"Кримська Свiтлиця" > #21 за 25.05.2012 > Тема ""Білі плями" історії"
#21 за 25.05.2012
КОБЗАР У КРА╥Н╤ ГАР╤БАЛЬД╤
Кр╕зь призму Слова
З арх╕ву «Кримсько╖ св╕тлиц╕»
Олександр ╤ванович Губар, який к╕лька рок╕в тому в╕д╕йшов за межу В╕чност╕, був не лише професором Тавр╕йського нац╕онального ун╕верситету, а й профес╕йним письменником-л╕тературознавцем. В╕н не т╕льки знав прекрасно л╕тературу – ╕ свою, укра╖нську, ╕ св╕тову, — а й був творцем та в╕дкривачем малов╕домих ╖╖ стор╕нок, написав десятки досл╕джень, котр╕ збагатили ╖╖, в╕дкрили щось нове, дос╕ нев╕доме нам. Чимало його праць г╕дно поповнили нашу в╕тчизняну Шевченк╕ану, в яких порушуються питання перекладу твор╕в Т. Шевченка ╕ншими мовами. Це ╕ укра╖нсько-╕тал╕йськ╕ л╕тературн╕ зв’язки, ╕ кримськотатарськ╕, й укра╖нсько-в╕рменськ╕... Сьогодн╕ ми хочемо ознайомити наших читач╕в з╕ статтею Олександра Губаря «Кобзар у кра╖н╕ Гар╕бальд╕», присвячену поширенню творчост╕ Т. Шевченка на ╕тал╕йськ╕й земл╕.
КОБЗАР У КРА╥Н╤ ГАР╤БАЛЬД╤
Зупинитись на тому, якими шляхами прийшов Шевченко в ╤тал╕ю, схилив мене ряд обставин. Розпочну розмову з випадку. 1960 року мен╕, тод╕ доцентов╕ кафедри укра╖нсько╖ л╕тератури Черн╕вецького ун╕верситету, доручили проведення музейно╖ практики з групою студент╕в у Ки╖вському музе╖ Тараса Шевченка. Вранц╕ 16 листопада ми були вже на м╕сц╕. Не встиг переговорити з прикр╕пленим до мо╖х п╕доп╕чних прац╕вником музею про детал╕ практичного заняття, як п╕дб╕гли студенти з╕ зв╕сткою, що в музе╖ зараз Микола Бажан. — Заспокойтесь. Людина прийшла попрацювати, — в╕дпов╕даю. — Бажан не працю╓, — заперечили студенти. — В╕н розпов╕да╓ двом чолов╕кам про Шевченка-художника. Лишень двом чолов╕кам! Попрос╕ть його, щоб в╕н дозволив ╕ нам послухати... — У поета сво╓ д╕ло. У нас — сво╓. Як можна перешкодити людин╕? — А ви попрос╕ть! Ви ж член Сп╕лки письменник╕в ╕ викладач ун╕верситету... В╕дступати мо╖ вихованц╕ не збирались, ╕ я п╕д╕йшов до Миколи Платоновича. Вибачившись, пояснив усе. — Так це ж чудово! Мен╕ при╓мно зустр╕тися з╕ студентами-буковинцями, земляками Федьковича, Кобилянсько╖! — проказав поет. Пот╕м в╕дрекомендував нам свого сп╕врозмовника: — Знайомтесь: це професор Римського ун╕верситету, видатний слав╕ст ╤тал╕╖, досл╕дник рос╕йсько╖ ╕ укра╖нсько╖ л╕тератури, в т╕м числ╕ нашого Шевченка, Етторе Ло Гатто. Високий, сивоволосий, у чорному костюм╕ чолов╕к з╕ засмаглим обличчям, виразними чорними бровами, що виступали над оправою окуляр╕в, чемно вклонившись, подав мен╕ руку ╕ тихо промовив: — Ло Гатто... В Укра╖ну в╕н при╖хав тод╕ на запрошення Миколи Бажана. Будучи в╕це-президентом ╢вропейсько╖ сп╕вдружност╕ письменник╕в, головою укра╖нського товариства «СРСР — ╤тал╕я», М. Бажан протягом 1960-1972 рр. к╕лька раз╕в в╕дв╕дав ╤тал╕ю, дбаючи, зокрема, про розширення ╕ поглиблення зв’язк╕в укра╖нсько╖ та ╕тал╕йсько╖ культур. Поет налагодив творч╕ контакти з письменниками Анджелетт╕, П’╓вено, Буттитто, художниками Лев╕, Гуттузо. Одним ╕з перших знайомств Бажана було знайомство з Етторе Ло Гатто. Учений, незважаючи на сол╕дний в╕к (в 1960 роц╕ йому виповнилося 70), з рад╕стю прийняв запрошення. Звичайно, п╕сля зустр╕ч╕ з ученим з-за кордону (а в т╕ часи це було випадком винятковим!) мен╕ захот╕лося конкретн╕ше д╕знатися про нього, його науков╕ прац╕, пошуки. ╤ цього разу я д╕став п╕дмогу в╕д Миколи Платоновича. 1962 року у видавництв╕ «Радянський письменник» побачила св╕т його книга «Люди. Книги. Дати», де була стаття «Зустр╕ч╕ на в╕кових шляхах». В н╕й у гранично стисл╕й форм╕ окреслено питання приходу Т. Шевченка в ╤тал╕ю. Ми д╕зна╓мося, що першими ╕тал╕йцями, котр╕ доклали зусиль, щоб ╖хня громадськ╕сть ознайомилася з укра╖нською л╕тературою ╕ Тарасом Шевченком, були Анджело де Губернат╕с ╕ Домен╕ко Чампол╕. Анджело де Губернат╕с — в╕домий слав╕ст, знавець санскриту, професор Флорент╕йського ╕ Римського ун╕верситет╕в, драматург. В╕н п╕дтримував зв’язок з М. Драгомановим, просив у нього матер╕али про укра╖нську л╕тературу ╕ передус╕м про Т. Шевченка. 1873 р╕к можна вважати початком приходу Кобзаря в ╤тал╕ю. Якраз тод╕ в журнал╕ «Рев╕сtа Еurореа», головним редактором якого був А. де Губернат╕с, з’явилася стаття М. Драгоманова «Укра╖нський л╕тературний рух в Рос╕╖ ╕ в Галичин╕», де говориться про Шевченка не лише як народного поета, а як про видатне явище св╕тово╖ культури. Тепер в╕домо, що стаття М. Драгоманова була повн╕стю перекладена ╕тал╕йською мовою ╕ видана окремою брошурою, ставши для ╕тал╕йських л╕тератор╕в пос╕бником з ╕стор╕╖ укра╖нсько╖ л╕тератури. Треба додати ще один ц╕нний факт. Виявилося, що певний час пом╕чником А. де Губернат╕са у збиранн╕ матер╕ал╕в про укра╖нську л╕тературу ╕ про Шевченка був поет Кесар Б╕лиловський, який довго жив у Криму ╕ помер у С╕мферопол╕ 1938 року. Варто нагадати, що свою частку в прих╕д Т. Шевченка в ╤тал╕ю внесли в╕рмени, вих╕дц╕ з Криму. В 1879 роц╕ у зв’язку з 65-л╕ттям в╕д дня народження Тараса Шевченка у в╕рменському журнал╕ «Базмавец», що видавався у Венец╕╖, була опубл╕кована ╜рунтовна стаття «Тарас Шевченко — нац╕ональний поет Малорос╕╖». ╥╖ автор — в╕домий в╕рменський культурний ╕ громадський д╕яч, ╕сторик, перекладач Керовпе Кушнерян, який досконало волод╕в рос╕йською ╕ укра╖нською мовами. В╕н народився у Карасубазар╕ 1841 року. Деякий час жив у Феодос╕╖. Мав свою школу. Праця Кушнеряна стала нам в╕домою завдяки перекладу ╖╖ рос╕йською мовою Седою Григор╕вною Ам╕рян — талановитим ученим-ф╕лологом. Вона присвятила сво╓ життя досл╕дженню проблеми в╕рменсько-укра╖нських зв’язк╕в. Але повернемось до статт╕ Миколи Бажана. В╕н, кр╕м Анджело де Губернат╕са, високо ставить заслуги ╕ще одного в╕домого в ╤тал╕╖ слав╕ста — письменника, професора Домен╕ко Чампол╕. Зокрема, зверта╓ увагу на його ╜рунтовний огляд укра╖нсько╖ л╕тератури, опубл╕кований 1889 року в журнал╕ «Л╕тературна слава». Серед сучасних учених-слав╕ст╕в ╤тал╕╖ вид╕ля╓ться професор Етторе Ло Гатто, якого М. Бажан назвав одним з найвидатн╕ших. В╕н зарекомендував себе ╕ як блискучий перекладач грибо╓довсько╖ комед╕╖ «Горе з розуму», пушк╕нського «╢вген╕я Онег╕на», поем Некрасова. До творчост╕ Шевченка Ло Гатто звернувся ╕ще в 30-х роках, коли виступив у «╤тал╕йськ╕й енциклопед╕╖» з╕ статтею про укра╖нського поета, де, як зазнача╓ М. Бажан, «п╕дкреслював народний, соц╕альний, протестуючий характер Шевченково╖ поез╕╖». У 80-х роках минулого стол╕ття з’явилися ╕ перш╕ переклади Шевченка в ╤тал╕╖. У Венец╕╖ вийшли «В╕рш╕, перекладен╕ з угорсько╖, новогрецько╖ та укра╖нсько╖ мов» Пасоло Ем╕л╕о П╕ол╕н╕ (1889 р.). У передмов╕ ц╕╓╖ невелико╖ книжки перекладач писав: «Поез╕я Шевченка чинить оп╕р перекладов╕. Природн╕ ╕ могутн╕ степов╕ кв╕ти, пересаджен╕ в наш╕ сади, гублять фарби ╕ аромат. Насолоджуватися поез╕╓ю Шевченка можна т╕льки в ориг╕нал╕». 1926 року Млада Липовецька та Чезаре Меано п╕дготували було зб╕рку в╕рш╕в та поем Шевченка — «Тарасова н╕ч», «Перебендя», «Кавказ». Однак вона не з’явилася друком. За активно╖ участ╕ Миколи Бажана просування Шевченка в ╤тал╕ю прискорилося ╕ збагатилося. Так, до стол╕ття в╕д дня смерт╕ нашого поета в журнал╕ «Реальта Сов╕╓т╕ка» з’явилися публ╕кац╕╖ Теа Тод╕н╕ ╕ Джован Батт╕ста Ялонго про життя ╕ творч╕сть Кобзаря. Перекладач╕ через три десятил╕ття звернулися до ╕нтерпретац╕╖ його поез╕╖. В переклад╕ ╕тал╕йською мовою появилися в╕рш╕ «Думи мо╖, думи мо╖» ╕ «Запов╕т». А до юв╕лейно╖ дати — 150-р╕ччя в╕д дня народження Шевченка (1964 р.) на запрошення М. Бажана прибула ╕тал╕йська делегац╕я в склад╕ л╕тературознавця Джанкарло В╕горелл╕ та письменника Гв╕до Пйовене. З виступу Г. Пйовене стало зрозум╕ло, що, незважаючи на в╕дсутн╕сть ╜рунтовних досл╕джень про Шевченка, ╕тал╕йц╕ уже мали певне уявлення про нього, могли розглед╕ти його в контекст╕ з видатними представниками ╕стор╕╖ сво╓╖ культури. Г. Пйовене з╕ставив Шевченка з ╕тал╕йськими поетами-бунтарями XIX стол╕ття — пер╕оду геро╖чно╖ боротьби ╕тал╕йського народу на чол╕ з Гар╕бальд╕ за визволення кра╖ни в╕д нац╕онального гн╕ту. 1987 року в ╤тал╕╖ вперше вийшов у переклад╕ М. Грассо, в╕домого л╕тератора ╕ критика, «Кобзар». Це видатне явище в ╕тал╕йськ╕й культур╕, духовний м╕ст, перекинутий з берег╕в Дн╕пра на прекрасний п╕востр╕в — ╤тал╕ю, про який не раз мр╕яв, яку любив, схиляючись перед ген╕ями ╖╖ культури, Тарас Шевченко. ...Не стало Миколи Бажана. Не стало Етторе Ло Гатто. Але життя не зупиня╓ться. Шевченко знаходить нов╕ дороги до народ╕в св╕ту, в т╕м числ╕ ╕ до ╕тал╕йського.
Олександр ГУБАР, професор С╕мферопольського ун╕верситету, член Сп╕лки письменник╕в Укра╖ни 27 травня 1995 р.
"Кримська Свiтлиця" > #21 за 25.05.2012 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10311
|