Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2798)
З потоку життя (5924)
Душі криниця (3319)
Українці мої... (1432)
Резонанс (1445)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1631)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«ЯКЩО У ВАС ╢ ХОЧ КРАПЛЯ ПАТР╤ОТИЗМУ ╤ КУЛЬТУРИ…»
кримчанин, укра╖нець ╤ван Лук'янович Лавтар не зда╓ться ╕ турбу╓ чиновницьку ки╖вську...


Остап К╤НДРАЧУК, ялтинський кобзар – на Майдан╕ Незалежност╕ у Ки╓в╕: КОЛИ СУСП╤ЛЬСТВО МОВЧИТЬ, ГОВОРЯТЬ КОБЗАР╤... ╤ Д╤ТИ
Сьогодн╕ призовий фонд Всеукра╖нського л╕тературного конкурсу «Ми - д╕ти тво╖,...


ЯК ЗРОС╤ЙЩУВАЛИ УКРА╥НСЬКИЙ НАРОД
Чи про це не знали в Ки╓в╕? А якщо знали, то чому не реагували?


ЗА «КРИМСЬКУ СВ╤ТЛИЦЮ» В КРИМУ!
Щиро дяку╓мо колегам-письменникам, журнал╕стам, ус╕м нашим читачам, хто вже в╕дгукнувся на наш...


К╤БОРГИ: НАШЕ К╤НО ПРО НАШУ ╤СТОР╤Ю
В к╕нотеатр╕ «Гул╕вер» в╕дбувся прес-показ найоч╕куван╕шо╖ укра╖нсько╖ прем'╓ри,...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #32 за 10.08.2012 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#32 за 10.08.2012
╢ВАНГЕЛ╤╢ В╤Д ГОЛОДУЮЧИХ

Протестуючи проти мовного законопроекту Колесн╕ченка-К╕валова, к╕лька чолов╕к дос╕ продовжують голодування в Ки╓в╕. Кожен голодуючий – особист╕сть, окремий м╕кросв╕т, ╕ у кожного своя точка зору на пол╕тику. Проте об’╓дну╓ цих людей прагнення врятувати державну мову в╕д знищення. Перебуваючи в Ки╓в╕, я в╕дчув сво╖м обов’язком посп╕лкуватися з хлопцями, п╕дтримати ╖х.
Звичайно, ц╕каво знати мотиви голодування кожного патр╕ота, адже це справд╕ нелегкий ╕ в╕дпов╕дальний крок… Так ось, кожен ╕з них розум╕╓, що так звана «двомовн╕сть» в Укра╖н╕ призведе до знищення мови кор╕нного народу, як це в╕дбува╓ться в Б╕лорус╕. Надто сильним ╕ агресивним ╓ тиск п╕вн╕чного сус╕да, надто ослабленими ╓ наш╕ мови. А ще надто в╕дточеним ╕ ф╕л╕гранним ╓ мистецтво брехн╕ творц╕в «русского мира». Не встиг я ╕ двох годин провести б╕ля Укра╖нського дому, як до нас п╕д╕йшла киянка ╕ запитала: «Это правда, что львовяне теперь пугают русскоязычных: мол, у кого язык москальский, то будем отрезать?» Як непросто в╕дпов╕дати на так╕ запитання спок╕йно. Але ж треба саме спок╕йно... Доводжу до в╕дома пан╕, що у Львов╕ не лише н╕хто не р╕же язик╕в нещасним москалям, але й не дуже комплексують останн╕. ╤ не дуже в╕двол╕каються в╕д сво╖х повсякденних справ. Адже почуваються ц╕лковито захищеними, а мова Пушк╕на у Львов╕, хоч ╕ не дом╕ну╓, але чу╓ться практично на кожному кроц╕. Висока мовна св╕дом╕сть рос╕ян у мене виклика╓ захоплення, але й толерантн╕сть льв╕в’ян варта того, щоб про не╖ знала вся ╢вропа. Москва про це знати принципово не захоче, бо ╖й виг╕дн╕ше завойовувати культурний прост╕р сус╕да, спираючись на випробуван╕ ╕ перев╕рен╕ м╕фи. Не хоче знати правди Москва — це ще п╕вб╕ди. Г╕рше, коли Севастополь ╕з С╕мферополем ╖╖ не знають. Нещодавно приятель над╕слав к╕лька кримських газет. В одн╕й ╕з них я прочитав про с╕мферопольський м╕тинг прихильник╕в нового мовного закону. Член презид╕╖ Верховно╖ Ради Криму Рустам Тем╕ргал╕╓в тод╕ сказав: «Да, мы уважаем укра╖нську мову, но мы требуем уважать и наше право говорить на родном русском языке. Я убежден, наши дети, крымчане, будут говорить на русском языке. Да — русскому языку!»
Та хто ж проти, дорогеньк╕? Але чому укра╖нц╕ Криму автоматично повинн╕ позбавлятися такого права? Чому ви вперто не хочете реально╖ двомовност╕? Адже якби укра╖нц╕ Севастополя були над╕лен╕ тими ж правами, що й рос╕яни Львова, то мовного розколу практично не ╕снувало б! Наск╕льки здоров╕шою була б ситуац╕я в Укра╖н╕, якби у Харков╕, Луганську, Мар╕упол╕, Бердянську, Севастопол╕ ╕ Керч╕ укра╖нською на вулицях розмовляло хоча б 25% населення! Приблизно ст╕льки ж розмовля╓ рос╕йською в «ультранац╕онал╕стичному» Львов╕. ╤ н╕хто з рос╕ян в ньому не асим╕лю╓ться, як ╕ н╕хто з укра╖нц╕в не вимага╓ ╖хньо╖ депортац╕╖. Севастопольц╕ готов╕ до тако╖ «дзеркально╖» двомовност╕? Якщо так, то в ╕м’я компром╕су можна буде знову ввести вивчення рос╕йсько╖ мови в школах Зах╕дно╖ Укра╖ни. Про це мен╕ говорили деяк╕ голодуюч╕ ╕ т╕, хто п╕дходив з╕ словами п╕дтримки.
У випадку «зустр╕чного руху» укра╖номовних ╕ рос╕йськомовних Льв╕в радо сприйматиметься самими льв╕в’янами як еталон толерантност╕, а не як останн╕й редут укра╖нства. Коли «каку» (народна назва законопроекту «двох К» — Колесн╕ченка-К╕валова) приймуть, тод╕… звичайно, стане редутом. У першому випадку зм╕ни на користь рос╕йсько╖ можлив╕, у другому — навряд. Бо хто ж буде ризикувати останньою фортецею? У статтях «Право на мовне безправ’я?» та «С╕мферополю — укра╖номовн╕ дитсадки й школи!» кримський журнал╕ст Володимир Притула добре висв╕тлив реальний стан справ з укра╖нською мовою в Криму. А тепер читають його статт╕ знайом╕ льв╕в’яни ╕ думають: а чи не докотиться з часом ╕ до нас така масштабна русиф╕кац╕я? Люди остер╕гаються пог╕ршення ситуац╕╖ небезп╕дставно, бо заяви патр╕арха Кирила про належн╕сть Укра╖ни до «русского мира» чуються все част╕ше, а реальний досв╕д ╕снування Поча╖всько╖ лаври в умовах незалежно╖ Укра╖ни (з ╖╖ фанатичними попами-укра╖нофобами) говорить про те, що можна усп╕шно проводити русиф╕каторську роботу нав╕ть в Галичин╕.
З ╕ншого боку, д╕яльн╕сть К╕валова ╕ Колесн╕ченка до деяко╖ м╕ри… лл╓ воду на укра╖нський млин. Це я зрозум╕в у Ки╓в╕. Бо надто багато людей пробудилося в╕д летарг╕чного сну (при Ющенку вони спали, спод╕ваючись, що президент за нас вир╕шить ус╕ мовн╕ проблеми). Не вир╕шив. Тому тепер треба не лише оборонятися, але ╕ в наступ переходити. Неодм╕нно контратакувати противника! Нав╕ть оф╕ц╕йна двомовн╕сть ╓ непоганим плацдармом для наступу на шов╕н╕ст╕в. Головне — не спати, а д╕яти!
Але якщо укра╖нська мова повернеться на земл╕ Донбассу, Харк╕вщини, Запор╕жжя, якщо вона повноголосо зазвучить у Криму, то заради м╕жнац╕онально╖ гармон╕╖ ╕ в ╕м’я злагоди в сусп╕льств╕ я буду готовий голодувати… за рос╕йську. Хоч у Ки╓в╕ б╕ля Укра╖нського дому, а хоч ╕ п╕д Льв╕вською ратушею. Нехай вона виклада╓ться як окремий навчальний предмет у школах Галичини. Але це за умови, що укра╖нська мова повернеться на Сх╕д ╕ займе там хоча б дово╓нн╕ позиц╕╖. Знаю, що свого часу на Донбас╕ було 70% укра╖нських шк╕л. Цей показник ╓ для нас ор╕╓нтиром.
*   *   *
Того спекотного дня, коли я знайомився з голодуючими, перш за все поц╕кавився географ╕╓ю – зв╕дки вони, з яких областей? Виявилося, що на той момент голодувала «серцевина» Укра╖ни, бо б╕л╕ пов’язки начепили вих╕дц╕ з Ки╖вщини, Черкащини, В╕нниччини. Подолянин Леон╕д Бровченко (колишн╕й оф╕цер, тому його ус╕ називали «майором») — головний двигун акц╕╖. Попри виснаження (голодував найдовше!) пан Леон╕д завжди знаходив у соб╕ сили поговорити з тими, хто п╕дходив для п╕дтримки голодуючих. Спостер╕гаючи за ним, я шкодував, що у нас мало таких же геро╖чних полковник╕в ╕ генерал╕в. Що на майорському званн╕ кар’╓ра таких щирих та ╕мпульсивних патр╕от╕в, як правило, ╕ зак╕нчу╓ться. Отець Георг╕й Янковський (УПЦ КП) при╓днався до голодуючих, бо хот╕в морально п╕дтримати цього колишнього оф╕цера, який у нього також викликав симпат╕ю. Микола Голоско — теж ц╕кавий тип укра╖нця. Родом з Ки╖вщини, але вже два десятил╕ття прожива╓ у Львов╕. Батько п’ятьох д╕тей. Греко-католик. Отже, людина, яка служить сво╓р╕дним м╕стком м╕ж Заходом ╕ Центром, бо ╓ «сво╖м» ╕ для галичан, ╕ для наддн╕прянц╕в. Леон╕д Тертичний з Черкащини при╖хав до Укра╖нського дому, бо побачив сон: мама (вона померла вже дванадцять рок╕в тому) докоряла синов╕, що той сидить, склавши руки. Ненька просила… при╓днатися до голодуючих ╕ захистити р╕дну мову! Леон╕д мовчазний, на рел╕г╕йного фанатика не схожий. Не думаю, що видумав про сон. Подумки я назвав його Холодноярцем.
*   *   *
Того ж дня запитав у хлопц╕в - чи буде якась користь в╕д мого нетривалого голодування? Бо робота не дасть залишитися б╕ля Укра╖нського дому надовго. В╕дпов╕ли, що нав╕ть коротке голодування «новачка», зазвичай, морально п╕дтриму╓ ус╕х ╕нших. Тож наступного дня ╕ я сид╕в з б╕лою пов’язкою. А це багато що м╕ня╓: р╕зко зроста╓ ймов╕рн╕сть, що доведеться в╕дпов╕дати на запитання киян ╕ при╖жджих. Це мене не лякало, я був готовий до щирих в╕дпов╕дей. ╤ тепер вс╕ отриман╕ запитання можу згрупувати по темах. Якийсь в╕дсоток людей (маю на уваз╕ саме опозиц╕йних до голодування) звинувачував голодуючих у тому, що вони… розколюють кра╖ну. Мовляв, таким чином, вбива╓ться клин м╕ж двома найб╕льшими мовними групами Укра╖ни. Кивали головою на як╕сь невелик╕ плакати. Зразу я ╖х ╕ не пом╕тив, а коли почитав, то подумав, що сам п╕д ними не п╕дписався б. Згадка про «угро-ф╕нськ╕сть» рос╕ян, яка н╕бито так фатально в╕др╕зня╓ ╖х в╕д словян-укра╖нц╕в, навряд чи зб╕льшить силу всенародного протесту. Ксенофоб╕я — погане пальне для потенц╕йних ки╖вських революц╕онер╕в, в столиц╕ б╕льше пов╕рять жертовним людям...
Друга категор╕я бралася переконувати, що мовне питання в╕двол╕ка╓ в╕д важлив╕ших речей: економ╕ки, охорони довк╕лля, наркоман╕╖, корупц╕╖, майбутн╕х вибор╕в тощо. Тод╕ я просив ╖х уявити на нашому м╕сц╕ поляк╕в: як би т╕ в╕дреагували на закон К╕валова-Колесн╕ченка? ╤ чи не тому вони в ╢вроп╕, що мова ╕ нац╕я для них — свят╕ поняття? Цього було достатньо, дал╕ з╕ мною не сперечалися.
Запам’ятався чолов╕к, який не приховував сво╓╖ зневаги до голодуючих. Мен╕ в╕н сказав таке: «Ну, что ты там написал у себя: Голоду-у-ю… Ты сожги себя — вот это будет дело! Всем будет хорошо!» В╕дреагував я неспод╕вано: «Ви, пане, мабуть з Криму, з Севастополя. Вгадав? Бо таких лютих шов╕н╕ст╕в у ╕нших м╕стах не знайдеш…» В╕н заперечив: «Нет, я киевлянин. Настоящий киевлянин, а не из тех жлобов, которые понаехали из села». Господи, цей переконаний «московський лапоть» з в╕йськовою виправкою феесбешника вважа╓ себе еталоном киянина? Невже й справд╕ киянин? Це питання найб╕льше мучило мене впродовж усього голодування. Згадав сво╖х батьк╕в-вчител╕в, як╕ активно, з комсомольським завзяттям русиф╕кували укра╖нську «глибинку» у 50-80-х роках минулого стол╕ття. Вони щиро в╕рили, що розкв╕т СРСР залежатиме ╕ в╕д мовно╖ ╓дност╕, себто ╕ в╕д ╖хньо╖ вчительсько╖ роботи. Але ж не хот╕ли вони зникнення укра╖нсько╖, в╕рили в р╕вновагу ╕ гармон╕ю! Певно, «лапоть», який назвав себе киянином, ╖х роздратував би не менше, н╕ж мене.
Коли ж ми навчимося триматися «золото╖ серединки»? Коли ╕нтел╕генц╕я великих м╕ст збереться ╕ вир╕шить, що для гармон╕йно╖ двомовност╕ необх╕дно спочатку вир╕вняти р╕вень толерантност╕ населення? Щоб у Севастопол╕ ╕ Керч╕ було так як у Львов╕ ╕ в Черн╕вцях? Розум╕ю, що для м╕сцевих кримських рос╕ян це буде трохи незвично, зате укра╖нц╕в такий р╕вень толерантност╕ повн╕стю влашту╓.
*   *   *
В один ╕з дн╕в зустр╕в б╕ля голодуючих давнього знайомого — ки╖вського художника Олександра Мельника. Св╕тличани знають його як орган╕затора виставок художн╕х твор╕в «Укра╖на в╕д Трип╕лля до сьогодення». В наш╕й газет╕ було вже дек╕лька розлогих публ╕кац╕й про цю виставку ╕ жменьку подвижник╕в-орган╕затор╕в. Цього разу киянин прин╕с дек╕лька каталог╕в попередньо╖ виставки ╕ роздавав ╖х голодувальникам. Це був неабиякий подарунок в╕д столичного художника, бо соб╕варт╕сть кожного каталога понад сто гривень. Але ж заслужили хлопц╕! Кожен з них десяти звичайних в╕дв╕дувач╕в виставки вартий.
*   *   *
Ц╕каво, що згодом на зм╕ну наддн╕прянцям над╕йшло непогане п╕дкр╕плення з Галичини. Професор Роман К╕сь з╕ Львова, вчителька Олександра Д╕дик та художниця Ем╕л╕я Бережницька з Коломи╖, гуцул ╕з села Спас (Коломийщина) Михайло П╕гуляк. Голодував нав╕ть американець укра╖нсько-польського походження, доктор медицини Мирослав Драган. Свого часу в╕н вт╕к в╕д польського шов╕н╕зму до США. Саме польський шов╕н╕зм зробив з нього, нап╕вполяка, укра╖нського нац╕онал╕ста, затят╕шого, н╕ж багато «чистокровних» укра╖нц╕в. Останн╕м часом Мирослав Драган прожива╓ в Коломи╖. Це м╕сто н╕би стало другою столицею Галичини, воно краще, н╕ж Льв╕в постача╓ Ки╓ву голодувальник╕в. Ось ╕ Юр╕й Тимошенко в чомусь близький до пана Мирослава. Бо його батько — колишн╕й в╕йськовий, рос╕янин; мати Мирослава – гуцулка, але дос╕ сп╕лку╓ться з чолов╕ком рос╕йською. Та це не заважа╓ Юр╕ю, ╕стинному сину Покуття, голодувати за укра╖нську мову:
— Що з того, що я народився в Рос╕╖ ╕ зак╕нчив рос╕йську школу? Але я вир╕с на прекрасн╕й гуцульсько-покутськ╕й земл╕ ╕ встиг полюбити ╖╖. Тому вир╕шив голодувати, щоб не т╕льки словом, але й д╕лом боротися проти русиф╕кац╕╖ Укра╖ни!
*   *   *
Вчителька Олександра Д╕дик сказала таке:
— Махатма Ганд╕ здобув незалежн╕сть ╤нд╕╖ не з допомогою в╕йська, а тривалими прилюдними голод╕вками. Я вважаю, що укра╖нська мова ╓ не лише найстар╕шою мовою в ╢вроп╕, але й найб╕льш розвиненою ╕ найбагатшою в св╕т╕. В 2007 роц╕ американський вчений ╓врейського походження Дев╕д Ентон╕ написав, що Укра╖на ╓ материком ус╕х 450 ╕ндо╓вропейських мов. Якщо таке пишуть американц╕, то нам просто гр╕х не в╕дстояти таку мову. Тим б╕льше, коли вона ╓ нашою р╕дною…
*   *   *
Професор з╕ Львова Роман К╕сь заклопотаний такою обставиною:
— В укра╖нц╕в украли традиц╕╖ живого урбан╕зму. М╕ста наш╕ зрос╕йщен╕, ╕ в б╕льшост╕ з них нема╓ повноц╕нного, повнокровного нац╕онального середовища. Щоб п╕дсилити престиж укра╖нсько╖ мови, ╖╖ авторитет в очах самих мовц╕в, необх╕дно, щоб ╕нтел╕генц╕я, б╕знесмени поставили перед собою надзавдання: заповнити ус╕ л╕нгв╕стичн╕ «д╕ри», «н╕ш╕», «лакуни», як╕ поки що ╓. А для цього повинен бути розгорнутий укра╖нський к╕нематограф, розгалужена мережа продюсерських структур. Коли буде випускатися не 1-2 укра╖номовн╕ ф╕льми на р╕к, а 40-50, тод╕ молодь Микола╓ва, Одеси, Запор╕жжя в сп╕лкуванн╕ почне закидати спочатку окрем╕ слова, фрази, а з часом заговорить укра╖нською. Бо ф╕льми стануть дуже гарними «п╕дручниками». ╤ це буде оживлення мовного середовища. Але якщо не буде укра╖нського рецип╕╓нта, себто споживача культури, якщо не буде стало╖ читацько╖ аудитор╕╖, то згасатиме укра╖нська культура… Коли заблоковуються от╕ жив╕ кап╕ляри ╕ артер╕╖, то культура неминуче згаса╓... Необх╕дне живе мовлення! Тому й голодую, бо хочу привернути увагу громадськост╕ до ц╕╓╖ проблеми. Звичайно, дерусиф╕кац╕я Укра╖ни триватиме не р╕к ╕ не два, деякий час укра╖номовн╕ будуть перебувати в меншост╕ у великих м╕стах. Але ми можемо використати багатющий досв╕д боротьби за державну мову ╤зра╖лю, Ф╕нлянд╕╖, Чех╕╖. Вс╕ чеськ╕ м╕ста п╕сля розпаду Австро-Угорщини були н╕мецькомовними. Президента Масарика год╕ зап╕дозрити в антидемократизм╕, але саме завдяки йому ╕ комплексн╕й, ц╕леспрямован╕й державн╕й пол╕тиц╕ не лише Прага, але й ╕нш╕ велик╕ м╕ста почали розмовляти чеською. Хельсинк╕ у 80-х роках позаминулого стол╕ття були ф╕нськомовними х╕ба що на 30%. Переважала шведська мова. На злам╕ стол╕ть (тобто через 20 рок╕в) вже була р╕вновага шведсько╖ ╕ ф╕нсько╖. А в 1920-х роках вже нам╕тилася нова тенденц╕я - дом╕нування ф╕нсько╖. Зауважте, швед╕в н╕хто не в╕дселяв… В╕дродження ╕вриту в ╤зра╖л╕ сталося завдяки зусиллям зовс╕м невелико╖ групи людей. У нормальних кра╖нах повинна бути пол╕тика «позитивно╖ дискрим╕нац╕╖», тобто п╕дтримка тих мов, як╕ ран╕ше в силу ╕сторичних обставин довгий час були дискрим╕нован╕.
*   *   *
Наприк╕нц╕ статт╕ хочу знову повернутися до особистост╕ Миколи Голоска. Родом в╕н з Ки╖вщини, з мого р╕дного Таращанського району. Вже два десятил╕ття ╕ в╕н, ╕ я живемо у Львов╕ — столиц╕ Галичини. Отже, земляки «в квадрат╕»! Якби не голодування, то могли б усе життя прожити поряд ╕ не знати один про одного. Але ця зустр╕ч ╓ символ╕чною: коли нац╕я у важкий доленосний пер╕од моб╕л╕зу╓ сво╖ сили, то у багатьох активних людей з’являються нов╕ ц╕кав╕ знайомства. Микола покинув сво╖ справи, бо покликала Укра╖на. Батько просив п╕д’╖хати до нього, допомогти збирати врожай. Пшеницю молотити треба! Але Микола вир╕шив, що доля Укра╖ни важлив╕ша, ан╕ж урожай одн╕╓╖, окремо взято╖ родини. У мене з собою була недавно видана книжечка «Наш П╕вденний Сх╕д». Подарував ╖╖ Микол╕, звернувши увагу на поетичн╕ рядки В╕ктора Качули:
 Батьку, я ж ╕з твого т╕ста!
 Ск╕льки б хл╕ба я з╕брав!
 Нащо ж ти мене до м╕ста
 Слово с╕яти послав?
 Сходить р╕дне слово в муках
 В ц╕й далек╕й сторон╕.
 Може, батькова наука
 Призабулася мен╕?
 Може, й справд╕ – кидать треба,
 Та й туди – де вдячний труд?
 Т╕льки ж небо, батьку, небо
 Хто триматиме отут?..
Микола був зворушений цими рядками: «Та це ж н╕би про мене написано!» Сказав, що в╕дтепер шануватиме кримських укра╖нц╕в ще б╕льше, адже ╖м жертвувати с╕мейним затишком доводиться не вряди-годи, а набагато част╕ше.
*   *   *
Кирило Стеценко, культуролог, внук в╕домого композитора, також прийшов п╕дтримати голодуючих. На мо╓ запитання, чи нормальним ╓ те, що голоду╓ переважно Центр ╕ Зах╕д, ╕ чи реально «достукатися» до Сходу, — в╕дпов╕в так:
— Специф╕ка нашого Сходу в тому, що укра╖нц╕ живуть переважно в селах. А в м╕стах багато рос╕ян, ╕ м╕сто традиц╕йно дом╕ну╓ над селом. Сх╕д хоч ╕ довго був поневолений, проте там також ╓ багато активних людей. Потенц╕ал творчо╖ енерг╕╖ величезний, ╕ воля до перемоги ╓! Щоправда, потенц╕ал цей ще не реал╕зований. Але вив╕льнення ц╕╓╖ енерг╕╖ — справа найближчого часу. У нас проблема «Сх╕д-Зах╕д» поляга╓ в певн╕й часов╕й десинхрон╕зац╕╖: Зах╕д б╕льше дивиться в майбутн╓, а Сх╕д охоч╕ше залиша╓ться в минулому. Там велика ностальг╕я по Союзу. Але так не буде в╕чно...
Нехай ц╕ вистраждан╕ голодувальниками ╕ сп╕вчуваючими слова будуть сво╓р╕дним «мовним ╓вангел╕╓м» для нашого народу. А ще доречно нагадати слова Папи Римського ╤вана Павла II: «Не б╕йтеся!»

Серг╕й ЛАЩЕНКО
Ки╖в – Льв╕в

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #32 за 10.08.2012 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10608

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков