Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3304)
З потоку життя (6538)
Душі криниця (3539)
Українці мої... (1473)
Резонанс (1510)
Урок української (992)
"Білі плями" історії (1684)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У БОРН╤ ЗА ЗЕМЛЮ ╤ ВОЛЮ
В ознаменування 100-р╕ччя под╕й Укра╖нсько╖ революц╕╖ в Кривому Роз╕ за громадською ╕н╕ц╕ативою...


Б╤ЛЬШ╤СТЬ РЕЛ╤КВ╤Й КИ╥ВСЬКО╥ РУС╤ ВИВЕЗЛИ ДО РОС╤╥ ТА ПЕРЕЙМЕНУВАЛИ
Про це пов╕домля╓ Рад╕о Свобода з посиланням на досл╕дження укра╖нських науковц╕в, викладене в...


РАДЯНСЬКА ДОБА: М╤ФИ ╤ РЕАЛ╤╥
24 вересня в Музе╖ ╤вана Гончара в Ки╓в╕ в╕дкрилася виставка «М╕фи та реал╕╖ радянсько╖...


╤гор Горд╕йчук, Герой Укра╖ни, генерал-майор: САВУР-МОГИЛА — ЦЕ ФАКТИЧНО БУВ КВИТОК В ОДИН К╤НЕЦЬ
Нещодавно виповнилося п’ять рок╕в геро╖чн╕й оборон╕ Савур-Могили. Ця висота стала символом...


ДОСЛ╤ДЖЕННЯ КОЗАЦЬКО╥ ДОБИ ТРИВА╢
Зб╕рник присвячено 100-р╕ччю в╕д дня народження в╕домого фах╕вця з археолог╕╖ перв╕сного...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 18.05.2012 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#20 за 18.05.2012
РОЗДУМИ НА ╤СТОРИЧНОМУ ПЕРЕХРЕСТ╤

Св╕т осв╕ти

1
Я — не татарин, а з д╕да-прад╕да укра╖нець з Под╕лля. Н╕коли не жив у Криму. Але я — нац╕онально св╕домий укра╖нець, — страждаю вс╕ма негараздами сво╖х сп╕вв╕тчизник╕в, незалежно в╕д того, хто вони ╕ де живуть.
Я — спадковий учитель. Мо╖ батьки, д╕ти й онуки працюють у школ╕. Тому в роздумах моя увага насамперед спрямована на шк╕льництво, його ╕стор╕ю ╕ сьогодення.
А ось тут у кримських татар, як я розум╕ю, на шляхах в╕дродження ще дуже багато перешкод, як╕ потр╕бно буде ╖м долати.
Що в╕д нас, громадян Укра╖ни, вимага╓ться? Зрозум╕ти серцем бол╕ татарського народу. Знати, наск╕льки це можливо у в╕ддалених рег╕онах кра╖ни, походження ╖хн╕х негаразд╕в, сприяти ╖х подоланню.
А ще я — спадковий козак. Полковник нашого роду — ╤ван Богун. В╕н, як в╕домо, демонстративно покинув так звану Переяславську раду, в╕дмовившись присягати на в╕рн╕сть московському царев╕. Мо╖ пращури добров╕льно н╕коли не носили московське ярмо, свято берегли козацьк╕ вольност╕! ╤ нам, нин╕ сущим, запов╕ли це робити.
Ось на цьому ╕сторичному перехрест╕ автор ╕ хот╕в би зосередити увагу читач╕в, ведучи мову про кримськотатарське шк╕льництво. Переконаний, перед ними, як ╕ перед╕ мною колись, в╕дкри╓ться у кра╓знавчому план╕ незнаний св╕т — яскравий, сво╓р╕дний ╕ повчальний. ╤ стане соромно, що прозр╕ння прийшло так п╕зно!

2
Запорозька С╕ч та Кримське ханство, Укра╖на ╕ держава турк╕в-осман╕в – то вогненн╕ стор╕нки нашо╖ сп╕льно╖ ╕стор╕╖. Ск╕льки горя завдали укра╖нцям наб╕ги ординц╕в-людолов╕в! Десятки, сотн╕ тисяч наших сп╕вв╕тчизник╕в конали в рабському ярм╕.
В уяв╕ мо╖х пращур╕в-подолян, та ╕ в наш╕й сьогодн╕шн╕й уяв╕ татарин, що мчить Кучманським шляхом з арканом ╕ ятаганом у руках, то жорстокий, дикий во╖н. Це, потр╕бно думати, закладено в ╕сторичн╕й пам’ят╕ нашого народу.
Все тут, у цьому твердженн╕, в╕дпов╕да╓ д╕йсност╕, що було — то було.
Але, спонукан╕ негативними емоц╕ями, ми мимовол╕ потрапля╓мо в полон дещо однобокого сприймання ╕стор╕╖. I тод╕ наукову об’╓ктивн╕сть в╕дт╕сняють упереджен╕ м╕фи.
Варто не закривати оч╕ ╕ на таке: в╕дпов╕даючи жорсток╕стю на жорсток╕сть, запорожц╕ п╕д час сво╖х поход╕в робили ╕нколи не менш╕ спустошення на землях Кримського ханства. Такий був час. У горнил╕ во╓н, битв ╕ сутичок безсл╕дно гинув цв╕т обох народ╕в.
Н╕ск╕льки не виправдовуючи те, що чинили татари й турки на наш╕й земл╕, серцем в╕дчуваючи страждання ╕ б╕ль укра╖нц╕в-нев╕льник╕в, мен╕ разом з читачами хот╕лось би повн╕ше, всеб╕чн╕ше придивитись до наших тод╕шн╕х ворог╕в, зокрема до кримських татар, ╖хньо╖ осв╕тньо╖ системи.

3
I тут уже хтось ╕з читач╕в знизу╓ плечима: а чи була за Перекопом осв╕тня система? А справд╕: чи була?
На жаль, наш╕ знання про осв╕тню систему в Кримському ханств╕ дуже скуп╕, доводиться з багатьох джерел збирати факти, в╕дпов╕дним чином ╖х систематизувати. Якби не попередн╕ розв╕дки професора Кримського ун╕верситету Р. ╤. Музафарова, довелось би взагал╕ в╕дмовитися в╕д цього досл╕дження. (1)
А тепер уважно прочита╓мо ось це ключове для нас речення: Кримське ханство в ХV╤-XV╤╤╤ ст. було ще одн╕╓ю, п╕сля Укра╖ни, державою ╢вропи, в як╕й у ту пору фактично вс╕ д╕ти були охоплен╕ навчанням. Для когось ╕з читач╕в цей висновок буде неспод╕ваним ╕ нав╕ть неприйнятним, але ми порадили б йому не посп╕шати з╕ сво╖ми запереченнями. Краще звернемо св╕й погляд об’╓ктивного досл╕дника до Кримського п╕вострова.
У кожному його населеному пункт╕ були мактеби (школи початкового навчання), що утримувалися за рахунок громади. Таких шк╕л, як вважають, було не менше 130. Навчання в мактебах було обов’язковим для вс╕х д╕тей — хлопчик╕в ╕ д╕вчаток — в╕ком в╕д 6 до 15 рок╕в. Звичайно, що навчання тут, як ╕ в ╕нших тогочасних кра╖нах, мало переважно рел╕г╕йний характер, мактеби ╕ мечет╕ становили ╓диний комплекс, част╕ше за все мулла виконував не лише рел╕г╕йн╕, але й вчительськ╕ обов’язки.

4
╤снувала на Кримському п╕востров╕ мережа середн╕х (медресе) ╕ вищих (духовн╕ академ╕╖ – ун╕верситети) навчальних заклад╕в, звичайно, у середньов╕чному розум╕нн╕ цього слова. Таких навчальних заклад╕в було не менше 23 (╕ це на 400 тис. татарського населення!). Ця мережа мала свою багатов╕кову ╕стор╕ю.
Витоки середньо╖ ╕ вищо╖ школи кор╕нного населення Кримського ханства потр╕бно шукати приблизно у XIII стол╕тт╕.
Так, за св╕дченням дореволюц╕йних ╕сторик╕в, у стародавн╕й столиц╕ ханства Солхат╕ (Старий Крим) у 1266 роц╕ були вищ╕ духовн╕ училища (зверн╕ть увагу — множина!), де викладались «р╕зн╕ науки», в зм╕ст яких нав╕ть «вт╕лювались ╕де╖ Аристотеля ╕ Сократа». (2)
В одному з Солхатських училищ студенти «вчили Коран, а у зв’язку з цим арабську мову, займалися законознавством, що являло собою подальший розвиток моральних настанов Корана, вчили риторику, лог╕ку, ф╕лософ╕ю, арифметику ╕ астроном╕ю». (3)
Под╕бних вищих заклад╕в було к╕лька – в╕джарл╕ медресе в Бахчисара╖ (засноване в ХV ст., коли Бахчисарай став столицею ханства), Гезлевське медресе в ╢впатор╕╖  (засноване в ХV╤ ст.) та ╕нш╕, що за навчальними планами ╕ зм╕стом фактично були ун╕верситетами.
У цих навчальних закладах вели викладацьку д╕яльн╕сть десятки мудерис╕в (професор╕в), серед яких були ╕сторики, юристи, ф╕лологи та ╕нш╕ вчен╕.
Потр╕бно зважити ╕ на те, що кр╕м власне татарсько╖ осв╕тньо╖ системи в Криму були школи ╕нших народ╕в, що компактно тут проживали (греки, в╕рмени, генуезц╕ тощо).
За наказом хана Менгл╕-Г╕рея у 1491 роц╕ в Бахчисара╖ була в╕дкрита громадська б╕бл╕отека. Основою б╕бл╕отеки стала власна книгозб╕рня хана.
Театральне мистецтво в Криму також ма╓ свою давню ╕стор╕ю. Н╕мецький ╕сторик Теодор Мухт╕д в╕дзначав, що в середин╕ ХV╤╤╤ ст. на сцен╕ Бахчисарайського театру ставились п’╓си нав╕ть класик╕в св╕тово╖ драматург╕╖. Як св╕дчить цей учений, ╕з Бахчисарая в Париж було направлено послання, в якому просили Руф╕на, особистого секретаря ╕ перекладача Людовика ХV, перекласти п’╓су Моль╓ра «Тартюф» татарською мовою.
Доводиться лише дивуватися, що все, про що тут йдеться, — реальн╕сть. Бо впродовж стол╕ть влада в Криму була нест╕йкою, хани часто насильницьки зм╕нювали одне одного, сильними були в╕дцентров╕ тенденц╕╖ — м╕сцев╕ правител╕ намагалися вийти з-п╕д контролю влади Бахчисараю. Не буде переб╕льшенням твердження: рел╕г╕я ╕ шк╕льництво значною м╕рою цементували ╓дн╕сть нац╕╖ ╕ держави.

5
Усе це позитивним чином в╕дбивалося на осв╕тньому р╕вн╕ р╕зних верств населення ханства.
Зокрема, у вищих управл╕нських колах Кримського ханства не бракувало людей з високою осв╕тою. В╕зьмемо для прикладу к╕лька фрагмент╕в з життя останнього правителя незалежного ханства Шаг╕н-Г╕рея.
Шаг╕н-Г╕рей народився у 1746 роц╕. В╕н дуже скоро втратив батька – кримського хана Махмет-Г╕рея. Мати хлопчика, ╕тал╕йка родом, вивезла Шаг╕на у Салон╕ки, бо боялась за його життя. Вдова зум╕ла зац╕кавити свого сина осв╕тою та наукою Зах╕дно╖ ╢вропи. Перебравшись у Венец╕ю, щоб мати кращу змогу вчитися, юнак опанував грецьку, латинську, ╕тал╕йську та французьку мови, арабську ╕ татарську знав ще змалечку, а рос╕йсько╖ навчився п╕зн╕ше, проживаючи у Петербурз╕. Кр╕м того, Шаг╕н-Г╕рей мав поетичний талант, в╕н писав в╕рш╕ татарською ╕ арабською мовами.
«Вельми здивувався я, коли його ханська мил╕сть зволили промовляти до мене мовою латинською, та ще так гарно, мов би який Цицерон», — писав п╕зн╕ше про Шаг╕н-Г╕рея один з ╓вропейських посл╕в, що перебував у Бахчисара╖. (4)
Жив хан просто, трохи на ╓вропейський лад, одягався не пишно, не мав гарему. Добре розум╕ючи непереможну силу осв╕ти ╕ науки, Шаг╕н-Г╕рей мр╕яв, що йому через осв╕ту вдасться п╕дняти Кримське ханство до р╕вня ╓вропейських кра╖н.
У к╕нц╕ 1771 року двадцятип’ятир╕чний Шаг╕н-Г╕рей при╖здить у Петербург. Тут в╕н ус╕х зачарував сво╖ми аристократичними манерами, гострим розумом, вишуканою мовою, передовим св╕тоглядом.
З Катериною ╤╤ хан говорив см╕ливо ╕ дуже сподобався ╖й як сво╓ю вродою, так ╕ розумом та осв╕тою. У т╕ дн╕ цариця писала до Вольтера: «У нас тепер гостю╓ султан-паша незалежного Кримського ханства, людина молода, л╕т 25, розумна ╕ ц╕кава до всяко╖ осв╕ти». (5)
Про це йшлося ╕ в наступному лист╕: «Спадко╓мець кримського хана дуже при╓мний татарин, гарний з себе, розумний, осв╕чений не по-татарськи, пише в╕рш╕, бажа╓ все бачити ╕ все знати докладно. Вс╕ його полюбили». (6)
Перебуваючи в Петербурз╕, Шаг╕н-Г╕рей особливо ц╕кавився школами, був нав╕ть на заняттях у Смольному ╤нститут╕ шляхетних д╕вчат.
З╕йшовши на престол, Шаг╕н-Г╕рей найпершим сво╖м указом зр╕вняв кримських християн у правах з мусульманами. А перед тим, у 1772 роц╕, в Криму було скасовано рабство.
Шаг╕н-Г╕рей щиро в╕рив, що за допомогою Рос╕╖ йому вдасться зм╕цнити незалежн╕сть ╕ могутн╕сть Кримського ханства. Це була його траг╕чна помилка. Рос╕йськ╕й ╕мпер╕╖ потр╕бен був вих╕д до Чорного моря. З п╕вноч╕ на п╕востр╕в насувалось лихо, бо незалежне ханство було завадою на цьому шляху.

6
У Максим╕л╕ана Кир╕╓нка-Волошина — не лише видатного рос╕йського ╕ укра╖нського ф╕лософа, поета ╕ художника, але й видатного знавця ╕стор╕╖ Криму, ╓ так╕ рядки: «...У ХV╤╤╤ стол╕тт╕ Дике поле затопило Крим новою хвилею варвар╕в. На цей раз це серйозно ╕ довгочасно, бо ц╕ варвари — рос╕яни, за ╖х спинами не плинн╕ води кочового народу, а важк╕ фундаменти Санкт-Петербурзько╖ ╕мпер╕╖». (7)
Як влучно зауважив сучасний французький ф╕лософ Ален Безансон, у часи Богдана Хмельницького й Петра Дорошенка «при Бахчисарайському двор╕ грали комед╕╖ Моль╓ра — у Москв╕ ж задовольнялися видовищем, як ведм╕дь стрибав на розпеченому лист╕».
Режим, що був установлений на п╕востров╕, спричинив не лише велик╕ жертви, але й масов╕ ем╕грац╕╖ татарсько╖ народност╕. Уже через р╕к з 400 тис. татар залишилося в Криму 112 тис., а в 1785 роц╕ — всього 46,5 тисяч! Перш за все назавжди покинули батьк╕вщину д╕яч╕ культури ╕ рел╕г╕╖, вчител╕.
Для того, щоб остаточно знищити нац╕ональну систему навчання — основу духовност╕ ╕ спротиву народу, — у 1833 роц╕ на державному р╕вн╕ був вчинений нечуваний злочин. За наказом з Петербурга солдати рос╕йсько╖ арм╕╖ в один ╕ той же час провели обшук в ус╕х мечетях Криму. Були конф╕скован╕ вс╕ писемн╕ документи, рел╕г╕йн╕ ╕ навчальн╕ книги, ╕сторичн╕ манускрипти татарською, турецькою ╕ арабською мовами. На центральних площах с╕л ╕ м╕ст запалали багаття! Хто може сказати зараз, як╕ неоц╕ненн╕ ╕сторичн╕ рел╕кв╕╖ були в той судний день втрачен╕ назавжди!..
╤ хто м╕г подумати, що р╕вно через стол╕ття — у 1933 роц╕ — за таким самим сценар╕╓м щось под╕бне в╕дбудеться у г╕тлер╕вськ╕й Н╕меччин╕ — запалають на площах м╕ст вогнища книг!

7
Власне, на цьому ╕ припиня╓ться ╕снування давньо╖ кримськотатарсько╖ школи. Почалася насильницька русиф╕кац╕я населення, перш за все, дитячого. Хоч, звичайно, ще довго кращ╕ представники татарсько╖ ╕нтел╕генц╕╖ робили все, щоб зберегти нац╕ональн╕ духовн╕ святин╕...
╤ знову рядок з Максим╕л╕ана Волошина: «У будь-якому татаринов╕ зразу в╕дчува╓ться тонка спадкова культурн╕сть, але дуже тенд╕тна ╕ не здатна себе в╕дстояти...» (8)
Чи завжди пам’ятають сучасн╕ можновладц╕ ц╕ слова, намагаючись розв’язати сучасний клубок кримських суперечностей?
Лише зараз, у склад╕ незалежно╖ Укра╖ни, робляться перш╕ кроки до в╕дродження кримськотатарсько╖ мови, культури ╕ шк╕льництва. Настав час зв’язати роз╕рвану нитку часу... Допоможемо ╖м!

Павло МАЗУР,
учитель, кра╓знавець
╕ письменник
м. Мар╕уполь Донецько╖ област╕

ДЖЕРЕЛА
1. Музафаров Р. Как осуществлялось обучение крымскотатарского населения. Сб. «Крымская АССР», вып. 3, «Таврия», Симферополь, 1990, с. 162-168.
2. Там само, с. 163.
3. Там само.
4. Цит. по М. Л., Останн╕й Г╕рей, «Ки╖вська старовина», № 1, 1993, с. 25.
5. Там само, с. 28.
6. Там само.
7. Цит. по Е. Давиденко. Важке повернення, «Укра╖на», № 26, 1991, с. 13.
8. Там само.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 18.05.2012 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10289

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков