Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2168)
З потоку життя (5283)
Душі криниця (3053)
Українці мої... (1390)
Резонанс (1345)
Урок української (974)
"Білі плями" історії (1565)
Крим - наш дім (525)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (229)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (96)
Додатки
"Джерельце" (828)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
НАРОДНИЙ МЕСНИК – УСТИМ КАРМАЛЮК
Житель с. Гуменц╕ Мислицький згаду╓, що одного разу Кармалюк в╕д╕брав багато золота в м╕сцевого...


МАЛОВ╤ДОМ╤ СТОР╤НКИ ╤СТОР╤╥ ВМС УКРА╥НИ: ОПДРЦ «ПЕЛЕНГ»
Вже б╕льш н╕ж 36 рок╕в майже у сам╕с╕нькому серц╕ Кримських г╕р ╕сну╓ ун╕кальна в╕йськова...


УКРА╥НА ПОВСТАВАЛА
28 лютого в ки╖вськ╕й книгарн╕ «╢» в╕дбулася презентац╕я книги досл╕дника Володимира...


ЛЮТИЙ 1917 – ЛЮТИЙ 2017: ТЕ САМЕ СТО РОК╤В ПОТОМУ
Чому впала рос╕йська монарх╕я? ╤ чому Рос╕ю чека╓ нова революц╕я


╤гор ╤гнатович, канадський продюсер «Г╕рких жнив»: «МИ ПОЧАЛИ ЗЙОМКИ Ф╤ЛЬМУ МАЙЖЕ ТА╢МНО, БО ТОД╤ ЩЕ ПРИ ВЛАД╤ В УКРА╥Н╤ БУВ ЯНУКОВИЧ»
Kоли режисер Джордж Менделюк звернувся до б╕знесмена, мецената та ╕нвестора ╤горя ╤гнатовича, той...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:


















Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter







оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #36 за 07.09.2012 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#36 за 07.09.2012
ЧОМУ СЕЛО НАЗВАЛИ ТЕЛЬЧ╤?

Кра╓знавство

Серед мальовничих л╕с╕в Волинського Пол╕сся м╕ж селами Красноволя, Н╕чог╕вка та Велика Осниця розташувалося село Тельч╕ Маневицького району. Перша писемна згадка про село датована 1577 роком. Тобто селу всього-на-всього 435 рок╕в. Але нема╓ жодного сумн╕ву, що поселення зах╕днослов’янського племен╕ волинян там ╕снувало задовго до того, як про це було засв╕дчено письмово. У сел╕, наприклад, й дос╕ збереглася його, так би мовити, пра╕сторична частина, що ма╓ красномовну назву – Селище. А сус╕дн╕ Колки, як городище Колк, в писемних пам’ятках згадуються ще у Х-ХI ст., тобто в добу Ки╖всько╖ Рус╕. Загальноприйнятим ╓ висновок, що пам’ятки просв╕ти та самост╕йно╖ писемност╕ на Волин╕ з’явилися лише в ХI ст. Але ж в╕дсутн╕сть писемних згадок, чи нав╕ть в╕дсутн╕сть писемност╕, не означа╓ в╕дсутн╕сть життя. Не так давно св╕ту стало в╕домо про ╕нд╕анц╕в племен╕ амондава, як╕ живуть вже багато стол╕ть, а може, й тисячол╕ть, у джунглях р╕чки Амазонки. У них в╕дсутн╓ поняття «час», у мов╕ не ма╓ сл╕в «тиждень», «м╕сяць», «р╕к», «календар», але це не заважа╓ ╖м жити ╕ продовжувати ╕стор╕ю свого племен╕.
Тельч╕ – село невеличке, всього (станом на 3 липня 2012 року) у ньому мешкало близько шестисот, а точн╕ше – 592 людини. Розташовано село на висот╕ 169 (за В╕к╕пед╕╓ю – 171) м. над р╕внем моря. Поблизу села прот╕ка╓ неширока р╕чка, що ма╓ назву Кормин ╕ яка впада╓ у р╕чку Стир. Через село проходить дорога Луцьк — Кузнецовськ. Колись двор╕в було багато, ╕ людей жило значно б╕льше, для дорослих були робоч╕ м╕сця. Ще якихось п’ятдесят рок╕в тому село оточували густ╕ л╕си та важкопрох╕дн╕ болота, де гн╕здилися чорн╕ лелеки, дик╕ качки й птахи з дивною назвою «книга». У с╕мдесят╕ роки ХХ ст. влада болота бездумно осушила (мел╕орувала), в╕ков╕ дерева в л╕сах зр╕зали, книги полет╕ли до ╕нших кра╖в, а молодь по╖хала до м╕ста.
Що ж до етимолог╕╖ цього р╕дк╕сного слова «тельч╕», то у б╕льшост╕ джерел, зокрема й у В╕к╕пед╕╖, знаходимо коротенький (всього три з половиною рядки) запис про те, що назва села походить в╕д стародавнього слова «теч╕», тобто теч╕я. З посиланням на нев╕домих старожил╕в (?) вказу╓ться, що з давн╕х-давен поблизу села прот╕кала невеличка р╕чечка, а п╕сля весняно╖ повен╕ утворювалися швидкоплинн╕ р╕вчаки, по-староукра╖нськ╕ «теч╕». Теч╕╖, так теч╕╖, хоча на Волин╕ щодо р╕вчак╕в ╕ струмк╕в б╕льш уживаним ╓ слово «б╕жить». А «тече» – це р╕чка, д╕жка чи бочка. Кр╕м того, не зрозум╕ло, зв╕дки взялося те зм╕стовно й структурно не лог╕чне «ль» у середин╕ слова?
Оф╕ц╕йне, так би мовити, тлумачення походження назви села ╓дине та таке, що н╕ким ╕ н╕коли не ставилося п╕д сумн╕в. В╕дсутн╕сть всеб╕чних та б╕льш глибоких досл╕джень ╕ альтернативних думок щодо етимолог╕╖ назви села Тельч╕ можна пояснити його заштатн╕стю, а також тим, що у ньому не в╕дбувались як╕сь загальнов╕дом╕ чи значущ╕ ╕сторичн╕ под╕╖. В╕дсутн╕ в сел╕ й будь-як╕, що заслуговують на увагу, ╕сторичн╕ споруди. Поки що не народилися ╕ не проживали в ньому й ╕сторично в╕дом╕ постат╕, хоча уродженц╕ села розс╕ян╕ по всьому св╕ту. Звичайне пол╕ське село, яких на Волин╕ багато. От т╕льки назва села, нав╕ть з огляду на старослов’янську мову, незвична, одна ╓дина в Укра╖н╕. ╤ в межах кордон╕в колишнього Радянського Союзу ця назва теж була одна-╓дина. ╤ вже цим вона заслугову╓ на увагу, зокрема, щодо зм╕сту назви та ╖╖ походження.
Наприклад, нав╕ть щодо загальноусталено╖ (правда, без письмового п╕дтвердження – Р.С.) точки зору, точн╕ше легенди, про походження назви столиц╕ Укра╖ни в╕д ╕мен╕ одного з брат╕в полянських княз╕в – Кия ╕сну╓ й ╕нша, зовс╕м неспод╕вана верс╕я. Н╕бито назва Ки╓ва походить в╕д сл╕в до «кийова», що в переклад╕ з татарсько╖ (тюрксько╖) означа╓ – до «зятя». Д╕йсно, княз╕ слов’янського племен╕ полян не т╕льки воювали з Ордою, хозарами ╕ татарами, але й родичалися з ними. Ми й сьогодн╕ достеменно не зна╓мо, хто за походженням ╕ якого роду були ж╕нки князя Олега (В╕щого), а тим б╕льше його попередник╕в, тих же княз╕в полянських.
Отже, на нашу думку, можлива й друга, дещо ╕нша, а точн╕ше, зовс╕м ╕нша верс╕я етимолог╕╖ слова та походження назви села Тельч╕.
Як годиться, почнемо з ╕стор╕╖, дуже далеко╖. Як св╕дчать письмов╕ джерела, у 869-870 рр. слов’янськ╕ просв╕тител╕ та пропов╕дники християнства Кирило ╕ Мефод╕й домоглися дозволу на орган╕зац╕ю у зах╕днослов’янськ╕й Великоморавськ╕й держав╕ незалежно╖ в╕д германського ╓пископату слов’янсько╖ церкви. П╕зн╕ше, на початку ХVI ст. Морав╕я (до того – Богем╕я) перебувала п╕д владою ╕мпер╕╖ Габсбург╕в, до яко╖ входила ╕ частина сучасно╖ Зах╕дно╖ Укра╖ни. Дореволюц╕йний вчений-╕сторик П. Лавровський зазнача╓, що коли Великоморавську державу було розгромлено, то ╖╖ населення п╕шло в ╕нш╕ слов’янськ╕ земл╕. (Лавровский П.А. Кирилл и Мефодий как православные проповедники у западных славян в связи с современною им историею церковных несогласий между Востоком и Западом. – Харьков, 1863. – С. 245. Цит. за: Великая Моравия, ее историческое и культурное значение. – Москва «Наука», 1985. – С. 286).
Додаткове п╕дтвердження та уточнення цього ╕сторичного факту знаходимо й на стор╕нках ╕нших письмових джерел (Наприклад, див.: Волынь. Исторические судьбы Юго-Западного края. – С.-Петербург, 1888. – С. 14-15), де з посиланням на «Очеркъ истор╕и православной церкви на Волыни» П. Карашевича, въ «Христианскомъ Чтен╕и» за 1855 г., ч. 1, стор. 13 ╕ 14, вказу╓ться, що «з ╕ншого боку (кр╕м Константинополя – Р.С.), православна в╕ра проникала на Руську землю й з заходу, з Велико╖ Морав╕╖. Адже сх╕дн╕ кордони ╓парх╕╖ св. Мефод╕я проходили по р╕чках Зах╕дний Буг ╕ Стир ╕ ц╕лком могли займати зах╕дну частину Волин╕. Коли наприк╕нц╕ IX ст. (точн╕ше, 908 р. – Р.С.) царство Моравське занепало, багато слов’ян, як╕ спов╕дували Христову в╕ру, залишивши Морав╕ю, розс╕ялися по сус╕дн╕х землях, серед яких сл╕д вважати й тепер╕шню Волинь».
Наша верс╕я поляга╓ у тому, що саме слов’яни – вих╕дц╕ з Морав╕╖ (сучасно╖ Чех╕╖), прийшовши на земл╕ Волин╕, поряд з м╕сцевими заснували сво╖ поселення, надавши ╖м в╕дпов╕дно сво╖ назви. Так, у тому ж Маневицькому район╕ ╓ села з назвою Рудки ╕ Нова Руда, у Рожищенському – Рудка Козинська ╕ Рудня, а ruda у переклад╕ з чесько╖ означа╓ красна, червона. ╢ також село з назвою Гута-Л╕с╕вська. До реч╕, в Укра╖н╕ чотирнадцять населених пункт╕в мають назву Гута ╕ ще близько тридцяти – подв╕йну назву, де першою ╓ саме Гута. У переклад╕ з чесько╖, Huta – завод, наприклад, Huta skelna – скляний завод. ╤сну╓ сус╕дн╓ з Тельчами село Гута Р╕вненсько╖ област╕, яке заснували ╕ де, нав╕ть у роки Друго╖ св╕тово╖ в╕йни, ще проживали чеськ╕ колон╕сти. ╢ й ╕нш╕ населен╕ пункти Волин╕ та Пол╕сся, в назв╕ яких вгаду╓ться чеська (моравська, богемська) основа.
До реч╕, у сучасн╕й Чех╕╖, а саме в п╕вденн╕й частин╕ Чесько-Моравського п╕двищення ╕сну╓ невелике (всього 7 тисяч мешканц╕в) стародавн╓ моравське м╕сто з назвою Тельч (Telc). Якщо ж повернутися до етимолог╕╖ слова та назви села Тельч╕, то тeleci (телеч╕) – у переклад╕ з чесько╖ означа╓… «телячий». Можливо, для декого нав╕ть «телятко» звучить не дуже симпатично, але, як кажуть, – ╕стина дорожче. ╤ в цьому сенс╕ афоризм нашого першого Президента – доречний: «Ма╓мо те, що ма╓мо».
На Волин╕ й сьогодн╕ збереглося багато населених пункт╕в, назва яких ма╓ «тваринне» або ж «зв╕рине» походження: Жабче ╕ Жабка, Козятин ╕ Козл╕в, Видрич╕ й Видраниця, два Вовчицька ╕ дво╓ Козлинич, Козовата ╕ Коз╕н, Турович╕, Тур╕н ╕ Туроп╕н, Заячиц╕, Зв╕р╕в, Щенятин ╕ Щурин та ╕н. Дума╓ться, що вс╕ ц╕ стародавн╕ назви м╕сць свого поселення для племен╕ волинян, або ж народу «вал╕нана», про який писав ще у Х ст. арабський ╕сторик, географ ╕ мандр╕вник Масуд╕, були природними та звичними, знаковими ╕ символ╕чними. А тому першородн╕сть назви для ╕стор╕╖, географ╕╖, кра╓знавства, зокрема, топон╕м╕ки ╓ дуже важливими. Для тельчан – також.

Роман САВОНЮК
м. С╕мферополь

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #36 за 07.09.2012 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10723

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков