Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЧУБАРОВ НЕ ВИКЛЮЧА╢ НОВУ ХВИЛЮ МОБ╤Л╤ЗАЦ╤╥ В ОКУПОВАНОМУ КРИМУ
З 2022 року на територ╕╖ тимчасово окупованого Криму моб╕л╕зован╕ десятки тисяч чолов╕к╕в…


ПРОКУРАТУРА ГАМБУРГА ЗВИНУВАТИЛА СП╤ВРОБ╤ТНИК╤В SIEMENS У ПОРУШЕНН╤ КРИМСЬКИХ САНКЦ╤Й
Прокуратура висунула обвинувачення п'ятьом чолов╕кам, причетним до незаконного постачання газових...


У КРИМУ ПРОБЛЕМИ З╤ ЗВ’ЯЗКОМ П╤СЛЯ УРАЖЕННЯ В╤ЙСЬКОВО-МОРСЬКО╥ БАЗИ В СЕВАСТОПОЛ╤
Сили оборони Укра╖ни уразили рос╕йськ╕ велик╕ десантн╕ корабл╕ "Ямал" та "Азов", центр зв'язку ╕...


В╤ДНОВЛЕННЯ ВОДОЙМ КРИМУ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥ Ф╤НАНСУВАТИМУТЬ ЗА ПРОГРАМОЮ UKRAINE FACILITY
До 2014 року Укра╖на забезпечувала 85% потреб Криму у пр╕сн╕й вод╕ завдяки П╕вн╕чно-Кримському...


У СЕВАСТОПОЛ╤ ЗАТРИМАЛИ ХЛОПЦЯ ЗА АНТИВО╢ННИЙ НАПИС У БЮЛЕТЕН╤ НА «ВИБОРАХ ПУТ╤НА»
Хлопець написав у бюлетен╕ «Н╕ в╕йн╕, мир Укра╖н╕»…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 17.08.2012 > Тема "Крим - наш дім"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#33 за 17.08.2012
ЕТНОПОЛ╤ТИКА «З ШУХЛЯДИ», АБО МОВНА ВЗА╢МОД╤Я В КРИМУ ╤ СЕВАСТОПОЛ╤

Мовне питання серед багатьох чинник╕в, що зумовлюють вектор сучасного соц╕ально-пол╕тичного розвитку Укра╖ни, пос╕да╓ особливе м╕сце. Мова як феномен людсько╖ цив╕л╕зац╕╖, ф╕зичне, ф╕з╕олог╕чне, антрополог╕чне, сусп╕льне явище, на думку ╤вана Ог╕╓нка, ╓ «найголовн╕шим ╕ найм╕цн╕шим цементом, що об’╓дну╓ етнограф╕чний народ ╕ перетворю╓ його в св╕дому нац╕ю».
У сучасн╕й ╓вропейськ╕й практиц╕ мова ╓ ключовою сферою й принциповою розп╕знавальною прикметою, ╕ це зрозум╕ло: 85 % в╕д загально╖ к╕лькост╕ кра╖н використовують свою нац╕ональну мову в держав╕, що ста╓ необх╕дною умовою демократичного сп╕вжиття. Укра╖ну (за показником етн╕чно╖ однор╕дност╕ — 77,8% усього населення) в╕дносять до держав з пол╕етн╕чним складом населення.
На думку соц╕олог╕в, сучасн╕ етнотрансформац╕йн╕ процеси визначають зм╕ни етн╕чних елемент╕в, що ведуть до зм╕ни етн╕чно╖ належност╕, яка сво╓ю чергою веде до зм╕ни етн╕чно╖ самосв╕домост╕, тобто т╕╓╖ головно╖ ознаки, що в╕добража╓ реально ╕снуюч╕ зв’язки м╕ж представниками етносу. В╕дпов╕дь на питання щодо впливу ╕ значення мовно╖ ситуац╕╖ на стан м╕жетн╕чно╖ вза╓мод╕╖ в Криму ╕ Севастопол╕ спробу╓мо знайти в анал╕з╕ ╕сторично-культурних ор╕╓нтир╕в.
Крим явля╓ собою прост╕р, на якому трива╓ початий в глибок╕й давнин╕ пол╕лог культур. Саме т╕сне з╕ткнення р╕зних культур на так╕й маленьк╕й д╕лянц╕ земл╕ визнача╓ його ун╕кальн╕сть ╕ колорит. Адже в╕н був м╕сцем зустр╕ч╕ майже вс╕х основних культур стародавност╕ (елл╕нсько╖, ╕ндо-╕рансько╖, ╕уда╖стсько╖); культур середньов╕ччя (в╕зант╕йсько╖, мусульмансько╖, ╕тал╕йсько╖, в╕рменсько╖), св╕й культурний сл╕д залишили тут народи Ск╕ф╕╖ ╕ Сармат╕╖.
Як свiдчить автор «Книги мандр╕в» Евлi╓ Челебi, за переписом 1666 р. в Кримському ханствi проживало майже 920 тисяч козак╕в – укра╖нц╕в. У сучасн╕й укра╖нськiй топонiмiцi Криму чiтко видiляються двi iсторичнi групи: топонiми, що iснували до 1954 року (Глибокий Яр, Зелений Яр, Бiлоглинка, Левадки, Карпова Балка, Затишне, Вишнякiвка, Копанi, Чоботарка, Червоне, Чумакове Село та ╕н.), та топонiми пiсля при╓днання Криму до Укра╖ни (переселенськ╕ села Днiпровка, Вiнницьке, Укра╖нське, Полтавка, Шепетiвка, Сумське, Нiжинське та ╕н.).
Нин╕ на територ╕╖ Криму прожива╓ понад 120 р╕зних етнос╕в, що мають свою культуру, мову. За даними перепису 2001 року серед нац╕онального складу населення Автономно╖ Республ╕ки Крим переважна б╕льш╕сть належить рос╕янам, чисельн╕сть яких склала 1180,4 тис. ос╕б, або 58,5%. Друге м╕сце займають укра╖нц╕ — 24,4%, трет╓ м╕сце кримськ╕ татари — 12,1%. На п╕востров╕ також проживають б╕лоруси, азербайджанц╕, в╕рмени, болгари, турки, гагаузи, греки, грузини, узбеки, ╓вре╖, мар╕йц╕, поляки та ╕нш╕, серед яких ╓ й так зван╕ нечисленн╕ народи (наприклад, кара╖ми, кримчаки, чисельн╕сть яких визнача╓ться дек╕лькома сотнями). Крим, таким чином, виступа╓ складним культурно-мовним простором, що продуку╓ подв╕йну й потр╕йну ╕дентиф╕кац╕ю.
В╕домо, що вир╕шальну роль у вза╓мод╕╖ в пол╕культурному простор╕ в╕д╕грають механ╕зми впровадження правових основ етнопол╕тики держави. Якщо на територ╕╖ п╕вострова поширен╕ дв╕ або к╕лька мов, то для досл╕дження мовно╖ ситуац╕╖ важливо визначити ступ╕нь поширеност╕ кожно╖ з них, а також в╕дпов╕дн╕ оц╕нювальн╕ характеристики.
У результат╕ соц╕ол╕нгв╕стичного опитування з’ясовано, що етн╕чн╕ рос╕яни тяж╕ють до монол╕нгв╕зму, етн╕чн╕ укра╖нц╕ – до б╕л╕нгв╕зму (рос╕йсько-укра╖нського), кримськотатарське населення характеризу╓ться трил╕нгв╕змом. У домашн╕х умовах вони використовують рос╕йську мову так само часто, як ╕ р╕дну (в╕дпов╕дно 35% ╕ 40% респондент╕в), узбецькою мовою у с╕м’╖ говорять лише 3% респондент╕в. Однак у громадських м╕сцях, на робот╕ ╕ в навчальних закладах рос╕йською мовою сп╕лкуються майже 70%, кримськотатарською – 8% респондент╕в.
Рег╕ональна ╕дентичн╕сть буду╓ться на основ╕ рос╕йсько╖ мови. Це стосу╓ться не лише етн╕чних рос╕ян, але й представник╕в ╕нших нац╕ональностей. Нав╕ть т╕ з них, хто ма╓ виражену етн╕чну ╕дентичн╕сть, використовують рос╕йську мову для щоденного сп╕лкування, хоча сп╕вв╕дношення укра╖нськомовно╖ та рос╕йськомовно╖ частин населення не в╕дпов╕да╓ сп╕вв╕дношенню укра╖нц╕в ╕ рос╕ян на зазначен╕й територ╕╖.
Цей факт св╕дчить про те, що в середовищ╕ субетн╕чних груп пройшла асим╕ляц╕я до рос╕йськомовного поля, культурна ╕нтерференц╕я, з’явилося асиметрично-культурне пограниччя. Наприклад, у середовищ╕ рос╕йськомовних гагауз╕в (у побутовому сп╕лкуванн╕) на р╕вн╕ фольклору з’явився хоровий сп╕в, не притаманний ╖хньому етносу, або сольне виконання народних п╕сень, що характерне для кримськотатарського населення.
За останн╕ два десятил╕ття в╕дчутн╕ результати нац╕онального в╕дродження укра╖нц╕в в АРК: в╕д впровадження укра╖нсько╖ етн╕чно╖ символ╕ки в якост╕ державно╖ до формування самосв╕домост╕ ╕ приналежност╕ до ╓дино╖ сп╕льноти, а також формування мовного поля, яке стало визначальним чинником зм╕ни мовного простору п╕вострова.
Якщо до уваги взяти молоде покол╕ння загалом, то в значн╕й м╕р╕ (на противагу представникам середнього ╕ старшого в╕ку) воно волод╕╓ р╕зними мовами (укра╖нською, рос╕йською, ╕ноземною, сво╓╖ етн╕чно╖ групи). При цьому для ╕дентиф╕кац╕╖ мовний фактор не ╓ для нього головним. Найб╕льше значення в рамках етн╕чно╖ консол╕дац╕╖ для молод╕ ма╓ ╕сторична батьк╕вщина ╕ сп╕льн╕сть походження.
В м╕н╕модел╕ Севастополя сво╓р╕дно в╕дбива╓ться ╕стор╕я ╕ пра╕стор╕я. На севастопольськ╕й земл╕ проходили неординарн╕ под╕╖ ╕сторичного й культуролог╕чного значення, народжувалися й мешкали визначн╕ постат╕, засновувалися й розвивалися неперес╕чн╕ явища. Севастополь пост╕йно викристал╕зову╓ власне майбутн╓, контури того, що в ньому незабаром в╕дбудеться.
Особлив╕сть сусп╕льно╖ ╕ культурно╖ ситуац╕╖ поляга╓ в тому, що прост╕р Севастополя членували пост╕йно зм╕шуван╕ внутр╕шн╕ кордони м╕ж мовними та етн╕чними групами, державами, рел╕г╕ями, пол╕тичними ╕ культурними системами, ареалами в╕дм╕нних економ╕чних уклад╕в. Це зробило його яскраво вираженою константною зоною з вельми строкатим спектром соц╕окультурних феномен╕в.
В╕дпов╕дно до Конституц╕╖ Укра╖ни Севастополь ╓ м╕стом, що ма╓ особливий статус. Його пост╕йне населення за результатами перепису 2001 року — 377 200 чол. 71,6% севастопольц╕в — етн╕чн╕ рос╕яни, 22,4% — етн╕чн╕ укра╖нц╕. Для 90,6% севастопольц╕в р╕дною ╓ рос╕йська мова, для 6,8% — укра╖нська. ╤сторично кор╕нними севастопольцями ╓ лише 1 — 2% населення Севастополя – т╕, хто жили у ньому до Друго╖ св╕тово╖ в╕йни, або ╖хн╕ прям╕ нащадки. Практично вс╕ жител╕ Севастополя ╓ переселенцями або д╕тьми переселенц╕в з ╕нших рег╕он╕в СРСР, переважно Рос╕╖. Для велико╖ к╕лькост╕ мешканц╕в Севастополь не ╓ р╕дним м╕стом; ╖хн╕ д╕ти, що народились у Севастопол╕, мають дв╕ (а то ╕ три) «мал╕ батьк╕вщини»: окр╕м Севастополя — м╕сця походження ╖хн╕х батьк╕в. Таким чином, абсолютна б╕льш╕сть севастопольц╕в не ма╓ ст╕йкого ╕сторичного зв’язку з Севастополем, ╕ для б╕льшост╕ з них ╕сторичною або «малою батьк╕вщиною» ╓ р╕зн╕ рег╕они Рос╕╖. Переважно з Укра╖ною, а не Рос╕╓ю, СРСР чи СНД, себе ╕дентиф╕кують лише вих╕дц╕ ╕з Зах╕дно╖ та Центрально╖ Укра╖ни, а також наймолодше покол╕ння, що не встигло захопити часи СРСР та рос╕йського сепаратизму 90-х рок╕в. Укра╖нська мова та укра╖нська л╕тература як предмети вивчаються в ус╕х загальноосв╕тн╕х навчальних закладах Севастополя. Укра╖нська мова як мова навчання використову╓ться лише в двох г╕мназ╕ях (з рос╕йською та укра╖нською мовою навчання) та школ╕-╕нтернат╕ з укра╖нською мовою навчання.
Укра╖нство Севастополя де-факто ╓ «меншиною в меншин╕», за сво╖м культурно-╕сторичним зм╕стом ц╕лковито спроможне розкрити кв╕нтесенц╕ю цив╕л╕зац╕йного ╕ духовно-культурного феномену, його творця-укра╖нця, який освою╓ етн╕чний прост╕р, створю╓ культурну ун╕кальн╕сть як вагому частку ╕нфосфери. Адже ╕стор╕я впродовж стол╕ть учила укра╖нц╕в створювати затишок для представник╕в ╕нших народ╕в на обжит╕й територ╕╖, розраховуючи на вза╓мн╕сть, злагоджен╕сть ╕ пошанування нац╕ональних ц╕нностей.
Нин╕ на карт╕ сучасно╖ Укра╖ни Севастополь б╕льш╕стю сприйма╓ться як м╕сто не укра╖нське, «город русской славы». В╕н н╕би не п╕дляга╓ динам╕ц╕, коли мова йде про багатокультурн╕сть, не плинний, не виступа╓ продуктом зм╕н чи вза╓мод╕й, вибору. Питання «Хто ми ╓?» в б╕льш╕й м╕р╕ поступа╓ться ╕ншому — «Зв╕дки ми прийшли, ск╕льки нас, ким ми можемо стати?»
╤сну╓ тривка тенденц╕я уникнення постановки проблеми укра╖нсько╖ книги, часопису, журналу, кола зм╕стовного укра╖номовного сп╕лкування. Владн╕ структури перекладають формування сусп╕льно╖ мети, тобто ╕деолог╕╖, на укра╖нську ╕нтел╕генц╕ю, на громадськ╕ орган╕зац╕╖ (таких, тобто проукра╖нських, нал╕чу╓ться близько 20), ╕ таке можна розц╕нювати як в╕дкрите лукавство.
Задекларований демократизм виступа╓ п╕дступною формою гальмування укра╖нсько╖ етно╕дентиф╕кац╕╖ через сферу культури, у т. ч. масову, як найб╕льш впливовий чинник у процес╕ етн╕чно╖ самовизначеност╕.
Так, уповноваженими органами в Севастопол╕ було видано 260 св╕доцтв про державну ре╓страц╕ю друкованих засоб╕в масово╖ ╕нформац╕╖ з м╕сцевою сферою розповсюдження. На сьогодн╕ регулярно з ц╕╓╖ к╕лькост╕ виходить 63. Видання, котр╕ умовно можна назвати нейтральними, мають невелик╕ наклади, в основному вони передруковують ╕нформац╕ю з ╕нших видань, а власно╖ редакц╕йно╖ пол╕тики не мають. Укра╖номовних газет ╕ журнал╕в у Севастопол╕ реально не ╕сну╓. Лише потужний сайт «Укра╖нське життя в Севастопол╕» (http://ukrlife.org) ╓ суто укра╖нським ресурсом з великою к╕льк╕стю в╕дв╕дувань.
Телепрост╕р м╕ж собою д╕лять Севастопольська рег╕ональна державна ТРК, ТРК «Бриз» (засновник — М╕ноборони), заснований м╕ськрадою «Народний канал», комерц╕йна ТРК «Независимое телевидение Севастополя», «Первый севастопольский», продакшн-студ╕я оператора кабельного телебачення «Девком». Разом з цим сайт «For Post» та «Независимое телевидение Севастополя» у сво╖й редакц╕йн╕й пол╕тиц╕ дотримуються в╕дверто антиукра╖нсько╖ та пророс╕йсько╖ ор╕╓нтац╕╖, надаючи споживачам адаптовану до вимог сво╖х ф╕нансових спонсор╕в ╕нформац╕ю. Так ц╕леспрямовано породжуються ╕люз╕╖, котр╕ становлять потужн╕ для м╕сцево╖ громади ╕дентиф╕кац╕йн╕ шаблони. До прикладу, одним ╕з стереотип╕в, успадкованих севастопольцями в╕д минулого, ╓ несприйняття стосовно себе поняття «меншина» (зневажливе «нацмен» було породженням радянських час╕в). Хоча в пол╕толог╕чному сенс╕ «меншина» — це будь-яка сусп╕льна група, що не склада╓ б╕льшост╕ в сусп╕льств╕, ма╓ специф╕чн╕ ╕нтереси ╕ може ╖х в╕дстоювати за допомогою механ╕зм╕в мажоритарно╖ демократ╕╖.
Дом╕нанта «рос╕йсько╖ меншост╕», пост╕йна квол╕сть укра╖нц╕в сформували космопол╕тичний рос╕йсько-радянський психоетн╕чний портрет сучасного севастопольця, якому начебто нав’язу╓ться етн╕чна культура, до яко╖ ╕з симпат╕╓ю ще не визначився, бо й зневажа╓, принизливо ╕менуючи ╖╖ шароварщиною. Адже загальнов╕домо, що ориг╕нальн╕ культурн╕ явища можуть творитися лише на етн╕чн╕й територ╕╖, в етн╕чному середовищ╕, ╖м важко конкурувати з нав’язуваними ╕ адм╕н╕стративно п╕дтримуваними. Цей факт несе негативне в╕дчуття в процес етн╕чно╖ само╕дентиф╕кац╕╖ укра╖нц╕в через ц╕нност╕ (мову, традиц╕ю, рел╕г╕ю та ╕н.).
В╕дтак, хоч рег╕он характеризу╓ться багатокультурним де-факто, ця багатокультурн╕сть ╓ далеко не гармон╕йною. Потужною на сьогодн╕ ╓ суперечн╕сть м╕ж успадкованою традиц╕╓ю «радянського ╕нтернац╕онал╕зму» та непосл╕довн╕стю рег╕онально╖ пол╕тики.
В╕дчутний насл╕док попередньо╖ епохи створив умови для поверхнево╖ символ╕чно╖ ╕дентиф╕кац╕╖: з одного боку, в╕дчуття себе як «жертви ╕стор╕╖» (етн╕чн╕ рос╕яни), з ╕ншого — м╕фу пригноблено╖ нац╕╖ (етн╕чн╕ укра╖нц╕).
Сучасна мовна ситуац╕я в Севастопол╕ позначена тим, що для забезпечення комун╕кативних потреб на вс╕х сусп╕льних р╕внях використову╓ться дв╕ л╕тературн╕ мови – укра╖нська та рос╕йська, що перебувають у пост╕йному конфл╕кт╕. Деасим╕ляц╕я значно╖ частини укра╖нського населення, грек╕в, в╕рмен, кара╖м╕в, кримських татар, н╕мц╕в та ╕н. впродовж багатьох десятил╕ть спричинила й ослаблення ╖х нац╕онально╖ самосв╕домост╕. Наявн╕сть нос╕╖в зм╕шаного укра╖нсько-рос╕йського мовлення, так званого суржику, у Севастопол╕ незначна.
Двомовний характер мовно╖ ситуац╕╖ в╕добразив останн╕й перепис населення 2001 р., хоча й не дав точного визначення сп╕вв╕дношення нос╕╖в укра╖нсько╖ ╕ рос╕йсько╖ мов. Склалася невр╕вноважена двомовна ситуац╕я, хоча сучасний соц╕ум ор╕╓нтований на наявн╕сть у комун╕кант╕в ц╕л╕сно╖ системи ун╕версальних знань та ключов╕ компетентност╕ в систем╕ понят╕йно-сприйнятт╓вих структур.
Сучасн╕ кол╕з╕╖ м╕ж рос╕йськомовними севастопольцями ╕ тими, хто себе ╕дентиф╕ку╓ етн╕чними укра╖нцями, не ╓ випадковими. Вони мають досить глибоке кор╕ння та пов’язуються, перш за все, з ментально-психолог╕чними комплексами. Рос╕янин у Севастопол╕ ( як на Кавказ╕ чи у Владивостоц╕, Риз╕ чи на Кушц╕) в╕дчува╓ себе вдома й скр╕зь залиша╓ться рос╕янином — психолог╕я тих, для кого досв╕д етн╕чного притиснення став одн╕╓ю з основ нац╕онально╖ ментальност╕. Це сумна реальн╕сть.
Нар╕жний кам╕нь нац╕онально╖ ╕сторично╖ м╕фолог╕╖ залиша╓ться в Севастопол╕ незайманим: рос╕йська ╕стор╕я виходить з Ки╓ва, ус╕ надбання Ки╖всько╖ Рус╕ сприймаються як суто рос╕йськ╕, бо «руське» — це «рос╕йське». Рос╕йська нац╕ональна ел╕та залюбки сп╕ва╓ укра╖нськ╕ п╕сн╕ ╕ вважа╓ ╖х сво╖ми. Ще в XIX ст. Л. Кирпичников у сво╖х нотатках в╕дзначив силу етнограф╕чного укра╖ноф╕льства: «…проживши певний час в Укра╖н╕, в╕дчува╓ш залежн╕сть в╕д не╖ ще б╕льшу, н╕ж в╕д сво╓╖ суворо╖ ╕ не менш поетично╖ батьк╕вщини».
На сьогодн╕ феноменолог╕чна ц╕л╕сн╕сть укра╖нства Севастополя об╕йма╓ дек╕лька р╕вн╕в нац╕онально-культурно╖ належност╕ — управл╕нський, культурно-просв╕тницький та фольклорно-етнограф╕чний. Найб╕льш виразним ╓ останн╕й.
Частина представник╕в севастопольсько╖ ел╕ти (пол╕тично╖, д╕лово╖, в╕йськово╖, науково╖, творчо╖) збер╕гають переконання, що Севастополь — це бунт╕влива пров╕нц╕я, котра рано чи п╕зно повернеться на «круги своя». З ╖╖ боку ставлення до укра╖нсько╖ мови, укра╖нсько╖ культури ╕рон╕чно-байдуже. Укра╖нський м╕ф рос╕йсько╖ св╕домост╕ проступа╓, принаймн╕, у тому, що ╕снування Укра╖ни поза Рос╕╓ю або окремо в╕д не╖ дещо надприродне, жодно╖ проблематики поза рос╕йського контексту не ╕сну╓.
Апелюючи до пол╕тики, хочеться спод╕ватися, що Севастополь перестане бути основним геопол╕тичним нервом сучасних м╕жнародних угод. В ╕сторичн╕й перспектив╕, позбувшись звичного конфл╕кту необх╕дност╕ з вульгарними л╕нощами та ╕дейним нев╕глаством, укра╖нська мова буде пос╕дати таке ж м╕сце, як болгарська в Пловдив╕, як чеська в Карлових Варах, як рос╕йська в Нижньому Новгород╕… Без цього нема╓ майбутнього, як ╕ майбутнього Укра╖ни без Криму ╕ Севастополя.
Резюмуючи сказане, хочеться звернути увагу на те, що мовн╕ проблеми, що виникли, по-новому акцентують питання про роль мовно╖ ситуац╕╖ для сучасно╖ культури, для формування ново╖ особистост╕, котра спроможна на високому толерантному р╕вн╕ вир╕шувати складн╕ питання м╕жкультурно╖ вза╓мод╕╖ в епоху глобал╕зац╕╖.
М╕жнац╕ональна стаб╕льн╕сть ╓ найважлив╕шим компонентом нац╕онально╖ безпеки Укра╖ни. У той же час у пол╕етн╕чному соц╕ум╕ досить складно побудувати модель м╕жетн╕чно╖ ╕нтеграц╕╖, у як╕й вс╕ етн╕чн╕ групи мали б р╕вн╕ можливост╕ для реал╕зац╕╖ сво╖х прав ╕ не в╕дчували свою в╕дчужен╕сть в╕д громадського життя. Разом з╕ сво╖ми специф╕чними проблемами етноси визнають у м╕жнац╕ональному сп╕вжитт╕ основними: проблеми мови, осв╕ти, представництва в органах управл╕ння. За таких умов виника╓ необх╕дн╕сть впливати на м╕жетн╕чн╕ в╕дносини шляхом формування високо╖ пол╕тично╖ культури населення, виховання в кожного громадянина поваги до укра╖нсько╖ мови як державно╖, терпимост╕ до представник╕в ╕нших народ╕в, а також традиц╕й, як╕ ор╕╓нтують на подолання етноцентризму, засво╓ння етн╕чних ╕ загальнолюдських ц╕нностей.
Механ╕змом, котрий може пожвавити процес вир╕шення проблем, пов’язаних ╕з мовною конкуренц╕╓ю, може стати державна пол╕тика щодо Криму ╕ Севастополя, насамперед у галуз╕ культури, осв╕ти та м╕жнародних стосунк╕в, спрямована на самоусв╕домлення громадянами Укра╖ни державно╖ ╕дентичност╕, посилення престижу державно╖ мови в сусп╕льств╕ та п╕двищення ╖╖ авторитету в межах планетарного цив╕л╕зац╕йного простору.

Тамара МЕЛЬНИК,
кандидат педагог╕чних наук, доцент
м. Севастополь

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 17.08.2012 > Тема "Крим - наш дім"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10636

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков