Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #24 за 15.06.2012 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#24 за 15.06.2012
НЕ МАРНО ПРОЖИТ╤ Л╤ТА

Сл╕д на Земл╕

Кожна людина — це особист╕сть, творець ╕стор╕╖, сучасний св╕док епохи, який сво╖ми вчинками р╕к за роком, крок за кроком розбудову╓ державу, робить посильний внесок, аби прийдешн╕м покол╕нням жилося краще. ╤ кожен заслугову╓ на те, аби його ╕стор╕я була почута.
Володимир Борейко народився у важк╕ во╓нн╕ роки у сел╕ К╕блич╕ Гайсинського району В╕нницько╖ област╕. Км╕тливого хлопчину у ш╕сть рок╕в батьки разом з╕ старшими сус╕дськими хлопчиками в╕ддали до школи. П╕сля зак╕нчення десяти клас╕в вир╕шив не продовжувати дал╕ навчання, а працювати. Розпочав першу стор╕нку трудово╖ книжки записом обл╕ковця р╕льничо╖ бригади. Особливо важко доводилося юнаков╕ п╕д час збирання цукрових буряк╕в, адже В╕нниччину здавна вважали «цукровим донбасом», тому вирощенню ц╕╓╖ культури прид╕ляли найб╕льше уваги. Тод╕ у бригад╕ було 8 ланок ╕ збирали в╕д 200 до 360 ц з га. Юнак заробив 120 трудодн╕в, почувався р╕вноправним членом с╕м’╖, бо мама заробила 170. А коли поля вкривалися сн╕говою ковдрою, працював слюсарем в автогараж╕. Та з приходом весни знову — у поле. Н╕яко╖ роботи не боявся Володя, нав╕ть був пом╕чником тракториста. У наставника ╤вана Петровича Грабового (по- вуличному ╤ван Ол╕йник) ловив кожне слово, саме в╕н навчав премудростям вод╕ння зал╕зного коня. А в╕н, молодий, рвучко, з ентуз╕азмом брався до усякого д╕ла. Зак╕нчився його досв╕д тракториста операц╕╓ю у районн╕й л╕карн╕. Б╕льше у тракторну бригаду не повернувся. Та без роботи не сид╕лося — вл╕тку юнак уже працював в ол╕йн╕.
Якось на кан╕кули при╖хали односельчани курсанти автотракторного училища Володя Вудвуд ╕ ╤ван Цв╕гун, як╕ ╕ переконали хлопця йти навчатися у в╕йськове училище. ╤ вже у 1960 роц╕ — в╕н студент Челяб╕нського автотракторного училища.
Навчання п╕сля с╕льсько╖ школи давалося хлопчин╕ нелегко, особливо теоретична механ╕ка, де симпатична викладачка Голуб╕цька щоразу гарно вимальовувала укра╖нцю «2». Надзвичайно важко давалася терм╕нолог╕я рос╕йською мовою, та соромно було перед односельцями, як╕ зак╕нчили цей навчальний заклад на в╕дм╕нно, отож тягнувся з ус╕х сил, аби не було соромно батькам, братам ╕ сестрам на р╕дн╕й земл╕.
П╕сля в╕дбою нишком разом ╕з сус╕дами по казарм╕ осетином Долатом Кула╓вим та рос╕янином Володимиром Стр╕льковим знову с╕дали за п╕дручники, щоб довчити невивчене. Вже перше п╕вр╕ччя зак╕нчив без тр╕йок. А перший курс — взагал╕ на «5». З горд╕стю по╖хав у р╕дний К╕блич. В╕дпустка пролет╕ла досить швидко. З кожним роком навчатися ставало все ц╕кав╕ше й ц╕кав╕ше.
У той р╕к на Челяб╕нщин╕ дозр╕в гарний урожай, ╕ 70 курсант╕в училища разом ╕з Борейком вирушили вод╕ями п╕дн╕мати с╕льське господарство. Адже у часи Радянського Союзу вважалося, що саме комсорг ма╓ бути г╕дним прикладом ╕ншим студентам. Радгосп, куди привезли студент╕в, взяв додатково 4 автомоб╕л╕. Вод╕╖, як правило, працювали ц╕лодобово. Лише порали одну роботу — в╕дразу знаходилася ╕нша.
Так непом╕тно минув час навчання на третьому курс╕, а за ним довелося вибирати м╕сце служби. ╤ пролягла житт╓ва стезя молодого к╕бличанина у Н╕меччину.
 Гордо повернувся у р╕дне село лейтенант–автомоб╕л╕ст. За парубка рад╕ла уся родина, особливо сестричка Аня, яка завжди була поруч з братиком, одягненим у в╕йськову форму. У р╕дному К╕блич╕ зустр╕вся з╕ сво╓ю майбутньою дружиною. ╤ хоча зв╕стку, що син одружу╓ться, батько сприйняв без великого захоплення, але Володимир категорично заявив, що ╕ншо╖ наречено╖ соб╕ не шукатиме. Вес╕лля в╕дгуляли у сел╕ по-укра╖нськи, за вс╕ма народними традиц╕ями ╕ звичаями. Про що св╕дчать численн╕ фотограф╕╖. Старший син народився у 1966 роц╕, його заре╓стрували у консульств╕ в Потсдам╕.
З трепетом у серц╕ вперше перетинав н╕мецький кордон. Нарешт╕ пересильний пункт ╕ м╕сце призначення — Куммерс Дорф Гут, автомоб╕льний клуб. Навчальний батальйон — командир взводу. Пот╕м був призначений командиром взводу навчальних машин, заступником командира роти з техн╕чно╖ частини — все це за 6 рок╕в служби. ╤ зародилася у В. Борейка ╕дея продовжувати навчання. Вже у 1969 роц╕, п╕сля Н╕меччини, його було зараховано слухачем автомоб╕льного факультету. Чому слухач? Якщо держава платила на той час молодому оф╕церу 246 крб., то який же це студент. В╕н просто навчався у власних ╕нтересах, а держава готувала фах╕вця — в╕йськового ╕нженера-механ╕ка. Майбутн╕й ╕нженер повинен ум╕ти вести розрахунки. Йому це подобалося, ╕ молодий чолов╕к вчасно виконував ус╕ завдання. Зак╕нчив навчання у 1973 роц╕ ╕ був призначений головним ╕нженером автомоб╕льного заводу в Ярославл╕, але потрапив головним ╕нженером у 778 АРЗОДБО м╕ста Бендери. Саме тод╕ подарував Бог молодому подружжю ╕ другого сина Олега.
... Одеса зустр╕ла В. Борейка н╕чною прохолодою. Найперше, що впало у в╕ч╕, — сво╓р╕дн╕ дахи. Залишивши на квартир╕ вал╕зу, в╕н подався до штабу округу. Став ╕нспектором автослужби округу. Зарекомендував себе непогано, ╕ подальша служба пройшла при штаб╕ округу — з в╕дрядженням до Афган╕стану радником начальника в╕дд╕лу забезпечення. Там за короткий час пройшов неабияку школу життя, загартувався духовно, нагороджений орденом. Повернувшись, вже ╕ на життя, ╕ на проблеми дивився ╕накше. Дал╕ служив начальником в╕дд╕лу кадр╕в ГЛАВТУ МО. ╤ хоча була можлив╕сть працювати на кафедр╕ автомоб╕льного училища, але Володимир Борейко жадав т╕льки служби у лавах арм╕╖, роботи авторитетно╖ й улюблено╖. Службу Володимир Васильович зак╕нчив у званн╕ полковника.
Зараз в╕н — на заслуженому в╕дпочинку. Його портрет ╕ дос╕ прикраша╓ ст╕ни р╕дно╖ К╕блицько╖ школи, ним гордяться односельчани, знають його як шановану, добру людину. На жаль, н╕кому ╕з син╕в так ╕ не передалася його любов до в╕йськово╖ служби, але в╕н, незважаючи на св╕й поважний в╕к, а цьогор╕ч став на пор╕г 70-р╕ччя, тепло згаду╓ ц╕ незабутн╕ дн╕, сво╓ нелегке життя, в якому повсякчас ╕змалечку доводилося в╕ддаватися до останку держав╕, прац╕, людям. Саме так╕, як Володимир Васильович, з його невтомним бажанням досягати поставлено╖ мети, повинн╕ сьогодн╕ слугувати г╕дним прикладом для прийдешн╕х покол╕нь.

Людмила КЛ╤МОВИЧ
Одеса — К╕блич

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #24 за 15.06.2012 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10393

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков