"Кримська Свiтлиця" > #23 за 08.06.2012 > Тема "Українці мої..."
#23 за 08.06.2012
СВЯТО СЛОВА ╤ ДУХОВНОСТ╤
У переповнен╕й зал╕ Кримсько╖ республ╕кансько╖ публ╕чно╖ науково╖ б╕бл╕отеки ╕м. ╤. Франка в╕дбувся юв╕лейно-творчий веч╕р поета-л╕рика ╕ гумориста-сатирика, л╕тературознавця, критика, есе╖ста, педагога вищо╖ школи, громадського д╕яча Михайла Вишняка. Охочих послухати юв╕ляра було так багато, що яблуку н╕де було впасти. З╕бралися колеги винуватця д╕йства по Тавр╕йському та Кримському ╕нженерно-педагог╕чному ун╕верситетах, вчител╕, студенти, кер╕вники ╕ представники громадських орган╕зац╕й та установ, засоб╕в масово╖ ╕нформац╕╖, друз╕, письменники, просто читач╕. В╕в веч╕р заслужений артист АРК, поет Аркад╕й Вакуленко. Спершу присутн╕ проглянули короткий ф╕льм про житт╓во-творчий шлях юв╕ляра. А пот╕м були зачитан╕ дек╕лька прив╕тань на його адресу, зокрема в╕д кер╕вництва Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни, в╕д колективу ╕ шеф-редактора л╕тературно-художнього журналу «Дн╕про» ╢вгена Юхниц╕, в╕д в╕дд╕лу Шевченкознавства ╤нституту л╕тератури ╕м. Т. Г. Шевченка НАН Укра╖ни, в╕д ряду письменник╕в ╕з р╕зних рег╕он╕в кра╖ни та науковц╕в. Дал╕ слово взяли присутн╕ в зал╕. Особист╕ в╕тання в╕д ректора Кримського ╕нженерно-педагог╕чного ун╕верситету, Героя Укра╖ни, професора Февз╕ Якубова та колективу ╕сторико-ф╕лолог╕чного факультету передала юв╕ляру його декан Ед╕╓ Джапарова, а в╕д кафедри укра╖нсько╖ ф╕лолог╕╖ щир╕ слова пошани колез╕ промовила ╖╖ зав╕дувач Н╕на Грозян. Михайла Вишняка тепло прив╕тав генеральний директор Асоц╕ац╕╖ «Рос╕йський культурний центр», заслужений д╕яч мистецтв АРК Михайло Голуб╓в ╕ почесна кримчанка, поетеса, перекладач, кер╕вник С╕мферопольського л╕тературного клубу Ольга Голуб╓ва, яка, окр╕м того, зачитала в╕рш╕ юв╕ляра в переклад╕ рос╕йською мовою. Емоц╕йно-схвильованими ╕ по-дружньому щирими були в╕тання в╕д генерального директора Всеукра╖нського ╕нформац╕йно-культурного центру Владислава ╢рмакова, академ╕ка, голови Кримського в╕дд╕лення Наукового товариства ╕м. Тараса Шевченка Петра Вольвача, члена презид╕╖ Всекримсько╖ громадсько╖ орган╕зац╕╖ «Просв╕та» та голови ╖╖ с╕мферопольського осередку Павла Власенка, тележурнал╕ста, ведучого програми кримського телебачення «Р╕дна хата» Олександра Польченка, друз╕в-письменник╕в В╕ктора Стуса, В’ячеслава К╕леси, Федора Степанова (С╕мферополь), Ольги Бондаренко та Серг╕я Овчаренка (╢впатор╕я), Валентина Негоди (Севастополь), колишньо╖ студентки юв╕ляра, нин╕ театрознавця Ольги Б╕ляченко та ╕нших. За час багатор╕чно╖ науково-педагог╕чно╖ д╕яльност╕ Михайло Вишняк виховав не одне покол╕ння вчител╕в, викладач╕в вищо╖ школи. Нин╕ б╕льш╕сть сп╕вроб╕тник╕в кафедр факультету укра╖нсько╖ ф╕лолог╕╖ та укра╖нознавства ТНУ, починаючи з його кер╕вництва, у тому числ╕ ╕ кафедри укра╖нсько╖ л╕тератури, реорган╕зовано╖ ним за час зав╕дування нею в кафедру теор╕╖ та ╕стор╕╖ укра╖нсько╖ л╕тератури, — це його колишн╕ студенти, як, до реч╕, ╕ вище згадано╖ кафедри укра╖нсько╖ ф╕лолог╕╖ К╤ПУ. Тому такими вдячними ╕ теплими були слова в╕д друз╕в ╕ колег Михайла Вишняка з Тавр╕йського нац╕онального ун╕верситету, з якими в╕н пропрацював не один десяток рок╕в ╕ б╕льш╕сть з яких його колишн╕ вихованц╕, – Мар╕╖ ╤щук, В╕ри Ачилово╖, Л╕д╕╖ Щербанюк, Мар╕╖ Розумейко, Василя Деркача, Лес╕ Митрох╕но╖, Любов╕ Савченко. Справжньою окрасою вечора стали виступи ╕ музичн╕ в╕тання в╕д подружжя Безкоровайних, Богдана ╕ Натал╕, заслужено╖ артистки Укра╖ни, а також студенток ╕з К╤ПУ Ганни Залесько╖ й «золотого голосу ун╕верситету» Сел╕ Вел╕╓во╖, як╕ виконали укра╖нськ╕ народн╕ та сучасн╕ п╕сн╕. Всю зустр╕ч супроводили л╕ричн╕ в╕рш╕ юв╕ляра, котр╕ читав ╕ ведучий, ╕ сам ╕менинник, ╕ виступаюч╕. Присутн╕ почули ╕ в╕дом╕ твори Михайла Вишняка, ╕ його посвяти з ново╖ зб╕рки, присвячен╕ декому з промовц╕в. Було багато кв╕т╕в, пам’ятних дарунк╕в, щирих сл╕в пошани митцев╕. Зах╕д, що тривав понад дв╕ години, н╕кого не залишив байдужим. П╕сля зак╕нчення цього справд╕ свята Слова, я спостер╕гав за тими, хто виходив ╕з зали, особливо за молоддю. ╥хн╕ обличчя сяяли захопленням, яке да╓ зустр╕ч з прекрасним, з маг╕╓ю поез╕╖.
Геннад╕й МИХАЙЛИЧЕНКО
Михайлов╕ Яковичу Вишняку – 75. Якось не в╕риться. Я знаю його ще з к╕нця 80-х, коли прийшов на кафедру укра╖нсько╖ л╕тератури С╕мферопольського державного ун╕верситету ╕м. М. Фрунзе на посаду асистента. Михайло Якович працював на кафедр╕ дек╕лька рок╕в. Як ╕ я, в╕н перейшов з╕ школи. Кандидатську дисертац╕ю в╕н захистив за творч╕стю Володимира Сосюри в ╤нститут╕ л╕тератури ╕м. Т. Г. Шевченка АН УРСР п╕д кер╕вництвом Степана Крижан╕вського, перед цим там же зак╕нчивши асп╕рантуру. Я тод╕ дивився на нього, як на людину, яка досягнула неймов╕рного усп╕ху в сво╓му житт╕ й у профес╕ональному зростанн╕. Як же був здивований, коли Михайло Якович п╕сля захисту дисертац╕╖ на мо╓ прив╕тання якось само╕рон╕чно мен╕ в╕дпов╕в, можливо нав╕ть не мен╕, а висловив м╕ркування вголос: «Якби диплом кандидата наук додавав ще й мудрост╕...» Про його творч╕ зац╕кавлення мен╕ вперше сказала Маша Розумейко, яка тод╕ працювала лаборантом на кафедр╕ укра╖нсько╖ л╕тератури. «Як? Ти не зна╓ш? Михайло Якович пише в╕рш╕, гумор». Зда╓ться, в якомусь з╕ зб╕рник╕в «Веселий ярмарок» я вперше прочитав в╕ршовану гумористику Михайла Вишняка. Словом, Михайло Якович – один ╕з тих л╕тератор╕в, як╕ в Криму чесно працюють на нив╕ укра╖нсько╖ культури. За що йому дякую ╕ низько кланяюся. В його творчому ╕ науковому доробку сьогодн╕ статт╕, окрем╕ досл╕дження, л╕ричн╕ в╕рш╕, в╕ршований гумор ╕ сатира, укладання антолог╕й. Хочу прив╕тати Михайла Яковича з юв╕ле╓м ╕ побажати йому не втрачати творчого гор╕ння. З роси ╕ води Вам, Михайле Яковичу!
╤з щирим побажанням ╢вген БАРАН, критик, л╕тературознавець, голова ╤вано-Франк╕всько╖ обласно╖ орган╕зац╕╖ Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни
Михайло ВИШНЯК З НОВИХ ПОСВЯТ
Натал╕ БЕЗКОРОВАЙН╤Й, заслужен╕й артистц╕ Укра╖ни Майстрин╕ сп╕в нам душу кра╓, До сл╕з пройма╓ вс╕х, ачей. Коли Наталя ╖х сп╕ва╓, Змовка╓ нав╕ть соловей.
Анатол╕ю НОВ╤КОВУ, директору, художньому кер╕внику Кримського рос╕йського академ╕чного театру На шлях ступивши артистичний, З сво╖м театром в╕н зростав. Зробив його академ╕чним Й сам академ╕ком в н╕м став.
Олександру ПОЛЬЧЕНКУ, ведучому телепрограми «Млин» на кримському телебаченн╕ Хоч на актора в╕н учився ╤ Мельпомен╕ слугував, Та журнал╕стом вт╕м зробився, Б╕ля «Млина» ведучим став. П╕д жорном змелю╓ всю нечисть, Що Укра╖н╕ заважа, А нечестивцям вс╕м, до реч╕, Да╓ м╕цного одкоша!
В╕ктору КАЧУЛ╤, головному редактору газети «Кримська св╕тлиця» Як укра╖нський обер╕г — «Св╕тлицю кримську» в╕н збер╕г. Збер╕г ╖╖ во время люте, Не дав з гостинця ╖й звернути!
Валентину НЕГОД╤, вченому-сад╕внику, поету-л╕рику ╕ гумористу ╤з сл╕в плека╓ диво сад, ╤ все в саду т╕м в чин ╕ в лад – ╤ в╕рш╕в кетяги барвист╕, ╤ грона гумору ╕скрист╕.
СЛОВО ДО ДЕПУТАТ╤В (м╕кропоемка) У парламент╕ у нас Що не день – дебати. Н╕би в школу в перший клас Прийшли депутати. Хоч сидять тут дехто з ╖х Два десятки рок╕в, Та не бачимо в╕д них Позитивних крок╕в. Все, що д╕ють, – не туди, ╥х одне займа╓ – Хто кого пошле куди Й перематюка╓. А з╕йдуться слуги ц╕ З яко╖сь причини – Руки в х╕д ╕дуть, ст╕льц╕ Й депутатськ╕ спини... Вже не м╕сяць ╕ не два Вчаться говорити, Грають дяд╕ у слова, Як маленьк╕ д╕ти. А ще тьот╕ ╓, ж╕нки, Що в нардепах ходять, Й в телешоу як ляльки Глядач╕в розводять. Все, що д╕ють, – не туди. ╥х одне займа╓ – Хто кого пошле куди Й перематюка╓. Депутати-найманц╕ Трудяться до поту – Набивають гаманц╕ За таку роботу. Нам од ╖хн╕х од словес Корист╕ не густо. Хоч батькуйтесь до небес, В нас в кишенях пусто. Наш парламент не канон, А звичайна ф╕кц╕я. В н╕м пану╓ не закон – Тушко-коал╕ц╕я. Все, що д╕╓, — не туди, Бо одне займа╓ – Хто кого пошле куди Й перематюка╓. Ваш╕ клятви лиш слова Й р╕шення лукав╕. Ви — згуртована братва, Вправн╕ кнопкодави. Правда, маються м╕ж вас Й чесн╕, т╕, що ╕нш╕, Та ╖х голос повсякчас Не сприйма╓ «б╕льш╕сть». То ж покайтеся, поки час, За д╕ла недбал╕, Бо народ наш, слуги мас, Вас пошле ще дал╕.
П╤ДСЛУХАНЕ, АБО НАРОД СКАЖЕ, ЯК ЗАВ’ЯЖЕ
НА КОГО СХОЖИЙ? До пологового дому Прилет╕в Панас. З в╕кна ж╕нка визира╓ Й каже: «Син у нас!» «А на кого хоч в╕н схожий, Любая жона?» «Ти все дно його не зна╓ш», — Мовила вона.
ЧОЛОВ╤ЧА СОЛ╤ДАРН╤СТЬ Явивсь п╕д ранок чолов╕к (Увесь пропах духами), А дома ж╕нка зразу в крик: — В яко╖ був ти дами? — Дивився в друга я футбол, А в╕н не дасть збрехати. Коли ж забили нашим гол, Лягли в╕д злост╕ спати. Жона мерщ╕й за телефон, Пита╓ у Семена: — Скажи, чи м╕й у тебе був? — А в╕н ╕ зараз в мене!
ТВ╤Й Мав отець чотири сини – Доля отака. Дарувала половина Й п’ятого синка. На дитя, що народилось, Глянув ╕ замовк. Пот╕м каже: «Зна╓ш, мила, Це не м╕й синок!» Ж╕нка мало не заплаче, Мовить йому: «Ст╕й! Подивися, небораче, Цей якраз ╕ тв╕й».
СЛОВО ПОДЯКИ Висловлюю щиру подяку орган╕зац╕ям, установам, колегам – науковцям ╕ письменникам, друзям ╕ знайомим, що прив╕тали мене в юв╕лейн╕ дн╕, вс╕м ╖м м╕й низький укл╕н за тепл╕ слова, як╕ сприймаю як аванс. Я вс╕х вас люблю ╕ шаную. Михайло ВИШНЯК
ПОЕТИЧН╤ В╤ТАННЯ в╕д ФЕДОРА СТЕПАНОВА
В л╕тоб’╓днанн╕ ╕ вуз╕ – Ми стр╕чалися не раз. Ми давно вже щир╕ друз╕, Й дружби вогник не погас. Хай летять птахами роки, Та перо тво╓ м╕цне. ╤ твор╕ння в св╕т широкий Воно впише не одне. Побратиме наш, Михайле, ╤з роси тоб╕ й води! Щастя ми тоб╕ бажа╓м ╤ сьогодн╕, ╕ завжди! в╕д ВАЛЕНТИНИ ТА ПАВЛА ВЛАСЕНК╤В В Запор╕жж╕ сонце сходить, А в Криму пала╓! Славу нашого народу Чатир-Даг збира╓! Як же пишна клумба гра╓ Наших самоцв╕т╕в. Серед них яскраво сяють Юв╕ляра кв╕ти. Щастя ╓ примхлива штука – Тут нема шаблону! Приклад ваш для нас наука Жити по закону. Чар╕вний закон як н╕чка, Що за днем мина╓... С╕ять добре, с╕ять в╕чне – Кращого нема╓. Ск╕льки б ми не мудрували — Правду н╕де д╕ти: На очах наш пан Михайло Почав молод╕ти. Тому й св╕титься любов’ю Добр╕ оч╕ Ваш╕. Ми Вам зичимо здоров’я. Шлем в╕тання наш╕.
в╕д ВАЛЕНТИНА НЕГОДИ
Коли над Кримом пелюсткова пов╕нь, ╤ в шлюбних шатах вишн╕ у садах, С╕я Вишняк, як м╕сяць повен, У поетично-визр╕лих л╕тах. Чи на Ол╕мп, чи на Парнаса Завжди в╕н йде не навмання. Вишняк давно запр╕г Пегаса ╤ творчо-пл╕дно поганя. Талант Михайла поетичний Уже ста╓ ц╕лком класичний, А з музою в душ╕ завжди яса У пелюсткову пов╕нь воскреса.
в╕д ОЛЬГИ БОНДАРЕНКО
Ось юв╕лей постукав Вам у двер╕, Пихато стверджуючи: «Я – головний!» Та Стан╕славський говорив: «Не в╕рю!» ╤ класик, безперечно, був правий. Погляньте-но сам╕ на юв╕ляра – Немов юнацька стать, хоч в скронях сивина. В╕н прац╕ в╕дда╓ться чесно, яро, Вона його всец╕льно поглина. А ще поез╕я! ╤ ж╕нка – Муза! Х╕ба усе тут можна пригадати? Та перемоги вс╕ – ╖╖ заслуга. ╤ що там юв╕лей?! Ще будуть дати!
Шановний Михайле Яковичу! В╕д ╕мен╕ редакц╕╖ л╕тературно-художнього журналу «Дн╕про» прийм╕ть наш╕ найщир╕ш╕ прив╕тання з Днем народження! Бажа╓мо Вам м╕цного здоров’я, щастя, добробуту та творчо╖ наснаги задля реал╕зац╕╖ вс╕х сво╖х ╕дей! Щастя Вам, радост╕, добра ╕ благополуччя! З повагою, шеф-редактор ╢вген Юхниця
"Кримська Свiтлиця" > #23 за 08.06.2012 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10373
|