателей, — радость встречи с прекрасным, светлым и вдохновенным. Это свидетельство большого педагогического таланта и большой духовной щедрости, неутомимости и неравнодушия к судьбам человеческим.
Ректорат, профком сотрудников, редакция газеты Таврического национального университета им. В. Вернадского «Таврический университет»,
09.2002

*   *   *

Дорогой Александр Иванович!
Мы хорошо знаем и ценим Вас как вдумчивого ученого, блестящего литературного критика. Каждая ваша статья — своего рода образец гармоничного сочетания оригинальности научного подхода, эмоциональности и отточенного стиля. Мы знаем Вас как блестящего педагога-преподавателя, глубокоуважаемого коллегами и любимого студентами.
Гибкость и острота ума, высокая культура, интеллигентность, трудолюбие, требовательность к себе, бесконфликтность, ровные дружеские отношения с коллегами восхищают нас.
Ваши друзья, коллеги, ученики с кафедры русской и зарубежной литературы ТНУ им. В. Вернадского,
10.09.2002

*   *   *

Дорогой, уважаемый Александр Иванович!
Среди всех богатств мира самым ценным является человеческая жизнь, а жизнь же, отданную образованию, науке — невозможно оценить. Из 80 лет Вы более чем полвека отдали высшей школе. Вы работали в различных регионах огромной страны, поднялись до самых высоких вершин в своей профессиональной деятельности. За десять лет работы в КГИПИ Вы открыли забытые страницы истории украинской и крымскотатарской литератур. Благодаря Вашим литературным изысканиям сегодня мы имеем возможность проследить полную драматизма довоенную историю крымскотатарской литературы, литературных и культурных взаимоотношений Украины и Крыма. Вы исследовали жизненный и творческий путь великого ученого-востоковеда, сына двух народов — украинского и крымскотатарского — Агатангела Ефимовича Крымского.
Активно занимаетесь переводами произведений классиков украинской литературы на крымскотатарский язык. Вместе с товарищами по перу подарили нам поэзию Т. Г. Шевченко на крымскотатарском языке отдельной книгой «Узакь ве якьын Шевченко» — «Далекий и близкий Шевченко».
Ваша научно-педагогическая деятельность является живым примером служения высокой идее — культурному сближению народов, их сотрудничеству, торжеству гуманистических идеалов.
Февзи ЯКУБОВ,
ректор КГИПИ, профессор

*   *   *

«Ніхто не написав і не напише (принаймні за мого життя) про мою творчість так, як Олександр Губар, тонкий поціновувач і знавець поетичного слова. Він подав такі проникливі й тактовні, такі суголосні моїм душевним порухам трактування моїх верлібрів, що я, читаючи літературознавчий нарис вченого, аж заплакав».
Поет Михайло ТЕРНАВСЬКИЙ

*   *   *

«О. І. Губар був чудовим організатором і незмінним ведучим велелюдних літературних вечорів, свят книг, наукових конференцій, присвячених творчості письменників рідної літератури, Тичинівських читань в Криму, «круглих столів», присвячених проблемам української освіти, культури, літератури та мистецтва. А які емоційно наснажені промови виголошував він на вечорах пам’яті Т. Г. Шевченка в Кримському українському театрі!
І ось вже чотири роки, як його нема серед нас. І стало відчутно, як ми духовно збідніли без нього, як нам не вистачає його мудрого розважливого слова, його активного ставлення до нашого нинішнього, такого не активного і змертвіло-збайдужілого в духовному сенсі життя.
Усе тече, все змінюється, де на краще, де на гірше. Постійною ж лишається наша світла пам’ять про справжнього патріота своєї землі — ученого і письменника Олександра Івановича Губаря. Ці рядки свого вірша присвячую його світлій пам’яті.
Життя іде, минає,
У вічність поспіша.
Письменник — не вмирає,
Жива його душа.
Його жагуче слово
У книгах розквіта.
І сяє веселково,
Як осінь золота.
Ця осінь патріарша,
Цей вересень гіркий —
Печаль безмірна наша
На роки і роки.
Крізь кленів лист багряний
І айстр осінніх жар
Ваш образ ще прогляне
Як сонце із-за хмар.
І нас не раз осяє
Усмішка-доброта,
Бо пам’ять — не вмирає, —
Безсмертна і свята!
І хай життя минає,
За обрії біжить,
Письменник — не вмирає,
У книгах буде жить!»

Данило КОНОНЕНКО

Старші працівники нашого музею ще добре пам’ятають незабутні зустрічі з цією шанованою і непересічною людиною… Неквапно відчиняючи вхідні двері, він з’являвся на порозі з привітною усмішкою й незмінним щільно впакованим книжками та рукописами портфелем. І тут же лунав знайомий голос:
— Добрий день, дорогі тичинівці! Приймайте гостя з Криму.
Олександра Івановича Губаря як справжнього науковця постійно вабили нові й нові ідеї. Через те він, невтомний тичинознавець, завжди, перебуваючи у Києві, вважав за необхідне завітати до музею Павла Тичини. І кожного разу він ділився з нами своїми задумами, свіжими знахідками, знайомив нас із різними літературознавчими матеріалами.
В останні роки Оленксандр Іванович, окрім іншого, досліджував кримськотатарську літературу. І як же захоплено він відреагував, коли дізнався, що у нашому музеї, в меморіальній бібліотеці Павла Тичини, є два десятки книг кримськотатарською мовою, та ще й деякі мають дарчий напис автора до Павла Григоровича! Не міг натішитися шановний професор і не менш сенсаційною знахідкою у тичинівській бібліотеці — замовчуваною за часів Радянського Союзу працею Агатангела Кримського «Література кримських татар» з доданою до неї стислою антологією кримськотатарського письменства. І саме завдяки Олександру Івановичу ця праця великого вченого знову побачила світ у кримському видавництві «Доля».
Та, зрозуміло, головною темою наших розмов і листування була творчість Павла Тичини. Адже Олександр Іванович до кінця життя продовжував активно працювати у царині тичинознавства. Тож, користуючись його перебуванням у Києві, музей іноді влаштовував зустрічі професора з учнівською молоддю. Аудиторія завжди охоче, з неабиякою увагою слухала його змістовні виступи.
Цінним надбанням для нашого закладу стали книги, програми наукових конференцій, публікації в періодиці, що в різний час подарував музеєві Олександр Губар. І як тут не згадати його вірну соратницю, дружину Майю Олександрівну, котра неодноразово бувала разом з Олександром Івановичем у нашому музеї, а по смерті професора продовжує підтримувати з нами зв’язок, надсилає цікаві матеріали і з тичинознавства, і про свого незабутнього чоловіка.
Час плине. З’являються нові дослідження молодих науковців про творчість Павла Тичини. Але те, чим збагатив О. Губар тичиніану, назавжди залишиться вагомим здобутком українського літературознавства: від кандидатської дисертації «Творчість Павла Тичини періоду 1914-1934 рр.» (1954 рік) до статті «Україно моя, моя люба Вкраїно…» (2002 рік). Півстолітній шлях у тичинознавстві. Понад п’ятдесят тичинознавчих публікацій (книги, статті, есеї), серед яких такі поважні наукові видання, як «Павло Тичина. Літературно-критичні нариси» (К., 1981), «Павло Тичина. Семінарії» (К., 1984), «Глибока дружби течія» (К., 2009).
На знак глибокої поваги і доброї пам’яті про світлу людину та нашого мудрого порадника, працівники Київського літературно-меморіального музею-квартири П. Тичини підготували виставку, присвячену 90-річчю від дня народження Олександра Івановича Губаря. На виставці серед книг, світлин, вирізок із газет експоновані також найдорожчі для нас видання самого Олександра Івановича з його дарчими написами до Павла Тичини і до нашого музею. Його ім’я для нас шановане і незабутнє.

Григорій ДОНЕЦЬ,
головний зберігач Київського літературно-меморіального музею-квартири П. Тичини

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #36 за 07.09.2012 > Тема "Українці мої..."