Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3304)
З потоку життя (6538)
Душі криниця (3539)
Українці мої... (1473)
Резонанс (1510)
Урок української (992)
"Білі плями" історії (1684)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У БОРН╤ ЗА ЗЕМЛЮ ╤ ВОЛЮ
В ознаменування 100-р╕ччя под╕й Укра╖нсько╖ революц╕╖ в Кривому Роз╕ за громадською ╕н╕ц╕ативою...


Б╤ЛЬШ╤СТЬ РЕЛ╤КВ╤Й КИ╥ВСЬКО╥ РУС╤ ВИВЕЗЛИ ДО РОС╤╥ ТА ПЕРЕЙМЕНУВАЛИ
Про це пов╕домля╓ Рад╕о Свобода з посиланням на досл╕дження укра╖нських науковц╕в, викладене в...


РАДЯНСЬКА ДОБА: М╤ФИ ╤ РЕАЛ╤╥
24 вересня в Музе╖ ╤вана Гончара в Ки╓в╕ в╕дкрилася виставка «М╕фи та реал╕╖ радянсько╖...


╤гор Горд╕йчук, Герой Укра╖ни, генерал-майор: САВУР-МОГИЛА — ЦЕ ФАКТИЧНО БУВ КВИТОК В ОДИН К╤НЕЦЬ
Нещодавно виповнилося п’ять рок╕в геро╖чн╕й оборон╕ Савур-Могили. Ця висота стала символом...


ДОСЛ╤ДЖЕННЯ КОЗАЦЬКО╥ ДОБИ ТРИВА╢
Зб╕рник присвячено 100-р╕ччю в╕д дня народження в╕домого фах╕вця з археолог╕╖ перв╕сного...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 18.05.2012 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#20 за 18.05.2012
«КОБЗАР» У ПОДАРУНОК

Котрий десяток л╕т збер╕гаю незвичайну рел╕кв╕ю: «Кобзар» Т. Г. Шевченка 1939 року видання. Стор╕нки його розсипались ╕ потерлись, почорн╕ла обкладинка. Та дорожчого в╕д нього нема й не буде, бо ╕стор╕я його надзвичайна.
Якось, вивчаючи з учнями творч╕сть Т. Шевченка, я дала завдання школярам принести з дому «Кобзар╕», аби показати д╕тям р╕зн╕ його видання, довести, що майже у кожн╕й хат╕ збер╕га╓ться мудре слово нашого Пророка. ╤, звичайно ж, почитати його твори.
Учн╕ принесли книги, роздивлялися ╖х. Були серед них нов╕ у барвистих обкладинках ╕ вже досить перечитан╕, як╕ читало не одне покол╕ння. Та увагу учн╕в, ╕ мою теж, привернув «Кобзар», принесений Толиком Юрченком. Його розпов╕дь запам’яталась нам ус╕м назавжди...
У серпн╕ 1941 року б╕йц╕ Червоно╖ Арм╕╖ в╕дступали п╕д в╕роломним натиском фашистських в╕йськ, залишаючи м╕сто за м╕стом, село за селом. Догорало у вогн╕ нап╕взруйноване село Нова Дача на Дн╕пропетровщин╕. На його безлюдних вулицях з’явилися фашисти-╕тал╕йц╕ у зелених мундирах. Вони з╕гнали тих, хто ще залишився в сел╕, в основному ж╕нок, л╕тн╕х чолов╕к╕в ╕ д╕тей, на майдан ╕ через перекладача виголосили сво╖ заборони. Серед заборон п╕д загрозою смерт╕ було перебування населення п╕сля 21 години та будь-яка допомога партизанам ╕ червоноарм╕йцям. Сестри Н╕на й Ганна Юрченко важко переживали розлуку з батьком ╕ братами, як╕ п╕шли на фронт. Дуже сумували за ними. Якось Ганна вийшла на город копати картоплю ╕ там, у кукурудз╕, почула чийсь стог╕н. Коли п╕д╕йшла поближче, то побачила тяжко пораненого б╕йця. Ж╕нки д╕ждалися темряви ╕ обережно внесли чолов╕ка в хату. К╕лька тижн╕в сестри л╕кували пораненого. Коли в╕н трохи одужав, то д╕став з╕ свого речового м╕шка «Кобзар» Т. Шевченка. Спочатку читав його сам, а пот╕м вечорами, щ╕льно затуливши в╕кна, запаливши ╜нотика, вправленого в г╕льзу патрона, бо╓ць читав ж╕нкам. А вони слухали про знедолену Катерину ╕ багатостраждальну Ганну-наймичку, про месник╕в гайдамак ╕ гн╕вн╕ рядки Кобзаря про царя ╕ самодержавство. Слова великого Пророка лягали на душу ╕ ж╕нкам, ╕ пораненому б╕йцю, вселяли в╕ру в перемогу.
Настав той день, коли червоноарм╕╓ць попрощався з╕ сво╖ми рят╕вницями, ╕ вже з╕брався було йти, щоб наздогнати сво╖х. Але затримався. В╕н не знав, чим може в╕ддячити цим двом сестрам, як╕ не злякалися заборони фашист╕в, ризикували сво╖м життям заради нього. Чолов╕к хвилинку подумав ╕ д╕став з рюкзака «Кобзар» — найдорожче, що мав. «Збереж╕ть, прошу вас, на згадку...»
Н╕хто не знав чи не запам’ятав пр╕звища б╕йця, та й ╕м’я його забулося. Н╕хто не зна╓ його фронтово╖ дол╕: чи пощастило йому д╕статися до сво╖х, чи вбер╕гся в тому пекельному горнил╕ в╕йни. Довг╕ роки в родин╕ Юрченк╕в збер╕гали ось цей «Кобзар». Давно вже п╕шли в ╕нш╕ св╕ти бабус╕ Н╕на ╕ Ганна. Живе т╕льки ╖хн╕й переказ про ту пам’ятну зустр╕ч ╕ Шевченк╕в «Кобзар», якого тепер подарував мен╕ учень.
Книга ця дуже дорога для мене, щороку розпов╕даю ╖╖ ╕стор╕ю мо╖м новим учням. А Тол╕ Юрченков╕ в╕ддала свого, новенького «Кобзаря», бо не може бути добра оселя без мудрого Кобзаревого слова.
У музе╖ «Кобзаря» в Черкасах серед сотень книг видання передво╓нного 1939-го я не побачила. Жаль розлучатися з ним, але м╕сце його там.

Тетяна КОНАР╢ВА,
вчителька укра╖нсько╖ мови та л╕тератури
с. Михайл╕вка на Черкащин╕

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 18.05.2012 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10297

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков