Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3713)
З потоку життя (6924)
Душі криниця (3717)
Українці мої... (1514)
Резонанс (1617)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1757)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
САНКЦ╤╥ ПРОТИ АВСТР╤ЙСЬКИХ АРХ╤ТЕКТОР╤В ЧЕРЕЗ ПРО╢КТ В ОКУПОВАНОМУ КРИМУ
Укра╖на серйозно вивча╓ питання введення санкц╕й щодо в╕денського арх╕тектурного бюро "Coop...


РОС╤Я ПОРУШУ╢ В ОКУПОВАНОМУ КРИМУ ДЕКЛАРАЦ╤Ю ООН ПРО ПРАВА КОР╤ННИХ НАРОД╤В
про це заявила перша заступниця м╕н╕стра закордонних справ Укра╖ни Ем╕не Джапарова


ПРОТИ ╢ПАРХ╤╥ ПЦУ В ОКУПОВАНОМУ КРИМУ "ВЛАДА" ПОРУШИЛА ЩЕ ОДНУ СПРАВУ
Митрополиту С╕мферопольському ╕ Кримському Клименту 1 грудня вручили постанову по справ╕ про...


Оптим╕зм ╕ песим╕зм ре╕нтеграц╕╖ окупованих територ╕й
Нещодавно вийшла друком монограф╕я доктора юридичних наук Олега Циганова ╕ кандидата юридичних...


НА «МИСТЕЦЬКОМУ» КРУГЛОМУ СТОЛ╤ ПРОЛУНАЛА ╤ДЕЯ СТВОРИТИ МУЗЕЙ ГЕНОЦИДУ КРИМСЬКИХ ТАТАР
М╕ф про споконв╕чну ворожнечу слов'ян ╕ кримських татар насаджувала радянська ╕стор╕ограф╕я, щоб...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #18 за 11.05.2012 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#18 за 11.05.2012
МЕНТАЛ╤ТЕТИ НАЦ╤Й — ОЧИМА МАНДР╤ВНОГО АНАЛ╤ТИКА

Зустр╕ч для вас

Цього разу я застав в╕домого мандр╕вника Олександра Волощука у його р╕дному м╕ст╕, ╕ вже це можна вважати неабияким усп╕хом! Бо тепер, коли набираю цю статтю, в╕н, очевидно, вже знову на кримському Мангуп╕. А Мангуп для Сашка ╓ чи не найулюблен╕шою (п╕сля Черн╕гова, звичайно) точкою Укра╖ни. Тому ╕ до «Кримсько╖ св╕тлиц╕» зазвичай нав╕ду╓ться. Мангуп ╕ С╕мферополь – це у перервах м╕ж подорожами. Бо щоб Сашко Волощук сид╕в на м╕сц╕ ╕ надовго затримався в Укра╖н╕ - на це потр╕бн╕ як╕сь вагом╕ причини. Написання книги, наприклад. Або виставка власних фотограф╕й... Саме на в╕дкриття тако╖ виставки (першо╖ у Сашков╕й б╕ограф╕╖) я ╕ потрапив у Черн╕гов╕. Бачив, з якою любов’ю ╕ повагою черн╕г╕вц╕ ставляться до свого, вже досить в╕домого, але завжди доступного, щирого ╕ при╓много у сп╕лкуванн╕ земляка. Коли надали слово бажаючим виступити, я виголосив невеличку промову, назвавши Олександра «найанал╕тичн╕шим» мандр╕вником пострадянського простору. Йому, мовляв, уже час шукати дорогу до ун╕верситетських аудитор╕й. А ось п╕дкорювач океан╕в Фед╕р Конюхов ╓, без сумн╕ву, «найекстремальн╕шим» з подорожувальник╕в...
Пот╕м у нас була довга розмова, говорили ми до п╕знього вечора, найц╕кав╕ше я записував на диктофон. Д╕люся сво╖м «здобутком» з читачами, бо досв╕д Сашка, без переб╕льшення, ╓ всеукра╖нським надбанням. Будь-який дипломований анал╕тик, нав╕ть з науковими ступенями, не ма╓ ст╕льки особистого досв╕ду. ╤ не ма╓ ст╕льки можливостей для висновк╕в, як мандр╕вник з анал╕тичними зд╕бностями, у якого позаду тисяч╕ к╕лометр╕в дор╕г. А Олександр Волощук саме з таких. Тож слухаймо нашу розмову...

- Олександре, п╕дб╕р фотограф╕й для виставки досить ориг╕нальний. Я дав би б╕льше динам╕чних, «екстремальних» фото, а у вас ╓ так багато статичного: велик╕ оленяч╕ роги, що самотньо лежать у тундр╕, лаг╕дний котик – мешканець г╕рського селища, або задумлив╕ кавказьк╕ в╕вчарки у в╕льний в╕д охорони отари час...
- На жаль, були обмеження щодо к╕лькост╕ фотограф╕й, тому дав набагато менше, н╕ж м╕г би дати… П╕дбирав усе найголовн╕ше — з мо╓╖ точки зору. Коли подорожу╓ш у горах чи в л╕сотундр╕, то динам╕чних фото, зазвичай, мало. Б╕льше статичного… До того ж фото з привал╕в також передають саме т╕ моменти, як╕ найкраще закарбувалися в пам’ят╕. ╤ людей люблю зн╕мати тод╕, коли вони поводяться невимушено, а не тод╕, коли «позують»…
- Олександре, на одн╕й ╕з фотограф╕й заф╕ксован╕ дагестанськ╕ старожили з портретом «всесоюзного старости» Михайла Кал╕н╕на. Ск╕льки вже рок╕в СРСР не ╕сну╓, а цей «мотлох ╕стор╕╖» дагестанц╕ дос╕ любовно збер╕гають у с╕льському клуб╕... Пострадянськ╕ естонц╕, латиш╕, литовц╕ та й наш╕ галичани з волинянами н╕коли не переймалися збереженням радянсько╖ спадщини. То невже дагестанц╕ виявилися найб╕льш пророс╕йськими, чи то пак - «прорадянськими»? Схоже, що цих шановних аксакал╕в н╕коли не в╕дв╕дував страх бути асим╕льованим.
- У г╕рському Дагестан╕ зараз усе так само, як було дв╕ст╕-триста рок╕в тому. Вс╕ виконують намаз, ж╕нки ходять у х╕джабах, вс╕ люди ╓ правов╕рними мусульманами. Рос╕яни в г╕рському Дагестан╕ не поселяються, тому н╕яка асим╕ляц╕я м╕сцевому люду не загрожу╓. Радянський пер╕од був для них не таким уже й поганим, портрети парт╕йних д╕яч╕в – це лише данина ╕стор╕╖, не б╕льше… Звичайно, мислення г╕рського дагестанця в╕др╕зня╓ться в╕д мислення сучасного естонця. Але якщо говорити про м╕ста, зокрема, про Махачкалу, то там уже спостер╕га╓ться симб╕оз Сходу ╕ Заходу. На одному боц╕ вулиц╕ сто╖ть мечеть, а через дорогу – н╕чний клуб…
- Ось так, помаленьку, цив╕л╕зац╕я добереться ╕ до г╕рських аул╕в.
- Не думаю. Нац╕онал╕зм у горц╕в Кавказу досить розвинений. Часом в╕н нав╕ть шк╕дливий, але так чи ╕накше нац╕ю збер╕га╓.
- А коли в╕н може бути шк╕дливим?
- Не так давно я три м╕сяц╕ прожив у Балкар╕╖, у ╖╖ головному м╕ст╕ Тирниауз╕. (Тирниауз в переклад╕ означа╓ «Долина журавл╕в» - С. Л.) Склад населення там приблизно такий: 50% балкарц╕, 25% кабардинц╕, а решта 25% – рос╕йськомовне населення. Проте при влад╕ там лише балкарц╕. Жодно╖ людини небалкарського походження у владних структурах м╕ста! ╤нколи доходить до курйоз╕в. Незабаром виповню╓ться 100-р╕ччя з дня народження В╕ри Фльорово╖ – першов╕дкривачки (у 1934 роц╕) мол╕бденового родовища в Балкар╕╖. Але в республ╕ц╕ дату не в╕дзначатимуть, оск╕льки балкарц╕ оф╕ц╕йно вважають першов╕дкривачами к╕лькох сво╖х земляк╕в, як╕ були звичайними роб╕тниками у В╕ри Фльорово╖. До реч╕, ця д╕вчина-геолог п╕шла з життя у 1936 роц╕ зовс╕м молодою. Коли переходила через г╕рську р╕чку, сильний порив в╕тру скинув ╖╖ з невеликого м╕стка, ╕ вона, вдарившись головою у кам╕нь, вже не змогла виплисти… Так випадково загинула 23-р╕чна уродженка Новочеркаська з дуже шановано╖ родини Фльорових. Я скрупульозно збирав вс╕ дан╕ про цю неперес╕чну людину, в╕дшукав ╖╖ могилу в Нальчику ╕ радий, що м╕й пошук п╕дштовхнув мешканц╕в Новочеркаська до оф╕ц╕йного в╕дзначення 100-л╕тнього юв╕лею В╕ри Фльорово╖ в ╖╖ м╕ст╕.
- Прикро, що балкарський нац╕онал╕зм проявля╓ться ╕ в таких крайнощах...
- В 90-т╕ роки балкарц╕ перейменували нав╕ть площу, названу ╕менем В╕ри Фльорово╖. Взагал╕, я пом╕тив у них певний комплекс… Я б назвав це «комплекс ображеного». В╕н ╓ у деяких репресованих народ╕в Кавказу.
- Зда╓ться, ╓ в╕н ╕ у кримських татар. ╥хня ╕нтел╕генц╕я не хоче чути про як╕сь там проблеми кримських укра╖нц╕в (у ╖хн╕х газетах про це н╕коли не прочита╓ш), вважаючи, що вся увага держави повинна бути прикута саме до вир╕шення кримськотатарсько╖ проблеми. Як ╕ у балкарц╕в, у кримських татар ╓ певна недов╕ра до «чужих». Багато чув в╕д укра╖нських актив╕ст╕в Криму: мовляв, ми охоче беремо кримських татар у сво╖ структури, а вони укра╖нц╕в до себе н╕коли не запрошують… А ще, пригадую, на одному з телев╕з╕йних шоу пол╕толог Кость Бондаренко в╕дверто висловив свою точку зору щодо Криму. Мовляв, через к╕лька десятил╕ть в╕н буде або рос╕йським або кримськотатарським. Але не укра╖нським. То що, нам тепер ╕ «балкаризац╕я» Криму може загрожувати?
- В╕дпов╕м словами колишнього нашого президента Леон╕да Кучми: «Укра╖на – не Рос╕я». Не вс╕ кавказьк╕ проблеми автоматично перенесуться на кримський ╜рунт. Не думаю, що ╓ якась загроза з боку кримських татар. Серед цього народу ╓ достатньо розумних людей, як╕ не допустять загострення ситуац╕╖ в АРК. Адже вони розум╕ють, що по-справжньому процв╕тати може т╕льки мирний, стаб╕льний Крим… До реч╕, м’як╕сть, толерантн╕сть укра╖нц╕в, ╖хня несп╕шн╕сть у розв’язанн╕ власних проблем тут може виявитися нав╕ть плюсом... Адже боротьба за л╕дерство м╕ж рос╕янами ╕ кримськими татарами була б на порядок гостр╕шою. А Рос╕я при нин╕шньому президент╕ буде пост╕йно наголошувати, що Крим – це ╖хня територ╕я.
- Серед чудових фотограф╕й, як╕ я побачив на виставц╕, одна справила на мене гн╕тюче враження. Це нап╕взруйнована «мертва» зал╕зниця серед сиб╕рсько╖ тайги. Боляче дивитися на ц╕ покручен╕ рейки ╕ гнил╕ шпали… Надто знаючи, що, будуючи ╖╖, загинуло багато люду.
- Це колишня дорога в╕д Салехарду до Надиму. Понад триста к╕лометр╕в дороги у такому стан╕. Вона будувалася з 1949 по 1953 р╕к. В 1952 роц╕ вже ходив по╖зд «Москва-Надим», було дек╕лька прич╕пних вагон╕в. А п╕сля смерт╕ Стал╕на зал╕зниця була «законсервована». З 1-го серпня 1953 року ╖╖ взагал╕ л╕кв╕дували. Тобто закрили будь-який рух. ╤ табори переселили кудись в ╕нше м╕сце. Куди точно – не знаю, Сиб╕р великий…
- Це фото опосередковано ╕люстру╓ рос╕йський ╕мперський ментал╕тет. Спочатку «планов громадье», а пот╕м пустка, бо, виявля╓ться, погано розрахували. В «тилу» розруха, але треба обов’язково пертися кудись дал╕ на сх╕д. Ман╕ловщина, г╕гантоман╕я, безгосподарн╕сть… Х╕ба не так? Нав╕що будували дорогу, коли прослужила вона лише к╕лька м╕сяц╕в?
- Лише зараз, через ш╕сть десятил╕ть, д╕йшли до думки, що зал╕зниця все-таки потр╕бна. ╤ ╖╖ знову починають будувати, щоправда, на в╕дстан╕ к╕лькох к╕лометр╕в в╕д попередньо╖. Бо в деяких м╕сцях насип зовс╕м зруйновано. Дешевше нову зал╕зницю зробити, ан╕ж ремонтувати стару. А що стосу╓ться ментал╕тету т╕╓╖ чи ╕ншо╖ нац╕╖, то дек╕лька фотограф╕й д╕йсно можуть бути наглядним прикладом. Скаж╕мо, коли я побував у Наг╕рному Карабаху, то побачив, що м╕сто Степанакерт повн╕стю в╕дбудоване.
- Як ╕ Грозний?
- Н╕, набагато краще! Бо у Грозному добре виглядають лише центральн╕ вулиц╕, але за к╕лька хвилин ходи в╕д центру м╕ста можна побачити ру╖ни… ╤ це при тому, що на в╕дбудову Грозного да╓ чимал╕ грош╕ могутня держава Рос╕я, а Степенакерт в╕дбудову╓ться завдяки в╕рменськ╕й д╕аспор╕. Тепер це дуже гарне м╕сто! Мен╕ нав╕ть здалося, що сам╕й В╕рмен╕╖ д╕аспора не прид╕ля╓ ст╕льки уваги, як ц╕й бунт╕вн╕й пров╕нц╕╖, що входила до складу Азербайджану. Ось вам в╕рменський ментал╕тет в д╕╖: дбати в першу чергу про тих, кому важче, хто бореться. Це неабиякий стимул для подальшо╖ боротьби. Бо вс╕ в╕дчувають себе частинкою ╓дино╖ монол╕тно╖, активно╖ нац╕╖.
- Цього, на жаль, не можна сказати про укра╖нц╕в. Х╕ба ми ставимося «по-в╕рменськи» до свого Придн╕стров’я, Берестейщини, П╕дляшшя, Курщини, Б╕лгородщини, Кубан╕? Нав╕ть про Крим столиця нер╕дко забува╓.
- Зате про Кубань, Б╕лгородщину ╕ Курщину добре пам’ята╓ Рос╕я. ╤ м╕сцев╕ жител╕ там ╓ стов╕дсотковими патр╕отами Рос╕╖.
- До реч╕, як ставиться до кавказц╕в населення рос╕йського п╕вдня?
- На жаль, б╕льш╕сть населення Ростовщини, Ставроп╕лля, Астрахансько╖ област╕ та Кубан╕ сприймають чеченц╕в ╕ взагал╕ ус╕х кавказц╕в як ворог╕в. Це результат ц╕леспрямованого впливу рос╕йсько╖ державно╖ пропаганди. Починаючи з 1994 року, людей переконують, що кавказц╕ – це вороги, з якими треба боротися. Таким чином влада виправдову╓ сво╖ в╕йськов╕ д╕╖ на Кавказ╕.
- У кубанц╕в так╕ ж настро╖?
- Так, адже вони також ╓ орган╕чною складовою частиною рос╕йського сусп╕льства, попри те, що якоюсь

м╕рою зберегли сво╓ укра╖нство. Вони дос╕ «балакають» на сво╖й гов╕рц╕. Я розмовляв з ними л╕тературною укра╖нською мовою, ╕ вони мене добре розум╕ли. Надзвичайно тепле ставлення до Укра╖ни! ╤ все ж, хоч н╕коли не були на Кавказ╕, вони також вважають кавказц╕в сво╖ми ворогами…
- Напевно, вважають, що Укра╖на ╕ Рос╕я повинн╕ бути разом, це зробить нас сильн╕шими ╕ монол╕тн╕шими?
- Саме так. Але що тут дивуватися, коли ╕ в Укра╖н╕ таких людей ╓ чимало?
- Але ж у нас за Союзом ностальгують зрос╕йщен╕ укра╖нц╕, а на Кубан╕ т╕, як╕ значною м╕рою зберегли свою генетичну пам’ять ╕ зараз дуже активно плекають свою «козацьку» ╕дентичн╕сть.
- Чому ностальгують за СРСР кубанц╕? Тому що м╕ж Рос╕╓ю ╕ Укра╖ною прол╕г державний кордон, ╕ важче стало ╖здити в Укра╖ну. А родич╕ в Укра╖н╕ ╓ практично в кожного кубанця.
- То чому ж ми не п╕клу╓мося про Кубань так, як в╕рмени про св╕й Степанакерт? Хто заважа╓?
- Ми ж про це говорили: ментал╕тет у нас трохи ╕нший... Над ним варто працювати, «шл╕фувати» його. А поки повинн╕ бути хоча б широк╕ культуролог╕чн╕ зв’язки з цим благодатним кра╓м. Зрештою, вони ╓ ╕ дають сво╖ плоди. На Кубан╕ лише оф╕ц╕йно д╕╓ б╕ля десятка укра╖нських громад. Лише в одному Краснодар╕ ╖х, якщо не помиляюся, три або чотири… А ще ╓ в Новорос╕йську, в Соч╕, в ╕нших великих м╕стах. Нещодавно в╕дзначив сво╓ 100-л╕ття Кубанський козачий хор п╕д кер╕вництвом Захарченка. Укра╖нськ╕ п╕сн╕ цей хор викону╓ на дуже високому р╕вн╕! Але ц╕леспрямована пол╕тика рос╕йсько╖ влади поляга╓ в тому, щоб усе це так, на р╕вн╕ фольклору, ╕ лишалося. ╤ - н╕яко╖ пол╕тики! П╕вн╕чно-кавказьк╕ народи також надто розпорошен╕, щоб проводити якусь ╓дину кавказьку пол╕тику. Нема у них ╓дност╕… Позакривалися в соб╕ ╕ так збер╕гають свою самобутн╕сть. ╤ то це спрацьову╓ переважно в г╕рських районах. Укра╖нцям б╕льше п╕д╕йшла б в╕рменська модель виживання нац╕╖: сво╓ю працею творити добробут, сп╕льними зусиллями забезпечити г╕дне життя соб╕ ╕ сво╖м нащадкам. ╢дност╕ у них треба повчитися!
- Олександр Волощук нин╕шн╕й в╕др╕зня╓ться в╕д Олександра Волощука десятир╕чно╖ давност╕?
- З кожним роком все б╕льше й глибше вивчаю гран╕ процес╕в ╕ явищ. Особливо останн╕ два роки, починаючи з 2010-го, коли мо╖ мандр╕вки пролягають переважно на п╕вдень: на Кавказ ╕ Близький Сх╕д. Я краще зрозум╕в св╕т ╕сламу…
- Мусульманський сх╕д ц╕кав╕ший, н╕ж сиб╕рськ╕ простори?
- Всьому св╕й час, кожен рег╕он ц╕кавий по-сво╓му. ╤ я не зациклююся лише на Кавказ╕. Наступного року буде Китай. Але ╕ Кавказ я полюбив по-справжньому, вс╕╓ю душею. Це те м╕сце на планет╕ Земля, якому можна присвятити багато рок╕в свого життя - в╕н того вартий! А якщо говорити про зм╕ни в мо╖й св╕домост╕, то вони так╕: ран╕ше я ╖здив автостопом, щоб побачити ц╕кав╕ м╕сця ╕ при цьому зекономити грош╕. Тепер же, нав╕ть якби став м╕льйонером, все одно не зрадив би ╕де╖ автостопу. Бо хто зупиня╓ться на трас╕? Лише таксисти ╕ добр╕, чуйн╕ люди. Таксист╕в я зразу «в╕дпускаю», а сам залишаюся з черговою доброю людиною того чи ╕ншого рег╕ону. Мабуть, це ╕ ╓ найб╕льша рад╕сть автостопу: насолоджуватися приязню до простих, щирих людей ╕ в╕дчувати, що тебе також шанують...

Серг╕й ЛАЩЕНКО

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #18 за 11.05.2012 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10261

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков