Версiя для друку Обговорити в форумi

Спочатку було Слово

У Сімферополі слов’янських вчителів Кирила і Мефодія вшановували досить урочисто. Відбулася ця подія 24 травня в приміщенні універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка, працівники якої в тандемі з представниками Всеукраїнського інформаційно-культурного центру вже вкотре дбають, аби цей день не минув для містян непоміченим.
Відчувається, що в бібліотеці раді кожному гостю, нам видають навіть спеціальні бейджики, на яких позначена подія, і невдовзі у найгарнішій «мармуровій» залі вже не лишається вільних місць.
Веде програму працівник Всеукраїнського інформаційно-культурного центру, заслужений артист АРК Аркадій Вакуленко. І не тільки веде — «полюючи» на артистів, йому довелося навіть подорожувати Кримом. У результаті зіркою концертної програми став зразковий дитячий ансамбль «Зіркова капель». І хоча більшість юних артистів була неслов’янського походження, з українським репертуаром ці співаки впоралися якнайкраще.
Без будь-яких зусиль підкорилася кримськотатарському хлопчині і колоритна російська пісня про «ай ти душеньку, красну девицу» та «доброго молодца». А фольклорний ансамбль «Росіяночка» (керівник Наталя Жимкіна), розкривши в піснях красу душі російського народу, віддав належне і культурі країни, в якій ми живемо.
У мене ти одна-єдина,
Одвічна радість і жура,
Ти будеш жити, Україно,
Країна щастя і добра, — такими словами завершили свій виступ жіночки в кокошниках.
Отже, моя думка, яка зародилася під час промов, що склали першу частину свята, залишалася незмінною: цьому дню можна було б присвоїти також назву дня толерантності. А з’явилася вона в мене у зв’язку зі словами голови Постійної комісії ВР АРК Сергія Цекова, який зауважив, що це свято об’єднує і що навіть підійшовши до «предводителя украинского языка» в цій залі, він («предводитель» російської ідеї) зі своїм одвічним опонентом не посварився. Хоча порох пан Сергій таки тримає сухим і, схоже, завжди готовий до бою.
Від імені генерального консула Російської Федерації в Криму та голови організації «Російська співпраця» виступив Олександр Пушкарьов і теж майже толерантно зауважив, що сутність об’єднавчої ідеї передовсім в об’єднавчій ролі російського слова, яке дозволяє знайти спільну мову кримчанам більш як 80 національностей.
Постійний Представник Президента України в Криму Віктор Плакіда зачитав привітання глави уряду Криму Анатолія Могильова, в якому йшлося, зокрема, про духовне відродження народу, неможливе без шани до рідного слова.
Виступили також заступник мера Сімферополя Ілля Глазков, міністр культури Альона Плакіда, генеральний директор Всеукраїнського інформаційно-культурного центру Владислав Єрмаков. Говорили вони щиро і без підтексту (мовляв, усі ми походимо від одного слов’янського кореня і всі рівні, але дехто все ж таки трохи «рівніший» за інших).
Екскурс в історію здійснив голова Спілки російських, українських та білоруських письменників Володимир Терехов. Він розповів, як рівноапостольні брати Кирило (в миру Костянтин) та Мефодій несли в люди Христове слово, як перед поїздкою в Моравію створили слов’янську азбуку, що стала «інструментом для утвердження самоідентичності народів». Володимир Павлович, від якого завжди можна очікувати різких випадів, цього разу побажав лише, щоб наша спільна слов’янська писемність об’єднувала народи. Тож і дійсно, чим не день толерантності?
До концерту приєдналися й інші брати-слов’яни: кілька вітальних слів від імені кримських болгар сказав співак Петро Петков, голова польського товариства Юзефа Мєшкова прочитала написаний польською мовою вірш кримського поета Зігмунда Левицького, який загинув кілька років тому.
А польський дитячий мистецький колектив «Задоринка» підкорив геть усіх своїми запальними танцями. Заключне слово на славу слов’янських просвітителів Кирила та Мефодія сказала директор бібліотеки Людмила Дроздова. І, розходячись по домівках, люди й гадки не мали, яке знайшов продовження цей «день толерантності» у Києві.
Саме на нього, за іронією долі, припав розгляд законопроекту Колесніченка та Ківалова про регіональні мови, згідно з яким на територіях, де 10 і більше відсотків громадян послуговуються іншою, не державною мовою, вона набуває особливого статусу — регіональної. Теоретично цей закон покликаний захистити мови національних меншин, а практично — підвищити в Україні статус мови і без того агресивно налаштованої російськомовної більшості. А з приводу того, що таким «особливим» регіоном стане вся наша держава, немає сумнівів. Зрозуміло, що володіння державною мовою втратить і без того слабку мотивацію, а її використання дедалі звужуватиметься, і незабаром наші двадцятилітні завоювання буде зведено нанівець. Тож, її прихильники в парламенті одразу спробували заблокувати розгляд цього закону, в результаті чого зчинилася по-справжньому кривава бійка.
Цьому скандалу були частково присвячені дві популярні політичні телепередачі країни, що транслювалися в прямому ефірі наступного вечора. У відповідь на запитання, наскільки актуальним є ухвалення такого закону, коли мовне питання, згідно з опитуванням, хвилює лише 4% громадян, поступаючись безробіттю, низькому рівню зарплат та пенсій, іншим соціальним питанням, гість передачі «Свобода слова» пан Колесніченко послався на необхідність ратифікувати відповідну міжнародну хартію, аби зберегти належний імідж у світі. Присутні на передачі цій версії не зовсім повірили, бо імідж України вже і так впав нижче плінтуса зовсім з інших причин, та ніхто з цього приводу не посипає голову попелом. До речі, ратифікувало цей документ всього вісім держав зі стабільною внутрішньою мовною ситуацією. І серед них, зрозуміло, немає Росії.
Не переконало й пояснення нардепа на програмі Савіка Шустера про необхідність виконувати передвиборні обіцянки, бо їх — непочатий край, а береться на озброєння лише найнесуттєвіша. Більшість присутніх зійшлися на тому, що йдеться передовсім про дешевий передвиборний піар, задля якого і громадського спокою не шкода.
Але ж севастополець пан Колесніченко добре знає ціну громадського спокою, зокрема в Криму. Бо навіть тут, як бачимо, відбуваються пошуки об’єднавчих ідей. То задля якої ж великої мети можна усім цим ризикувати?
Втім, представництво МВФ в обмін на грошовий транш висунуло до України чергові вимоги, серед яких — підвищення ціни на газ та опалювання для населення. І воно — не останнє. Очікується подорожчання і електроенергії до 1 грн. за кВт/годину. То, можливо, мовна колотнеча й потрібна саме для того, щоб українці покірно і непомітно для себе скуштували цю гірку пілюлю?

Тамара СОЛОВЕЙ

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #22 за 01.06.2012 > Тема "З потоку життя"