Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3304)
З потоку життя (6538)
Душі криниця (3539)
Українці мої... (1473)
Резонанс (1510)
Урок української (992)
"Білі плями" історії (1684)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
14-ГОДИННИЙ ПРЕСМАРАФОН ЗЕЛЕНСЬКОГО. ГОЛОВН╤ ТЕЗИ
Марафон транслювався онлайн у соцмережах на оф╕ц╕йних акаунтах Оф╕су Президента.


ПРЕЗИДЕНТКА ╢ВРОКОМ╤С╤╥: АНЕКС╤Я КРИМУ — ПЕРША СИЛОВА ЗМ╤НА КОРДОН╤В П╤СЛЯ ДРУГО╥ СВ╤ТОВО╥
Про це заявила обрана президентка ╢вропейсько╖ ком╕с╕╖ Урсула фон дер Ля╓н у сво╓му в╕тальному...


МОГЕР╤Н╤: МИ НАГОЛОШУ╢МО, ЩО КРИМ ╤ ДОНБАС - ЦЕ УКРА╥НА
Зустр╕ч╕ в рамках ТКГ у М╕нську та погодження "формули Штайнма╓ра" в╕дкривають можлив╕сть...


ЗЕЛЕНСЬКИЙ ЗАЯВИВ, ЩО «ФОРМУЛИ ШТАЙНМА╢РА» ДЛЯ КРИМУ НЕМА╢
Про це в╕н розпов╕в у коментар╕ Рад╕о Свобода «Крим.Реал╕╖ ТБ»


ЗЕЛЕНСЬКИЙ ГОТОВИЙ ОБГОВОРЮВАТИ СТВОРЕННЯ АВТОНОМ╤╥ З КРИМСЬКИМИ ТАТАРАМИ
Про це в╕н сказав п╕д час пресмарафону 10 жовтня




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #34 за 24.08.2012 > Тема "З перших уст"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#34 за 24.08.2012
УКРА╥НА: УРОКИ ДАВНИНИ

Протягом року укра╖нський письменник, заслужений журнал╕ст Укра╖ни та заслужений журнал╕ст Автономно╖ Республ╕ки Крим В╕ктор Стус опубл╕кував дв╕ книги художн╕х твор╕в укра╖нською мовою — зб╕рник «П╕сня амазонки» ╕ роман «Помста атлант╕в. Стр╕ла для мудреця». Про першу книгу «Кримська св╕тлиця» свого часу вже розпов╕дала. А от щодо друго╖ — пропону╓мо ╕нтерв’ю з ╖╖ автором.
— В╕кторе ╤вановичу, в попередн╕й книз╕ левова частка прозових твор╕в пов’язана з Кримом — це ╕ пов╕сть «Цариця Амага — донька мага», опов╕дання «П╕сня амазонки», «Дива Стефана Сурозького», «Таврськ╕ сходи», «Чумацький шлях». В роман╕ «Помста атлант╕в» наш п╕востр╕в теж присутн╕й?
— Зг╕дно з сюжетною л╕н╕╓ю головний герой, ск╕фський княжич Онохарко-Анахарс╕с, в╕д¬правляючись з великим посольством ╕з Голун╕ до Еллади, у присутност╕ сколотського православ¬ного волхва пройшов посвячення в одному з дольмен╕в, як╕ нин╕ знаходяться на теренах Кримського природного запов╕дника неподал╕к гори Роман-Кош. Це п╕зн╕ше т╕ кам’ян╕ хатинки буц╕мто використовували таври для поховання неб╕жчик╕в. До того ар╕йськ╕ мудрец╕, збираючись стати побудами, будаями, спасителями, добров╕льно себе в них заточували ╕ перед тим, як У МИР РА ╤ТИ (умирати), залишали там велик╕ знання для нащадк╕в. Онохарко, отримавши ╖х, став передбачати под╕╖ не т╕льки в сучасному св╕т╕, а й бачити ╖х у минулому та прийдешньому. Такий дар, отриманий в╕д пращур╕в, часто виручав його на чужин╕. Скаж╕мо, в╕н м╕г легко д╕знатися, що зат╕вають недруги. Або дати в╕дс╕ч нападнику, не торкаючись його — силою духу, яку надавали ведичн╕ боги. В╕н ум╕в переносити свого енергетичного дв╕йника на далек╕ в╕д¬стан╕. До реч╕, такими зд╕бностями волод╕ли п╕зн╕ше й характерники Запорозько╖ С╕ч╕, як╕ напускали на ворог╕в ману, с╕яли пан╕ку в його стан╕ тощо. Саме з Балаклави, тод╕шнього Лемосу, Онохарко в╕дправився з благородною м╕с╕╓ю до кра╖н Середземномор’я. Можна сказати, що саме Таврида благословила його в далеку дорогу довжиною понад сорок рок╕в.
— Надто давня ╕стор╕я представлена в роман╕ — шосте стол╕ття до ново╖ ери. Чому саме цей пер╕од вас зац╕кавив?
— Причин к╕лька. По-перше, в 2012 роц╕ виповню╓ться 2600 л╕т в╕д початку так званого Великого ск╕фського посольства на чол╕ з княжичем Анахарс╕сом. Под╕я на той час вельми вагома. Велика Сколот╕я, яку греки називали Ск╕ф╕╓ю, протягом к╕лькох тисячол╕ть займала обшир в╕д нин╕ш¬н╕х Балт╕йського до Чорного мор╕в, в╕д Дунаю до Волги, Дону та Кавказу, не могла байдуже спостер╕гати, як на ╖╖ п╕вденних кордонах безперервно точилися кровопролитн╕ в╕йни. Сколотськ╕ правител╕ розум╕ли, що саме там вир╕шу╓ться, яким шляхом п╕де цив╕л╕зац╕я — миру ╕ братерства чи во╓н ╕ рабства. Посольство, окр╕м того, що мало поставляти вичерпну ╕нформац╕ю про переб╕г во╓нних д╕й, повинно було дипломатичними засобами припиняти ╖х. По-друге, Анахарс╕с мав переконати тамошн╕х вожд╕в ╕ народи, що ╓ ╕нший шлях розвитку — мирний, людяний, заснований на Прав╕-Правд╕, поваз╕ до ближнього та вза╓морозум╕нн╕. ╤ головне — без рабства, насильства, духовно╖ та морально╖ деградац╕╖. Анахарс╕с, вихований на засадах ведично╖ в╕ри, яка не визнавала рабства, на конкретних прикладах переконував, що в основ╕ ус╕х нещасть на земл╕ — поневолення одних людей ╕ншими. А це шлях — в н╕куди.
— Анал╕зуючи под╕╖ сьогодення, так ╕ п╕дмива╓ сказати, що перемогу отримало те, проти чого виступав Анахарс╕с, — рабовласництво. Яку державу не в╕зьми — несправедлив╕сть, експлуатац╕я, б╕дн╕сть, безправ’я на тл╕ розкош╕в правлячо╖ верх╕вки. ╤ в Укра╖н╕ також. Чи може я помиляюсь?
— На превеликий жаль — н╕. Хоч наша держава назива╓ться демократичною. Але це слова. Влада, точн╕ше вс╕ чотири ╖╖ г╕лки, не в народу-демосу, а в ол╕гарх╕чних клан╕в. А в них сво╖ закони, а точн╕ше поняття. Жодного ол╕гарха за двадцять рок╕в незалеж¬ност╕ не притягнули до в╕дпов╕дальност╕ за грабеж╕, привласнювання чужого майна, за порушення закон╕в держави, в╕дмивання грошей, корупц╕ю, перерахунок м╕льярд╕в за кордон ╕ нав╕ть за в╕дверто крим╕нальн╕ д╕яння. Ол╕гарх╕я п╕д виглядом демократ╕╖ — сьогодн╕ найб╕льше лихо Укра╖ни. Доки воно ╕снуватиме, буде безправ’я, цин╕зм, обман ╕, зв╕сно, слабк╕сть держави, б╕дн╕сть народу. ╤ це завжди — нестаб╕льн╕сть, яка заважа╓ проведенню будь-яких економ╕чних та соц╕альних реформ в Укра╖н╕.
— В давнину таких людей називали слугами Чорнобога, нин╕ — Князя темряви. Це з╕ сл╕в Анахарс╕са. Чому так в╕дбува╓ться? ╤ як це пода╓ться в роман╕?
— Слав’яно-руськ╕ волхви, а з ними й Анахарс╕с, пояснювали це просто — язичництвом. Язич¬никами в╕н назива╓ тих, хто в╕дкида╓ сам шлях до Всевишнього, до Правди, хто живе в рабств╕. Ск╕фи-сколоти вважали, що рабство за життя оберта╓ться ╕ рабством п╕сля смерт╕. Тому вол╕ли за краще померти в╕льними, ан╕ж рабами. Вони нав╕ть полонених в╕дпускали на вс╕ чотири боки п╕сля того, як вони в╕дновлять усе зруйноване ними. Бо були переконан╕: вс╕ люди в ойкумен╕ — твор╕ння Бож╕, ╖хн╕ д╕ти, а не раби. Нов╕ рел╕г╕╖, що виникли на основ╕ ведизму, за тисячол╕ття так ╕ не змогли створити св╕т без конфл╕кт╕в та во╓н.
— Тобто на прикладах з ╕стор╕╖, як╕ подан╕ в роман╕, ви намага╓теся вказати на помилки, яких допускаються як народи, так ╕ ╖хн╕ правител╕?
— Я вже якось казав, що кожна под╕я — то урок для прийдешн╕х покол╕нь. ╤ забувати ╖х — значить, робити нов╕, ще бол╕сн╕ш╕ та траг╕чн╕ш╕ помилки. А ще вважаю, що, не знаючи ╕стор╕╖ власного народу, не беручи до уваги дос¬в╕д багатьох покол╕нь укра╖нц╕в, неможливо розбудовувати влас¬ну державу. Чому комун╕сти так ретельно ╖╖ замовчували, пере¬кручували ╕ нав╕ть знищували тих, хто ╖╖ в╕дстоював? Вони добре розум╕ли, що т╕льки народом, який не зна╓ свою минувшину, р╕дну мову, культуру, можна см╕ливо ман╕пулювати, людей нещадно експлуатувати, перетворюючи на пок╕рних раб╕в, на б╕о¬масу. Глибоко знаючи власне минуле, укра╖нц╕ зможуть правильно визначити шлях у майбуття.  А воно досить багате. Т╕льки в╕д Сотвор╕ння Св╕ту нарахову╓ 7520 рок╕в. Хоч такою датою не вичерпу╓ться. Велесова Книга визнача╓ ще б╕льший пром╕жок часу — понад 20 тисяч рок╕в. ╤ жив на теренах Укра╖ни один ╕ той же народ, якого в р╕зн╕ епохи у р╕зних народ╕в називали по-р╕зному — ар╕ями, к╕ммер╕йцями, ск╕фами-сколотами, сарматами, роксоланами, русами, слов’янами, антами, а тепер укра╖нцями.
— Щоб показати переваги життя за ведичними законами Правди, в сво╓му роман╕ ви широко користу╓теся таким л╕тературним прийомом як паралел╕. Анахарс╕с у вашому твор╕ нагаду╓ пророка, в╕дуна, а подекуди нав╕ть мес╕ю. Зустр╕ча╓ться з багатьма ╕сторичними особами. Наск╕льки так╕ зустр╕ч╕ правдопод╕бн╕?
— У будь-якого посла коло ╕нтерес╕в ╕ контакт╕в досить велике. Як св╕дчать ╕сторичн╕ джерела, в╕н побував у б╕льшост╕ кра╖н Середземномор’я та Близького Сходу, дотримувався в╕ри батьк╕в. Протягом усього перебування в Еллад╕, дружив з аф╕нським правителем Солоном, який намагався запровадити демократичний устр╕й в держав╕. До реч╕, досв╕дом Солона скористалося не одне покол╕ння законотворц╕в в ╕нших кра╖нах ╢вропи. Сам Анахарс╕с вважався одним ╕з найв╕дом╕ших ф╕лософ╕в античного св╕ту, обирався членом аф╕нсько╖ ради стар╕йшин, к╕лька раз╕в брав участь в Ол╕мп╕йських ╕грах. Був знайомий з царем Л╕д╕╖ Крезом, володарем Перс╕╖ — К╕ром ╤╤ Великим, лесб╕йськими поетами Сапфо та Алке╓м, байкарем Езопом, аф╕нським л╕карем Токсарисом — до реч╕, теж сколотського походження. Що ж до таких ж╕ночих персонаж╕в як Богуслава, Ман╕я, Велеслава, то це зб╕рн╕ образи, як╕ допомагають глибше в╕дтворити побут, звича╖, характер та ментал╕тет р╕зних народ╕в. Вони як жива ╕люстрац╕я того, про що говорить та в чому перекону╓ Анахарс╕с.
— Як читач╕ сприйняли вашу книгу?
— Загалом схвально. Для багатьох ╕сторична постать Анахарс╕са як ╕ в ц╕лому та епоха, за ╖хн╕ми словами, стали сво╓р╕дним в╕д¬криттям. До реч╕, саме цього я й домагався — повернути укра╖нцям пам’ять, славу, велич, а значить, ╕ силу, в╕ру в краще прийдешн╓. До реч╕, при╓мно було прочитати похвалу визнаного письменника, публ╕циста, ╕сторика, критика ╕ етнографа Серг╕я Плачинди, який назвав роман «видатною под╕╓ю в духовному житт╕ Укра╖ни та яскравим фактом на нив╕ укра╖нсько╖ л╕тератури». Лише посп╕вчував, що малий тираж. Хочу зазначити, що так╕ наклади книжок у б╕льшост╕ укра╖нських письменник╕в. Бо ж власних кошт╕в на сол╕дн╕ш╕ видання у них, як правило, нема╓, а держава та пол╕тики про це практич¬но не дбають. ╤ знаходять астроном╕чн╕ суми х╕ба що на пустопорожню передвиборчу рекламу та аг╕тац╕ю. Така наша д╕йсн╕сть — ол╕гархам укра╖нськ╕ письменники не потр╕бн╕.
— Над чим зараз працю╓те?
— В╕ддав до видавництва нову книгу, до яко╖ ув╕йшла пов╕сть «Чун╕» та понад с╕мдесят байок в проз╕ п╕д загальною назвою «Байки — казки ╕ навпаки». Зараз працюю над ╕сторичним романом про руського князя, ар╕йського Спасителя Буса Б╕лояра, якого готи роз╕п’яли разом з синами та с╕мдесятьма вельможами в Кияр-град╕ на Великдень у 368 роц╕. Фактично, це продовження теми, започатковано╖ в «Помст╕ атлант╕в», а саме — в╕дродження батьк╕всько╖ в╕ри як основи могутност╕, незалежност╕ та благополуччя Рус╕. Якби це тод╕ вдалося Бусу Б╕лояру, то й нин╕шня Укра╖на мала б зовс╕м ╕нший вигляд — певен, значно приваблив╕ший. Знову-таки хочеться звернути увагу укра╖нц╕в на повчальн╕ уроки ╕стор╕╖ та зробити для себе правильн╕ висновки. Адже сьогодн╕ш¬н╕й св╕т вироста╓ з минувшини. Про це завжди сл╕д пам’ятати.

Бес╕дував
Данило КОНОНЕНКО,
член Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни

Коротко про автора роману: Стус В╕ктор ╤ванович народився 1 лютого 1946 року в сел╕ Михайл╕вському Новомикола╖вського району Запор╕зько╖ област╕. Шк╕льн╕ роки минули в селах Трудове, Михайл╕вське та смт. Новомикола╖вка. Зак╕нчив у 1963 роц╕ Новомикола╖вську середню школу, у 1966 — в╕дд╕лення рад╕олокац╕╖ Дн╕пропетровського механ╕чного техн╕куму, у 1972 — ф╕лолог╕чний факультет Дн╕пропетровського держун╕верситету. Працював у районних, обласних та всеукра╖нських пер╕одичних виданнях на Дн╕пропетровщин╕, Запор╕жчин╕ та в Криму. Зокрема, п’ятнад¬цять рок╕в редагував газету «Судацький в╕сник» (початкова назва «Путь Ильича») в м. Судак. З 1999 року працю╓ в газет╕ «Кримська газета». Трич╕ виборював перш╕сть у всекримських журнал╕стських конкурсах «Ср╕бне перо», нагород¬жений ср╕бною медаллю Нестора Л╕тописця як лауреат всеукра╖нського конкурсу «Економ╕ка очима журнал╕ста». В 2005 роц╕ йому присво╓но звання «Заслужений журнал╕ст Автономно╖ Республ╕ки Крим», а в 2011 — звання «Заслужений журнал╕ст Укра╖ни».

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #34 за 24.08.2012 > Тема "З перших уст"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10669

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков