Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЧУБАРОВ НЕ ВИКЛЮЧА╢ НОВУ ХВИЛЮ МОБ╤Л╤ЗАЦ╤╥ В ОКУПОВАНОМУ КРИМУ
З 2022 року на територ╕╖ тимчасово окупованого Криму моб╕л╕зован╕ десятки тисяч чолов╕к╕в…


ПРОКУРАТУРА ГАМБУРГА ЗВИНУВАТИЛА СП╤ВРОБ╤ТНИК╤В SIEMENS У ПОРУШЕНН╤ КРИМСЬКИХ САНКЦ╤Й
Прокуратура висунула обвинувачення п'ятьом чолов╕кам, причетним до незаконного постачання газових...


У КРИМУ ПРОБЛЕМИ З╤ ЗВ’ЯЗКОМ П╤СЛЯ УРАЖЕННЯ В╤ЙСЬКОВО-МОРСЬКО╥ БАЗИ В СЕВАСТОПОЛ╤
Сили оборони Укра╖ни уразили рос╕йськ╕ велик╕ десантн╕ корабл╕ "Ямал" та "Азов", центр зв'язку ╕...


В╤ДНОВЛЕННЯ ВОДОЙМ КРИМУ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥ Ф╤НАНСУВАТИМУТЬ ЗА ПРОГРАМОЮ UKRAINE FACILITY
До 2014 року Укра╖на забезпечувала 85% потреб Криму у пр╕сн╕й вод╕ завдяки П╕вн╕чно-Кримському...


У СЕВАСТОПОЛ╤ ЗАТРИМАЛИ ХЛОПЦЯ ЗА АНТИВО╢ННИЙ НАПИС У БЮЛЕТЕН╤ НА «ВИБОРАХ ПУТ╤НА»
Хлопець написав у бюлетен╕ «Н╕ в╕йн╕, мир Укра╖н╕»…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #28 за 13.07.2012 > Тема "Крим - наш дім"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#28 за 13.07.2012
НЕ ПЛАЧТЕ, Л╤КАР ДОПОМОЖЕ!

Добро вряту╓ св╕т!

Пов╕тря п’янке в╕д запаху хво╖ та кв╕т╕в, диха╓ться, як в Л╕вад╕╖. ╤ нав╕ть важко пов╕рити, що майже поряд – смог великого м╕ста. Але тут, в КРУ «Дитяча кл╕н╕чна л╕карня», якою оп╕ку╓ться головний л╕кар Олександр Астахов, — ╕нший св╕т, нав╕ть люди, зда╓ться, ╕нш╕ – уважн╕ш╕, чемн╕ш╕. Бо потрапили сюди ╖хн╕ д╕ти. ╤ це вагома причина замислитися – чому? Чи не з ╖хньо╖ власно╖ вини? Бо д╕ти ще, як янголята, — безвинн╕.
У одному з «найтяжчих» в╕дд╕лень л╕карн╕, онко-гематолог╕чному, ╓ нав╕ть спец╕альна к╕мната для сп╕лкування з батьками. Для багатьох ╕з них вона ста╓ под╕бною до лобного м╕сця, бо тут пов╕домляють ╖м про виявлену у дитини страшну хворобу. Це — злояк╕сне захворювання кров╕ або онколог╕я. ╤ щороку таке трапля╓ться ╕з сорока-ш╕стдесятьма маленькими кримчанами. Та як би не були налякан╕ батьки подальшою перспективою – в середин╕ в╕с╕мдесятих рок╕в реальна небезпека була ще вищою, н╕ж вони могли соб╕ уявити: дев’яносто с╕м з╕ ста д╕тей гинули.
Сьогодн╕ все ╕накше: одужу╓ 75-80% хворих. А п╕дбиваються п╕дсумки через п’ять рок╕в в╕д дня початку л╕кування. Тож страшний д╕агноз тепер не вирок. Так, про безхмарне життя на найближчий час батькам хворо╖ дитини доведеться забути, про в╕дпочинок та пол╕пшення добробуту — теж. Щонайменше р╕к перебуватимуть вони в л╕карнян╕й палат╕, ╕ в╕н буде непростим. Серце розриватиметься в╕д сп╕вчуття, жалю, страху ╕ власного безсилля, в╕дчай зм╕нюватиметься спалахом вогника над╕╖, але н╕яких депрес╕й – на те ти ╕ мати, щоб п╕дтримати власну дитину, вселити в не╖ в╕ру в одужання. ╤ це теж важливий чинник в ╖╖ л╕куванн╕, про що нагаду╓ ╕грова к╕мната – з ляльками, ╕грами, малюнками. Про те ж саме св╕дчить ╕ сценка ╕з казки в ╖дальн╕, а також телев╕зор б╕ля кожного л╕жка. Не сумуй, життя чудове ╕ варте того, щоб за нього боротися!
Можливо, когось здиву╓, як же в часи економ╕чно╖ скрути вдалося такого досягнути? Чому у в╕с╕мдесят╕ роки — «п╕к соц╕ал╕зму», коли були як╕сн╕ харч╕ ╕ не бракувало л╕к╕в, тут розгулювала смерть, а ось тепер на ру╖нах нашо╖ недоф╕нансовано╖ медицини, яка ╓ чи не найб╕льшою проблемою в держав╕, виникло надсучасне л╕карняне в╕дд╕лення, що да╓ в л╕куванн╕ приголомшлив╕ результати? Надсучасне — це ще й тому, що, розраховане на 35 хворих, воно ма╓, окр╕м к╕лькох палат ╕ восьми ╕золятор╕в, чотири душов╕ каб╕ни для р╕зних категор╕й людей, як╕ перебувають в л╕карн╕, бойлери, що дозволяють пост╕йно мати теплу воду, м╕крохвильов╕ печ╕ – це лише деяк╕ побутов╕ зручност╕, а найголовн╕ше — всю необх╕дну апаратуру нов╕тнього покол╕ння, яка т╕льки ╕сну╓ в св╕т╕.
Ось така кв╕туча оаза на фон╕ нашо╖ всезагально╖ б╕дност╕ ╕ безпорадност╕.
Якщо сказати, що все це – заслуга одн╕╓╖ людини, пов╕рить не кожен, а хто й пов╕рить, може не погодитися: в таких випадках називають пр╕звища найближчого начальства та начальства цього начальства, аж до м╕н╕стр╕в. Згодна, хай буде за традиц╕╓ю. Але, вклонившись кожному представнику цього ланцюжка в╕д ╕мен╕ сотень врятованих, хот╕лося б нагадати: без зав╕дувача в╕дд╕лення Валентина Павловича Усаченка н╕чого б под╕бного не було. Це саме його розум, енерг╕я, ╕н╕ц╕атива роблять неможливе, це його ╕м’я в╕доме серед фах╕вц╕в галуз╕ на св╕товому р╕вн╕, це п╕д нього нада╓ гарант╕╖ поважна ╕ноземна професура. А саме так╕ гарант╕╖ частенько ╓ запорукою отримання сол╕дних грант╕в для боротьби ╕з лейкозом. За п╕драхунками Валентина Павловича, за останн╕ двадцять рок╕в у такий спос╕б його в╕дд╕ленням було одержано ╕ осво╓но понад 2 млн. долар╕в. Першим було виграно грант фонду «В╕дродження» Джорджа Сороса. Пот╕м представниками ╕з Н╕меччини, як╕ при╖хали до Укра╖ни, роз╕грувалося ш╕сть грант╕в на пол╕пшення ситуац╕╖ щодо боротьби з лейкозом у кра╖нах СНД. Валентин Павлович виклав сво╓ бачення цього процесу, ╕ л╕карня одержала допомогу, яка розтягнулася на десять рок╕в.
На той час стосунки з н╕мцями стали традиц╕йними. Бо, зрештою, ╕з запозичення н╕мецько╖ методики ╕ розпочалися зм╕ни у робот╕ онко-гематолог╕чного в╕дд╕лення. Це було понад 20 рок╕в тому, ╕ на той час у Н╕меччин╕ одужувало 60% хворих проти наших трьох. Отже, до запровадження нового протоколу л╕кування, шансом на порятунок дитини був зб╕р кошт╕в для ╖╖ вивезення в Н╕меччину, на що потр╕бно було 200 тис. долар╕в. У 1988 роц╕ н╕мецьк╕ гематологи, при╖хавши до Радянського Союзу, провели тут велику нараду разом з майстер-класами, аби под╕литися особливостями сво╖х методик. З’ясувалося, що ╖хня х╕м╕отерап╕я ╓ значно ╕нтенсивн╕шою, ╕ дози деяких медикамент╕в перевищують звичн╕ в сотн╕ раз╕в. Для л╕кування застосовуються й додатков╕ препарати, що не практикувалися радянськими фах╕вцями.
╤ ось були проведен╕ перш╕ етапи терап╕╖ ╕з залученням закордонного досв╕ду. Л╕кування одн╕╓╖ дитини об╕йшлося в 20 раз╕в дешевше, н╕ж в Н╕меччин╕, тобто в 10 тис. долар╕в. А р╕зницю м╕ж цими сумами н╕мц╕ витрачають переважно на оплату прац╕ медичного персоналу, який ╕ гадки не ма╓, що таке соц╕альна напруга.
Те, як живеться ╕ працю╓ться н╕мецьким л╕карям, Валентин Павлович побачив на власн╕ оч╕, побувавши в Н╕меччин╕ на стажуванн╕. Додому повернувся з апаратурою, медикаментами, а найголовн╕ше, – над╕йними контактами, як╕ ще не раз стануть йому в нагод╕.
Дуже важливими людьми в житт╕ Валентина Павловича стали професори Гюнтер Шеллонг ╕з Н╕меччини та Дональд П╕нкель ╕з США. Це саме на основ╕ методики професора П╕нкеля була розроблена н╕мецька програма. Ще у 60-т╕ роки, бажаючи створити в Америц╕ Центр катастроф╕чних хвороб, в╕н звернувся через засоби масово╖ ╕нформац╕╖ до американц╕в з проханням пожертвувати на цей Центр по одному долару. ╤ його було збудовано! М╕ж професором П╕нкелем ╕ л╕карем Усаченком зав’язалося листування, ╕ незабаром професор, вже 76-р╕чний, при╖хав до Укра╖ни. Побувавши у Валентина Павловича, в╕н надав його робот╕ надзвичайно високу оц╕нку, дивуючись, як за тяжко╖ економ╕чно╖ скрути можна було налагодити справу на такому р╕вн╕. ╤ його думка ц╕лком зб╕глася з висновком професора Шеллонга, який десять рок╕в посп╕ль при╖здив в Укра╖ну, аби п╕дготувати для кожно╖ област╕ класних профес╕онал╕в у боротьб╕ з лейкозом. ╤ таки досягнув сво╓╖ мети.
Про цих фах╕вц╕в, що стали для нього зразком служ╕ння людям та обран╕й справ╕, Валентин Павлович розпов╕да╓ ╕з захопленням. В╕н вважа╓, що професор Гюнтер Шеллонг за свою подвижницьку д╕яльн╕сть ц╕лком заслугову╓ на звання Героя Укра╖ни. Сам Валентин Усаченко — заслужений л╕кар АРК, дв╕ч╕ лауреат Прем╕╖ ВР АРК, адже в╕н у Криму такий один, якщо не в ус╕й держав╕. ╤ за цим — напружена, ненормована праця без вих╕дних ╕ свят, бо ╕ г╕дно п╕дм╕нити нема╓ кому. Молодь у в╕дд╕ленн╕ не затриму╓ться, це т╕льки колишня радянська людина може знаходити вт╕ху у трудових досягненнях, економлячи буквально на всьому. На думку Валентина Павловича, л╕кар може працювати повноц╕нно, опанувавши особливост╕ фаху, т╕льки на п’ятий-шостий р╕к. Саме на цей момент у б╕льшост╕ ╕ урива╓ться терпець. Та все одно в його команд╕ ╓ люди, на яких в╕н поклада╓ велик╕ над╕╖.
А у першу чергу спод╕ва╓ться на Господа. Т╕льки-но попросить у нього про якусь допомогу для сво╖х хворих, як ╕ знаходиться вих╕д ╕з, здавалося б, глухого кута. Так ╕ з грантами. Якось натрапив Валентин Павлович в ╤нтернет╕ на оголошення канадсько╖ ф╕рми про конкурс на тему: «Науков╕ досл╕дження в практичн╕й медицин╕». Вир╕шив взяти участь. Те ж саме вир╕шили ╕ претенденти ╕з 26 кра╖н. Та марно старалися. Кошти прийшли до С╕мферополя, ╕ не 50 тис. долар╕в, як було об╕цяно, а 75!
А к╕лька рок╕в тому сид╕в в╕н у тяжких роздумах про ремонт – все не знав, як до нього п╕дступитися. Аж раптом до каб╕нету зав╕тала ж╕нка, кер╕вник буд╕вельно╖ ф╕рми Натал╕я Трещова, ╕ запропонувала свою допомогу. ╤ ╖╖ люди все зробили на зразок ╕зра╖льсько╖ кл╕н╕ки та ще й закупили мебл╕ – тепер у в╕дд╕ленн╕ — краса ╕ комфорт. Ремонт тривав 9 м╕сяц╕в, та пан╕ Натал╕я все посп╕шала – вона й сама потерпала в╕д онколог╕чно╖ хвороби. Чому п╕шла на цей крок, пояснила так: «Грошей ╕з собою на той св╕т не забереш, а я матиму, що сказати, коли постану перед Богом». ╤ посп╕шала вона недарма – сьогодн╕ Натал╕╖ Трещово╖ вже нема╓…
╢ в ц╕й л╕карн╕ ╕ Божий Храм – на честь Божо╖ Матер╕ «Ц╕лителька». Править службу в ньому о. Миколай. Тут можна замовити вс╕ треби ╕ придбати все, що потр╕бно для християнина. Храм в╕дв╕дують як доросл╕, так ╕ малеча. Як розпов╕да╓ його служителька, п╕сля причастя д╕ти часто йдуть на поправку. Бува╓ о. Миколай у малюк╕в ╕ в реан╕мац╕╖, тут дехто з них прийма╓ хрещення, бо такого шансу у хворо╖ дитини може вже ╕ не бути… А нещодавно до л╕карн╕ зав╕тали священнослужител╕ р╕зних конфес╕й. В╕дв╕дали вони ╕ онко-гематолог╕чне в╕дд╕лення.
Взагал╕ гостей тут не браку╓. В основному це волонтери, як╕ допомагають залучати кошти на л╕кування. В критичний момент з допомогою м╕жнародних зв’язк╕в ╖м вда╓ться збирати в найкоротший терм╕н дуже серйозн╕ грош╕. Бо якщо сьогодн╕ держава покрива╓ б╕льшу частину потреб л╕карн╕ (д╕╓ президентська програма «Дитяча онколог╕я»), то довг╕ роки цього не було. Тому мала значення кожна гривня, яку, бувало, приносила старенька бабуся. З метою налагодження ф╕нансування у 1993 роц╕ Валентин Павлович створив орган╕зац╕ю «Батьк╕вська ╕н╕ц╕атива», яка ╕сну╓ ╕ сьогодн╕.
Порушую тему збору кошт╕в за допомогою ЗМ╤. Нин╕ це в╕дбува╓ться щоденно, на телеекранах ми бачимо нещасних д╕тей ╕ рекв╕зити банк╕вських рахунк╕в. Важко лишитися байдужим до чийогось горя.
— Особисто я проти збору грошей на власн╕ рахунки, — неспод╕вано для мене пов╕домля╓ Валентин Павлович. — Незручно про це говорити, але нер╕дко в╕дбуваються спекуляц╕╖ на дитячому гор╕ – доросл╕ роблять його для себе прибутковою статтею. Коли пов╕домля╓ться варт╕сть необх╕дного л╕кування, тут не врахову╓ться, що половина ╖╖ в╕дшкодову╓ться державою, а ще значна частина — р╕зноман╕тними фондами. Для батьк╕в двор╕чний терм╕н терап╕╖ обходиться приблизно в 20-30 тис. грн. Звичайно, коли бувають значн╕ ускладнення, то ╕ б╕льше, але аж н╕як не сотн╕ тисяч долар╕в. Хочу зауважити, що курс л╕кування в жодному раз╕ не можна переривати, нав╕ть якщо ╓ позитивна динам╕ка. Бо вона – тимчасова.
— Валентине Павловичу, коли ми домовлялися про зустр╕ч, вона з╕рвалася, бо ви ц╕лий день провели в реан╕мац╕╖. Чи жива та дитина ╕ чи вда╓ться повертати до життя тяжкохворих?
— Дитина жива, але не буду н╕чого загадувати. Звичайно, шанс╕в на одужання значно б╕льше, коли д╕агноз поставлено вчасно. Але д╕агностика лейкоз╕в надзвичайно складна, бо вони проявляються дуже р╕зноман╕тно. Проте, якщо л╕кування не да╓ результату, то л╕кар будь-яко╖ спец╕альност╕ ма╓ подумати, чи не ╓ причиною захворювання кров╕. Мусять пам’ятати про це ╕ батьки.
— Як сталося, що ви обрали таку спец╕альн╕сть? Не думаю, що з дитинства мр╕яли стати л╕карем-гематологом…
— У Кримський медичний ╕нститут я п╕шов сл╕дами старшого брата. Обрав пед╕атр╕ю. А коли його зак╕нчив, на в╕дм╕ну в╕д тих, хто доклав до цього певних зусиль, мусив в╕дпрацьовувати державн╕ грош╕ не в Криму, а в далекому селищ╕ на П╕вденному Урал╕, назва якого в переклад╕ означа╓ «Чорна д╕ра».
Там утворилася ц╕ла кримська ф╕л╕я – ймов╕рно, щодо розпод╕лу ╕снувала якась угода. Де з ким ╕з колег я п╕дтримую стосунки ╕ сьогодн╕. В╕дпрацювавши три роки, я повернувся додому – до Криму. Та роботи тут н╕де не було, ╕ п╕сля одруження разом ╕з дружиною, теж л╕карем, вирушили ми на Сахал╕н. Прожили ╕ пропрацювали к╕лька рок╕в, а коли народився перв╕сток, турбуючись про його здоров’я, знову повернулися до Криму.
Та з роботою, як ╕ ран╕ше, було сутужно. Коли з’явилася ваканс╕я л╕каря-гематолога, я пройшов спец╕ал╕зац╕ю ╕ вже близько тридцяти рок╕в працюю за цим фахом.
Робота надзвичайно важка ╕ в╕дпов╕дальна, добре, що моя с╕м’я, дружина ╕ обидва сини — теж л╕кар╕, ╕ вони мене розум╕ють. Розум╕ють, що я не можу присвятити ╖м достатньо часу, ф╕лософськи сприймають наш╕ матер╕альн╕ обмеження. До реч╕, моя зарплата в 40 раз╕в менша, н╕ж у закордонних колег.
Чи не дивно, людина, яка поставила увесь св╕т на службу хворим кримським д╕тям, про себе дба╓ в останню чергу? Особисто для мене не дивно, бо про таких фах╕вц╕в, д╕яльн╕сть яких не сум╕сна н╕ з б╕знесом, н╕ з зароб╕тчанством, ма╓ п╕клуватися держава.
А ще ми поговорили з л╕карем Усаченком про створену за його участ╕ «Укра╖нську кооперативну групу», до яко╖ входить сьогодн╕ 12 онко-гематолог╕чних в╕дд╕лень Укра╖ни, про ╓вропейське визнання очолюваного Валентином Павловичем в╕дд╕лення, що, в свою чергу, ув╕йшло до «М╕жнародно╖ ╓вропейсько╖ кооперативно╖ групи». Насамк╕нець м╕й сп╕врозмовник зауважив:
— Мен╕ щастить на хороших людей. Ран╕ше ми мали велику п╕дтримку в╕д доцента Стан╕слава Казимировича Сосновського. Тепер в╕н на пенс╕╖, та доля звела мене з Василем Степановичем Пикалюком, який привернув увагу до наших проблем чи не всього медун╕верситету. Не можу не згадати ╕ голову Верховно╖ Ради Криму Володимира Константинова, який ╓ водночас ╕ головою нашо╖ п╕клувально╖ ради. Вже три роки, як свою сп╕керську зарплату в╕н переводить на рахунок нашого в╕дд╕лення. М╕г би назвати ще не одне пр╕звище ось таких добрих, хороших людей.
На щастя, життя Валентина Павловича склада╓ться не т╕льки ╕з будн╕в. Одне з найважлив╕ших для нього свят припада╓ на 1 червня – це день колишнього пац╕╓нта. Цьогор╕ч на свято прийшло сорок родин. Серед них ╕ т╕, хто побував за крок в╕д смерт╕, але видужав ╕ з’явився в л╕карн╕ вже ╕з власними д╕тками. Колишню ╕ нин╕шню малечу тут оч╕кувала чудова концертна програма з клоунами та ╕ншими розвагами. А ще чекав на них сам зав╕дувач. ╤ хоч в╕н — людина далеко не сентиментальна, дума╓ться, щем╕ло його серце, бо це був момент ╕стини, ради якого вартувало обрати саме таку долю.

Тамара СОЛОВЕЙ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #28 за 13.07.2012 > Тема "Крим - наш дім"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10504

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков