Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...


ПЕРША ЛАСТ╤ВКА УКРА╥НСЬКО╥ ПЕР╤ОДИКИ
Наш календар


ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
П╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 01.06.2012 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#22 за 01.06.2012
Тарас Шевченко реставрував ╕кону Д╕ви Мар╕╖ волинського села Секунь? Так!

Шевченк╕ана

На початку жовтня 1846 року в склад╕ Археограф╕чно╖ ком╕с╕╖ для збирання старих акт╕в Тарас Шевченко разом з професором ун╕верситету св. Володимира Миколою ╤ванишевим (1811-1874) ви╖хав на Волинь, щоб зробити малюнки з ╕сторичних пам’яток: буд╕вель, городищ ╕ могил, з╕брати народн╕ перекази, п╕сн╕, казки. Збер╕гся запис за 15 жовтня 1846 року в журнал╕ Волинсько╖ духовно╖ консистор╕╖ про «…сприяння Шевченков╕ п╕д час огляду церков ╕ монастир╕в».
Не могли досл╕дники оминути й волинського села Секунь (нин╕ Старовиж╕вський район). Тут, у старовинн╕й дерев’ян╕й церкв╕ св. Миха╖ла було поховано Михайла Калимета, скарбника московського князя Андр╕я Курбського, який не раз вигравав битви з татарами й н╕мцями. У липн╕ цього ж року князь отримав в╕д короля грамоту на Ковельський ма╓ток, у тому числ╕ й на село Секунь. Дияконом у м╕сцевому храм╕ був тод╕ Григор╕й Антонович. В╕н та настоятель храму отець ╤лля Мус╕╓вич зустр╕чали гостей й допомагали прибулим владнати побутов╕ проблеми, ознайомитися з храмами та ╖хн╕м майном.
Секунь — назву поселення сл╕д шукати в сив╕й давнин╕, його ╕стор╕я непроста: тут в╕дбулася одна з найжорсток╕ших с╕чей. У перш╕й половин╕ XVI стор╕ччя поселення належало ще до Сангушк╕в, а 1564 року польський король подарував князю Андр╕ю Курбському, а той — сво╓му управителев╕ ╤ванов╕ Калимету, якого 1572 року вбив князь Дмитро Курцевич-Булига, п╕сля чого воно перейшло двоюр╕дному братов╕ управителя Михайлов╕ Калимету, який в 1572-1588 pоках побудував у сел╕ дерев’яну церкву св. Миха╖ла, священиком яко╖ й став ╤. Мус╕╓вич. Можливо, в╕н перший ╕ зустр╕чав Тараса Григоровича й очевидно попросив художника в╕дреставрувати для храму ╕кону, яку Шевченко назвав «Д╕ва Мар╕я». Про цей факт розпов╕дають у сво╖х досл╕дженнях пошуковц╕ Володимир Лис, Петро Мазур, не оминув його й кра╓знавець Володимир Рожко. Зокрема, в його статт╕ «Волинськ╕ ╕кони пензля Тараса Шевченка» стверджу╓ться, що митрополит УАПЦ Никанор Абрамович, будучи благочинним друго╖ округи Ковельського пов╕ту в 1934-1942 pоках, п╕д час сво╓╖ першо╖ в╕зитац╕╖ до Свято-Михайл╕вського храму в Секун╕ у документах параф╕╖ знайшов книгу «Опись церковного имущества», заведену ще 1806 року. В книз╕ м╕стився перел╕к церковного майна, що належало Секунському храмов╕. У прим╕тц╕ навпроти запису «Образ Божо╖ Матер╕ за Престолом» стояла нотатка: «В 1846 году образ сей рештаврирован проезжим живописцем Тарас╕╓м Шевченком». Отже, документи, ╕сторичн╕ джерела й народн╕ перекази св╕дчать: запрестольна ╕кона в Секун╕ була образом, до якого торкнулася рука художника Тараса Шевченка п╕д час перебування на Ковельському Пол╕сс╕ в середин╕ жовтня 1846 року.
Про це стверджу╓ й рел╕г╕йно-осв╕тн╕й д╕яч, прото╕╓рей Михайло Тучемський (1872-1945), який супроводжував арх╕╓пископа Алекс╕я з 6 до 16 серпня 1937 року, коли той робив в╕зитац╕ю церквам Ковельського пов╕ту ╕ 14 серпня побував у Секун╕. У сво╖й книз╕ «По глухих закутках Волинського Пол╕сся» (1938) Тучемський пише про: «…при╓мн╕ спомини перебування в Секун╕ й сус╕дн╕х селах нац╕онального поета Т. Шевченка, який за дорученням Ки╖всько╖ Археограф╕чно╖ ком╕с╕╖ при╖здив сюди для огляду та замалювання старих пол╕ських церков. Тод╕ в╕н якийсь час побував ╕ в Секун╕, бо тут ма╓ться старовинний запрестольний образ Д╕ви Мар╕╖, в╕дновлений власноручно його трудами».
Професор ╕з Луцька Петро Кралюк у монограф╕╖ «Волинь у житт╕ ╕ творчост╕ Тараса Шевченка» (2006) на п╕дтвердження того, що Шевченко м╕г реставрувати ╕кону Д╕ви Мар╕╖, наводить г╕потези науковц╕в Михайла Шугурова й Ореста Левицького, а також письменника Бориса Гр╕нченка та мистецтвознавця Олекси Новицького. Ц╕кава розмова в╕дбулася ще в 1979 роц╕ у сел╕ Секунь шевченкознавця Петра Жура з м╕сцевим жителем, 86-л╕тн╕м Мефод╕╓м Рижком, який споминав, що «…д╕д його ╤ван розпов╕дав йому про те, що в Секунь при╖жджав Шевченко, що в╕н малював стару церкву, не нин╕шню, збудовану п╕зн╕ше, а ще стару, ветху. Тарас Григорович не т╕льки змалював ту церкву, а й реставрував для не╖ ╕кону Богородиц╕. Коли церкву роз╕брали, то ту ╕кону перенесли до кладовищенсько╖ каплички».
Як св╕дчать церковн╕ арх╕ви, храм справд╕ перебував в авар╕йному стан╕, тому 1868 року на ╕ншому м╕сц╕, б╕ля поштово╖ дороги, збудували нову церкву. А в 1893 роц╕ давн╕й храм, замальовки якого робив Т. Шевченко, перенесли на нове кладовище й освятили на честь преподобного ╤ова Поча╖вського. Сюди забрали р╕зний церковний ╕нвентар, храмовий арх╕в та образ Д╕ви Мар╕╖. А на м╕сц╕ знесеного храму звели школу. Отже, нин╕ ╕кона, яку тримав у руках Шевченко, збер╕га╓ться в цвинтарн╕й ╤овськ╕й церкв╕ села. Владика Никанор так опису╓ враження в╕д образа: «У Секунськ╕й церкв╕ я не м╕г од╕рвати очей в╕д милого укра╖нського обличчя Д╕ви Мар╕╖ з дитятком на л╕в╕й руц╕ в художньо мальован╕й кольоров╕й шат╕. На Бож╕й Матер╕, як дар пошани ╕ любов╕ м╕сцевого ж╕ноцтва, пишалися низки корал╕в ╕ пацьор╕в. З металево╖ коронки на голов╕ спускалися пасма р╕знокольорових стр╕чок».
Автор цих рядк╕в в╕дв╕дав Секунь 7 травня 2012 року в супровод╕ Анатол╕я Якубюка, зав╕дувача лаборатор╕╖ енциклопедичних досл╕джень Волинського нац╕онального ун╕верситету ╕мен╕ Лес╕ Укра╖нки, голови с╕льради Над╕╖ Костючик ╕ з дозволу прото╕╓рея Анатол╕я Оверчука розглед╕в й сфотографував запрестольну ╕кону «Д╕ва Мар╕я», яка справд╕ знаходиться п╕д с╕мома замками в цвинтарн╕й каплиц╕. Мене ц╕кавило чимало факт╕в — де ╕ що «п╕дправляв» художник Шевченко, яких частин образа торкнувся його пензель? По-перше, вразило те, що на портретах Д╕ви Мар╕╖ й дитини домальовано намисто, що не характерно для православних ╕кон, але притаманно для укра╖нсько╖ ж╕нки. По-друге, в нижн╕й прав╕й й л╕в╕й частинах образа ч╕тко видно людськ╕ постат╕, як╕ стоять навкол╕шки й поглядами звернен╕ до небес, де на хмар╕ видн╕╓ться Всевишн╕й.
Але якщо йдеться про «реставрац╕ю», то, виходить, уже була картина, яку Шевченко оновив ╕ на св╕й художн╕й погляд ╕ смак домалював детал╕, як╕ мають бути притаманн╕ для ╕кони? Пригадалася розмова з А. Якубюком про знану й шановану свого часу на Волин╕ королеву Бону, й коли я в╕днайшов в ╤нтернет╕ ╖╖ портрет, був вражений, з╕ставивши ╕з Секунською ╕коною, — неймов╕рна схож╕сть облич. (Див. фото на 1-й стор. — Ред). Можливо, саме й реставрував каб╕нетний («к╕мнатний») погрудний портрет королеви, адже св╕дченням цього ╓ атрибути монаршо╖ влади: корона, мант╕я, хрести й медальйони на золотих п╕дв╕сках. Так╕ портрети — матер╕ й дитини були в ХV╤ стор╕чч╕ спрямован╕ розкрити не т╕льки зовн╕шн╕й образ малюка, а й показати його характер та соц╕альне походження.
Хто ж вона, власниця волинських земель ╕ замк╕в Бона? Як досл╕див пошуковець Анатол╕й Семенюк, майбутня королева народилася в ╤тал╕╖ у родин╕ м╕ланського аристократа герцога Сфорца. Здобула ╓вропейську осв╕ту. В 1518 роц╕ пере╖хала до Польщ╕ й стала дружиною короля Сиг╕змунда. Монарх щедро дарував кохан╕й ж╕нц╕ ма╓тки в Польщ╕, Б╕лорус╕, Литв╕ й на Волин╕. Завдяки старанням королеви село Ковле отримало грамоту про надання йому статусу м╕ста на основ╕ Магдебурзького права. П╕зн╕ше, в 1543 роц╕, Ковель перейшов п╕д ╖╖ управл╕ння. З виданих Боною грамот видно, як бурхливо розвивалося м╕ське господарство, торг╕вля, рем╕сництво. Королева встановила р╕вноправн╕сть православно╖ ╕ католицько╖ конфес╕й. Виважено ставилася до нац╕ональних меншин, селян, як╕ ╖╖ обожнювали й молилися за ╖╖ здоров’я у волинських храмах.
╤ще з дитинства Тарас Григорович знав, що богородична тематика заснована на та╖нств╕ Боговт╕лення, через образ Богородиц╕ розкрива╓ться глибина боголюдських в╕дносин. Мар╕я, що дала життя Богу в його людськ╕й природ╕, ста╓ мат╕р’ю Бога (Богородицею). Отже, Т. Шевченко портрет королеви Бони з дитиною, ймов╕рно, з одним ╕з син╕в — Сиг╕змундом Августом чи Альбрехтом, намалював п╕д ╕кону «Д╕ва Мар╕я», ╕ це законом╕рно, бо саме цей образ Тарас Григорович освятив поетичним словом. Як справедливо зазнача╓ дух╕вник Дмитро Степовик, центральна в╕сь ставлення Шевченка до Д╕ви Мар╕╖ точно зб╕га╓ться з т╕╓ю роллю, яка в╕дведена ╖й в святих ╢вангел╕ях: вона пречиста, свята, непорочна, безмежно добра, вибрана самим Богом для великого й недосяжного розумов╕ людини експерименту: перевести духовну ╕постась Бога в матер╕альне т╕ло живо╖ людини — для того, щоб це т╕ло померло й одночасно зняло прокляття гр╕ха з ус╕х ╕нших людей. Велич Мар╕╖ проекту╓ться Шевченком виключно через велич ╤суса Христа.
Всеупован╕╓ мо╓
На Тебе, м╕й пресв╕тлий раю,
На милосерд╕╓ Тво╓,
Все упован╕╓ мо╓
На тебе, Мати, возлагаю.
Святая сило вс╕х святих,
Пренепорочная, Благая!
Молюся, плачу ╕ ридаю…
Не т╕льки зм╕стом, а й молитовним настро╓м, емоц╕йним звертанням ╕ проханням до Богородиц╕, чудовою чисто ╓вангельською ритм╕кою й строф╕кою, а також щедрим та дел╕катним ╕ щиро укра╖н╕зованим використанням церковнослов’ян╕зм╕в — це суто православна похвала Мар╕╖, довершена молитва велико╖ поетично╖ сили. Ц╕ початков╕ слова з Шевченково╖ поеми «Мар╕я» таки треба було б включити в укра╖нськ╕ молитовники! Переконаний, Тарас Шевченко не м╕г не скористатися щасливою нагодою й в╕дреставрував портрет королеви Бони з дитиною п╕д ╕кону «Д╕ва Мар╕я», домалювавши намисто та людей, як╕ моляться. До того ж, митець добре знав, що ╕кона в православн╕й традиц╕╖ виконувала особливу функц╕ю — вона була й молебним образом, ╕ книгою, за допомогою яко╖ навчають, ╕ супутником-розрадником нелегкого життя, ╕ святинею, ╕ головним багатством громади, яка, як спадок, передавала образ в╕д покол╕ння до покол╕ння.
Цей ╕конограф╕чний тип одержав найменування «Одиг╕тр╕я», що вказу╓ дорогу, або «Пров╕дниця». У ц╕й назв╕ закладена концепц╕я ╕кон Богородиц╕ загалом, яка веде в╕руючих до Христа. Життя християнина явля╓ собою шлях ╕з п╕тьми у Боже св╕тло, в╕д гр╕ха — до порятунку, в╕д смерт╕ — до життя. У ц╕й Секунськ╕й композиц╕╖ Д╕ва Мар╕я трима╓ малого ╤суса на л╕в╕й руц╕. Обидв╕ ф╕гури звернен╕ обличчям до прихожан, ╕ Богородиця правою рукою вказу╓ на Божого Сина, котрий правою рукою благословля╓. Лики обох святих мають урочистий образ. Дитя ╤сус ма╓ зр╕лий, як у доросло╖ людини, вираз обличчя, високе чоло ╓ символом мудрост╕, що вказу╓ на його в╕дв╕чне ╕снування як Слова Божого. Богородиця, що вказу╓ на Христа, — ключ до цього образа. Вона ор╕╓нту╓ споглядаючого, духовно направляючи його до Христа, тому що В╕н ╓ шлях, ╕стина й смисл життя. Д╕ва Мар╕я несе наш╕ молитви до Нього, клопочеться за нас перед Ним, обер╕га╓ нас на шляху до ╤суса…
А тепер про майже головне: на медальйон╕ дитини — ╤суса Христа, в обрамленн╕ видн╕ються букви й цифри, як╕, хоч ╕ частково розмит╕, при зб╕льшенн╕ вдалося розп╕знати — абрев╕атуру — Ш, а п╕д нею — Т, нижче — цифри: «1846» — отже, це п╕дтверджу╓ г╕потезу, що Тарас Шевченко таки залишив нам знак, вказавши сво╖ ╕н╕ц╕али й дату, коли працював над в╕дновленням образа.
Залишилося зробити анал╕з фарб — першого й останнього нашарувань ╕кони. Зробити це об╕цяв губернатор Волин╕ Борис Кл╕мчук, й у дискус╕╖ щодо причетност╕ Тараса Шевченка до ╖╖ реставрац╕╖ було б поставлено крапку…

В╕ктор ЖАДЬКО,
доктор ф╕лософських наук, професор, радник м╕н╕стра культури Укра╖ни
Фото автора
Секунь — Ки╖в
* * *
Список використано╖ л╕тератури
Житомирський державний обл. арх╕в. —Ф.1. — Оп. 50. — Спр. 164. — Арк. 287.
Зб╕рник «Минуле ╕ сучасне Волин╕ та Пол╕сся: Ковель ╕ ковельчани в ╕стор╕╖ Укра╖ни та Волин╕».
╤стор╕я села Секунь. Рукопис.
Ернст Ф. Укра╖нське малярство. — К., 1929. — С. 22.
Кравчук Н. Кобзар реставрував ╕кони?! // Високий замок, 2012. — 16 травня.
Наукова подорож Т. Шевченка по Волин╕: цикл публ╕кац╕й Володимира Рожка в газет╕ «Луцький замок» № 16, 18, 19, 21 за 2005 р╕к.
Рожко В. Волинськ╕ ╕кони пензля Тараса Шевченка / В. Рожко // Наша в╕ра. — 1996. — липень. — С. 7.
Цинкаловський О. Стара Волинь ╕ Волинське Пол╕сся, 1988. — С. 34.
Яцюк В. В╕ч-на-в╕ч ╕з Шевченком: ╕конограф╕я 1838-1861 рок╕в. — К.: Балт╕я Друк, 2004. — С. 90-110.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 01.06.2012 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10335

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков