Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3713)
З потоку життя (6924)
Душі криниця (3717)
Українці мої... (1514)
Резонанс (1617)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1757)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРАЦЮВАВ НА КОРИСТЬ НАРОДУ
6 листопада минуло 165 рок╕в в╕д дня народження Дмитра Яворницького (1855-1940) –...


ВАСИЛЬ ЛАТАНСЬКИЙ: ТУТ БЕРЕГ М╤Й - В КРИМУ
До 82-р╕ччя в╕домого кримського укра╖нського поета, члена Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни


БЕЗКОМПРОМ╤СНА, М╤Л╤ТАРНА, ГОРДА…
доробок само╖ Ольги Петр╕вни - укра╖нсько╖ письменниц╕, публ╕цистки, педагога, етнографа,...


«ДОСТЕМЕННИЙ ПОЕТ, БОЖИЙ ДАР, БОЖИЙ ГЛАС…»
До 95-р╕ччя в╕д дня народження Ореста Корсовецького.


БАЛУХ ПОЧАВ ПРОХОДИТИ РЕАБ╤Л╤ТАЦ╤Ю
Приватна кл╕н╕ка «Нодус», в як╕й найближчими м╕сяцями проходитиме реаб╕л╕тац╕ю та...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #18 за 11.05.2012 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#18 за 11.05.2012
╤ван КОЖЕДУБ: «ГОРДЖУСЯ ТИМ, ЩО Я — УКРА╥НЕЦЬ»

Ц╕ слова ╤вана Микитовича мен╕ доводилося не один раз чути п╕д час його зустр╕чей з╕ студентами, роб╕тниками, колгоспниками, вчителями та ╕ншими представниками трудового люду Шевченкового краю у жовтн╕ 1974 року, коли у нас урочисто в╕дзначалося 30-р╕ччя визволення Укра╖ни в╕д н╕мецько-фашистських загарбник╕в.
Вдячний дол╕ за те, що в ц╕ дн╕ мен╕ було доручено, як ╕сторику, ширше ознайомити прославленого льотчика з минулим Черкащини, показати пам’ятн╕ м╕сця, де в╕дбувалися под╕╖, пов’язан╕ з визвольною в╕йною укра╖нського народу п╕д проводом гетьмана Богдана Хмельницького, пройтися стежками, якими ходив  свого часу Тарас Шевченко, в╕дв╕дати нин╕шн╕ новобудови, господарства, навчальн╕ заклади.
Ми сп╕лкувалися к╕лька дн╕в, що дало можлив╕сть ближче п╕знати цю легендарну людину. Перше, що мене при╓мно вразило — це пристойне волод╕ння укра╖нською мовою, без будь-яких акцент╕в. Як з’ясувалось, у Кожедуб╕в вона була с╕мейною мовою ╕ в столиц╕, бо дружина ╤вана Микитовича Верон╕ка Микола╖вна за походженням кубанська козачка, де, як вона переконувала, ще в багатьох м╕сцях можна чути укра╖нську мову.
Не менш здивувало ╕ те, що Кожедуб — людина чисто в╕йськова, за плечима яко╖ пов╕трян╕ бо╖, дв╕ академ╕╖, десятки рок╕в служби в ав╕ац╕╖, ма╓ досить пристойн╕ знання з в╕тчизняно╖ ╕стор╕╖, географ╕╖, л╕тератури, ф╕лософ╕╖, ╕нших наук. Пам’ятаю, при╖хали ми до села Суботова, де колись був родовий ма╓ток Богдана Хмельницького ╕ до нин╕шн╕х час╕в збереглася церква, збудована коштом гетьмана.
— Ось вона яка! — жваво повернувся в той б╕к ╤ван Микитович, — зна╓те, я такою ╖╖ ╕ уявляв.
Було пом╕тно, що Кожедуб ╕ його дружина добре ознайомлен╕ з творчою спадщиною Т. Г. Шевченка. Це видно ╕ з деяких уточнень, як╕ дел╕катно, з доброю генеральською усм╕шкою (в╕н тод╕ ще не був маршалом ав╕ац╕╖) вносив ╤ван Микитович у розпов╕д╕ екскурсовод╕в у селах Моринц╕ ╕ Шевченкове, у Канев╕ та обласному кра╓знавчому музе╖. Виступаючи на урочистих зборах у Черкасах, ╤ван Микитович говорив:
— Мен╕ довелося воювати у неб╕ Укра╖ни. В цих боях збив 27 ворожих л╕так╕в. Був учасником Корсунь-Шевченк╕всько╖ битви. Н╕коли не забуду, що першу З╕рку Героя мен╕ вручили на Черкащин╕. Прол╕тав оце над вашою областю ╕ не вп╕знав м╕сця, де точилися запекл╕ бо╖. Розкв╕тла Черкащина завдяки людям роботящим.
При╓мно було слухати так╕ враження нашого гостя. Хоч в╕н взагал╕ уникав багатосл╕в’я у розпов╕дях про пов╕трян╕ бо╖. Говорив коротко, точно ╕ ч╕тко. Як ╕ д╕яв, очевидно, у палаючому неб╕. Лише один раз, пам’ятаю, захопився, коли згадував про першу свою сутичку з ворогом. Трапилося це 6 липня 1943 року. Як в╕домо, ╤ван Микитович попав на фронт т╕льки через п╕втора  року в╕д початку в╕йни, бо п╕сля зак╕нчення Чугу╓вського ав╕ац╕йного училища у 1940 роц╕, як найб╕льш ум╕лий випускник був залишений там на посад╕ викладача-╕нструктора. П╕д його орудою здобули високу профес╕йну п╕дготовку б╕льше ста майбутн╕х ав╕атор╕в.
Нарешт╕, на сво╖ численн╕ клопотання про направлення в д╕ючу ав╕ац╕ю ╤ван Микитович одержав дозв╕л. Саме в цей пер╕од визр╕вала знаменита Курська битва — одна з найб╕льших танкових батал╕й Друго╖ св╕тово╖ в╕йни. Ця битва, в як╕й фашистське угруповання нараховувало майже м╕льйон солдат╕в ╕ оф╕цер╕в, поклала початок визволенню в╕д окупант╕в ус╕╓╖ Л╕вобережно╖ Укра╖ни. В Курськ╕й битв╕ брали участь ╕ тисяч╕ укра╖нц╕в.
— Як сьогодн╕, — д╕лився спогадами ╤ван Микитович, — бачу внизу село, пам’ятаю ╕ назву його — Завид╕вка. Зчепився я над ним з «Юнкерсом». В╕дчуваю, що за кермом не новачок. Замигот╕ли на корпус╕ два рядки позначок-символ╕в про збит╕ ним л╕таки. «Ну, думаю, тримайся, ас!» Зробив один з╕ сво╖х викрутас╕в, щоб в╕д╕йти подал╕ в╕д села. Н╕мець, вважаю, вир╕шив, що я хочу уникнути бою ╕ кинувся навздог╕н. Мабуть, зрозум╕в свою помилку аж над чистим полем. Та вже було п╕зно. В╕д одного залпу п╕шов униз. Купол парашута не з’явився. Значить, у Г╕тлера на одного аса стало менше.
Про прямо-таки фантастичну майстерн╕сть Кожедуба, укра╖нського хлопця, як пов╕тряного снайпера, св╕дчить те, що 7 липня, тобто наступного дня, в╕н збив н╕мецький бомбардувальник Ю-87, 8 липня — два винищувач╕ Ме-109. А всього на бойовому рахунку трич╕ Героя — 62 фашистських л╕таки. ╤м’я його в╕доме всьому св╕тов╕. В╕доме ╕ укра╖нське село Ображ╕╖вка Шостк╕нського району Сумсько╖ област╕, де в╕н народився 8 червня 1920 року у б╕дн╕й селянськ╕й с╕м’╖. Книга Майстра «Служу В╕тчизн╕» стала наст╕льним пос╕бником у навчальних закладах багатьох кра╖н, де готують кадри в╕йськових ав╕атор╕в. Медаль ╤. М. Кожедуба ╓ в Рос╕╖. У 1974 роц╕ уряд Екватор╕ально╖ Гв╕не╖ видав 16 марок найвидатн╕ших лицар╕в пов╕тряного бою. Серед них — ╤ван Кожедуб.
Можна продовжити перел╕к таких в╕домостей, але не з Укра╖ни. На душу тисне г╕рке запитання: чому ╕м’я укра╖нського нац╕онального героя дорожче людям чорного континенту, н╕ж Укра╖ни? Чому наша Верховна Рада лише з третьо╖ подач╕ спромоглася розглянути постанову про в╕дзначення 85-р╕ччя в╕д дня народження ╤. М. Кожедуба? ╤ то за не╖ проголосувало всього 255 депутат╕в. А в╕н так бився за ╖хн╓ майбутн╓... Уряд не вид╕лив жодно╖ коп╕йки на облаштування села, де народився трич╕ Герой. А там багато проблем. Коли м╕сцев╕ жител╕ в╕дзначали юв╕лей, сюди не прибув жоден чиновник нав╕ть з област╕.
Тим часом некролог з приводу кончини Маршала ав╕ац╕╖ ╤. М. Кожедуба, опубл╕кований в «Правде» 13 серпня 1991 року, п╕дписали 40 найвищих во╓начальник╕в тод╕шньо╖ кра╖ни.
Сталося так, що мен╕ випало щастя познайомитися з обома трич╕ Героями Радянського Союзу: ╤ваном Микитовичем Кожедубом ╕ Олександром ╤вановичем Покришк╕ним. У ш╕стдесятих роках О. ╤. Покришк╕н прибув до Черкас на обласну парт╕йну конференц╕ю. За тод╕шн╕ми правилами, кожний, хто обира╓ться на парт╕йний з’╖зд, зобов’язаний бути присутн╕м там, де його обирають. За так званою рознарядкою голова ЦК ДТСААФ обирався делегатом у Черкасах.
Мен╕ було доручено зустр╕ти гостя, потурбуватися про готель, харчування ╕ забезпечення зустр╕ч╕ видатного в╕йськового д╕яча з╕ студентами, во╖нами гарн╕зону, жителями м╕ста ╕ област╕. Скажу в╕дверто, що обидва во╓начальники, один ран╕ше, другий п╕зн╕ше, справили на вс╕х, з ким сп╕лкувалися, велике враження. Це були люди високо╖ культури, вв╕члив╕, доброзичлив╕, без будь-яко╖ зверхност╕, як бува╓.
Немало часу спливло п╕сля тих зустр╕чей. Але ц╕ постат╕, ╖хн╕ геро╖чн╕ б╕ограф╕╖ залишаються у народн╕й пам’ят╕. Подумалося, що саме у таких особистостях найб╕льш акумулюються от╕ висок╕ моральн╕, доброчинн╕ ╕ богатирськ╕ якост╕, що живлять лицарський дух ус╕х покол╕нь наших народ╕в.

Григор╕й СУХОВЕРШКО,
кандидат ╕сторичних наук, доцент, учасник Велико╖ В╕тчизняно╖ в╕йни
1941-1945 рр.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #18 за 11.05.2012 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10254

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков