Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3713)
З потоку життя (6924)
Душі криниця (3717)
Українці мої... (1514)
Резонанс (1617)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1757)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
В╤ТАЛ╤Й ЛАЗОРК╤Н: МОВНЕ НЕВ╤ГЛАСТВО ЧИ ЗЛИЙ НАМ╤Р?
Для нас, укра╖нц╕в, останн╕ дев’ятнадцять рок╕в виявилися нелегкими роками випробовувань...


В╤ТАЛ╤Й ЛАЗОРК╤Н: «УКРА╥Н╤-НАЦ╤╥ ПОТР╤БНА НОВА ДЕРЖАВА-УКРА╥НА»
Виника╓ питання, а хто ж пров╕дники нац╕╖, що здатн╕ очолити процес реал╕зац╕╖ ц╕╓╖ нац╕онально╖...


З БЛОГУ ГАЛИНИ ПАГУТЯК: УКРА╥НСЬКА Л╤ТЕРАТУРА ╤ НАЦ╤ОНАЛЬНА ╤ДЕНТИЧН╤СТЬ
Я не лише письменниця, а й читачка. Мен╕ пощастило в дитинств╕ в╕дчути смак ╕ запах слова р╕дною...


ПОВЕРНЕМО В ШКОЛУ ВИВЧЕННЯ ТВОР╤В С. РУДАНСЬКОГО «НАУКА» ТА «ПОВ╤Й, В╤ТРЕ, НА ВКРА╥НУ…»
Шанобливе ставлення до р╕дно╖ земл╕ у п╕дростаючого покол╕ння вихову╓ться в школ╕ зокрема у...


ШАХТАР ОШТРАФОВАНО ЧЕРЕЗ ОГОЛОШЕННЯ НА СТАД╤ОН╤ РОС╤ЙСЬКОЮ МОВОЮ
Про це пов╕домля╓ сайт "Футбол 24".




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #29 за 20.07.2012 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#29 за 20.07.2012
КРОК ЗА КРОКОМ — ДО УКРА╥НСЬКОСТ╤

В гостях у «Св╕тлиц╕»

З Юр╕╓м Щербаком ми познайомилися два роки тому. Щоправда, це знайомство довго було лише заочно-телефонним, але нещодавно ми таки зустр╕лися в редакц╕╖ газети «Кримська св╕тлиця». Вперше потиснули одне одному руки, вперше по-козацьки обнялися... Нагадаю, що Юр╕й Щербак свого часу був головою правл╕ння ВАТ «Павлограджитлобуд». Наприк╕нц╕ 2009 року його разом з с╕мнадцятьма ╕ншими патр╕отами було зв╕льнено з роботи за… укра╖нську мову. Чомусь укра╖нський патр╕отизм високо╖ проби (дуже пом╕тний на тл╕ зрос╕йщеного Павлограда) не сподобався к╕льком впливовим сп╕ввласникам п╕дпри╓мства. Вони вважали, що укра╖нська мова в╕дштовху╓ потенц╕йних партнер╕в та кл╕╓нт╕в, а отже, завда╓ збитк╕в. Судилися хлопц╕ довго, та, на жаль, в╕дновитися на робот╕ ╖м не вдалося. П╕д час судово╖ «епопе╖» я просив знайомих «св╕тличан» п╕дтримувати пана Юр╕я ╕ його побратим╕в хоча б дзв╕нками. Що й робилося часто, охоче ╕ без додаткових нагадувань. Тепер ми згаду╓мо под╕╖ двор╕чно╖ давнини, ╕ я проясняю для себе деяк╕ детал╕.
— Пане Юр╕ю, розкаж╕ть, як свого часу пробивалася кр╕зь асфальт укра╖нськ╕сть «Павлограджитлобуду»? ╤, взагал╕, як можна впливати на м╕сцеве  культурне життя в тих м╕стах, де ╕сну╓ укра╖нський б╕знес?
— Наявн╕сть кошт╕в, зв╕сно, сутт╓во розширю╓ горизонти. Адже ╓ можлив╕сть орган╕зовувати масов╕ акц╕╖, святкування. На свята ми запрошували укра╖нських митц╕в — на великому фото ви можете побачити в центр╕ Анатол╕я Паламаренка, який при╖здив до нас три роки посп╕ль. Нас в╕дв╕дали гурти «Вертеп» з Дн╕пропетровська, «Ойра» з Харкова, «Божич╕» з Ки╓ва, гурт м╕сцевих козак╕в з Кочережок та ╕нш╕. Разом ми розучували нац╕ональн╕ танц╕, сп╕вали укра╖нських п╕сень. На ц╕ заходи прац╕вники наших п╕дпри╓мств приходили у вишиванках. Нав╕ть був створений чолов╕чий хор, становленню якого допомагали профес╕йн╕ викладач╕. Тобто потихеньку ми намагалися в╕дродити укра╖нц╕в в соб╕... Для наших партнер╕в, дилер╕в та дистриб’ютор╕в ми також проводили зустр╕ч╕ в укра╖нському нац╕ональному стил╕. У нас були гурти «Мандри», «Гайдамаки», «Вопл╕ В╕доплясова», Мар╕йка Бурмака, бандуристи Роман Гриньк╕в ╕ Едуард Драч… Ц╕ акц╕╖ допомагали в робот╕, бо вони гуртували нашу сп╕льноту, створювали атмосферу в╕дпов╕дальност╕ кожного за справу. До реч╕, хоч це може здатися дивним, але компан╕╖, як╕ спов╕дують укра╖нський патр╕отизм ╕ плекають народн╕ традиц╕╖, часто ╓ л╕дерами ринку. Наприклад, цього року проводився в╕дпов╕дний конкурс ╕ там було визначено близько п’ятдесяти укра╖нських торговельних марок. Де назва укра╖нська, де як╕сь елементи (чи то з писанок, чи то традиц╕йн╕ в╕зерунки), як╕ використовуються в ╕дентиф╕кац╕╖ продукц╕╖. ╤ вони, так╕ торговельн╕ марки, стають досить популярними. Приклад «БудМайстра» показав, що на укра╖нськ╕й ╕де╖ ц╕лком можна будувати св╕й б╕знес. У 2009 роц╕ фабрика буд╕вельних сум╕шей «Будмайстер» за обсягами реал╕зац╕╖ продукц╕╖ вийшла на друге м╕сце. Фабрика дверей «Будмайстер» була третьою в Укра╖н╕, а бетонярня «Будмайстер» стала беззаперечним рег╕ональним л╕дером з виробництва бетону та зал╕зобетону. Це був результат десятир╕чно╖ роботи, а останн╕ п’ять рок╕в, найб╕льш динам╕чних ╕ насичених, ми активно вт╕лювали в життя укра╖нську ╕дею. А початком було застар╕ле, нап╕взруйноване п╕дпри╓мство без конкурентно╖ продукц╕╖ та без ринк╕в збуту… Я не помилюся, коли скажу, що ми були одним з найг╕рших п╕дпри╓мств м╕ста, а в 2009 роц╕ стали одним з найкращих.
— Може, оця акцентована «укра╖нськ╕сть» якраз ╕ була основою усп╕ху?
— Звичайно, ми сприймалися багатьма як сво╖, р╕дн╕ — а у кожного з нас в душ╕ ╓ глибоко приховане бажання «свого».
— Напевно, щоб багато людей пов╕рило л╕дерам, мало одних лише патр╕отичних заклик╕в? Потр╕бна ще й «критична маса» конкретних справ…
— Звичайно. Ось на цих фотограф╕ях якраз ╕ заф╕ксована наша ╕стор╕я. Крок за кроком робилися добр╕ справи, ╕ поступово зростала дов╕ра людей до нас.
— Оц╕ в╕с╕мнадцять «геро╖в-павлоградц╕в», як╕ складали ядро, як вони зорган╕зувалися, як до вас потягнулися? Мене ц╕кавлять механ╕зми створення орган╕зац╕╖, перш╕ кроки... Що ╖х привабило? М╕сто Павлоград ╓ досить зрос╕йщеним, то що ж послужило укра╖н╕зац╕йним поштовхом для вас ус╕х?
— Поштовхом для б╕льшост╕ був Майдан 2004 року. Вплив «помаранчево╖» революц╕╖. Ми були активними ╖╖ учасниками ╕ тод╕, коли були в Ки╓в╕, то побачили, що укра╖нц╕ можуть бути зовс╕м ╕ншими, не такими, як ми звикли ╖х бачити. Це було народження нас багатьох як укра╖нц╕в... У той час наша торговельна марка була вже сформована, важливо було вибрати якусь ╕дею, гасло, яке з нашо╖ точки зору пожвавило б цей рух. Ми вибрали: «В╕дбудову Укра╖ни «БудМайстер» гаранту╓!» ╤ якщо ми сказали, що в╕дбуду╓мо Укра╖ну, то постало питання — яку саме Укра╖ну? Оск╕льки ми проживали в рос╕йськомовному рег╕он╕, то й культура рос╕йська автоматично ╕ законом╕рно дом╕нувала. Ми почали ц╕леспрямовано вивчати укра╖нську ╕стор╕ю, прадавню ╕стор╕ю ╕ зрозум╕ли, що нам ╓ чим пишатися. Ми були гордими з того, що ╓ укра╖нцями…
— Ви родом з Павлограда?
— Н╕, я ╕з Запор╕зько╖ област╕, ╓ там таке село Гусарка Куйбишевського (ран╕ше Кам’янського) району…
— Тод╕ зрозум╕ло. Майдан непогано «наклався» на ваше запорозьке, козацьке кор╕ння. А чи великий за розм╕ром укра╖нський «сегмент» у Павлоград╕ ╕ чи задовольня╓ в╕н  потреби  св╕домих укра╖нц╕в? Скаж╕мо, укра╖номовно╖ л╕тератури вам вистачало?
— В сучасному св╕т╕ у зв’язку з появою ╤нтернету проблеми з ╕нформац╕╓ю практично нема╓. Будь-яку книгу можна прочитати. Але якщо говорити конкретно про Павлоград, то там, справд╕, дуже ╕ дуже мало укра╖нського. Дещо робиться державою, але все це б╕льше для «галочки»… Воно не притягу╓ людей, як╕ хочуть бути укра╖нцями. А ось торговельна марка «БудМайстер», д╕йсно, стала одним ╕з центр╕в укра╖нського руху. Бо були конкретн╕ справи, ╕ все робилося щиро. Ми активно п╕дтримували школу бойового гопака, почали працювати з музе╓м над створенням виставки про козацтво. Щоправда, цього не вдалося зд╕йснити, не встигли…
— Ви кажете, що допомагали школ╕ бойового гопака. Але наск╕льки я знаю, Запор╕зька область ╓ зоною в╕дродження «Спасу». А це трохи ╕нший вид бойового мистецтва, ╕нша орган╕зац╕йна структура… Бойовий гопак б╕льш поширений у Галичин╕ та на Волин╕. Вас не звинувачували у в╕дсутност╕ м╕сцевого патр╕отизму?
— Н╕, що ви, цим видам укра╖нського ╓диноборства зовс╕м не т╕сно на нашому П╕вденному Сход╕. Це ще т╕льки перш╕ паростки — хтось одне розвива╓, комусь ╕нше подоба╓ться… Ц╕ школи не конфл╕ктують, а сп╕впрацюють. Будь-яке досягнення на ц╕й нив╕ ╓ ц╕кавим для вс╕х. ╤ запорожець Олександр Притула, ╕ льв╕в’янин Володимир Пилат все одно несуть укра╖нську ╕дею в широк╕ маси. Нехай конкурують, змагаються м╕ж собою…  Окр╕м допомоги гопак╕вцям, ми ще допомагали видавати ╕сторичн╕ книжки — зокрема, вийшла ц╕кава книжка про Мавринський майдан. Це одне з дуже древн╕х поселень, яке знаходилося м╕ж Павлоградом ╕ селом Межир╕ч╕. Я дотримуюся думки, що цьому майдану не менше 5 тисяч рок╕в! Чомусь поширена думка, що до цариц╕ Катерини ╤╤ цей край взагал╕ був таким соб╕ «диким полем», незаселеними землями. Але укра╖нський народ вперто збер╕гав пам’ять про це м╕сце. Десь на р╕вн╕ п╕дсв╕домост╕ воно було… В 30-х роках комун╕сти хот╕ли зр╕вняти цей майдан ╕ зробити сад на м╕сц╕ поселення. То люди не дали цього зробити! Мовляв, гр╕х знищувати це святе м╕сце…
— Ця переконан╕сть м╕сцевого люду в тому, що Мавринський майдан ╓ «святим» м╕сцем, зовс╕м не в’яжеться з оф╕ц╕йною точкою зору, мовляв, люди тут живуть якихось дв╕ст╕-триста рок╕в. ╤ то лише як насл╕док титан╕чно╖ державотворчо╖ д╕яльност╕ цариц╕ Катерини. Д╕йсно — куди ж нам, безталанним, без не╖?
— Це велика ╕мперська дез╕нформац╕я. Я глибоко переконаний, що люди проживали в цих краях ╕ до Катерини, життя тут вирувало вже тисяч╕ рок╕в тому. В╕дбувалися певн╕ зм╕ни, населення було то б╕льше, то менше, але безлюдним цей край н╕коли не був. Укра╖нськ╕ традиц╕╖, як╕ були в цих краях сто рок╕в тому ╕ т╕, як╕ ╕снували серед м╕сцевого населення к╕лька тисяч рок╕в тому, сутт╓во не зм╕нилися. В кожному з нас ╓ щось ск╕фське, щось шумерське… Ц╕каво, що дехто з мо╖х колег по робот╕ при╓днався до ╕сторик╕в ╕ почав вивчати Мавринський майдан. Коли людина ставить соб╕ запитання — хто ти ╓ на ц╕й земл╕? — то для не╖ ц╕ розкопки чи арх╕вн╕ досл╕дження в╕дразу стають ц╕кавими.
— Отже, у б╕льшост╕ прац╕вник╕в «БудМайстра» поступово сформувався патр╕отичний, модерний укра╖нський св╕тогляд? Це справжн╓ диво — не у Львов╕, а в Павлоград╕ в╕дтворився шматочок ╕деально╖, омр╕яно╖ Укра╖ни!
— Нашим союзником була максимальна ц╕леспрямован╕сть. Основн╕ тези цього «модерного» св╕тогляду були практично в кожному каб╕нет╕:
«Я в╕дпов╕дальний за свою долю ╕ дол╕ ╕нших людей, з якими пов’язаний».
«Я не можу витрачати час на скарги та оч╕кування зм╕н, я зм╕нюю себе сам та св╕т навколо себе».
«Я бажаю виконувати свою роботу добре, оск╕льки в╕д не╖ залежать ╕нш╕».
«Завдяки синерг╕╖ з такими ж, як ╕ я, зб╕льшу╓ться результативн╕сть нашо╖ прац╕».
«Я люблю св╕й народ ╕ свою кра╖ну ╕ зроблю ╖╖ кращою».
Мабуть, саме ц╕ тези надихали ╕ ╓днали вс╕х нас... Але це був т╕льки початок шляху до в╕дродження Укра╖ни. Я в╕рю, що наша справа буде продовжена.

Розмовляв
Серг╕й ЛАЩЕНКО

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #29 за 20.07.2012 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10532

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков