Версiя для друку Обговорити в форумi

УВАГА: КОНКУРС!

До 13-річчя кримської дитячої газети «Джерельце» під Шевченковим гаслом «Мені тринадцятий минало...» оголошується творчий конкурс серед юних читачів — школярів Криму і всієї України. Надсилайте на адресу редакції (звичайною або електронною поштою) ваші літературні, поетичні, публіцистичні твори — на будь-які теми, які могли б бути надрукованими в дитячій газеті. Компетентне журі, яке очолює незмінний шеф-редактор «Джерельця» Данило Андрійович Кононенко, оцінить і відбере кращі творчі доробки, автори яких отримають шанс вибороти суперприз (розкладний велосипед!) та інші нагороди.
Крім творчих завдань, будуть й цілком конкретні, за які нараховуватимуться додаткові бали. Ось два з них:
— КОЛИ ВИЙШОВ ПЕРШИЙ НОМЕР «ДЖЕРЕЛЬЦЯ»?
— ХТО, НА ВАШУ ДУМКУ, НАДАВ ДЛЯ ПЕРЕМОЖЦЯ КОНКУРСУ У «ДЖЕРЕЛЬЦІ» ГОЛОВНИЙ ПРИЗ — ВЕЛОСИПЕД?
Чекаємо на ваші відповіді, вірші, оповідання, репортажі, новели, статті. Творіть! Дерзайте! Перемагайте!

ВЕЛИКОДНЯ ВИСТАВКА У ШКОЛІ

15 квітня усі православні християни у світі святкують найважливішу подію року – Христове Воскресіння. Пасха завершує найдовший семитижневий піст для тих людей, що його дотримувалися. Починаючи з Чистого Четверга, люди готуються до святкового столу –  прибирають та прикрашають оселі, печуть святкові куличі, фарбують та розписують яйця. А в нашій школі вже стало доброю традицією проводити виставку, присвячену цьому святу. Щороку всі учні, починаючи з самої малечі – з первачків, роблять гарні малюнки, своїми руками розписують писанки, фарбують крашанки, з паперу майструють композиції, якими можна прикрасити святковий стіл. Цього року із 68 класів у виставці взяв участь 61 клас. Усі вони постаралися на славу. Були зроблені вражаючі, неперевершеної краси презентації. Чого тільки тут не було! Але більш за все особисто мені сподобалися речі з дерева, зроблені руками наших умільців, розписані яйця, виготовлені з різних матеріалів, прикрашені кошиками із квітами, стрічками, малюнками. Самі автори були усміхнені і привітні, вони відповідали на безліч запитань, що стосувалися виставки. Однак виставка проходила тільки 2 години, тож цього було замало для того, щоб втамувати цікавість всіх присутніх. І ще цілий день діти й дорослі спілкувалися між собою, обговорюючи найбільш вражаючі речі з тих, що так сподобалися. Отже, ця подія залишила гарні та світлі спогади.

Вікторія ДОРОШЕНКО,
учениця 10-го класу НВК «Школа-ліцей» № 3 ім. А. С. Макаренка
м. Сімферополь

НАВЧАЙМОСЬ ТВОРИТИ ДОБРО!

З давніх часів люди намагалися жити в злагоді з природою. Любов до неї закладено генетично. Ми вчимося на тому, що немає у світі нічого могутнішого за людину. Але останнім часом ця могутність все частіше виявляється у жорстокості до тварин. У наші дні ЗМІ щоденно порушують питання про знущання та масове знищення тварин. Чому це питання вже стало проблемою в наш час? Але ж у дитинстві дорослі дітям наказують, що тварин треба любити й поважати, як людей. Адже вони — живі істоти. Я думаю, що проблема розпочинається не з дітей, а з дорослих. Саме вони проявляють агресію до тварин, а дітей при цьому «навчають» про них дбати. Слова дорослих не підтверджуються вчинками. Така поведінка не є правильною, але її копіюють діти. Від одних слів нічого не зміниться.
Не знаю, як інші люди, але коли я бачу виснажену, хвору тварину, яка страждає, завжди допомагаю їй. Таке бажання виникло в мене ще з раннього дитинства. Так було завжди! Якщо ми звернемося до літератури, а саме до повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків», яка була написана понад сто років тому! — де письменник показав справжнє єднання людини та природи, то побачимо, що герой твору Іван Палійчук змалку щиро любив природу, дбав про тварин. З раннього дитинства виховується співчуття до слабших.
Майже в кожного з нас вдома живе якась тваринка. Ми любимо її та піклуємося про неї. Однак забуваємо про інших тварин, які нас оточують. Останнім часом у Сімферополі збільшилася кількість бездомних тварин. І це є проблемою, тому що деякі тварини стають агресивними й дикими. Не можу забути випадок, який стався зі мною минулого літа. Ми з другом каталися на велосипедах у парку біля книжкового ринку. Вже сутеніло, і ми вирішили йти додому, як раптом із-за дерева на мене кинувся великий собака. Пес підбіг дуже близько й хотів мене вкусити. У цей час йшов чоловік, якому я дуже вдячний. Щоб собака мене не вкусив, він підбіг з величезною палицею та вдарив по землі біля очей собаки. Пес не очікував такої поведінки та відбіг. Я подякував і поцікавився, чому ж він не вдарив тварину. На моє запитання чоловік відповів, що собака теж жива істота, та  йому також боляче, як і нам. Я з ним цілком погодився і подумав, як чудово, що є ще добрі люди на світі.  Цю історію я згадав саме на уроці української літератури, на якому ми обговорювали проблеми  стосунків людей і тварин.
Після цього уроку я подумав, як добре, що в моєму рідному місті є спеціальна організація, яка допомагає тваринам. Але, на мій погляд, її діяльність не забезпечує всіх потреб, тому що не фінансується державою. Мені здається, що в Україні  більше таких організацій, які виловлюють тварин для того, щоб убити чи отруїти, а не для того, щоб вилікувати та віддати у сім’ї, де про них подбають та будуть їх любити. Я думаю, що непогано було б, якби в притулках для порятунку тварин працювали не тільки дорослі, але й діти у вільний від навчання час. Така практика дуже поширена за кордоном, адже школярі не тільки вчаться заробляти гроші, а й привчаються до праці, до відповідальності, вчаться дбати про слабших. Дуже хочу, щоб дорослі люди, державні діячі допомогли розвинути цю ідею в Сімферополі. А вже потім ця добра справа поширилась би Україною.

Артем ЗАЙНУЛІН,
учень 8 класу НВК «Консоль»
м. Сімферополь

ЛЮБЛЮ ВЕСНУ

Люблю весну в буянні зелені і цвіту. Коли вишні, яблуні і груші вбираються у білі сукні, наче наречені. А над їхнім п’янким біло-рожевим цвітом гудуть, мов маленькі реактивні літачки, джмелі, бджоли, хрущі.
Люблю весну за пробудження природи — зеленого дива Землі. Коли з-під снігу та торішнього листя з’являються перші несміливі стрілочки пролісків та фіалок. А за ними, ніби в одну мить, простеляється килим зеленої трави з розмаїттям кольорів. Блідо-рожеві грицики, горді нарциси, жовтогарячі, ніби курчатка, кульбабки весело визирають з трави. Вони повертають свої голівки до теплого сонечка, яке голубить їх своїми промінчиками. Все навкруги цвіте, буяє, радіє.
Люблю весну за теплу радість, яку вона приносить після холодної зими. Люблю весну, коли вбирає вона в святкові шати рідне село. І від тієї пишної зелені і голубого неба на душі стає легко і спокійно.
Просто я дуже люблю весну.

Назарій ПАЦАЛОН,
учень 6 класу НВК «Топорівська ЗОШ І-ІІІ ст.»
Буського району Львівської області.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #17 за 27.04.2012 > Тема ""Джерельце""