"Кримська Свiтлиця" > #35 за 31.08.2012 > Тема "Душі криниця"
#35 за 31.08.2012
ЧЕМП╤ОН
Валер╕й ТАРАСОВ
ОПОВ╤ДАННЯ
Переважна б╕льш╕сть кримськотатарських с╕мей — багатод╕тн╕. У с╕м’╖ Сел╕мових було п’ятеро д╕тей: чотири дочки ╕ син. Й оск╕льки хлопчик, якого назвали Аз╕зом, з’явився на св╕т останн╕м, його ус╕ на руках носили, ус╕ його лел╕яли. Можливо, через те, що виростав хлопчина у ж╕ночому оточенн╕, характер його формувався саме п╕д впливом цього фактора. Був Аз╕з розумним, але м’яким, поступливим, часом нав╕ть нер╕шучим. Цим користувалися у школ╕ його однокласники. Попросять зошита, аби переписати домашн╓ завдання, — Аз╕з в╕дмовити не може, да╓. А бувало, що й не просили, а просто мовчки брали Аз╕зову теку, длубалися у н╕й, в╕дшукуючи потр╕бного зошита, й переписували. ╤ коли хлопець все ж наважувався протестувати, бурмочучи: «Негоже так робити… Це негарно» — не вельми ╕нтелектуальн╕ однокласники, як╕ поцупили його зошита, в╕дпов╕дали з ╓хидними посм╕шечками: «Помовч, в╕дм╕ннику! Ми краще зна╓мо, що гоже, а що негоже». Й Аз╕з замовкав. Та й у хлопчачих стосунках не все було гаразд. Аз╕зов╕ доводилося терп╕ти не т╕льки словесн╕ атаки, а подеколи й ф╕зичн╕. Аз╕з тому ╕ в боксерську секц╕ю п╕шов, щоби навчитися давати одкоша сво╖м кривдникам. Але й нав╕ть вже навчаючись в ун╕верситет╕, вже наливаючись силою, все ж часом не м╕г протистояти нахабним однокурсникам. Аз╕з ╕ в ун╕верситет╕ був в╕дм╕нником, ╕ в опануванн╕ боксерсько╖ майстерност╕ не пас задн╕х. Та все ж якщо в навчанн╕ в╕н упевнено сягав усе нових висот, то в бокс╕ н╕як не м╕г пос╕сти у змаганнях якесь пристойне м╕сце. Здавалося, ось ще один крок, всього один крок — ╕ ти на сам╕й вершин╕, а н╕, не виходило… Природн╕й талант до занять ф╕зкультурою дозволяв Аз╕зов╕ потроху п╕дн╕матися спортивними сходинками. Фах╕вц╕ говорили про нього як про перспективного боксера. Та час спливав, а хлопець усе перебував у ранз╕ перспективного. Для впевненого кроку на спортивну вершину потр╕бен був характер. Нав╕ть — спортивна зл╕сть. А цього у дел╕катного Аз╕за поки що не було. Та й чи буде? Для того, щоби спалахнула спортивна зл╕сть, потр╕бен був якийсь сильний душевний струс. ╤ цей струс нарешт╕ таки стався. На чемп╕онат╕ Криму з боксу Аз╕з легко пройшов квал╕ф╕кац╕йн╕ бо╖, пот╕м впевнено подолав сво╖х суперник╕в у чвертьф╕нал╕ й п╕вф╕нал╕. Попереду був ф╕нальний по╓динок на рингу. Напередодн╕ до Сел╕мова, коли той прямував з тренування додому, п╕д╕йшов якийсь невисокого зросту, невиразний чолов╕чок, одягнений у всьому с╕рому, в╕д чого ╕ обличчя його здавалося с╕рим, мовби завуальованим якоюсь с╕рою т╕нню. — Аз╕зе, я до тебе, — прожебон╕в скрадливо «с╕рий». — Слухаю вас, — вв╕чливо в╕дпов╕в ╕ зупинився Сел╕мов, хоч часу було обмаль. — Ти, Аз╕зе, славний боксер, цього у тебе н╕хто не забира╓, але ти ще молодий… — Х╕ба це суперечить одне одному — сила ╕ молод╕сть? — засм╕явся юнак. В╕н н╕як не м╕г второпати, чого в╕д нього хоче оцей с╕рий чолов╕чок. Тому, вибачившись, мовив: — Коротше, папашо, що вам в╕д мене треба? — Не так уже й багато, Аз╕зе. Ср╕бна медаль у тебе вже в кишен╕. Так? — Так. ╤ що з того? — Кажу ж, ти ще молодий ╕ сильний, у тебе ще все попереду: ╕ перемоги на наступних чемп╕онатах Криму, ╕ на ╕нших великих змаганнях. Отож ти ще сво╓ в╕зьмеш. — Все одно не розум╕ю, чого ви хочете? — нетерпляче промовив Сел╕мов. — Каж╕ть без оцих ф╕нт╕в. — Гаразд, — кивнув зализаною головою с╕рий чолов╕чок. — В╕ддай ф╕нал — ╕ я в боргу перед тобою не залишусь. — А ви хто такий? — ледь стримуючи гн╕в, запитав Аз╕з. — Наск╕льки мен╕ в╕домо, тренером у мого суперника по ф╕налу ╓ зовс╕м ╕нша людина. — Не ма╓ значення, хто я такий. Пропоную тоб╕, Аз╕зе, дуже виг╕дний грошовий вар╕ант. Ну, то як? Домовились? — Не гн╕в╕ть мене! — примруживши оч╕, видихнув Сел╕мов. Через таких, як ви, д╕ляг, ╕ в╕дбуваються у спорт╕ р╕зн╕ нечесн╕ реч╕. Геть з дороги! — Аз╕з р╕шуче в╕дсунув у б╕к с╕рого чолов╕чка й швидкою ходою подався додому. Дорогою розм╕рковував: чому так в╕дбува╓ться, що таку прекрасну галузь людсько╖ д╕яльност╕, якою, безумовно, ╓ спорт, поганять др╕бн╕ душею людц╕, нечесн╕ й п╕дл╕? Ти ж, хлопче, сам ╕ в╕дпов╕в на сво╓ запитання: тому й поганять, що п╕дл╕ й нечесн╕. А ще тому, що заробляють на сво╖й нечесност╕ шматок хл╕ба та й з товстим куснем масла. Вони, що продали свою душу за к╕лька ср╕бник╕в, вважають, що й ╕нших теж можна купити. На жаль, треба визнати: знаходяться серед спортсмен╕в лас╕ до дармових грошей. Так ╕ народжуються догов╕рн╕ матч╕, прим╕ром, у футбол╕ чи хоке╖, або ж в╕дбуваються дивн╕ по╓динки у бокс╕ чи боротьб╕, коли сильн╕ший атлет раптом програ╓ набагато слабшому суперников╕. А пот╕м, ховаючи оч╕ в╕д здивованих ╕ ображених убол╕вальник╕в, хутенько змива╓ться з╕ змагань, з╕гр╕ваючи свою нечесну душу товстенькою пачкою гот╕вки. Так-так, атлет, що хоч раз продався д╕лкам в╕д спорту, теж уже став нечесним ╕ заплямував свою душу таким п╕длим вчинком на решту свого життя. Й ц╕лком ╕мов╕рно, що зак╕нчивши активн╕ заняття спортом, такий атлет перейде пот╕м до когорти тих, хто його колись купив, ╕ сам буде купувати ╕нших, хто прийшов на змагальну арену п╕сля нього. ╤ не розум╕ють так╕ д╕ляги, що назавжди продали свою честь ╕ сов╕сть. А може, ╕ розум╕ють, тому й намагаються заразити в╕русом п╕длост╕ й нечесност╕ людей чесних, аби п╕дкупом ╕ лестощами затягнути ╖х у сво╓ чорне, порочне коло, виходу з якого нема╓. Правильно кажуть: бережи честь змолоду. ╤ батьки вчать мене: як би важко у житт╕ не складалося, н╕коли не поступайся сов╕стю й честю. Все можна здобути наполегливою, чесною працею — повагу ╕нших людей, славу, багатство нарешт╕. Не можна лише здобути заново всього одненький раз втрачену честь. Ця втрата — назавжди. Тому, як вчать батьки: важко, синку, а ти будь чесним ╕ сов╕сливим. Й ран╕ше чи п╕зн╕ше досягнеш усього, чого прагнеш, заради чого працю╓ш ╕ живеш. Отак розм╕рковував Аз╕з, йдучи з тренування додому. А перед самим бо╓м, коли боксери готувалися у роздягальн╕ до виходу на ринг, до Аз╕за, ╕м╕туючи б╕й з т╕нню, п╕д╕брався якось боком-боком його суперник по ф╕налу й погрозливо просичав: — Начувайся, татарський жовторотику! Пошкоду╓ш, що в╕дмовився в╕д хорошо╖ пропозиц╕╖… Я тебе, чорноокого, по канатах розмажу… Аз╕з╕в мозок блискавкою прострелила думка: «Н╕, таке нахабство не можна лишати безкарним! Не можна давати спуску тим, хто кривдить не просто мене, як особу, а м╕й народ кривдить. Таке зло мусить бути покараним». Оце усе блискавкою промайнуло в голов╕, ╕ Аз╕з Сел╕мов, ╕дучи на ринг, аж тремт╕в, з нетерп╕нням оч╕куючи, коли прозвучить гонг, ╕ в╕н, Аз╕з, п╕де в атаку. Швидше у б╕й! Швидше!.. У ф╕нал╕ чемп╕онату Криму Аз╕з Сел╕мов бився так, що дивувалися нав╕ть т╕, хто його добре знав. — Див╕ться, що в╕н витворя╓ на рингу! Оце так хлопець! Ну ╕ молодець! — казали вони. Аз╕з в╕дчував, як спортивна зл╕сть виповню╓ усе його ╓ство. Мозок митт╓во п╕дказував той чи той, потр╕бний у виникл╕й ситуац╕╖, боксерський прийом, а його добре треноване т╕ло блискавично виконувало те, що п╕дказував мозок. А ще юнак в╕дчував отой, як кажуть спортсмени, кураж, котрий, коли його сп╕йма╓ш, помага╓ д╕яти на рингу вигадливо, нестандартно, см╕ливо. Аз╕з як почав з першого раунду могутн╕ми ударами ганяти свого суперника по рингу, то притискуючи його до канат╕в, то заганяючи у кути, та так у цьому темп╕ й пров╕в два раунди. А на початку третього раунду вц╕лив боксерськими рукавичками у голову, корпус ╕ знову в голову супротивника й звалив його на п╕длогу. Рефер╕ на рингу, як ╕ годиться, в╕драхував до десяти, боксер з п╕длоги на цей рахунок п╕двестися на р╕вн╕ ноги не зм╕г, хоч ╕ намагався це зробити, й рефер╕ б╕й припинив. Тренер Аз╕за, його секунданти у цьому бою вискочили на ринг, усм╕халися, в╕тали юнака з перемогою. А суддя-╕нформатор, нахилившись до м╕крофона ╕ витримуючи паузу п╕сля кожного слова, урочистим голосом проказав: — Дострокову перемогу нокаутом ╕ звання чемп╕она Криму здобув Аз╕з Сел╕мов! Присутн╕ на ф╕нал╕ спортивн╕ убол╕вальники, стоячи аплодували переможцев╕. Повернувшись до роздягальн╕, Аз╕з п╕д╕йшов до свого щойно переможеного суперника ╕ сказав: — За сво╖ слова треба в╕дпов╕дати… Спод╕ваюся, цей урок ти добре засво╖в. А н╕, то я при наш╕й наступн╕й зустр╕ч╕ на рингу його повторю. Переможений, похнюпившись, мовчав. А вс╕, хто був у роздягальн╕ в цей час й хто чув Аз╕зов╕ слова, хоч ╕ не зрозум╕ли, про що йдеться, проте зрозум╕ли одне: Аз╕з Сел╕мов при потреб╕ таки зможе повторити на рингу св╕й урок. Тепер — уже зможе. Бо в╕н — чемп╕он. Справжн╕й!
"Кримська Свiтлиця" > #35 за 31.08.2012 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10698
|