Версiя для друку Обговорити в форумi

Свято у «Світанку»

Зразковій театральній студії «Світанок» цієї весни виповнилося 19 років. І не дивно, що за роки існування студії Алла Петрова, її незмінний керівник, заслужений працівник культури України, стала для студійців другою мамою, адже багатьох дітей сюди приводили із дитячого садочка. І за роки навчання «Світанок» став для них другою рідною домівкою, а «світанківці» — єдиною великою родиною.
За 19 років А. В. Петрова випустила 19 випускників. І кожного року, прощаючись зі своїми пташенятами, вона не стримує сліз.
Цього року зразкову театральну студію «Світанок» КРЦДЮТ закінчили Олександра Андрєєва, Юлія Єрикалова та Євген Давиденко.
Це для них 27 травня у Кримському республіканському центрі дитячої та юнацької творчості була святково прибрана зала, це для них звучали вітання й настанови, для них батьки прослали рушники. А випускники зіграли в студії свої останні ролі. Для свого прощання зі студією вони підготували виставу за п’єсою М. Старицького «Циганка Аза». І переповнена зала побачила Азу — Олександру Андрєєву, Гордилю — Юлію Єрикалову і Василя — Євгена Давиденка.
Які вони схвильовані чекали на початок, а годинник уже розпочав відлік останнього уроку. І за традицією цей урок відкрила Алла Володимирівна: «Я вас вітаю з цим найчудовішим днем випуску. Прислухайтесь, годинник своїми ніжками вже йде із цієї зали, зі студії, і його вже не зупинити. Він узяв вас за руки і віднині буде вести по життю». А далі Алла Петрова звернулася вже до батьків:
«Коли я маленькими беру до студії ваших дітей, — сказала А. Петрова, — то ми разом з вами хочемо, щоб у них було гарне майбутнє. Але яким воно буде, залежить тільки від нас усіх. Якими ми їх виховаємо, таким і буде їхнє майбутнє, ваше і нашої держави. Я вірю, що ви виховуєте у своїх дітях почуття патріотизму, своїми батьківськими настановами робите усе, щоб наша держава мала велике майбутнє, щоб вона не була останньою серед інших народів і держав. Я вірю, що настане час і Україна буде пишатися не тільки тим, що у нас є брати Клички. Я вірю, що наші випускники, прийшовши у великий дорослий світ, захочуть сказати своє слово, відстояти свою думку і завжди будуть мати свою позицію. Заради цього ми народжуємо це майбутнє, а не для того, щоб себе потішити. Ми готуємо собі опору. Вони — наша надія, наша сила, наша опора. Сьогодні вони — наша гордість і наші зірки в студії «Світанок». А завтра на небосхилі України запалає зірка Олександри Андрєєвої, Юлії Єрикалової і Євгена Давиденка.
Мета нашого колективу — побачити, як грають струни душі того виконавця, який виходить на сцену. І моє завдання — відшукати в дитині ту струну, що сьогодні грає тихенько, а завтра — на весь світ. Заради цього треба жити і працювати».
А далі зазвучав вальс і на сцену вибігли наймолодші «світанківці», які роблять перші акторські кроки. Вони побажали випускникам стати новими Заньковецькими, Роговцевими, Яковченками та Довженками, і куди б не закинула доля — пам’ятати цей добрий дім під назвою «Світанок». За традицією, що склалась у студії, кожного року випускники отримують в подарунок іграшку, яка буде їм нагадувати про те, що вони були маленькими і що в театрі світ треба сприймати світлими дитячими очима. Велика подяка батькам, а саме Ірині Меркуловій, що випускники цього року отримали такі подарунки. А голова Сімферопольського «Союзу українок» Поліна Король традиційно вручила стипендії від союзянок та художню літературу від заступника голови товариства «Україна-Світ» Василя Стефанюка. І, звичайно, студійці вже звикли, що на всіх присутніх чекає солодкий подарунок від Сергія Сукача — це величезний святковий торт!
Середня група студії підготувала і показала присутнім виставу «Про Андрія дурака». І побажала випускникам завжди мати щире, гаряче і добре серце. А після того, як старша група показала свою «Циганку Азу», зал ще довго вигукував «браво», будучи у захваті від побаченого. Адже це всього-на-всього учні десятого та одинадцятого класу, а такі пристасті, таке кохання, такі емоції — сльози в залі і на сцені. Ось воно — майбутнє українського театру в Криму.
Олександра Андрєєва (наша Аза) прийшла до студії в шість років, сьогодні їй шістнадцять. Розповідає, що коли мама привела її до «Світанку», вона не розуміла, що буде тут робити, але згодом їй так сподобалось, що навіть вирішила стати актрисою. «Я вас буду пам’ятати і ніколи не забуду, навіть якщо захочу забути — у мене не вийде, тому що цю дитячу сторінку щастя забути неможливо. Спасибі Вам, Алло Володимирівно!».
Юлія Єрикалова (Гордиля) теж прийшла до «Світанку» в шість років, потім два роки не відвідувала студію, а згодом знову повернулась уже назавжди. Тепер вона усвідомила, що жити не може без сцени, без театру. За її словами, колектив студії став для неї другою родиною, а Алла Володимирівна Петрова і Олександр Олексійович Польченко — другими батьками. «Ви мене вели за руку крок за кроком до великого життя, і зараз я стою на першій сходинці...».
Євген Давиденко у студії лише три роки. Він згадує, що коли прийшов на перше заняття, то до нього поставились обережно, сказали, щоб він просто посидів і подивився, а то, буває, діти приходять, не розуміючи, куди прийшли, а потім піднімають руку, просяться до вбиральні і більше не повертаються. «Як бачите, я не втік. Більше того, саме ви і навчання в студії допомогли мені вибрати майбутню професію. Господи, як же я вас люблю!» — не стримався від сліз Євген.
Але по-справжньому вразили і випускників, і всіх присутніх дружні і щирі побажання одногрупників-«світанківців» — тих, кому ще навчатись рік чи два.
Юлія Харьковська, стримуючи сльози, говорила про те, що тут, у студії, на сцені вони всі познайомились. «Тут ми кохали і ненавиділи, тут, на сцені, були сльози і радість. Де б ви не були, прошу вас, пам’ятайте театральну студію «Світанок».
Марія Шевченко, яка до студії потрапила декілька років тому, сказала: «Ви змінили моє життя, тому кожна хвилина, кожен момент, який ми були разом, назавжди залишаться в моєму серці, в моїй пам’яті». Олександр Поліновський побажав випускникам, щоб їхнє життя було таким же світлим, як їхня душа. Зоя Мансурова побажала майбутнім акторам довгих літ і море квітів. Ярослав Павлів запевнив, що у них буде все добре, тому що мають великі козирі — юність і красу. Артем Жученко вважає, що кожен з випускників — це гарний приклад для усіх учнів студії не тільки своєю акторською майстерністю, але і своїм характером, своєю душею, своїм духом, патріотизмом та цілеспрямованістю. «Наші випускники, як діаманти серед нас. Але щоб так засяяти, вони повинні були потрапити до справжніх майстрів. Нам усім пощастило, що наш керівник — Алла Володимирівна — саме такий майстер».
Арлен Юсупов зазначив: «Тепер ви добре знаєте, що таке театр і за якими правилами там жити. Дотримуйтесь цих правил і у вас усе буде добре».
Еліна Сукач прочитала випускникам вірш-побажання:
Не згубіть в своїм серці людину,
Світу правди несіть полум’я,
Не цурайтесь, любіть Україну,
Бережіть своє чесне ім’я.
Не забудь своїх друзів ніколи
І затям, як святий заповіт,
Що є мама, є Алла й «Світанок»,
Які вивели тебе в цей світ.

Олександр ПОЛЬЧЕНКО
Фото О. Носаненка

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #22 за 01.06.2012 > Тема "Урок української"