Версiя для друку Обговорити в форумi

УВАГА: КОНКУРС!
СПРАВЖНЄ СВЯТО юні читачі «Джерельця» зможуть подарувати собі самі, якщо візьмуть участь у нашому творчому конкурсі і виграють ось цей розкладний велосипед! Надсилайте на адресу редакції (звичайною або електронною поштою) ваші літературні, поетичні, публіцистичні твори — на будь-які теми. Кращі роботи будуть опубліковані у «Джерельці», а їхні автори отримають шанс вибороти суперприз та інші нагороди.
Крім творчих завдань будуть й цілком конкретні, за які нараховуватимуться додаткові бали. Ось два з них:
— Коли вийшов перший номер «Джерельця»?
— Хто надав для переможця конкурсу у «Джерельці» головний приз — велосипед? (Депутат, кандидат, партія і т. д.)
Чекаємо на ваші відповіді, вірші, оповідання, репортажі, новели, статті. Творіть! Дерзайте! Перемагайте!
*   *   *
На фото — учасники конкурсу сімферопольці Руслан і Женя Емінови з призовим велосипедом

Лист у номер

ЗАВДЯКИ «ДЖЕРЕЛЬЦЮ» Я НЕ ЗАБУВАЮ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ!

Доброго дня, моя улюблена дитяча газета «Джерельце»! Мене звати Ельвіна. Мені 14 років. Народилась я в м. Чирчик, в Узбекистані. У 5 років мої батьки відвезли мене в Крим до бабусі та дідуся в гості, у гарне причорноморське село Уютне Сакського району.
За сімейними обставинами мої батьки залишили мене жити в дідуся та бабусі. Тут я пішла вчитися в перший клас Уютненської загальноосвітньої середньої школи (зараз школа-гімназія). Першою моєю вчителькою була заслужена вчителька АР Крим Віра Іванівна Гальченко, яка привила мені любов до української мови. Згодом в 3 класі мені випала нагода познайомитися з вашою газетою «Джерельце». У ній я читала з великим інтересом та насолодою різноманітні цікаві матеріали про історію України, її символіку, ліричні, романтичні, літературно-художні матеріали на різну тематику, творчі спроби дітей в поетичних віршах, прозі.
Коли мені виповнилося 11 років, мої тато і мама відвезли мене в м. Казань. Я спочатку дуже сумувала за своїм класом, за своєю улюбленою вчителькою Вірою Іванівною, за друзями, подругами. Згодом звикла до нових шкільних друзів, вчителів, але ніколи не забувала свого класу, своїх друзів, рідних і близьких дідуся та бабусю. Також свою улюблену газету «Джерельце».
Ось уже третє літо я приїжджаю на канікули в с. Уютне, зустрічаюся зі своїми першими друзями-однокласниками, зі своєю першою вчителькою.
Дідуся вже немає. Бабуся хоч на пенсії, але працює влітку в дитячому санаторії «Маяк». А я увесь час проводжу з двоюрідними братиками Русланом та Рустемом, гуляю з ними по селу, читаю їм казки, оповідання з вашої газети «Джерельце», яку приносить мені дід Боря, наш сусід.
З останнього номера газети я довідалася про творче змагання, у якому нам потрібно розповісти, як і де ми проводимо свої канікули, чим вони нам запам’яталися. Літо завжди буде для мене дуже цікавим. Ми з подругою Феріде вирішили більше ходити на море, купатися, загорати (пляж від нашого дому — за 2 км). Звичайно, ходжу я туди з моїми меншими братиками Русланом і Рустемом. З ними дуже цікаво спілкуватися, їх все цікавить, хоч іноді вони трошки бешкетують.
Ось так я проводжу свої канікули в мальовничому приморському селі Уютне. Вашій газеті я дуже вдячна, що ви друкуєте для дітей такі цікаві матеріали. Завдяки «Джерельцю» я не забуваю української мови!
До побачення.

Ваша читачка —
Ельвіна ЗЕКІРЬЯЄВА,
учениця Казанської школи №143, Росія

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #32 за 10.08.2012 > Тема ""Джерельце""