Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3713)
З потоку життя (6924)
Душі криниця (3717)
Українці мої... (1514)
Резонанс (1617)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1757)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРАЦЮВАВ НА КОРИСТЬ НАРОДУ
6 листопада минуло 165 рок╕в в╕д дня народження Дмитра Яворницького (1855-1940) –...


ВАСИЛЬ ЛАТАНСЬКИЙ: ТУТ БЕРЕГ М╤Й - В КРИМУ
До 82-р╕ччя в╕домого кримського укра╖нського поета, члена Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни


БЕЗКОМПРОМ╤СНА, М╤Л╤ТАРНА, ГОРДА…
доробок само╖ Ольги Петр╕вни - укра╖нсько╖ письменниц╕, публ╕цистки, педагога, етнографа,...


«ДОСТЕМЕННИЙ ПОЕТ, БОЖИЙ ДАР, БОЖИЙ ГЛАС…»
До 95-р╕ччя в╕д дня народження Ореста Корсовецького.


БАЛУХ ПОЧАВ ПРОХОДИТИ РЕАБ╤Л╤ТАЦ╤Ю
Приватна кл╕н╕ка «Нодус», в як╕й найближчими м╕сяцями проходитиме реаб╕л╕тац╕ю та...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #29 за 20.07.2012 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#29 за 20.07.2012
БЕЗСТРАШНА МАРУСЯ

Пам’ять

Р╤ВНО 70 РОК╤В ТОМУ завершилась друга оборона Севастополя, яка, з одного боку, показала справжн╕й геро╖зм народу, а з ╕ншого, — недолуг╕сть радянського кер╕вництва, недов╕ру до власного народу ╕ зневагу до нього. Сл╕д зазначити, що значну, якщо взагал╕ не переважну частину захисник╕в м╕ста «русько╖» слави, складали саме укра╖нц╕. При цьому в ус╕х дов╕дниках чомусь вони ставали «русскими». Я вважаю, що вже давно настав час в умовах Незалежно╖ Укра╖ни б╕льш приск╕пливо вивчити б╕ограф╕╖ багатьох видатних людей та геро╖в. Колись хтось сказав: «Якщо поскребти будь-якого рос╕янина, то докопа╓шся до татарина». Про укра╖нц╕в ╕ говорити год╕. Час в╕д часу ми поверта╓мось до сво╖х виток╕в. З набуттям Незалежност╕ ╕ зняттям багатьох ╕деолог╕чних перешкод кра╓знавц╕ вже провели величезну роботу з виявлення багатьох нев╕домих або замовчуваних факт╕в нашо╖ ╕стор╕╖. Велику працю у цьому напрямку проводять школяр╕ та учн╕вська молодь, беручи участь у робот╕ Мало╖ академ╕╖ наук Криму «Шукач» («Искатель») та пошукових кра╓знавчих експедиц╕ях. На м╕сцях проводяться акц╕╖ «Згада╓мо вс╕х по╕менно», «Знайди ветерана» та ╕нш╕. Додатково минулого навчального року була проведена Всеукра╖нська експедиц╕я «Моя Батьк╕вщина — Укра╖на», а Кримський республ╕канський арх╕в пров╕в акц╕ю «Судьба моей семьи в судьбе моей страны». ╤ так щороку. Виявлена велика к╕льк╕сть ран╕ше нев╕домих широкому загалу видатних та ц╕кавих людей. ╤ серед них також багато укра╖нц╕в. На жаль, значна частина пошукового матер╕алу не доходить до масового читача. «Кримська св╕тлиця» к╕лька рок╕в тому почала розпов╕дати про видатних укра╖нц╕в Криму. Тому пропоную продовжити цю тему. Тим б╕льше, що ╓ така слушна нагода — хот╕лося б, щоб поруч з б╕гбордами «Крымчанин, гордись прошлым» та «Крымчанин, гордись настоящим» були ╕ б╕гборди «Кримчанин, пишайся укра╖нським» або «Кримчанин, пишайся укра╖нцями». Звичайно, не такими, як автор «мовного» закону, зманкурт╕лий «малорос╕йський» «кримчан╕н» Вадим Кол╓сн╕ченко (це, мабуть, зам╕сть Колесниченко). Це потр╕бно, щоб власне укра╖нц╕ не цурались свого, не забували сво╖ витоки, не в╕дбивались в╕д роду–племен╕. Бо й нам ╓ чим пишатись серед багатьох ╕нших народ╕в св╕ту.
Саме такою ╕ ╓ Герой Радянського Союзу, геро╖ня ╕ легенда оборони Севастополя Мар╕я Карп╕вна Байда. В багатьох виданнях та дов╕дниках ╖╖ називають рос╕янкою. Але сп╕лкування з ╖╖ родиною доводить зовс╕м ╕нше — в не╖ глибоке укра╖нське кор╕ння. Вже 10 рок╕в, як вона п╕шла з життя. Пам’ята╓мо...

БЕЗСТРАШНА МАРУСЯ

Героя Радянського Союзу Мар╕ю Карп╕вну Байду в Криму вважають «сво╓ю» ╕ в Красноперекопському, ╕ в Джанкойському районах, ╕ в м╕ст╕-геро╖ Севастопол╕. А стати «сво╖м» у м╕ст╕-легенд╕ непросто. П╕д час перших бойових «севастопольських жнив» св╕й сл╕д в ╕стор╕╖ залишили адм╕рали Корн╕лов ╕ Нах╕мов, безстрашн╕ матроси Петро К╕шка ╕ Фед╕р За╖ка, сестра милосердя Прасков╕я Графова, п╕дл╕тки Гарпищенко ╕ Кость Станюкевич, котрий став в╕домим письменником-марин╕стом. А ще була проста д╕вчина Даша Михайлова, б╕льш в╕дома як Даша Севастопольська. П╕д ворожим вогнем носила вона на коромисл╕ воду захисникам цитадел╕, що знемагали в╕д спраги, ╕ пораненим. Але це було давно — 155 рок╕в тому. А в пор╕вняно недалекому минулому, всього 70 рок╕в тому, св╕й подвиг п╕д час друго╖ оборони Севастополя зд╕йснювали вже ╕нш╕ захисники м╕ста. ╤ серед них також була звичайна д╕вчина, наша землячка Маруся Байда. А ще ╖╖ називали Маруся Севастопольська.
Байда Мар╕я Карп╕вна народилася 1 лютого 1922 року в сел╕ Новий Чуваш Джанкойського району Кримсько╖ АРСР. Це село знаходилося на сх╕д в╕д Перекопу, на п╕вденному берез╕ Сиваша, в самому центр╕ в╕домого Литовського п╕вострова. Того самого, на який за п╕втора року до ╖╖ народження убр╕д при форсуванн╕ Сивашу переходили в╕йська П╕вденного фронту п╕д командуванням Михайла Фрунзе п╕д час геро╖чного штурму в листопад╕ 1920 року. (А якщо точн╕ше, то форсування зд╕йснювала арм╕я Нестора Махна). П╕зн╕ше село називалося Новосельське ╕ знаходилося на територ╕╖ Красноперекопського району. Зараз воно не ╕сну╓. Велика укра╖нська с╕м’я Байди потрапила до Криму з села Мар’ян╕вна, що знаходиться ╕ нин╕ у Михайл╕вському район╕ Запор╕зько╖ област╕. Про Громадянську в╕йну ╕ легендарн╕ бо╖, що прогрим╕ли на ╖╖ мал╕й батьк╕вщин╕ ще до народження Марус╕, вона не раз захоплено чула в дитинств╕ в╕д д╕да ╕ з╕ сл╕в сво╖х односельц╕в. Багато жител╕в села Новий Чуваш були учасниками бо╖в за Перекоп в 1920 роц╕. У дово╓нному степовому кримському присиваському сел╕, де з дореволюц╕йних час╕в жили н╕мецьк╕ колон╕сти, тямуща д╕вчина з дитинства навчилася н╕мецьк╕й мов╕. Зростала у велик╕й ╕ дружн╕й селянськ╕й с╕м’╖. Рано залишилася без матер╕ ╕ п╕знала г╕ркоту сир╕тства. П╕зн╕ше с╕м’я пере╖хала в Джанкой, де в 1936 роц╕ Маруся Байда зак╕нчила 7 клас╕в СШ №1. П╕сля школи працювала в радгосп╕, в л╕карн╕, а пот╕м у кооператив╕ села Во╖нка, що зараз входить до складу Красноперекопського району Автономно╖ Республ╕ки Крим. Напередодн╕ в╕йни у Во╖нц╕ зак╕нчила курси сан╕нструктор╕в ╕ готувалася вступати до медичного училища. Мр╕яла стати х╕рургом. ╤спити повинн╕ були початися 1 серпня.
Але в╕йна, що нагрянула, перекреслила ц╕ плани, ╕ д╕вчин╕ довелося складати сувор╕ш╕ ╕спити на полях битв. У склад╕ бригади медик╕в Маруся виходила до сан╕тарних потяг╕в, допомагала м╕няти пов’язки, умивати ╕ годувати поранених. Проте фашистськ╕ стерв’ятники бомбили ешелони, не звертаючи уваги на б╕л╕ прапори з Червоним Хрестом. П╕д час одного з нальот╕в Маруся витягнула з охопленого полум’ям вагону л╕тнього солдата у скривавлених бинтах. Хот╕ла пом╕няти бинти, а в╕н зупинив ╕ тихо сказав: «Не треба, дочко, я знаю, що помру. Мен╕ не страшно вмирати, одне жал╕ю, мало знищив фашистських тварюк». «Я повинна зайняти його м╕сце в строю», — твердо вир╕шу╓ д╕вчина. Коли н╕мецько-фашистськ╕ загарбники наблизилися до Перекопу, у вересн╕ 1941 року, юна патр╕отка вступила в 35-й винищувальний батальйон з боротьби з ворожими парашутистами ╕ лазутчиками. Саме з Перекопу Маруся Байда почала св╕й славний бойовий шлях. П╕сля залишення радянськими в╕йськами ╤шунських позиц╕й Мар╕я Байда у склад╕ одн╕╓╖ з в╕дступаючих частин через С╕мферополь, Алушту ╕ Ялту д╕сталась Севастополя. П╕д Севастополем Мар╕ю Байду зарахували в ряди Червоно╖ Арм╕╖: на початку листопада 1941 року вона стала сан╕нструктором 2-го батальйону 514 стр╕лецького полку 172 див╕з╕╖, що входили до складу Приморсько╖ арм╕╖ П╕вн╕чно-Кавказького фронту. Батальйон тримав оборону в район╕ ╤тал╕йського в╕йськового цвинтаря. Почалася 250-денна геро╖чна оборона Севастополя. 250 дн╕в ╕ ночей непохитно╖ мужност╕ радянських людей. Фашистське командування операц╕ю ╕з захоплення Севастополя охрестило кодовою назвою «Лов осетра».
П╕д час оборони Севастополя Маруся Байда не раз п╕д шаленим вогнем супротивника перев’язувала поранених на пол╕ бою ╕ витягувала ╖х на соб╕ з самого пекла. Часто доводилося в╕дбиватися в╕д противника, ╕ Маруся влучно стр╕ляла по ворогах. ╥╖ в╕дважност╕ дивувалися нав╕ть найв╕дчайдушн╕ш╕ см╕ливц╕ ╕ напучували одне одного перед бо╓м: «Н╕чого, будеш поранений, Маруся вряту╓». Атаки ворога сл╕дували одна за одною. Г╕тлер╕вц╕ просувалися до м╕ста по трупах сво╖х солдат╕в. Р╕д╕ли ╕ лави захисник╕в. Мар╕я в╕дчувала жах перед варварським винищуванням людей ╕ не могла звикнути до смерт╕ друз╕в. Вона йшла, повзла, б╕гла серед пекельного вогню, квапилася, аби врятувати життя кожному пораненому б╕йцев╕. ╥й хот╕лося кожного з них захистити в╕д ворога ╕ врятувати нехай нав╕ть ц╕ною власного життя. Спостережливу ╕ см╕ливу Мар╕ю стали призначати в бойову охорону ╕ в розв╕дку, де вона надавала допомогу пораненим ╕ прикривала вогнем при в╕дход╕. В╕дчайдушним хлопцям з розв╕дки припала до душ╕ весела ╕ тямуща д╕вчина, що вм╕╓ ступати безшумно, «по-котячи», як ходять лише справжн╕ розв╕дники. До того ж у Мар╕╖ сильн╕ руки, в╕рне око, швидка реакц╕я ╕, головне, — см╕ливе серце, що кипить ненавистю до ворога. В середин╕ грудня 1941 року фашисти почали другий наступ на Севастополь. У район╕ ╤тал╕йського в╕йськового цвинтаря зав’язалися кровопролитн╕ бо╖, що тривали вдень ╕ вноч╕ впродовж двох тижн╕в. Тут Маруся отримала справжн╓ бойове хрещення. Б╕йц╕ прозвали ╖╖ «безстрашною Марусею».
П╕сля грудневих бо╖в полк Мар╕╖ Байди перекинули в район Мекенз╕╓вих г╕р. Тут одного разу Мар╕я разом з розв╕дниками вирушила в тил ворога. Вилазка була вдалою. Взяли «язика», але якось треба було допитати полоненого фашиста, а перекладача поруч не опинилось. ╤ тод╕ Мар╕я вперше виступила перекладачем. В нагод╕ стали знання н╕мецько╖ мови, набут╕ в дитинств╕. Це й вир╕шило ╖╖ подальшу в╕йськову долю: вона стала проситися в розв╕дку. «Чи гарно ти подумала?» — питала у Марус╕ в╕йськовий фельдшер Таня Рябова, з котрою вона особливо потоваришувала. — «Це ж розв╕дка, тут, як кажуть, потр╕бн╕ сталев╕ нерви». Але Маруся стояла на сво╓му. Командир полку, який спочатку також в╕дмовляв ╖╖, наприк╕нц╕ промовив: «Ну гаразд, йд╕ть до кап╕тана Х╕тарова». Так сан╕нструктор, старший сержант Мар╕я Байда стала служити у полков╕й розв╕дц╕. В склад╕ групи в╕дчайдушних розв╕дник╕в ходила в тил ворога, який на той час щ╕льно стискував к╕льце оточення навколо Севастополя. В т╕ тяжк╕ для оборони дн╕ Мар╕я Байда стала комун╕сткою. Було проведено багато рейд╕в ╕з захоплення «язик╕в» ╕ спостереження за дорогами в околицях оточеного м╕ста, з’ясовано розташування ворожих в╕йськ. Кожен такий рейд — це окрема захоплююча розпов╕дь про мужн╕сть, км╕тлив╕сть ╕ см╕лив╕сть во╖н╕в-розв╕дник╕в. Для розпов╕д╕ про мужн╕сть та геро╖зм 20-р╕чно╖ д╕вчини на в╕йн╕ ╕ в так╕й жорсток╕й битв╕ взагал╕ важко п╕д╕брати слова. Темно╖ лютнево╖ ноч╕ 1942 року група розв╕дник╕в, серед яких була ╕ Маруся, непом╕тно просочилась у тил ворога. Треба було розв╕дати вогнев╕ точки противника ╕ по можливост╕ знищити. Дек╕лька дн╕в вони вели спостереження, вивчаючи п╕дходи до вогнево╖ точки, яку г╕тлер╕вц╕ облаштували п╕д брилою вапняка, що звисала над схилом висоти. П╕д покровом ноч╕ розв╕дники проникли за дротову огорожу, проповзли непом╕ченими поблизу ворожо╖ бойово╖ охорони та п╕д╕брались до вогнево╖ точки. ╥м вдалось безшумно знищити кулеметну обслугу ╕ закласти вибух╕вку. Пот╕м рушили назад, розмотуючи б╕кфорд╕в шнур.
Але раптом неспод╕вано з╕ткнулися з фашистом. Розв╕дники мовчки навалилися на г╕тлер╕вця, що отороп╕в, збили його з н╕г, зв’язали. Почувши шум боротьби, н╕мц╕ сполохалися. У н╕чному п╕днебесс╕ спалахнула ракета, ╕ в╕дразу ж з ворожих окоп╕в почалася безладна стр╕лянина. Розв╕дники п╕дпалили шнур, ╕ незабаром прогрим╕в вибух. Вогнева точка була л╕кв╕дована. Прийшла весна 1942 року. В к╕нц╕ травня розв╕дгрупа Мар╕╖ Байди отримала завдання виявити замасковану далекоб╕йну батарею, яка тримала п╕д обстр╕лом комун╕кац╕╖ захисник╕в м╕ста. (Як зараз стало в╕домо, дв╕ гармати типу «Карл» кал╕бру 615 мм стр╕ляли снарядами завдовжки 2 метри. Одна мортира знаходилася п╕вденн╕ше села Мамашай (зараз Орл╕вка), ╕нша — п╕вн╕чн╕ше села Бельбек (зараз Фруктове). А «Дора» кал╕бру 816 мм розташовувалася на п╕вденно-зах╕дн╕й околиц╕ Бахчисарая). Дв╕ доби без сну ╕ в╕дпочинку пробиралися розв╕дники по ворожих тилах. Завдання було усп╕шно виконане. Незабаром «Карли» були сильно пошкоджен╕ вогнем 30-╖ батаре╖ гвард╕╖ майора Г. А. Александера, ╕ ╖х вивезли до Н╕меччини. А «Дору» виявили радянськ╕ льотчики, вив╕вши з ладу енергопо╖зд, склад спецсупроводу, платформи обслуговування ╕ вагони з бо╓припасами. Можливо, саме п╕д час ц╕╓╖ розв╕дки Мар╕я Байда зд╕йснила подвиг, рятуючи сво╖х товариш╕в, що потрапили в оточення. Ось що говориться про д╕╖ д╕вчини-розв╕дниц╕ в представленн╕ ╖╖ до нагородження Золотою З╕ркою Героя Радянського Союзу: «У сутичц╕ з ворогом знищила з автомата 15 солдат╕в, одного оф╕цера, чотирьох солдат╕в убила прикладом, в╕дбила у н╕мц╕в командира ╕ в╕с╕м б╕йц╕в, захопила кулемет ╕ автомати супротивника». Яка мужн╕сть! Недаремно захисники Севастополя називали ╖╖ «безстрашною Марусею»!
Восьмий м╕сяць захисники м╕ста в╕дбивали лют╕ атаки ворога.
╤ раптом вперше п╕сля другого безусп╕шного штурму чорноморсько╖ твердин╕ настало затишшя. У червн╕ 1942 року Мар╕ю Байду з групою розв╕дник╕в знову послали в розв╕дку. Вони гранично пота╓мно пройшли там, де були найб╕льш насичен╕ л╕н╕╖ оборони противника, ╕ де ╖х менше всього чекали. П╕д час розв╕дки було виявлено велике скупчення ворожих в╕йськ, про що ╕ було пов╕домлено командуванню п╕сля повернення в розташування радянських в╕йськ. Фашистське командування готувало трет╕й наступ. В╕н почався 7 червня. Як ╕ майже р╕к тому — р╕вно о 4 годин╕ — г╕тлер╕вц╕ почали артп╕дготовку. Здригнулася в╕д вибух╕в земля. Такого артобстр╕лу, що тривав дек╕лька годин за допомогою важко╖ артилер╕╖, ще не було. Здавалося, п╕д ураганним вогнем н╕чого живого не залишилося. Як т╕льки артилер╕йська п╕дготовка зак╕нчилася, ворожа п╕хота за п╕дтримки танк╕в ╕ ав╕ац╕╖ п╕днялася в атаку. Вороги намагалися розчленувати оборону захисник╕в ╕ прорватися до П╕вн╕чно╖ бухти.
 «Але наш╕ п╕дн╕малися, як з-п╕д земл╕», — згадувала п╕зн╕ше М. К. Байда. У боях, що почалися, вона проявила себе з найкращого боку. Л╕н╕я оборони зустр╕ла ворога шквальним вогнем. Група розв╕дник╕в напередодн╕ наступу влаштувала засл╕н б╕ля колгоспного саду недалеко в╕д невеликого села в долин╕ р╕чки Бельбек ╕ всю н╕ч вела спостереження. П╕дпустивши фашист╕в ближче, розв╕дники дружно вдарили з автомат╕в. Безперервно вела вогонь по ворогов╕ ╕ двадцятир╕чна Маруся Байда, яка була в груп╕ розв╕дник╕в. Влучний вогонь притискував фашист╕в до земл╕, але вони наполегливо л╕зли по схилу, прагнучи прорватися до шосе. Аби в╕дбивати натиск ворог╕в, що нас╕дали з р╕зних бок╕в, купц╕ розв╕дник╕в доводилося раз у раз зм╕нювати вогнев╕ позиц╕╖. Г╕тлер╕вц╕ наполегливо прагнули л╕кв╕дувати засл╕н. Сонце п╕дн╕малося все вище, а б╕й розгорався все сильн╕ше. Зак╕нчилися вода ╕ патрони. Вороги, здавалося, наступали неск╕нченним потоком. Тод╕ закипали рукопашн╕ сутички! ╤, о диво, захисники перемагали, в╕дбиваючись прикладами ╕ багнетами! Захоплювали трофейну зброю ╕ поливали з не╖ свинцем ворога. А приклад подавала Мар╕я Байда, ум╕ло орудуючи прикладом. Приблизно в цей час Наказом Презид╕╖ Верховно╖ Ради СРСР в╕д 20 червня 1942 року старшому сержантов╕ Байд╕ Мар╕╖ Карп╕вн╕ було присво╓но звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Лен╕на ╕ медал╕ «Золота З╕рка». Вона була першою з джанкойських Геро╖в Радянського Союзу, що отримали це високе звання п╕д час в╕йни... Але отримати тод╕ нагороду було неможливо. Одного дня, ледве перев╕вши дух п╕сля чергово╖ рукопашно╖, Мар╕я зайнялася перев’язкою поранених. У цей момент зовс╕м поряд роз╕рвалася граната...

В╕ктор ТУРЧИН,
кра╓знавець
м. Джанкой
(Зак╕нчення в наступному номер╕)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #29 за 20.07.2012 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10534

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков