Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3713)
З потоку життя (6924)
Душі криниця (3717)
Українці мої... (1514)
Резонанс (1617)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1757)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
╤СТОР╤Я МИКОЛА╥ВСЬКОГО РУХУ
У монограф╕╖ висв╕тлено створення та д╕яльн╕сть Микола╖всько╖ крайово╖ орган╕зац╕╖ Руху, боротьбу...


ЗЛОВ╤СНА Т╤НЬ ФЕЛЬДМАРШАЛА ГОЛОДОМОРУ НАД РОС╤╢Ю
Нещодавно у Ки╓в╕ вийшла друком книга доктора ╕сторичних наук Василя Марочка «Йосип Стал╕н...


ЗЛО ТРЕБА ПЕРЕМАГАТИ
Нещодавно в м╕ст╕ Ковел╕ на Волин╕ вийшла друком книга «╥хн╕ зор╕ не згасли».


ПОКОХАЛИСЯ НАВ╤ЧНО, ВМЕРЛИ ОДНОЧАСНО
Коли Соф╕ю Перовську розшукувала влада, пол╕ц╕╖ пов╕домили ╖╖ прикмети: “Б╕лявка,...


ВОЛОДИМИР СТЕЦЮК: СПРАВА ПЕТЛЮР╤ВСЬКО╥ ПОВСТАНСЬКО╥ ОРГАН╤ЗАЦ╤╥
28 серпня 1921 року в Жандармськ╕й балц╕ поблизу Катеринослава було розстр╕ляно 52-х актив╕ст╕в ╕...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #18 за 11.05.2012 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#18 за 11.05.2012
«КАЗАЧИЙ ПАРАД» П╤Д ШТАНДАРТАМИ ФЮРЕРА

(Зак╕нчення. Поч. у № 17)

Сам отряд к тому времени представлял собой довольно внушительную силу, в Таганроге все бойцы были полностью экипированы стрелковым оружием и достаточным количеством боеприпасов, а также продовольствием и медикаментами. К тому же по прибытии на место в качестве усиления отряду были приданы 5 артиллерийских орудий. Дождавшись удобного момента, Назаренко принял решение «нанести удар в спину» советским подразделениям и прорваться навстречу наступающим немецким танковым частям. К несчастью для казаков, за несколько часов до атаки была проведена перегруппировка войск, и сразу несколько советских полков оказались в тылу отряда мятежников. Взяв «добровольцев» в кольцо, они принялись методично их уничтожать, но тут-то и подоспела долгожданная помощь с немецкой стороны, спасшая отряд казаков-коллаборационистов. В немецких документах отряд Назаренко значился как «казачий разведывательный батальон 14-го танкового корпуса Вермахта». Все казаки получили со склада немецкую униформу и стрелковое оружие. Единственным их отличием от немецких солдат стали большие белые нарукавные повязки с нашитой на них черной буквой «К», а у Назаренко на немецкой офицерской фуражке была сине-красная кокарда донского войска».
«В ноябре 1941 года казаки станицы Синявской при подходе немецких войск перебили местную власть, забрали все имеющееся в наличии оружие и ушли в Донские плавни, где и дождались прихода немецких войск. Обратившись к освободителям с речью, они попросили посодействовать им в создании казачьей сотни. Немцы удовлетворили их просьбу и снабдили казаков лошадьми и оружием. Вскоре советские войска нанесли контрудар и отбросили противника к Таганрогу. Казаки отступали вместе со своими новыми союзниками, причем уже под официальным названием: казачий разведывательный эскадрон 4-го охранного самокатного полка Вермахта».
Окр╕м цього, наприк╕нц╕ 1941 року у склад╕ н╕мецького в╕йська створен╕ й ╕нш╕ козацьк╕ частини: «444-я казачья сотня в составе 444-й охранной дивизии, 1-я казачья сотня в составе 1-го армейского корпуса 18-й армии, 2-я казачья сотня в составе 2-го армейского корпуса 16-й армии, 38-я казачья сотня в составе 38-го армейского корпуса 18-й армии, 50-я казачья сотня в составе 50-го армейского корпуса 18-й армии». А у травн╕ 1942 року по одн╕й козацьк╕й сотн╕ створено в ус╕х арм╕йських корпусах 17-о╖ польово╖ арм╕╖ Вермахту та ще дв╕ козацьк╕ сотн╕ – при штаб╕ ц╕╓╖ арм╕╖. Вл╕тку 1942 року сп╕впраця козак╕в з г╕тлер╕вцями набула ╕ншо╖ якост╕. В╕дтод╕ у склад╕ в╕йськ Третього Рейху створювалися вже не козацьк╕ сотн╕, а козацьк╕ полки та див╕з╕╖.
Сучасна рос╕йська влада та ╖╖ холу╖ в Укра╖н╕ нещадно таврують н╕мецьких колаборант╕в у всьому св╕т╕, але н╕коли не згадують рос╕йських козак╕в-колаборант╕в. У м╕ст╕ Москв╕, б╕ля храму Вс╕х Святих, споруджено мемор╕альну плиту П. М. Краснову, козацьким генералам, отаманам ╕ воякам 15-го козацького кавалер╕йського корпусу В╕йськ СС, як╕ служили г╕тлер╕вськ╕й Н╕меччин╕. Напис на ц╕й плит╕ приголомшу╓: «Казакам, павшим за веру и отечество». У станиц╕ ╢ланськ╕й Шолоховського району Ростовско╖ област╕ бовван╕╓ пам’ятник генералов╕ П. М. Краснову. На додачу до цього в Луганську, на вулиц╕ ╕мен╕ Карла Маркса, сто╖ть пам’ятний знак, на якому написано: «Казакам, отдавшим жизнь за отечество». Напис майже такий, як у Москв╕. Йдеться про царських жандарм╕в, б╕логвард╕йц╕в ╕ н╕мецьких прислужник╕в? Так, ними й були донськ╕ козаки, ц╕ непрохан╕ зайди в Луганську!
За час╕в Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖ м╕сто Луганськ було у склад╕ ╢катеринославсько╖ губерн╕╖, а станиця Луганська належала до Област╕ В╕йська Донського. Проте розташован╕ вони майже поруч – за два десятки к╕лометр╕в одне в╕д одного. Вислужуючись перед царською владою, дончаки неодноразово приходили до Луганська для придушення страйк╕в ╕ заворушень серед роб╕тник╕в м╕ста. У травн╕ 1919 року донськ╕ козаки у склад╕ б╕логвард╕йсько╖ арм╕╖ Ден╕к╕на вдерлися до Луганська, здолавши оп╕р його оборонц╕в. Зараз в╕д середм╕стя Луганська до Гостро╖ Могили на його п╕вденному передм╕ст╕ простяга╓ться вулиця Оборонна. Свою назву ця вулиця д╕стала на честь оборонц╕в м╕ста, як╕ чинили тод╕ оп╕р ден╕к╕нськ╕й арм╕╖. Бо╖ на Гостр╕й Могил╕ тривали з 21 до 30 кв╕тня 1919 року. Зараз там споруджено величн╕ пам’ятники оборонцям м╕ста в 1919 роц╕. Луганськ ще раз побачив донських козак╕в, коли в с╕чн╕ 1943 року вони у склад╕ в╕йська «Великой Германии» т╕кали на зах╕д в╕д Червоно╖ Арм╕╖.
Бодай би хтось з╕ згаданих луганських можновладц╕в та численних м╕сцевих «борцов с фашизмом» обурився з цього. «На вс╕х язиках все мовчить, бо благоденству╓!» Не мають вони й бажання споруджувати пам’ятники б╕йцям Червоно╖ Арм╕╖ та цив╕льним особам, як╕ загинули на теренах Лугансько╖ област╕ в╕д рук вояк╕в козацьких формувань г╕тлер╕всько╖ Н╕меччини.
Ось як на початку 1943 року донськ╕ козаки воювали «за отечество» на в╕дстан╕ ста к╕лометр╕в на сх╕д в╕д Луганська, в сус╕дн╕й Ростовськ╕й област╕. «Казаки 1-го Синегорского полка войскового старшины Журавлева в январе 1943 года вместе с немецкими войсками держали оборону на правом берегу реки Северский Донец. Здесь, у хутора Ясиновский, особенно отличилась отдельная сотня под командованием сотника Рыковского, которой удалось в одной из контратак отбросить прорвавшиеся советские войска обратно за реку. Последних бегущих назад красноармейцев вырубил конный взвод казаков прямо у Донца. Из 800 человек спаслись менее двух десятков. При переформировании казачьих соединений войсковому старшине Рыковскому доверили полк. Есть сведения, что он проучал и красных «казаков» 5-го корпуса – набранных и одетых в казачью форму кацапов Воронежской, Тамбовской и Ростовской областей». Зауважимо, що 5-й кавалер╕йський корпус Червоно╖ Арм╕╖ мав назву «Донской казачий».
В лютому 1943 року 112-а Башкирська кавалер╕йська див╕з╕я (згодом 16-а гвард╕йська Башкирська кавалер╕йська див╕з╕я) Червоно╖ Арм╕╖ взяла участь у поход╕ в зап╕лля г╕тлер╕вських в╕йськ до вузлово╖ зал╕знично╖ станц╕╖ Дебальцеве. Внасл╕док цього зупинився рух н╕мецьких потяг╕в зал╕зничними г╕лками, що сполучають Дебальцеве з╕ станц╕ями Микит╕вка, Алчевськ ╕ Петровеньки. Чималих втрат г╕тлер╕вц╕ зазнали тод╕ в жив╕й сил╕ та в╕йськов╕й техн╕ц╕. На прорив ╕з ворожого зап╕лля див╕з╕я рушила 23 лютого 1943 року. П╕д час жорстокого бою б╕ля села Юл╕не (м╕ж селищем Петровським ╕ Штер╕вкою на Луганщин╕) командир ц╕╓╖ див╕з╕╖ генерал М. М. Шаймуратов зазнав важкого поранення та потрапив до полону. «Його схопили н╕мц╕ й донськ╕ козаки, що перебували на служб╕ в окупант╕в. Вони втягли генерала в одну з хат, господар╕в вигнали. Зам╕сть того, щоб проявити великодушн╕сть до пораненого ворога, як вимагають правила ╕ звича╖ в╕йни, ц╕ люди розпочали криваву орг╕ю, багнетом виколовши йому оч╕, на плечах вир╕завши погони, а на спин╕ – з╕рку. Зн╕вечене т╕ло поховали полонен╕ кавалеристи, серед яких був ╕ ад’ютант комдива – у присутност╕ господарки хати вони закопали його п╕д ст╕ною стайн╕».
Мешканцям Луганщини добре в╕домо, що з лютого до серпня 1943 року Червона Арм╕я вела запекл╕ бо╖ на М╕ус-фронт╕. Але небагато луганц╕в знають, що тут проти не╖ у склад╕ 29-го корпусу 6-╖ арм╕╖ Вермахту воювала «казачья группировка: 1-й Донской казачий полк имени атамана М. И. Платова, 17-й Донской казачий пластунский полк Т. Г. Бударина, Отдельный казачий конный полк Шведова, 6-й Семигорьевский казачий пластунский полк, Шахтинский казачий батальон городской полиции». В цих частинах було близько восьми тисяч козак╕в. Понад п╕вроку вони завзято нищили тут б╕йц╕в арм╕╖ «родного отечества». У склад╕ ╕нших н╕мецьких частин на М╕ус-фронт╕ воювали ще й ╤/454-й, ╤╤/454-й, ╤╤╤/454-й, ╤V/454-й та 403-й «казачьи дивизионы».
21 липня 2010 року до пам’ятника П. М. Краснову у станиц╕ ╢ланськ╕й при╖хав «ветеран Казачьего Стана Пивоваров Василий Григорьевич из станицы Кривянской. Василий Григорьевич много беседовал с М. Д. Смысловым – главным редактором журнала «Отечество и Вера», который записал эти разговоры и переложил их на бумагу». До уваги читач╕в уривок з╕ спогад╕в цього борця «за отечество», мешканця станиц╕ Крив’янсько╖, що розташована за 3 к╕лометри в╕д Новочеркаська. «С уходом красных наш школьный учитель Попов стал станичным Атаманом, и 256 молодых ребят из одной лишь Кривянки к нему пошли! На Миусе страшные, кровавые бои были. Колотили друг друга, как собак. За Миус я от Походного Атамана Павлова два Георгиевских Креста получил, наградное оружие. Тогда же и хорунжего присвоили. Когда железную дорогу Киев — Житомир охраняли, так из многих сёл бабы прибегали на «казаков» жаловаться. Мол, ваши приходили, всё пограбили... «Какие такие наши?» «Да казаки!» Скакали, разбирались, порой и вылавливать удавалось этих самых «казаков»-красноармейцев, в лесах скрывавшихся. Прощения они прилюдно просили, а многие и впрямь потом к нам записывались. Это из тех, конечно, что просто от голода грабежами занимались. Но однажды удалось и серьёзных «казаков» отловить, после того как они сарай с «пособниками партизан» в одном украинском селе сожгли. Оказалось – молодые выпускники эмгэбэшных школ, в основном евреи, но в настоящей казачьей форме. А командиром у них — русский…»
Бо╖ б╕ля Ростова-на-Дону описан╕ у спогадах «Дон, Кубань и Терек во Второй мировой войне» ╕ншого «казачьего ветерана» – П. Н. Донскова. «В бою под Батайском в начале февраля 1943 года, при поддержке самолетов германской военной авиации «Люфтваффе», казаки остановили танковый рейд красных силами противотанковой артиллерии, казачьей пехоты, конницы (в том числе конной казачьей полиции), отряда казаков-истребителей танков, вооруженных «противотанковыми кулаками» (гранатометами-«панцерфаустами», известными в русскоязычной литературе также под названием «фаустпатронов») и бутылками с горючей жидкостью. Оборона города Новочеркасска также была упорной. Казакам удалось разгромить передовые части 2-й гвардейской армии красных и захватить 360 пленных, чем они немало удивили видавших виды немецких офицеров».
При в╕дступ╕ н╕мц╕в у 1943 роц╕ разом ╕з в╕йськом «Великой Германии» рушили сотн╕ тисяч козак╕в ╕ член╕в ╖хн╕х родин, тобто «изменников Родины». Серед цих зрадник╕в було 135 850 донських козак╕в. З терен╕в Лугансько╖ област╕ та тутешн╕х к╕нних завод╕в вони погнали на зах╕д величезну к╕льк╕сть коней ╕ худоби. В╕д Червоно╖ Арм╕╖ козаки вт╕кали тод╕ двома шляхами. Перший шлях пролягав п╕вн╕чним узбережжям Азовського моря, а другий – з Таманського п╕вострова через Керченську протоку до Криму. На п╕вдн╕ Укра╖ни ╕ в Криму з числа цих нацистських прихвосн╕в н╕мцями тод╕ були сформован╕ «Сводно-Казачья кавалерийская дивизия полевой полиции «Фон Шуленбург» и Казачья пластунская бригада полевой полиции генерала Духопельникова». П╕д час Друго╖ св╕тово╖ в╕йни вояками н╕мецького в╕йська «оп╕кувалася» польова жандармер╕я. Натом╕сть польова пол╕ц╕я в╕дпов╕дала за дотримання окупац╕йного режиму, а при в╕дступ╕ н╕мц╕в вона перетворювала прифронтову смугу на «зону выжженной земли».
Бригада польово╖ пол╕ц╕╖ була не першим козацьким формуванням, яке г╕тлер╕вц╕ створили у Криму. Ще у грудн╕ 1941 року в м╕стечку Тавель С╕мферопольського району вони сформували «казачий разведывательно-диверсионный отряд разведывательной абверкоманды НБО (от нем. «Нахрихтенбеобахтер»)». Цей заг╕н був у п╕дпорядкуванн╕ командувача н╕мецьких в╕йськово-морських сил п╕вденно-сх╕дного басейну, спец╕ал╕зуючись на в╕йськово-морськ╕й розв╕дц╕ на Чорному, Азовському морях, диверс╕йн╕й робот╕ проти П╕вн╕чно-Кавказького та 3-го Укра╖нського фронт╕в ╕ боротьб╕ з радянськими партизанами. Ця козацька частина розташовувалася в С╕мферопол╕ до жовтня 1943 року. В лютому 1942 року в м╕ст╕ С╕мферопол╕ створено один ╕з ескадрон╕в «казачьего кавалерийского полка «Юнгшульц». Нарешт╕ в серпн╕ того ж 1942 року з донських ╕ кубанських козак╕в с╕мферопольського табору в╕йськовополонених н╕мцями сформована «1-я Андреевская сотня казачьего полка особого назначения Абвергруппы-201». Командував ц╕╓ю сотнею н╕мець – лейтенант Г╕рш. Вона використовувалася при розв╕дц╕ ближнього зап╕лля радянських в╕йськ. Окремих козак╕в засилали до радянського зап╕лля з диверс╕йно-розв╕дувальними завданнями. Чи знають щось про це ╕ чи збираються в╕дмежовуватися в╕д таких «попередник╕в» сучасн╕ «крымские казаки»?..
Загальна к╕льк╕сть козак╕в, що воювали на боц╕ Третього Рейху в 1941-1945 роках, сягала ста тисяч. Ц╕ «борцы за отечество сражались» разом ╕з г╕тлер╕вцями проти Червоно╖ Арм╕╖ до останн╕х дн╕в в╕йни. Кривавий сл╕д за собою вони залишили в╕д Стал╕нграда до Польщ╕, Австр╕╖ та Югослав╕╖.
Викладен╕ вище ╕сторичн╕ в╕домост╕ луганськ╕ чиновники не оприлюднюють. Вони виявляють неабияку об╕знан╕сть стосовно тих н╕мецьких колаборант╕в, як╕ воювали за тисяч╕ к╕лометр╕в в╕д Луганщини, але н╕чого не знають чи не хочуть знати про козак╕в-колаборант╕в Г╕тлера на м╕сцевих та сус╕дн╕х теренах.
К╕лька сл╕в стосовно «георгиевских ленточек», як╕ зараз ч╕пляють на честь перемоги над г╕тлер╕вською Н╕меччиною у Друг╕й св╕тов╕й в╕йн╕. Жоден вояк Червоно╖ Арм╕╖ п╕д час ц╕╓╖ в╕йни не одержав будь-яко╖ в╕дзнаки чи нагороди ╕з назвою «георгиевская». «Георгиевские кресты, наградное оружие и шевроны получали тогда казаки, которые служили Великой Германии».
Щороку 9 травня на Луганщин╕ ╕, зокрема, на Гостр╕й Могил╕, у Краснодон╕ та на М╕ус-фронт╕ п╕д час урочистостей ╕ святкувань з нагоди Дня Перемоги представники влади промовляють: «Мы чтим нашу историю и никому не позволим…» На почесному м╕сц╕ б╕ля них зазвичай стовбичать донськ╕ козаки з «георгиевскими» в╕дзнаками. Браку╓ лише портрет╕в Краснова, Павлова, Доманова, Кононова та ╕нших ватажк╕в донського козацтва. «А брат╕я мовчить соб╕, витр╕щивши оч╕! Нехай, каже, може, так ╕ треба». ╤ слухняно й соб╕ скр╕зь ч╕пля╓ «георгиевские ленточки»...

╤гор СА╢НКО,
кра╓знавець

м. Луганськ

***

Депутати Льв╕всько╖ м╕сько╖ ради  26 кв╕тня на сес╕╖ ухвалили р╕шення про заборону використання символ╕ки СРСР, комун╕стично╖ та нацистсько╖ символ╕ки на територ╕╖ м╕ста.
За таке р╕шення проголосували 74 депутати, пов╕домля╓ УН╤АН. У документ╕, ухваленому льв╕вськими депутатами, зокрема, зазначено: «У зв’язку ╕з можливим розповсюдженням у Львов╕ символ╕ки тотал╕тарно╖ держави СРСР, що не ╕сну╓, а також комун╕стично╖ та нацистсько╖ символ╕ки, що порушу╓ низку положень статей Конституц╕╖ Укра╖ни, м╕ська рада ухвалила: заборонити використання на територ╕╖ Львова символ╕ки держави, що не ╕сну╓ – СРСР, комун╕стично╖ та нацистсько╖ символ╕ки на буд╕влях державних установ ╕ комунальних п╕дпри╓мств м╕ста Льв╕в п╕д час проведення масових заход╕в. Контроль за виконанням ухвали покладено на м╕ського голову   А. Садового та начальника ЛМУ ГУ МВС Укра╖ни у Льв╕вськ╕й област╕».

Управл╕ння МВС Укра╖ни у Черн╕вецьк╕й област╕ склало протокол про адм╕н╕стративне правопорушення на секретаря обкому КПУ В╕тал╕я Мельника. Пол╕тик був ╕н╕ц╕атором вив╕шування 23 лютого червоного прапора на пам’ятнику «Танк Н╕к╕т╕на», який у 1944 роц╕ визволяв Черн╕вц╕ в╕д фашист╕в.
Як пов╕домила УН╤АН кер╕вник фракц╕╖ ВО «Свобода» у Черн╕вецьк╕й м╕ськ╕й рад╕ Мар’яна Кривич, вона над╕слала депутатський запит до кер╕вництва УМВС в╕дносно ос╕б, як╕ 23 лютого вив╕сили «на одному з пам’ятник╕в м╕ста Черн╕вц╕ кривавий прапор ╕з символ╕кою КПУ».
У в╕дпов╕дь на депутатський запит правоохоронц╕ пов╕домили, що у д╕ях член╕в облосередку КПУ були встановлен╕ «ознаки правопорушення, передбаченого статтею 152 (порушення державних стандарт╕в, норм ╕ правил благоустрою населених пункт╕в, правил благоустрою територ╕╖ населених пункт╕в) Кодексу Укра╖ни про адм╕н╕стративн╕ правопорушення».
За результатами перев╕рки в╕дносно секретаря Черн╕вецького обкому КПУ В. Мельника «складено протокол про адм╕н╕стративне правопорушення, який в╕дпов╕дно до ст. 218 КУпАП направлений для розгляду до адм╕н╕стративно╖ ком╕с╕╖ Першотравнево╖ районно╖ ради у м. Черн╕вц╕», йдеться у в╕дпов╕д╕ УМВС в Черн╕вецьк╕й област╕ на депутатський запит.

У Р╕вному за п╕дтримки заступника м╕ського голови Галини Кульчинсько╖ заблоковано показ художнього ф╕льму «Матч», який мав демонструватися впродовж тижня.  Зг╕дно з домовлен╕стю стор╕н, якщо на к╕ноцентр буде накладено штрафн╕ санкц╕╖ у зв’язку з роз╕рванням угоди на трансляц╕ю ф╕льму на суму 10 тис. грн., то м╕ська влада компенсу╓ ╖х за рахунок бюджету.
Як переда╓ кореспондент УН╤АН, обласне об’╓днання товариства «Просв╕та» сп╕льно з обласною орган╕зац╕╓ю УНП звернулися до м╕сцево╖ влади та кер╕вництва к╕ноцентру «Ера» з вимогою скасувати прокат рос╕йського ф╕льму «Матч» на територ╕╖ м╕ста Р╕вного та област╕.
За словами противник╕в показу ф╕льму, сюжет картини грубо перекручу╓ ╕сторичн╕ факти та зневажливо показу╓ укра╖нц╕в як нац╕ю, зокрема, у картин╕ неправдиво висв╕тлено життя Ки╓ва п╕д час н╕мецько╖ окупац╕╖, де вс╕ негативн╕ геро╖ розмовляють укра╖нською мовою та носять жовто-блакитн╕ пов’язки. У стр╕чц╕ зач╕паються особливо болюч╕ для пам’ят╕ укра╖нц╕в теми м╕нування Хрещатика, розстр╕л╕в у Бабиному Яру та так званого «матчу смерт╕». Перел╕чен╕ стор╕нки ки╖всько╖ ╕стор╕ограф╕╖ подан╕ у спотвореному вигляд╕, що ╓ неприпустимим, тому цей ф╕льм —  наруга над пам’яттю про тих укра╖нц╕в, як╕ воювали проти фашизму...

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #18 за 11.05.2012 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10260

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков