Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
Юр╕й Щербак, письменник, дипломат…


╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
Вс╕ сто в╕дсотк╕в грошей в╕д продажу книги буде направлено на потреби ЗСУ…


ВЖЕ ЗАРАЗ ТРЕБА ДУМАТИ, ЯК БУДЕМО В╤ДНОВЛЮВАТИ КРИМ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥
Обговорення комплексних питань щодо в╕дновлення Криму п╕сля його деокупац╕╖ в╕д рос╕йських сил...


МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
Наша держава зможе спок╕йно жити, коли поверне соб╕ ус╕ сво╖ земл╕, зокрема ╕ Крим.


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День дв╕ст╕ одинадцятий…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #24 за 15.06.2012 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#24 за 15.06.2012
ВОНИ Р╤ДН╤, БО – СЕСТРИ

Будьмо здоров╕!

17 червня — День медичного прац╕вника

Надзвичайно шаную прац╕вник╕в вищого медичного ешелону, як╕ координують, контролюють, курирують процес, але, думаю, з Днем медичного прац╕вника ╖х поздоровлять обов’язково ╕, можливо, не лише кв╕тами, а ось т╕, в╕д чи╖х золотого серця та н╕жних тенд╕тних рук напряму залежить результат зусиль багатьох фах╕вц╕в: л╕кар╕в, лаборант╕в, рентгенолог╕в, не кажучи вже про «верх╕вку айсберга», можуть залишитися поза увагою. Хтось розм╕ркову╓ приблизно так: ╖м накажуть старш╕ — н╕куди не под╕нуться, а ╕нш╕, виснажен╕ дорогим л╕куванням, просто посоромляться, що н╕чим не можуть п╕дкр╕пити сво╓ тепле слово. Отож, ╕ промовчать взагал╕. Тому беру на себе в╕дпов╕дальн╕сть говорити не лише в╕д свого ╕мен╕, але ╕ в╕д ╖хнього теж. Бо знаю, що насправд╕ для хворих медсестра ╓ дуже важливою людиною, ╕ у палатному сп╕лкуванн╕ вона — щонайперша ф╕гурантка. Для хворих важливо абсолютно все: ╖╖ вдача, вигляд, подробиц╕ ╖╖ життя, ╕, звичайно ж, квал╕ф╕кац╕я. Вт╕м, ╖й можуть пробачити багато що, але т╕льки не байдуж╕сть та зверхн╕сть, бо вона ж таки сестра, отже, ма╓ бути найр╕дн╕шою серед ╕нших.
Про ╤рину Володимир╕вну Рабцевич у Республ╕канськ╕й кл╕н╕чн╕й л╕карн╕ ╕м. Семашка ходили легенди: про те, яка вона розумна, грамотна, акуратна, як вм╕ло викону╓ медичн╕ ман╕пуляц╕╖ ╕ яким би вона була чудовим л╕карем, коли б до медичного ун╕верситету приймали д╕йсно кращих, а не багатших. Але стати студенткою бюджетного в╕дд╕лення ╖й так ╕ не вдалося, а про комерц╕йну осв╕ту год╕ й думати: нав╕ть навчатися у медичному коледж╕ ╤рина мусила вечорами, бо мала дбати про утримання сво╓ ╕ сина, а коли ще зовс╕м д╕вчинкою зак╕нчувала медичне училище у далекому Красноярську, теж по╓днувала навчання з роботою сан╕тарки. ╤ це тод╕, коли ст╕льки молодих д╕вчат ╕ ж╕нок хизуються легкими грошима ╕ пускають ╖х за в╕тром! Свого часу мен╕ дуже хот╕лося допомогти ╤рин╕ з╕ вступом до ун╕верситету, бо усв╕домлювала: цим самим допомогла б багатьом людям зберегти та в╕дновити здоров’я, але так ╕ не напрацювала у ц╕й сфер╕ жодних зв’язк╕в.
— Мен╕ образливо, — каже ╤рина, — що 80% людей йде в медицину не за покликанням. Вони ╕ стають бездушними л╕карями, як╕ насправд╕ не люблять людей. А я мр╕яла стати л╕карем ще з першого класу: спод╕валася в такий спос╕б вил╕кувати бабусю, яка пиячила. П╕зн╕ше, десь в четвертому, ця мр╕я набула б╕льш реал╕стичного зм╕сту. Я визначилася, що стану х╕рургом, я ╕ сьогодн╕ хот╕ла б бути х╕рургом, бо знаю, маю м╕цну волю ╕ велике прагнення робити людям добро. Переконана, що якби я була х╕рургом, то домоглася б, аби операц╕╖ не залишали п╕сля себе таких потворних шрам╕в. Я й сама так╕ маю, бо мало медик╕в, яким би жодного разу не довелося стати пац╕╓нтами.
╤рин╕ боляче згадувати, як п╕сля онколог╕чно╖ операц╕╖ в с╕мферопольськ╕й л╕карн╕ швидко╖ допомоги ╖й занесли ╕нфекц╕ю, як вона гнила ╕, здавалося, цьому не буде к╕нця. Та знайшлися люди, котр╕ допомогли ╖й потрапити до спец╕ал╕зовано╖ кл╕н╕ки у Ки╓в╕. Вже в╕с╕мнадцять рок╕в, як ╤рина здорова, а в╕с╕м з них не застосову╓ нав╕ть проф╕лактичного л╕кування.
— А пам’ята╓те медсестру Таню? — запиту╓ ╤рина. — Вона вже давно померла в╕д раку. ╥╖ п’ятнадцять рок╕в не оглядав г╕неколог, ╕ про хворобу дов╕далися зап╕зно...
Хоча медики щороку мають проходити профогляд, та багато хто за певну суму просто збира╓ п╕дписи. Так робила ╕ Таня, молода, кв╕туча ж╕нка. Так робила колись ╕ моя т╕тка, яка теж заплатила за це дуже дорогою ц╕ною. Та на чужих помилках чомусь н╕хто не посп╕ша╓ навчатися. А одна з причин в тому, що, оглядаючи ж╕нку, не кожен л╕кар бува╓ достатньо дел╕катним ╕ вв╕чливим, в╕н може гримнути, може дозволити соб╕ недоречне зауваження, й наступного разу ж╕нка вже спробу╓ уникнути непри╓мних момент╕в...
А ось для ╤рини медицина та людське здоров’я — це святе.
— Я ╕ власному синов╕ не дозволила вступати до медун╕верситету, — диву╓ мене вона. — Не можна йому йти в медицину, бо це — не його. Я дуже боюся у ц╕й сфер╕ випадкових людей, нав╕ть якщо б такою людиною став м╕й Денис. Але в╕н дослухався до мене ╕ працю╓ тепер в СБУ та навча╓ться на психолога.
Серед легенд, як╕ поширювалися в кол╕ пац╕╓нт╕в невролог╕чного в╕дд╕лення л╕карн╕ ╕м. Семашка, — ╕ пер╕од ╤ринино╖ прац╕ в реан╕мац╕╖ Луговсько╖ л╕карн╕.
Що таке реан╕мац╕я — знаю не за чутками, пом╕ж життям ╕ смертю провела там чотири дн╕. Запам’яталося, як працювали медсестри, а особливо — нян╕. Бо лежить така соб╕ людина — не людина, швидше, овоч, з трубками в ус╕х отворах, в як╕ пост╕йно щось тече ╕ зв╕дки пост╕йно вит╕ка╓, вона, якщо ╕ не спить, то мало що розум╕╓ п╕д впливом наркотик╕в, ╕ ╖╖ треба л╕кувати, доглядати, мити до «блиску», бо стерильн╕сть — нев╕д’╓мна вимога цього в╕дд╕лення, а хворого ╕ повернути не можна, ╕ пересунути.
Часто згадую няню, мою однол╕тку, колишню прац╕вницю телезаводу, вона не матюкалася ╕ не курила, як ╖╖ зм╕нниця, працювала мовчки, ретельно, не кривилася ╕ не в╕двертала носа в п╕кантних ситуац╕ях, н╕бито цим займалася все життя. Й дос╕ дивуюся ╖й: оце так людинолюбство, цьому не навчишся, з цим треба народитися!
На мо╓ прохання ╤рина пригаду╓ ситуац╕╖ з пер╕оду ╖╖ роботи в реан╕мац╕╖, як╕ особливо запам’яталися. А почина╓ так:
— Це д╕йсно пекельна праця, бо вс╕, кого там тримають, — на меж╕. Особливо боляче усв╕домлювати, що ╕нод╕ помирають т╕, кого можна було б врятувати. ╤ життя цих людей залежало в╕д сумл╕нност╕ медпрац╕вник╕в. Емоц╕йно все це переживати дуже тяжко. Одного разу впродовж мого чергування з реан╕мац╕╖ винесли в╕с╕м неб╕жчик╕в. Тро╓ людей постраждали на робот╕ п╕д час буд╕вництва, ╖х привалило плитою, ╕ вс╕ вони майже одразу ж померли. Дво╓, чолов╕к ╕ ж╕нка кримськотатарсько╖ нац╕ональност╕, отру╖лися оцтовою есенц╕╓ю, це була якась ╕стор╕я, пов’язана з коханням. Обо╓ вони померли того ж дня. Померли ш╕стнадцятир╕чний хлопчик, вражений електрострумом, ╕ ще дво╓ людей. Пам’ятаю ╕ ж╕нку, як╕й с╕м раз╕в за н╕ч «заводили» серце, бо воно зупинялося. Жива ╕ тепер, добре почува╓ться. Мен╕ довелося побувати у медичних закладах ╤зра╖лю та Великобритан╕╖. Там зовс╕м ╕нший п╕дх╕д до л╕кування. В╕н базу╓ться на ╕деальному догляд╕ за хворим, якого у нас п╕сля реан╕мац╕╖ переводять у загальну палату, ╕ в╕н одразу ж мусить робити все те, що роблять ╕нш╕. Н╕коли не забуду, як сама п╕сля операц╕╖ не могла допроситися судна, поки не дала рубля. За кордоном люди чемн╕, сумл╕нн╕, вони не крадуть ╕ взагал╕ не залежать в╕д грошей. Можливо, не в останню чергу тому, що робота медпрац╕вника там оплачу╓ться г╕дно, у тому числ╕, ╕ середнього медичного персоналу.
Зарплата у ╤рини — 1200 грн., такою вона була у РКЛ ╕м. Семашка, така й зараз, хоча вже близько двох рок╕в працю╓ ╤рина в престижн╕й оф╕ц╕йно платн╕й Ун╕верситетськ╕й кл╕н╕ц╕. Головна перевага нин╕шньо╖ роботи — в умовах прац╕. Тут суворо дотримуються сан╕тарно-еп╕дем╕чного режиму, колеги не галаслив╕, вв╕члив╕ (ще б пак, в╕дбирали найкращих!), майже нема╓ черг, хворому нада╓ться кожним максимум уваги. ╤рин╕ подоба╓ться й те, що все тут по-чесному: нема╓ багатих ╕ б╕дних, кожен платить по квитанц╕╖ за однакову послугу однакову суму. Скаж╕мо, внутр╕шньом’язовий укол — 15 грн., внутр╕шньовенний — 35. Але призначення л╕кар╕в можна виконувати де завгодно ╕ заощадити грош╕. Люди забезпечен╕ до таких комб╕нац╕й не вдаються — вони одразу ж усв╕домлюють: ╤рина Рабцевич голкою волод╕╓ в╕ртуозно, для не╖ не обов’язково нав╕ть бачити вену — знання з анатом╕╖ дозволяють натрапити на не╖ й так. ╤рина, перша ╕ ╓дина у практиц╕ ╕снування цього закладу, робить також ╕н’╓кц╕╖ д╕тям.
Та особливо подобаються ╖й умови м╕сцевого стац╕онару, що розм╕ща╓ться на 2-4 поверхах, два з яких належать х╕рург╕╖ ╕ один — терап╕╖ (це ендокринно-метабол╕чне в╕дд╕лення). В палатах — гаряча вода, душ, кондиц╕онери, холодильники. Хворим нада╓ться триразове харчування з к╕лькох страв. ╤ все це — лише за 150 грн., що вносяться у фонд л╕карн╕ п╕д час прийняття хворого. Воно й д╕йсно було б виг╕дно, якби не от╕ 150-350 гривень, як╕ треба викласти всього за десять ╕н’╓кц╕й без вартост╕ л╕к╕в. А т╕, хто не л╕ку╓ться, тут ╕ не лежать.
Тож людям д╕йсно краще, мабуть, переходити на проф╕лактичн╕ заходи, як це радить ╤рина. Хоча ╕з них теж «безкоштовний» т╕льки б╕г, а за ф╕тнес ╕ вправи у тренажерному зал╕ доведеться платити. Але ж ╕ це не гарант╕я збереження здоров’я. Треба ще, як м╕н╕мум, навчитися уникати стрес╕в або ж реагувати на стресов╕ ситуац╕╖ якомога спок╕йн╕ше. ╤ не виносити сво╖ робоч╕ проблеми з каб╕нету.
На мо╓ запитання, чого б вона хот╕ла в╕д життя в майбутньому, ╤рина в╕дпов╕ла:
— Хот╕ла б, щоб менше хвор╕ли люди, щоб л╕кували ╖х без принижень та болю, ╕ для цього були належн╕ умови, як в Ун╕верситетськ╕й кл╕н╕ц╕: все одноразове, зам╕сть багатьох анал╕з╕в — тести. Я дуже люблю свою роботу, ╕, якби довелося розпочати життя з початку, теж обрала б ╖╖. Можливо, воно ╕ на краще, що я не стала х╕рургом, бо тод╕ б поринула в роботу з головою ╕, ймов╕рно, практично в╕дмовилася б в╕д особистого життя.
А так у не╖ все добре. Самотужки виростивши сина, р╕к тому ж╕нка вдруге вийшла зам╕ж. А те, що ╤рина не стала х╕рургом, проблема передовс╕м не ╖╖, а наша, тих, хто на операц╕йному стол╕ в╕дда╓ сво╓ життя в ненад╕йн╕ руки. Це також проблема тих, хто насправд╕, а не на словах, хоче добра в╕тчизнян╕й медицин╕, бо добро це — здоров’я ╕ довгол╕ття кожного з нас.
Тож з профес╕йним святом вас, дорога ╤рино Володимир╕вно! Хочеться у ваш╕й особ╕ прив╕тати увесь середн╕й (але не посередн╕й!) медичний персонал. Спасиб╕, що обрали цю нелегку, в╕дпов╕дальну ╕, по сут╕, волонтерську профес╕ю, що терпите нас, з характерами, з╕псованими хворобами та безгрош╕в’ям. ╤ нехай т╕, хто координу╓, контролю╓ ╕ куриру╓, не забувають про наших «сестер» ╕ «брат╕в», як╕ ╕нод╕ зам╕няють нам справжн╕х.

Тамара СОЛОВЕЙ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #24 за 15.06.2012 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10386

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков