Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #24 за 15.06.2012 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#24 за 15.06.2012
В╤Н БУВ КРИМЧАНИНОМ З КОЗАЦЬКОЮ ДУШЕЮ…

Не забудьте пом’янути...

Як погано ми часом зна╓мо сво╖х людей! Ось р╕к тому п╕шла з життя людина, кримчанин, який доживав в╕ку в будинку для л╕тн╕х людей. Невисокий, ╕нтел╕гентний, з тихим голосом ╕ без особливих претенз╕й та амб╕ц╕й. Формувався в роб╕тничому Донбас╕, але пам’ятав, що д╕ди-прад╕ди ╕з Слобожанщини. Одним словом, був «сх╕дняком» до мозку к╕сток, але вбол╕вав за Укра╖ну не г╕рше в╕д галичанина. Надсилав коротк╕, але ц╕кав╕ дописи в «Кримську св╕тлицю». П╕сля одного з них я вир╕шив ╕з ним познайомитись. Листування дозволило вивчити Володимира Лещенка глибше – виявилося, що в╕н — фаховий ╕сторик, але через свою патр╕отичну позиц╕ю жодного дня не викладав ╕стор╕ю в школ╕. Був людиною з м╕цним ╕дейним стрижнем, ц╕кавився св╕товими рел╕г╕ями, прихильно ставився до укра╖нського р╕днов╕рства. Поважав ╕ мусульман, в кримських татарах бачив потенц╕йних друз╕в. Нав╕ть ╕з закарпатськими русинами листувався, намагався роз╕братися в ц╕й проблем╕. Прикро, що серед старшого покол╕ння кримчан таких ╕дейних укра╖нц╕в небагато, ╕ вони потроху в╕дходять... Але спод╕ваюся, що думки ╕нтел╕гента, викладен╕ на папер╕, вже не загинуть. Вони бодай тр╕шки поповнять нашу духовну скарбницю. Ось деяк╕ уривки з лист╕в Володимира Лещенка:

5 серпня 2008 року
«Знаю, що журнал╕сту завжди мандр╕вочка пахне… Соловки — це ц╕каво! Соловки вам варто побачити, вони нагадають про жах╕ття, як╕ чинилися там не одне десятир╕ччя, а ц╕л╕ стол╕ття. Однак ╕ там ╓ при╓мне диво: у в╕дкритому ╜рунт╕ визр╕ва╓ городина ╕ садовина. ╤ це за полярним колом!
А я оце зараз отримав черговий номер «Укра╖ни козацько╖». На мою пораду в╕дгукнулися опубл╕куванням листа генерала. В╕н — козацький генерал, але йому не подобаються «бандер╕вц╕». Зрозум╕ло, лист демагог╕чний, ╕ добре, що на нього досить аргументовано в╕дпов╕ли галичани. Вважаю, що патр╕от╕в у нашому сусп╕льств╕ не 10-15 в╕дсотк╕в, а значно б╕льше! Тому Ющенко ╕ став президентом. Пол╕тична нестаб╕льн╕сть в Укра╖н╕ ╕сну╓ завдяки табачникам. ╤сторичн╕ факти, наведен╕ у статт╕, д╕йсно, мали м╕сце. Проте витлумачен╕ вони в комуно-╕мперському дус╕. В умовах свободи варто публ╕кувати ╕ паскв╕лянт╕в, але з редакц╕йним коментарем. А для цього треба користуватися послугами патр╕отично налаштованих фах╕вц╕в. Для «Укра╖ни козацько╖» над╕шлю св╕й в╕дгук. Добре, що вона мо╖ зам╕тки час в╕д часу публ╕ку╓».

6 кв╕тня 2009 року
«В мо╖х обставинах рад╕сн╕ дн╕ – р╕дк╕сть. Однак сьогодн╕ зав╕тав до мене бажаний г╕сть. Р╕днов╕ри ставляться до мене по-р╕дному. Я живу як нем╕чний сам╕тник, а вони живуть повноц╕нно – ходять, ╖здять, бачать ╕ чують багатьох ╕ р╕зноман╕тне. Домовилися, що завтра мене повезуть у Неаполь. Це для мене важливо, бо якраз зайнявся ск╕фським питанням. Тепер в╕домо нам ╕ про трип╕льц╕в. Зрозум╕ло, вони теж «наш╕». Але власне наша ╕стор╕я розпочата саме ск╕фами. Т╕льки шкода, що серед наших попередник╕в не знайшлося того, хто нарощував би ск╕фський ╕сторичний ланцюг. Навпаки, ск╕ф╕в нам добр╕ сус╕ди допомогли забути. Св╕й ╕сторичний шлях ск╕фи зак╕нчили в Криму. Чому саме в Криму — мен╕ зрозум╕ло, не знаю т╕льки, яка сила ╖х виштовхала з причорноморських р╕внин? Як кримчанину мен╕ це небайдуже. С╕мферополь засновано не рос╕янами ╕ не кримськими татарами, а ск╕фами за сприяння тавр╕в. Якби мен╕ тр╕шки здоров’я, то, опрацювавши в╕дпов╕дну л╕тературу, я постарався б знайти в╕дпов╕дь на сво╖ ж запитання».

13 кв╕тня 2009 року
«Похвально, що ви взялися за кримськотатарську тематику. Вашу точку зору я повн╕стю под╕ляю. Працюйте над цим питанням ╕ дал╕, беручи ╕нтерв’ю в ╕сторик╕в, а ваш╕ колеги з «Кримсько╖ св╕тлиц╕» — у старожил╕в п╕вострова та у перес╕чних кримчан. Сам╕ ж татари на в╕дверт╕сть не п╕дуть… через нашу сучасну невизначен╕сть, а отже, ╕ слабк╕сть. Те, що ми, укра╖нц╕, вперт╕, – це добре. Жахливо те, що ми — себелюби ╕ недооц╕ню╓мо значення громади. Зверта╓мося до товариства лише тод╕, коли дуже припече…»

21 кв╕тня 2009 року
«Природа взагал╕, а життя зокрема – це такий клубок тонкощ╕в, що його розплутати (в результат╕ «розумно╖» д╕яльност╕ людей) важко нав╕ть Богов╕. Хай мен╕ буде прощено за таке зухвале пор╕вняння. Я недостатньо знаю ╕деолог╕ю ╕тал╕йських фашист╕в, а от щодо н╕мецьких точно знаю, якого значення вони надавали язичництву. Рел╕г╕╖, як так╕, сформували ще наш╕ пращури наддн╕прянського походження. Маю на уваз╕ св╕тов╕, сучасн╕. Комун╕зм – це християнство у дуже спотвореному вигляд╕. Буддизм – спос╕б життя, сформований нашими поглядами, звичками, уподобаннями, але… в чужих краях. У цьому його сила ╕ слабк╕сть. Довести все це на основ╕ археолог╕чних даних м╕г би академ╕к Толочко. Але в╕н того не робить ╕ не да╓ можливост╕ зробити ╕ншим…»

14 травня 2009 року
«Кримська св╕тлиця» багато втратить, якщо найближчим часом не опубл╕ку╓ ╕нтерв’ю з Рефатом Чубаровим. Воно повинно бути ╜рунтовним! Авторитет ╕ мудр╕сть Чубарова дають можлив╕сть кримським татарам бути досить активними, але без крайнощ╕в. А екстрем╕ст╕в серед них вистача╓, ╓ «гаряч╕ голови», якими можна ман╕пулювати. Думаю, кримськ╕ татари рано чи п╕зно доб’ються власно╖ автоном╕╖, а мусульманський св╕т ╖╖ буде п╕дтримувати».

26 вересня 2009 року
«Я не мав особливих зд╕бностей, як ╕ не маю великих претенз╕й. Оглядаючись назад, анал╕зую пройдений шлях. Добре, що завжди був байдужим до матер╕ального благополуччя, бо народився у б╕дн╕й родин╕. Виростав без батька, який був репресований нев╕домо за що. Коротше, сповна зазнав «щасливого дитинства»… Коли служив у арм╕╖, мене вразила груб╕сть (╕з використанням нецензурно╖ лексики) до нацмен╕в, у тому числ╕ ╕ до «тупих хохл╕в». Зрозум╕ло, що не м╕г не замислитися тод╕ над тим, до яко╖ нац╕╖ належу. Правильно зор╕╓нтуватися допомогли обставини, коли по╖хав на навчання до Львова. А до цього у сво╖й родин╕ я не чув розмов на цю тему. Зате добре пам’ятаю, що укра╖нська п╕сня ╕ слово Шевченка були улюблен╕ на Донбас╕. Ще «спрацьовувала» генетична пам’ять? Можливо. Але суржик був уже тод╕, писали батько ╕ мати лише рос╕йською. Чому я так ц╕кавлюся закарпатськими русинами? ╥хня мова (чи д╕алект) найкраще зберегла особливост╕ розмовно╖ мови Ки╖всько╖ Рус╕...»

18 грудня 2009 року
«Вашу донбас╕вську статтю не м╕г не читати, адже сам зв╕дти. З Донбасом, як ╕ з Кримом, буде ще багато клопоту, бо в╕н переповнений зайдами. З русинами ╕накше, вони — культурн╕ш╕, вихован╕ш╕, це видно з ╖хньо╖ преси, яку я вже всю повн╕стю роздав, бо н╕де тримати. У к╕мнат╕ порядку╓ обслуга, яка керу╓ться не ст╕льки мо╖ми побажаннями, ск╕льки вимогами адм╕н╕страц╕╖».

26 с╕чня 2010 року
«Вам, журнал╕стам, раджу брати участь у вже ╕снуюч╕й рунв╕стиц╕, джерел╕ самоп╕знання укра╖нства. Поняття «руни» в ╕стор╕╖ в╕доме здавна. Воно означа╓ «знаки та╓много письма». Спов╕дники рунв╕ри ╓ досл╕дниками суперечливих момент╕в ╕стор╕╖ чи сфальшованих ╕сторичних факт╕в. М╕фи, як народн╕ перекази, нав╕ть у казково-фантастичн╕й форм╕ можуть п╕дтверджувати певн╕ ╕сторичн╕ факти».

18 лютого 2010 року
«Рос╕янам для власного же блага треба дбати про стан справ у власн╕й федерац╕╖, а не втручатися у справи сус╕д╕в. Рос╕я знаходиться на роздор╕жж╕… Невизначен╕сть ╕ у б╕лорус╕в. До реч╕, чи не могли б ви дати як╕сь б╕лоруськ╕ координати? Потр╕бен самоучитель б╕лорусько╖ мови. У мене здоров’я продовжу╓ г╕ршати, що ц╕лком природно. Стар╕сть — не рад╕сть… Та – будьмо! Цей козацький заклик ма╓ п╕дбадьорювати нас ус╕х».

17 кв╕тня 2010 року
«Пугу, пугу – козак з Лугу! В╕таючи вас, Серг╕ю, цим козацьким вигуком, продовжую розмову над вашим останн╕м листом до мене. Мо╖ предки були слоб╕дськими козаками, а я народився на земл╕ луганського козацтва, вих╕дц╕ з якого тепер неодностайн╕. Одн╕ з них вважають себе прямими нащадками запор╕зьких с╕човик╕в, ╕нш╕… «донским казачеством». Нин╕ в Укра╖н╕ десятки козацьких об’╓днань. Таки забагато… Нав╕що аеродрому к╕лька маяк╕в? Щоб важче було потрапляти на посадочну смугу? Прийнято пишатися козацькою винах╕длив╕стю, мужн╕стю, витривал╕стю, коротше кажучи, – духом. Але щось той дух в нин╕шн╕х умовах р╕дко проявля╓ться. Чому б, скаж╕мо, козацтву не опанувати Товариство сприяння оборон╕ Укра╖ни (колишн╕й ДОСААФ) або цив╕льну оборону? Чи не доц╕льно ╕ МНС в╕ддати п╕д оп╕ку козак╕в? Але, зрозум╕ло, з державним ф╕нансуванням. Адже ╕сну╓ слушна думка, що Укра╖на ма╓ стати козацькою державою. Тому треба посл╕довно рухатися в цьому напрямку…»

21 червня 2010 року
«Дуже не вистача╓ мен╕ нашо╖ старо╖ «Кримсько╖ св╕тлиц╕»… Адже звик, що деяк╕ сво╖ думки завжди м╕г оприлюднити на ╖╖ шпальтах. А тепер кримськ╕ укра╖нц╕ залишилися безголосими, без’язикими… Та й для материкових укра╖нц╕в вона була б не зайвою, адже вони мало знають про такий важливий для держави рег╕он, як Крим. Доводиться лише спод╕ватися, що наша «без’язик╕сть» ╓ тимчасовою…»

7 липня 2010 року
«Питання походження укра╖нського козацтва глибоко досл╕див ╕сторик ╕з св╕товим ╕м’ям Омелян Пр╕цак. Комун╕стична ╕стор╕ограф╕я в╕дносила початок зародження козацтва до друго╖ половини XV стол╕ття. Фактично ж це явище почалося до в╕домого «великого переселення народ╕в». Нин╕шн╓ в╕дродження козацтва засв╕дчу╓, що його ╕стор╕я ще не зак╕нчилась».
* * *
Пот╕м листи стали надходити р╕дше, зате голос Володимира Миколайовича я регулярно чув по моб╕льному телефону. В╕н пояснював зм╕ну способу зв’язку тим, що писати стало важче… Згодом ╕ дзв╕нки стали великою р╕дк╕стю, ╕ тепер я докоряю соб╕, що м╕г би й сам наполеглив╕ше телефонувати самотньому кримчанину. Може, йому конче потр╕бне було це щире сп╕лкування? Ми почина╓мо краще розум╕ти стар╕сть, коли вона впритул наближа╓ться до нас самих, а до того… Виявилося, що козак, котрий родом ╕з слоб╕дсько╖ Луганщини, в╕д╕йшов у в╕чн╕сть в червн╕ 2011 року. За щасливим зб╕гом обставин побратими-укра╖нц╕ нав╕далися до будинку для л╕тн╕х людей наступного ж дня п╕сля смерт╕ Володимира Лещенка. Тож було кому поховати ╕ сказати прощальне слово над могилою кримчанина з козацькою душею. А могло ж бути й по-╕ншому… В╕дх╕д у засв╕ти одного з п╕вм╕льйонно╖ громади кримських укра╖нц╕в ╓ показовим. Друз╕ так ╕ не знайшли папку з ф╕лософськими записами Володимира Миколайовича, а там могло бути чимало ц╕нного. Володимир Лещенко заслужив, щоб в останню путь його провели з почестями. А ще можна було б дати залп ╕з козацьких гармат… З нього так ╕ не вийшло викладача ╕стор╕╖ для радянсько╖ школи, бо мав на не╖ свою точку зору ╕ не м╕г кривити душею. Але в╕н по-справжньому жив Укра╖ною! А вийшло так, що згадали побратима лише невеличкою публ╕кац╕╓ю, та й то через р╕к. Н╕, таки нам варто бути уважн╕шими, добр╕шими одне до одного. Це особливо стосу╓ться людей старшого в╕ку, адже насамперед вони ╓ нос╕ями ╕сторично╖ пам’ят╕. Ми скр╕зь повинн╕ жити як ╓дина родина, а Криму це стосу╓ться й погот╕в.

Серг╕й ЛАЩЕНКО


Рядки з лист╕в

Шановна редакц╕╓! Я дуже рада, що вже майже р╕к знову регулярно виходить моя улюблена газета «Кримська св╕тлиця»!
У газет╕ за 11 травня 2012 року прочитала роздуми Миколи Верченка, ветерана Друго╖ св╕тово╖ в╕йни. Правду пише чолов╕к. Для укра╖нц╕в ця в╕йна не була в╕тчизняною, бо й Союз не був в╕тчизною для нас. Лише голодомор 1933 року позбавив життя 10 м╕льйон╕в укра╖нц╕в. А репрес╕╖, ще два голодомори, в╕йна, яку ╕ Стал╕н хот╕в почати, а Г╕тлер випередив його? Х╕ба справжня В╕тчизна може так знищувати сво╖х д╕тей? Одн╕╓ю з╕ стратег╕чних ц╕лей стал╕нсько-комун╕стичного режиму було знищення Укра╖ни, на що були спрямован╕ вс╕ руйн╕вн╕ д╕╖ Кремля.
9 травня ма╓ стати Днем жалоби укра╖нського народу. ╤ в цей день вс╕ укра╖нц╕ повинн╕ поминати жертви геноциду щодо укра╖нсько╖ нац╕╖ з боку радянсько╖ комун╕стично╖ та н╕мецько-фашистсько╖ ╕мпер╕й. Наш народ, заплативши кров’ю м╕льйон╕в сво╖х громадян, п╕сля завершення в╕йни не позбавився ╕мперського ярма. Микол╕ Верченку, ветерану Друго╖ св╕тово╖ в╕йни з м╕ста Яготина Ки╖всько╖ област╕, зичу якнайм╕цн╕шого здоров’я ╕ довгих-предовгих рок╕в активного життя.

З повагою,
Ольга ГРИЦИНА,
пенс╕онерка
м. Новоукра╖нка
К╕ровоградсько╖ област╕

* * *

Доброго дня, дорог╕ «св╕тличани»! Надсилаю вам абонементн╕ квитки про передплату «Кримсько╖ св╕тлиц╕» у цьому роц╕ для шк╕л м. Керч╕. На зворот╕ записала для вас номери телефон╕в — може, згодяться для зв’язку.
Хай щастить вс╕й Укра╖н╕! З найл╕пшими побажаннями вам ус╕м ╕ великою повагою —

Валентина Федор╕вна Л╤СОГОР,
пенс╕онерка
м. Керч

В╕д редакц╕╖. У лист╕ нашо╖ давньо╖ шанувальниц╕ Валентини Федор╕вни ми знайшли 13 (тринадцять!) абонемент╕в про передплату «Кримсько╖ св╕тлиц╕» на два м╕сяц╕ в керченськ╕ школи. Шановн╕ укра╖нськ╕ пол╕тики й б╕знесмени, — оце, як вийдете на пенс╕ю, бер╕ть приклад з Валентини Федор╕вни, як треба п╕дтримувати сво╓, укра╖нське! Бо ран╕ше, напевне, не додума╓теся й не в╕дважитеся...

* * *

ЛИСТ КОБЗАРЮ
Якби пан╕в у нас не стало,
То, може, й л╕пше би було?
Тарасе, батьку, ╖м все мало,
Гребуть — щоб лихо
 ╖х гребло!

Знов Укра╖ну роздягають,
Останн╕й в╕дбирають гр╕ш.
Свитину латану зн╕мають —
Ще ж ти писав про це
св╕й в╕рш!

А ми й тепер — убог╕ й тих╕,
Хоч у снопи ус╕х в’яжи,
Й сьогодн╕ терпимо
 це лихо,
Й блага╓м Бога — поможи!

Просить ми добре
научились,
Та Бог нам пом╕ч не да╓,
Бо ми сам╕ так зал╕нились,
Що й Бог забув,
що ми десь ╓...

Костянтин Михайлович ПЕТРЕНКО,
╕нвал╕д в╕йни,
1919 року народження
м. С╕мферополь

ПЕРЕДПЛАТИТИ «Кримську св╕тлицю» на друге п╕вр╕ччя 2012 року можна у будь-якому поштовому в╕дд╕ленн╕ на територ╕╖ Укра╖ни.
Передплатний ╕ндекс — 90269
ВАРТ╤СТЬ ПЕРЕДПЛАТИ:
1 м╕сяць — 9,27 грн.;
3 м╕сяц╕ — 27,21 грн.;
6 м╕сяц╕в — 52,77 грн.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #24 за 15.06.2012 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10396

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков