Версiя для друку Обговорити в форумi

Людина та її справа

Так вважає лікар Вей Мин-Е, китаєць за походженням, академік Національної академії проблем людини України, керівник приватної клініки, яка працює за методикою Чжень-цзю, що базується на голковколюванні та припалюванні. Для мудрого лікаря Вея (а ще його називають Володимиром Михайловичем) Україна асоціюється не з чиновниками, як це буває здебільшого (бо вона чи то демократична, чи то тоталітарна, чи президентська, чи парламентська), а з її громадянами, тими, кого він лікує, з ким спілкується, до яких належить і сам. І до цієї України лікар Вей ставиться з любов’ю, бо інакше і терапія не давала б належних результатів. Оскільки тут, як він сам зізнається, важливі не лише голки, але ще й серце і душа.
А за доказами щодо його щирості (якщо такі потрібні) далеко ходити не доводиться. Свого часу лікаря запрошували працювати до Москви, пропонуючи найкращі умови, запрошували і в Німеччину з фантастичною (2 тис. доларів на день) оплатою праці, але він тут, у Криму, ще з 1988 року, і кращої долі собі не бажає. В Сімферополі — його клініка, що була відкрита за радянських часів як кримська філія Академії медичних наук СРСР, тут і квартира, виділена Кримським обкомом компартії, представникам якого вдалося переманити лікаря Вея з Казахстану, куди він переїхав зі своєї батьківщини ще у 1960 році, втікаючи від китайської культурної революції.
Намагаюся зрозуміти, що ж то було за таке явище, здатне розлучити з матір’ю, братом, сином.
— Люблю правду, — скупо пояснив доктор Вей. — І якщо голодні, то не скажу, що ситі. А це вже означає нібито я — ворог.
У Радянському Союзі прийняли китайця добре, на роботу направили в колгосп Абай Талди-Курганської області, що в Казахстані. Але не лікарем-терапевтом, як працював він у себе вдома, а звичайним робітником-колгоспником, бо китайські дипломи в СРСР тоді не визнавалися. А позаду у лікаря Вея був не тільки медичний інститут, а ще і єдиний у світі інститут Чжень-цзю терапії. Тож молодий фахівець і не припиняв займатися медичною практикою, приймаючи хворих у себе вдома. Та чи варто було втікати від переслідувань за тридев’ять земель, щоб зіткнутися з тією ж проблемою в іншій державі?
Лікарю забороняли «незаконну» медичну практику, через що довелося навіть провести понад 8 місяців у слідчому ізоляторі. А щоб вмотивувати це затримання як дещо серйозне, йому працівники міліції підкинули ножа. Та обвинувачення все одно не склалося: затриманий невтомно повторював, що коли хтось рятує людину, яка тоне, за це не карають, а на його рахунку вже тоді були тисячі врятованих людських життів.
Поміж тим, слава про чудодійні голки лікаря Вея поширювалася світом. Дійшла вони й до Криму. В перші дні перебування лікаря на нашому півострові його возили по Криму, аж поки він не оглянув усі тутешні визначні місця. Зарплату лікареві встановили, як трьом міністрам, — по 2,5 тисячі рублів на місяць. Але не забарилися і зміни, пов’язані з розвалом Радянського Союзу та подальшою лібералізацією у всіх життєвих сферах. З одного боку, тепер уже просто не могло виникнути питання про незаконне лікарювання, а з іншого, — з’явилося безліч шарлатанів від медицини, котрі розчищали собі шлях до людських гаманців від конкурентів. Жити і працювати стало небезпечно.
Але думати про це не доводилося. Життя лікаря Вея було нерозривно пов’язане з життями пацієнтів, які у книзі відгуків зазначають, що його «серце сповнене доброти і співчуття до хворих», і дивуються, як він, уже далеко не молода людина, може пам’ятати їхні життєві історії, особливості сімейних стосунків, — усе, що довіряли йому люди, розкриваючись перед ним, як на сповіді.
У книзі відгуків можна ознайомитися і з майже фантастичними історіями, коли онкологічні хворі поверталися буквально з того світу. Цукровий діабет, гангрена, безпліддя, варикоз, розсіяний склероз, — ці й багато інших хвороб можуть залишитися для людини у минулому, щоправда, після досить тривалого лікування — двох-трьох курсів голковколювання по 30 сеансів кожний. Та особливо багато нарікань є сьогодні на лікарські помилки, які доводять людину до крайньої межі, коли, здавалося б, їх вже неможливо виправити. Мій співрозмовник пригадує дівчинку, організм якої після такого лікування став неспроможним виконувати свої найелементарніші функції. Яким же то було щастям для неї і матері, коли після багаторічних страждань втрачені функції почали відновлюватись! «Два з половиною роки я не спала», — пише в книзі відгуків одна з пацієнток, до якої знову повернувся сон. «Я потрапила до Бога!» — не стримує емоцій інша.
Довелось лікареві одного разу побувати вдома і у тодішнього спікера парламенту, голови Соціалістичної партії Олександра Мороза. Запросили не на свято, а задля допомоги дружині Олександра Олександровича Валентині, яка потерпала від невиліковного розсіяного склерозу. Після першої ж процедури спостерігався позитивний результат — спав набряк із хворої кінцівки. Доктора Вея умовляли залишитися, аби він продовжив процедури. Та не звик голкотерапевт бути «придворним» лікарем і не міг пожертвувати здоров’ям багатьох своїх пацієнтів, котрі чекали вдома, задля якоїсь особливої людини: запросив Валентину до Криму і повернувся в Сімферополь. Але більше її так і не побачив.
У чому ж секрет таких позитивних зрушень і майже нереальних одужань? Справа в тім, що чжень-цзю терапія підвищує захисні сили організму, і той уже сам долає перешкоди на шляху до здоров’я.
Як зауважив лікар Вей, він не лікує лише паління, пиятику та наркозалежність, бо це просто шкідливі звички, а ще — СНІД та венеричні хвороби, бо ними можна заразитися. В іншому ж чжень-цзю терапія не має протипоказань ні за віком (її можна застосовувати як немовлятам, так і у глибокій старості), ні за будь-якої побічної патології. А ще попросив наголосити, що має перед собою дві мети: повернення здоров’я й виховання хворого. І, лікуючи не хворобу, а людину, мусить спочатку знайти першопричину її проблем.
У клініці я познайомилася з пацієнтами лікаря Вея із Москви. Кандидат технічних наук Станіслав Мамаєв оздоровлюється тут уже 10 років поспіль. Йому дошкуляють астма та проблеми із зором, і таке лікування хоч і не оновлює організм повністю, але дозволяє жити повноцінним життям. Не в дивину бачити лікарю і хворих із європейських держав, США.
Чотири роки на базі своєї клініки він навчав голкотерапії й студентів медуніверситету та вже дипломованих фахівців, півтора року відбувалося таке навчання і в Одесі, де теж є філія клініки.
Має доктор Вей і своїх послідовниць: це його дочки Леонора та Анжеліка, теж лікарі за фахом, які працюють разом із батьком у клініці. Але його невтомне серце не знає спокою. Він мріє про відкриття фітоаптеки, у своєму роді унікальної, бо там можна було б придбати не одну тисячу різновидів корисних трав, привезених із Китаю. Але для цього потрібні і лікарі, теж китайці, бо ніхто із місцевих жителів не має навіть уявлення про застосування цих рослин у медицині. Лікар Вей хотів би, щоб у його клініці був і стаціонар, а при медуніверситеті — факультет китайської медицини. Все це разом могло б стати центром китайської медицини європейського рівня і приносити в кримський бюджет чималі кошти. А лікарю Вею — втіху від того, що, незважаючи на свої 77 років, він чогось таки вартий, і прокласти місточок здоров’я між двома рідними йому країнами.

Тамара СОЛОВЕЙ

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #17 за 27.04.2012 > Тема "З потоку життя"