Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3713)
З потоку життя (6924)
Душі криниця (3717)
Українці мої... (1514)
Резонанс (1617)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1757)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРАЦЮВАВ НА КОРИСТЬ НАРОДУ
6 листопада минуло 165 рок╕в в╕д дня народження Дмитра Яворницького (1855-1940) –...


ВАСИЛЬ ЛАТАНСЬКИЙ: ТУТ БЕРЕГ М╤Й - В КРИМУ
До 82-р╕ччя в╕домого кримського укра╖нського поета, члена Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни


БЕЗКОМПРОМ╤СНА, М╤Л╤ТАРНА, ГОРДА…
доробок само╖ Ольги Петр╕вни - укра╖нсько╖ письменниц╕, публ╕цистки, педагога, етнографа,...


«ДОСТЕМЕННИЙ ПОЕТ, БОЖИЙ ДАР, БОЖИЙ ГЛАС…»
До 95-р╕ччя в╕д дня народження Ореста Корсовецького.


БАЛУХ ПОЧАВ ПРОХОДИТИ РЕАБ╤Л╤ТАЦ╤Ю
Приватна кл╕н╕ка «Нодус», в як╕й найближчими м╕сяцями проходитиме реаб╕л╕тац╕ю та...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #18 за 11.05.2012 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#18 за 11.05.2012
«ЧИ МОЖУ Я СПОК╤ЙНО ЖИТИ, КОЛИ В НЕСПОКО╥ ЗЕМЛЯ...»

З юв╕ле╓м!
МИХАЙЛОВ╤ ВИШНЯКУ – 75!

Мо╓ знайомство з ц╕╓ю житт╓рад╕сною людиною спершу було заочним, на р╕вн╕ листування. Згодом ми зап╕знались, так би мовити, наяву на письменницьких з╕браннях у С╕мферопол╕. З роками наш╕ шляхи-дороги не роз╕йшлися, а переросли у творчу дружбу. Тож маю велику при╓мн╕сть розпов╕сти про цю людину.
Степовик в╕д народження, укра╖нець не за призначенням, а за духом, Михайло Вишняк уперше глянув на цей кольоровий св╕т 6 травня с╕мдесят п’ять рок╕в тому. А сталося це в районному м╕стечку Новомикола╖вка Запор╕зько╖ област╕, в с╕м’╖ педагог╕в. Чи ж треба дивуватись, що в чимал╕й домашн╕й б╕бл╕отец╕ перечитав силу-силенну книг, захопився художн╕м словом, в╕ршувати почав з сьомого класу, а друкуватись – в запор╕зьких обласних газетах, будучи студентом м╕сцевого пед╕нституту. Зовс╕м не дивно й те, що зак╕нчив мовно-л╕тературний факультет у цьому ж ВНЗ за спец╕альн╕стю укра╖нська мова, л╕тература, н╕мецька мова та асп╕рантуру ╤нституту л╕тератури ╕м. Т. Г. Шевченка Академ╕╖ наук Укра╖ни. Як ╕ батьки, вчителював, був заступником директора школи. ╤ ось уже майже сорок рок╕в трудиться у кримських вишах, зав╕ду╓ кафедрами. Кандидат ф╕лолог╕чних наук, доцент. Знаю, як люблять студенти Михайла Яковича. Нелегка, неспок╕йна ця любов! До реч╕, дружина юв╕ляра – теж педагог, директор одн╕╓╖ з с╕мферопольських шк╕л. Чом не вчительська династ╕я Вишняк╕в!
Можна було б дал╕ вести розпов╕дь, побудувавши ╖╖ на фактах його житт╓пису, багатого на под╕╖. Дума╓ться, що завдяки саме таким якостям характеру, як енерг╕йн╕сть, допитлив╕сть, невтомн╕сть, доброзичлив╕сть, ╕нтел╕гентн╕сть, в╕н – в╕дпов╕дальний секретар КРО НСПУ, голова шевченк╕вського братства Криму, координатор м╕жнародно╖ асоц╕ац╕╖ укра╖н╕ст╕в Криму, член редакц╕йно╖ ради газети «Л╕тературний Крим». Ма╓ звання «вчитель-методист» та почесне звання «Заслужений прац╕вник осв╕ти АРК». Його ревну працю оц╕нено медаллю Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни «Почесна в╕дзнака — За вагомий внесок у розвиток духовност╕ та особист╕ досягнення в л╕тературн╕й творчост╕». Можна було б... Однак, що може красномовн╕ше розпов╕сти про юв╕ляра, н╕ж його твори? ╤ поетичн╕, ╕ л╕тературознавч╕.
Тут мимовол╕ замислю╓шся, ким же М. Вишняк ╓ б╕льше – талановитим письменником чи талановитим л╕тературознавцем, критиком, чи талановитим викладачем, який так тонко в╕дчува╓ юнацьку душу ╕ кр╕зь все життя несе любов до педагог╕чно╖ прац╕? Якось в╕н дов╕рливо з╕знався, що все це для нього – нерозд╕льне, духовно ц╕ле ╕ злите. Краще не скажеш. Досить, гадаю, й цього з╕знання. Приклад╕в ск╕льки завгодно, коли критики й л╕тературознавц╕ не цураються художньо╖ творчост╕. Може, тому, що, як н╕хто ╕нший, «озбро╓н╕» секретами письменницького ремесла. Я, наприклад, з великою шаною ставлюсь до блискучих наукових студ╕й Михайла Яковича, але його поез╕╖ вражають мене значно дужче. Як в╕домо, всяке пор╕вняння кульга╓. Таким воно ╓ ╕ в цьому випадку. Адже поез╕я вироста╓ передовс╕м ╕з неповторност╕, з ун╕кальних особист╕сних спостережень ╕ переживань, а, скаж╕мо, л╕тературознавч╕ статт╕ ╕ в суто публ╕цистичному план╕ видаються мен╕ «сухими», позбавленими ото╖ ун╕кально╖ неповторност╕. Але то вже, як кажуть, з ╕ншо╖ опери, хоча ╕ в’яжеться з темою нашо╖ розмови.
У кожного поета ╓ в╕рш як сво╓р╕дний ключ до його поетичного св╕тосприймання. У М. Вишняка таким ╓ «Триптих земл╕», зокрема друга частина, з такими ось рядками:
...Коли десь падають дерева,
В╕д болю корчаться вони,
Й зоря печалиться рожева...
Коли десь падають сини.
╤ рано сирот╕ють д╕ти.
╤ смерть, пануючи, гуля...
Чи можу я спок╕йно жити,
Коли в неспоко╖ земля?
Як в╕домо, ╕м’я поетов╕ да╓ л╕рика. М. Вишняк передовс╕м л╕рик. Йому вда╓ться виявити талант ╕ в громадянськ╕й, патр╕отичн╕й, ╕нтимн╕й л╕риц╕, ╕ в гумористично-сатиричних м╕н╕атюрах з╕ сво╓р╕дним «л╕ричним усм╕хом». Поет не просто пише про любов до матер╕, ж╕нки, Укра╖ни, про порядн╕сть, доброту, працьовит╕сть – його в╕рш╕ справд╕ читаються серцем, наcт╕льки вони легк╕ й прозор╕, як ╕скристе вино. Так╕ прониклив╕, щемк╕ й трепетн╕. Для прикладу:
Припаду до тебе, земле-мати,
Спраглими, гарячими грудьми.
Я не з тих, хто може розкохати
Р╕дний д╕м ╕ братство м╕ж людьми.
Я не з тих, хто трел╕ розсипа╓
╤ дзв╕нк╕ в╕дшуку╓ слова.
Почуття до матер╕ безкра╓,
╤ воно не в римах ожива...
Говорячи про л╕рику М. Вишняка, не можна не в╕дзначити того загального настрою, власне «вишняк╕вського», що характерний для вс╕╓╖ його творчост╕. Це – увага до м╕стко╖ детал╕, образотворч╕ засоби з народних п╕сень (недарма ряд композитор╕в сп╕впрацюють з поетом), устален╕, традиц╕йн╕ форми в╕рша. А ще ж в╕н — визнаний майстер такого моб╕льного жанру, як м╕н╕атюра. Зда╓ться, Степан Крижан╕вський, «хрещений батько» нашого юв╕ляра в л╕тератур╕, зауважив, що «уявити його поетичний доробок без гумору й сатири неможливо». Справд╕, в його еп╕грамах ╕ л╕тературних парод╕ях кожне слово в╕дточене, в╕дгранено до найвищого класу точност╕:

ДОБИВСЯ

Баран начальству мулив оч╕:
«Прийм╕ть в компан╕ю,
Бо вс╕ тут в╕слюки».
Те прийняло його охоче
На... шашлики.

Характеристика творчо╖ постат╕ Вишняка була б неповною, коли б не згадати зробленого ним у царин╕ критики ╕ л╕тературознавства. В╕н р╕зноб╕чно, глибоко й майстерно проанал╕зував творчий доробок дев’ятнадцяти кримських сучасних укра╖номовних поет╕в, видавши книгу-антолог╕ю «Слово р╕дне укра╖нське», що стала наст╕льним пос╕бником для вчител╕в при проведенн╕ занять з л╕тератури р╕дного краю. В╕н — автор понад ста наукових праць з актуальних проблем укра╖нського л╕тературознавства, зокрема з теор╕╖ та ╕стор╕╖ давньо╖ класично╖ й сучасно╖ л╕тератури, специф╕ки л╕ричних, драматичних та еп╕чних жанр╕в, л╕тературних портрет╕в В. Чумака, В. Еллана-Блакитного, С. Крижан╕вського, М. Чернявського та ╕нших. Окремими виданнями вийшли л╕тературн╕ портрети та есе╖ «Митець ╕ його час», методичний пос╕бник «Патр╕отичне виховання на уроках укра╖нсько╖ мови та л╕тератури в середн╕й школ╕» та низка ╕нших. В╕н — один з найб╕льш знаних сучасних досл╕дник╕в творчост╕ В. Сосюри. У його творчих планах чимало ц╕кавих задум╕в, нин╕ в╕н готу╓ працю з сучасного укра╖номовного л╕тературознавства та критики на теренах Криму. Тож спод╕ва╓мося, що М. Вишняк ╕з властивим йому ентуз╕азмом пораду╓ сво╖х шанувальник╕в новими творчими знах╕дками.
З роси й води Вам, дорогий побратиме!

Василь ЛАТАНСЬКИЙ,
член Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни

Шановний Михайле Яковичу! Секретар╕ат Нац╕онально╖ Сп╕лки письменник╕в Укра╖ни сердечно в╕та╓ Вас ╕з юв╕ле╓м. Зичимо Вам непохитного оптим╕зму, м╕цно╖ в╕ри в незнищенн╕сть ╕ непереможн╕сть животворящого Слова, яке сто╖ть на сторож╕ незборимо╖ нац╕╖, ╕ нехай ця в╕ра додасть Вам натхнення ╕ невтамовано╖ спраги для створення нових талановитих твор╕в во славу Укра╖ни!
Щиро Ваш╕ — В. Баранов, В. Шовкошитний, В. Барна, М. Шевченко, М. Слабошпицький, Л. Голота, С. Грабар, С. Пантюк, М. Сидоржевський, Д. ╤ванов, Г. Гусейнов, М. Каменюк


Михайло ВИШНЯК

*    *    *
Ти ще розкв╕тнеш, Укра╖но,
Моя матуся чар╕вна.
Ти ще народиш того сина,
Що нас душею по╓дна.
╤ тих, що ╓, ╕ тих, що будуть,
╤ тих, кого нема давно,
Та ╖х жертовн╕сть вс╕х розбудить,
Ус╕х згурту╓ заодно.
╤ збудить гн╕в, ╕ зродить силу,
Яку н╕кому не здолать,
Змете всю нечисть до могили,
Щоб ти змогла з кол╕н устать.
*    *    *
Свята й безсмертна наша мова,
Вона окраса ╕з окрас.
Та найсвят╕ш╕ в н╕й три слова —
Вкра╖на, Ненька ╕ Тарас.
Вони на св╕т╕ нас тримають,
В бор╕ннях сили додають,
Як Прометея надихають, —
Поб╕дна з ними наша путь.
Без них ми сироти безр╕дн╕,
Вони рятують в╕д хули.
Без них — н╕що, без них ми б╕дн╕,
А з ними дуж╕, мов орли.
То ж розкв╕тай, вкра╖нська мова,
Життя окраса ╕з окрас,
Дов╕ку хай живуть три слова —
Вкра╖на, Ненька ╕ Тарас.

ТОБ╤!

Але хай поб’╓ тих осорома...
М. Рильський

Ростемо, мудр╕ша╓м з роками,
В╕дстан╕ дола╓м чимал╕,
╥демо вперед тими шляхами,
Що проклали наш╕ вчител╕.
Врешт╕-решт виходимо у люди
З вол╕ Божо╖, а ще сво╖х старань.
Т╕льки йдуть одн╕ шляхом облуди,
╤нш╕, гризучи п╕знання грань.
Як здола в пут╕ кого утома,
Час згадать наставника його.
«Але хай поб’╓ тих осорома»,
Хто зневажить вчителя свого!
*    *    *

Пам’ят╕ В. Сосюри

Одшум╕ло, одтьохкало л╕то,
Одсп╕вало, вогнем одцв╕ло,
З п╕днебесся прощальним
 прив╕том
Журавлиним в╕йнуло крилом.
Одбуяло навкруг, одосонилось,
Залишивши п╕сень л╕тепло.
Одцв╕ло, од╕йшло,
 одсосюрилось,
Та нав╕ки на душу лягло.
*    *    *
Тво╓ ╕м’я як в╕тру подих,
Росинка з колоскових в╕й,
Неначе тих╕ плеса-води,
А в серц╕, в серц╕ — бурев╕й.
Тво╓ ╕м’я — солодка вишня,
Воно пасу╓ так тоб╕,
Таке л╕ричне, наче п╕сня.
Слова злились в н╕м далеб╕.
Тож в св╕тлий день твойого свята
Нехай за мене скаже в╕рш.
Люблю тебе любов’ю брата,
А може, може... ╕ще б╕льш.
*    *    *
Шален╕ю тобою, Лада,
Ти ут╕ха моя й розрада,
Недосп╕вана моя п╕сня,
О спокуснице моя гр╕шна.
Я з тобою м╕цний, як крем╕нь,
А без тебе навколо — тем╕нь.
╤з тобою я в╕рний джура,
А без тебе — одна зажура.
Я з тобою Антей стосилий,
А без тебе ╕ св╕т не милий,
А без тебе душа згора╓,
А без тебе мене нема╓.
Шален╕ю тобою, Лада,
Ти ут╕ха моя й в╕драда.
О спокуснице моя гр╕шна,
Ти моя найсолодша п╕сня.

Л╤ТЕРАТУРН╤ ПОБРАТИМИ ПРО ТВОРЧ╤СТЬ МИХАЙЛА ВИШНЯКА

«У сво╖й автоеп╕грам╕ Михайло Вишняк з╕зна╓ться, що в╕н — «щирий сосюрист». ╤ хоч в його творчост╕ переважа╓ л╕ричне начало, уявити його поетичний доробок без гумору та сатири неможливо, бо вони – нев╕д’╓мна частина його творчост╕».
Степан КРИЖАН╤ВСЬКИЙ, л╕тературознавець, поет

«Н╕ск╕льки не применшуючи вагом╕сть всього поетичного доробку М. Вишняка, можна твердити, що саме в особист╕й поез╕╖ в╕н найб╕льшою м╕рою розкрива╓ себе як поет. ╤, очевидно, через це кримськ╕ композитори не раз зверталися до його любовно╖ л╕рики, пишучи на не╖ п╕сн╕, бо вона сама по соб╕ ма╓ ознаки п╕сенност╕ в багатьох сво╖х проявах».
В╕тал╕й ШЕВЧЕНКО, л╕тературознавець

«У гумор╕ та сатир╕ поет продовжу╓ традиц╕╖ Остапа Вишн╕. Його перу належить багато еп╕грам, знаних серед читач╕в, як╕ спрямован╕ на утвердження здорово╖ нац╕онально╖ морал╕ ╕ осуд усього того, що заважа╓ розвиватися нац╕ональн╕й св╕домост╕».
Петро КИРИЧОК, л╕тературознавець

«В поета чимало в╕рш╕в про весну ╕ це, мабуть, законом╕рно. Адже поез╕я ╕ весна завжди ходять разом, ╕ вони не п╕двладн╕ н╕ рокам, н╕ часов╕. ╤ коли навколо весн╕╓, душа, як соловейко, висп╕ву╓ л╕ричними рядками. Рядок до рядочка – ╕ народжуються хвилююч╕ поез╕╖ – п╕сн╕, пройнят╕ почуттям п╕днесеност╕, неспокою ╕ наснаги».
Данило КОНОНЕНКО, поет

«Н╕жна л╕рика заворожу╓ вас, коли ви торкнетеся поетичних рядк╕в Михайла Вишняка. Його л╕ричний герой ста╓ «нервом чутливим на т╕л╕ земл╕...». В╕н зарекомендував себе ╕ як неабиякий майстер пейзажно╖ л╕рики. Причому в нього вона не самодостатня, а дотична часто до дол╕ л╕ричного героя. Вишняк ум╕╓ в╕дшукати свою поетичну деталь. Чимало у нього в╕рш╕в про кохання. Поет ╕ тут намага╓ться сказати сво╓ небанальне слово, часто вдаючись до ударних рефрен╕в, фольклорних паралел╕зм╕в. Не омина╓ в╕н ╕ г╕перболу, яка так вивищу╓ образ: «Мен╕ ти будеш сяять наяву, коли й галактики розд╕лять нас». Його поез╕╖ – то п╕сн╕, осяян╕ св╕чадом серця, а також вагом╕ ф╕лософеми – роздуми про наше життя як в м╕кро, так ╕ в макрокосмос╕ людських д╕янь...»
Фед╕р СТЕПАНОВ, критик, поет

«Михайло Вишняк передовс╕м л╕рик. Йому вда╓ться виявити талант ╕ в громадянськ╕й, патр╕отичн╕й, ╕нтимн╕й л╕риц╕, ╕ в гумористично-сатиричних м╕н╕атюрах з╕ сво╓р╕дним «л╕ричним усм╕хом». Поет не просто пише про любов до матер╕, ж╕нки, Укра╖ни, про порядн╕сть, доброту, працьовит╕сть – його в╕рш╕ справд╕ читаються серцем, наст╕льки легк╕ й прозор╕, як ╕скристе вино, тонк╕ й прониклив╕, щемк╕ ╕ трепетн╕».
Василь ЛАТАНСЬКИЙ, поет

«Я Вас люблю ╕ шаную, Михайле Яковичу, як ╕стинного укра╖нця, який вир╕с з могутнього запор╕зького кор╕ння».
Василь КОБЕЦЬ, поет, проза╖к,
голова Конгресу укра╖нсько╖ ╕нтел╕генц╕╖ В╕нниччини

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #18 за 11.05.2012 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10259

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков