Версiя для друку Обговорити в форумi

«У мене двоє діток, яким я всіляко намагаюся прищепити любов до рідної землі, рідної мови, — пише мешканка м. Києва. — Мені так хочеться, щоб вони пишалися, що є українцями. Важко передати словами все те, що відчуває моє материнське серце, коли гортаю сторінки Вашого сайту. Низький уклін Вам до самої матінки-землі за велику справу».
 Не пройшли повз увагу й такі щирі відгуки користувачів:
«Велике вчительське «спасибі» за Ваш сайт. Такий він цікавий та корисний і для дітей, і для батьків, і вчителів. Скільки у ньому потрібного, необхідного для навчання та розвитку дітей!»
«Матеріалів з цього сайту вистачить на багато годин опрацювання, на багато років використання, на багато випадків обмірковування».
«Дуже вдячні Вам за цей прекрасний сайт! Вражені його багатством! Ви робите безцінну справу».
«І де Ви такий у тому краї взялися? (Мається на увазі російськомовне місто Севастополь – В. Л.). Будьте щасливі! Ви потрібні українським дітям!
Якщо в нашій країні є такі ентузіасти, то ще не все втрачено!»
І подібних рефлексій на адресу сайту «Весела Абетка», складової потужного порталу «Українське життя в Севастополі», та його автора Миколи Владзімірського можна прочитати чимало.
Уявляю, як Миколі Івановичу втішно й радісно на душі від того, що невеличка справа, розпочата в липні 2002 року, виявилася такою конструктивною, конкретизованою і корисною для розбудови молодої України, для виховання її маленьких і дорослих громадян. Дійсно, мало бути патріотом своєї землі, виголошуючи палкі заклики, треба сумлінно і безупинно працювати на її благо. І п. Микола цю істину підтвердив.
Як зручно дбайливим мамам і татам, бабусям і дідусям, творчим і небайдужим освітянам у межах одного сайту потішити своїх дітей різними абетками. А їх нараховується більше 120 варіантів! Наприклад, абетка для хлопчаків і дівчат, абетка з квітів, кримська абетка, абетка виховання, абетка гарних слів, козацька абетка, навіть абетка Інтернет-безпеки та Інтернет-етики для дітей і підлітків та багато-багато інших (на всі смаки!).
Вражає підбірка прислів’їв, приказок, загадок з однойменних розділів сайту, що зафіксували досвід життя народного в усьому його розмаїтті й суперечливості.
А ще, безумовно, зачаровує читача сайту чималий казковий фонд (український і народів світу) як оповідань простих за змістом і формою, так і з гострими захоплюючими сюжетами, що пробуджують у дітях кращі почуття і вселяють у них упевненість у неминучість перемоги добра над злом. А окрасою цього розділу є відеоказки від Лірника Сашка.
Справжніми помічниками й порадниками у вихованні підростаючого покоління виступають веселі усмішки, скоромовки, лічилки, ігри, зокрема останніх автор зібрав і розмістив на відповідній сторінці більше 50. Захоплює гра-oнлайн «Розумійко-буквиця», зроблена севастопольцями, також флеш-гра, яка допомагає швидко засвоїти мапу України.
Предметом особливої уваги є розділ «Читанка». Знаю, що Микола Іванович пишається ним. А й дійсно, зміст цього розділу збагатить читача тими моральними істинами, що цінує весь світ. Мені, як словеснику, приємно читати вірші, вислови відомих авторів красного письменства про нашу рідну українську мову, а ще, наприклад, цікаву граматику мовознавця І. Вихованця. Можу також гортати фольклорно-поетичний словник, образні порівняння, словник російсько-українських фразеологізмів, «Крилаті вислови», «Мовні перлинки» тощо. Просто диво дивне розкривається в окремих рубриках: «Цікаво знати», «Народознавство», «Історія», «Географія», «Флора», «Фауна». Винятковою, далекоглядною є ще рубрика «Культурна людина», в якій сконцентровано мудрі поради, такі, як:
Кодекс вартостей сучасного українського виховання; Учням про культуру поведінки; Як стати розумним?; Геній у кожному з нас; Перевірте свою увагу і спостережливість; Не сидіть спокійно, будьте непосидою; Талант жартувати і решта подібних.
Ми живемо нині в глобалізованому світі, що характеризується процесом дегуманізації людини. Як важливо попри все вести молоде покоління до висот духовності. І, знаєте, на цьому сайті ви знайдете ненав’язливі моральні настанови славетного педагога Василя Сухомлинського (Дев’ять негідних речей, Десять «Не можна») і заповіді Матері Терези.
Одне слово, сайт «Весела абетка» — це якесь незвичайне диво в українському Інтернеті, просто чарівна книжечка-роздвижечка, наповнена українським безмежним світом, як у вірші О. Виженка (знайшла, звичайно, на цьому ж сайті):

Книжечка-роздвижечка,
Посередині Диво-Вижечка.
Сонечко сяє. Луг зеленіє.
Співають пташки. Серце радіє.
Серце радіє,
Красу обіймає.
Це моя Україна —
Від краю до краю!

Залишається тільки нагадати слова відомого літературного критика, публіциста, філософа Д. Донцова: «Мудра думка — це та сила, що формує речі і тримає їх у формі, в тому числі й людські спільноти. Мудрець насамперед є формотворцем, адже формотворець не тільки відгадує майбутнє, а й творить його силою своєї мислі». Хочеться побажати рясногранній «Веселій Абетці» залишатися й надалі взірцем національної мудрості, моральності, дієвим способом протистояння невігластву.

Валентина ЛОПАТЮК,
методист Севастопольського інституту післядипломної освіти

«ВЧИТЬ ШУКАТИ, РОЗУМІТИ, ЛЮБИТИ...»

ХХІ століття з його глобалізаційними впливами та інформаційними вірусами — надзвичайно складне випробування для родини, де виховуються діти. Покоління, що виросло під впливом Інтернету, відеоігор та «Лего», мало спілкується з захоплюючими й дотепними дитячими виданнями, які добре знають представники мого покоління та з радістю згадують, як чекали на поштаря з дитячими журналами та газетами. Прикро, що нині держава на необхідному рівні не поціновує рідномовну літературу для дітей, у якій акумульовано інтелектуальний і духовний геній українського народу, фольклор, який завжди виконує естетично-пізнавальну, виховну роль.
Веб-сайт «Весела абетка» — унікальний соціокультурний феномен, тісно пов’язаний з гуманітарними векторами сучасного суспільства, зокрема мистецтва, педагогіки, психології, релігії, в контексті яких цей феномен й функціонує. До того ж, «Весела абетка» має ще й самостійний естетичний компонент з певними рівнями прочитання, який є невід’ємною частиною гуманітарного процесу нашої доби, а тому перебирає на себе його жанрово-стильові ознаки, можливість спілкуватися в on-line режимі.
Сайт «Весела Абетка» розвиває багато здібностей дітей: вчить шукати, розуміти, любити — всім тим якостям, якими повинна володіти людина, протистояти несмаку, розвитку байдужості і бездуховності серед молодого покоління.
Загалом «Весела абетка» красномовно відлунює в сучасному контексті українську традицію, нове обличчя літератури для дитячого читання, зокрема з перекладами зі світової дитячої класики, сучасної дитячої літератури, яких українську дитину в радянський час насправді було позбавлено. Усе це завдяки «Веселій абетці» великою мірою зумовлює зміну якості і мети дитячого читання загалом.

Тамара МЕЛЬНИК,
кандидат педагогічних наук, доцент

РОЗШУКАНА КАЗКА

Відвідувачам сайту «Весела абетка» з нагоди його першого десятиріччя

Розкажу вам, малята мої,
А ви будьте уважні, будь ласка:
Там, де листям тріпочуть гаї,
Хтось розшукував сонячну казку.
Хтозна-хто там ходив у гаю,
Кажуть, ніби казкар. І питав він
Про нечувану казку свою,
Що десь ходить-блукає світами.
Він казав, що її розшукать
Може той, хто всі літери знає.
А як знайде, казав той казкар,
Всі багатства, що є, він пізнає.
Аж до Чорного моря добрів,
І ту казку знайшов — в Інтернеті.
Хто уважний був, той зрозумів,
Що знайшов він «Веселу абетку».
І з тих пір — вже десяточок літ —
Він до себе збирає маляток.
І скарбів, що не бачив ще світ,
Всяк там може собі відшукати.
Як в комору плоди садівник
Чи у вулик медок несе бджілка,
Так збира все казкар-чарівник —
Аж душа виграє, як сопілка.
Рідне слово, як з маминих вуст.
З ним ми світ відкриваємо легко.
Дивну казку ту сонячну звуть,
Як дитинство — «Весела абетка».
В ній скарби всі для вас, малюки!
Тут багатства і справді казкові.
Світ пізнання — безмежний такий.
І відкритий для вас він — з любов’ю.

Щиро Ваш — Іван ЛЕВЧЕНКО
— з найсердечнішими побажаннями добра і розкоші спілкування на сайті «Весела абетка» любим юним українцям, сущим у всіх світах, яких об’єднав цей унікальний інформаційний україномовний ресурс на потужному порталі «Українське життя в Севастополі». Будьмо допитливими, мої дорогі друзі! Тримаймося надійно свого курсу — на «Веселу абетку», цього чистого джерела знань, невичерпних скарбів духовної спадщини рідного народу. Хай вам щастить, малята, у гартуванні вашої мудрості! Доземно вклоняюсь творцям web-сайту і вірю в його перспективу, що незаперечно підтверджено першими десятьма роками невтомної творчої діяльності. Велика і вдячна справа — працювати на завтрашній день любої нашому серцю України.
м. Київ

Марина ПАВЛЕНКО,
член Національної спілки письменників України, переможець багатьох літературних конкурсів, автор багатьох книжок:
«Вдячна «Дзвону Севастополя» й «Кримській світлиці» за те, що публікували свого часу мої ще юнацькі вірші й малюнки!»
*   *   *
Через струмочок — павутинка мов місточок.
По ній повзе росинка на листочок.
Тремтить: не впасти б, не зіллятись би з водою,
бо ж головне — зостатися собою.
*   *   *
Мала травинка розправляє крильця,
Але ніяк злетіти ще не здужа.
Тож небо опустилося донизу,
Припало вухом до її гніздечка
Та й слухає зелене щебетання…
*   *   *
Крильцями цвіту
тріпочуть на вітрі
іриси-півники,
своє «кукуріку» виспівують
з барв та пахощів.
День будять.
*   *   *
По шапці гриба
росинка маленька повзла.
А він подумав,
що то гусінь,
струснув росинку
в жорстку траву.
Впала вона
й розбилась.
І немає більше
росинки.
*   *   *
Дощ найнявсь пастухом
над липами.
А вони його
цвітом засипали!
*   *   *
Дощ цілу ніч
пряв срібні нитки,
щоб мала берізка
розкішні шовки.
*   *   *
Білий тюльпан
під мережане листя сокирок
сховався.
Береже його від засмаги
їхній зелений тюль.
Пан!
*   *   *
Під ранок зірки поволі
осипалися з неба
і засвічувались на лузі
ромашками.
Поки сонце їх пасло,
місяць літав понад лугом
срібним метеликом.
*   *   *
Цей тернисько і справді
 нестерпний:
крізь його колючки продираючись,
квітень знову розсипав у ньому
козубок із фіалками!
*   *   *
Горіхи, мов курчатка
 з шкаралупок,
стрибають радісно до Осені на руки
і дзьобають листочки, мов пшоно.
*   *   *
Ніби від когось тікаючи,
вітер промчав коридором.
Шматочок синього неба
дверми прищикнув — як штору.
*   *   *
Хитре сонце плело на землі
мережані сіті під яблунею
і ловило в них золоті яблука.
*   *   *
Парасольковий дощ!
Ціле місто
поросло парасольками,
наче грибами.
Пообідає ними
сонце,
запиваючи кожну
голубими від неба
калюжами.

КОЛИСКОВА ДЛЯ ДОЩУ

Досить, досить, досить, досить!
Розстарався надто, доще!
Кап-кап-кап та кап-кап-кап, —
заважка твоя рука!
Помаліше, помаліше!
Як?!? Ти навіть не приліг ще?!?
Крапля — стук! І знову — стук:
перли клякнуть на льоту!..
Тихше, тихше! Тихше, тихше!..
Хай мій вірш тебе вколише!
Ось і грім оддаленів.
Тільки схлипи по вікні.
Любо, любо подивиться:
дощ уклався на травиці
й, ніби сплакане маля,
сну долоньки підставля...             

ХТО БІЛІЄ, ХТО БІГАЄ

До білої берізки
Примчала чорна кізка.
Розплакалась берізка,
Зронила роси-слізки:
— Ну, чом, скажіть, берізки
Не бігають, мов кізки?!.
Спинилась кізка різко:
Звідкіль це тут берізка?
В задумі стала кізка,
Кап-кап на землю слізки:
— Ну, чом же чорні кізки
не білі, мов берізки?
Враз кізка і берізка
Утерли дружно слізки:
— Біжи, вистрибуй, кізко!
— Рости, білій, берізко!
Помчала далі кізка.
Біліє вслід берізка.
*   *   *
Чорний кіт рихтувався
перебігти мені дорогу.
Але я перебігла перша.
Чорний кіт зажурився:
тепер його, мабуть,
спіткає невдача.
*   *   *
Котик і віник
щодня стережуть поріг
і вірно чекають з роботи
господаря.
Дарма, що знають його
найбільше з ніг,
бо не раз на собі відчули
його черевики.

ДІДОВА ЗГУБА

Ішов лісом дід
і згубив рукавичку.
Хотів повернутись,
але потім роздумав.
Бо де ж будуть жити
Мишка-Шкряботушка,
Жабка-Скрекотушка,
Зайчик-Побігайчик,
Лисичка-Сестричка,
Вовчик-Братик,
Кабан-Іклан
І Ведмідь-Набрідь,
Що про них оце вчора
Читав онучатам?

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #28 за 13.07.2012 > Тема "Душі криниця"