Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #16 за 20.04.2012 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#16 за 20.04.2012
З КОГОРТИ МИРОНОСИЦЬ ╤ ПОДВИЖНИЦЬ

Пам’ять

Писання цих спогад╕в довго в╕дкладав. Усе хот╕лося знайти в сво╓му арх╕в╕ численн╕ листи В╕ри Серг╕╖вни, сп╕льн╕ фото, каталоги ╖╖ виставок, альбоми твор╕в, аби спогади вийшли повн╕шими, правдив╕шими, багатогранн╕шими. Проте сплива╓ час, арх╕ви мо╖, що розбухли на сьомому десятку життя, лежать невпорядкованими на к╕лькох горищах у к╕льканадцятьох вал╕зах ╕ коробках, отож доводиться в╕дкласти пошуки та покластися на пам’ять.
А у пам’ят╕ мо╖й В╕ра Серг╕╖вна Ро╖к лиша╓ться передус╕м уособленням ентуз╕азму, молодечого захоплення улюбленою справою, невичерпно╖ працездатност╕, живого зац╕кавлення вс╕м, що д╕╓ться навкруги, щирого, доброзичливого ставлення до людей. Я довго не м╕г збагнути, зв╕дки в ц╕╓╖ м╕н╕атюрно╖ тенд╕тно╖ ж╕нки та титан╕чна енерг╕я, що дозволя╓ ╖й невтомно мандрувати р╕зними кра╖нами, улаштовувати там нов╕ й нов╕ виставки сво╖х твор╕в, навчати вишивц╕ д╕тей ╕ дорослих, популяризувати традиц╕йне мистецтво, засновувати Музей майстр╕в народно╖ творчост╕ Криму.
╤ я зрозум╕в це п╕сля прочитання ╖╖ спогад╕в у книз╕ «Мелод╕я на полотн╕» (2003) — про лубенське, гадяцьке й полтавське дитинство, прекрасних людей, як╕ були друзями ╖╖ батьк╕в, а серед них ╕ так╕ славетн╕ постат╕, як Володимир Короленко (до того ще й родич╕) ╕ Катерина Скаржинська, Панас Мирний та Антон Макаренко. Д╕вчинка встигла нав╕ть побути г╕мназисткою (в Полтавськ╕й Мар╕╖нськ╕й г╕мназ╕╖ 1917-1922 рр.) та маленькою балериною, в╕дв╕дуючи балетну студ╕ю — тут уже ми перейшли на лексику, як у п╕снях Олександра Вертинського. Повернемося до сучасн╕ших понять ╕ в╕дзначимо, що ╖╖ «парадигма, тезаурус ╕ дискурс» ╜рунтувалися на культурному фундамент╕, ще не заторкнутому жовтневою катастрофою 1917 року. Напевне, зв╕дти й ╕де чар╕вливе св╕тло, що випром╕нювала В╕ра Серг╕╖вна.
Ми знайом╕ з нею ледь не в╕д часу мого асп╕рантства, зустр╕чалися на всякого роду конференц╕ях, обговореннях виставок ╕ под╕бних заходах. Не раз бувала вона у р╕зних справах в ╤нститут╕ Рильського, де я працював в╕д початку 1970-х до середини 1990-х рок╕в. Неодм╕нно дарувала при таких оказ╕ях аф╕ш╕, буклети, каталоги сво╖х виставок ╕ присвячен╕ ╖й статт╕ у багатьох газетах ╕ журналах, надсилала ╖х ╕ поштою. Таким чином у мене в╕дклався ц╕лий ╖╖ документальний фонд. У листах В╕ра Серг╕╖вна д╕лилася творчими планами, розпов╕дала про в╕дкриття ╖╖ виставок у р╕зних м╕стах Укра╖ни, колишнього Союзу ╕ за кордоном, запрошувала в гост╕ до Криму, хоч ╕ не вдалося, на жаль, цими запрошеннями скористатися.
П╕зн╕ше ми часто передзвонювалися. Вона н╕коли прямо не просила написати про не╖ статтю. Хоч ╕ натякала, що радо надасть ус╕ матер╕али, яких вистачить ╕ на ц╕лу монограф╕ю. Каюсь, але тод╕ особист╕сть В╕ри Серг╕╖вни була мен╕ ц╕кав╕шою, н╕ж ╖╖ творч╕сть. У той пер╕од я захоплювався народним мистецтвом, селянським, первинним, спонтанним, ╕ншими словами, швидше в╕зуальним фольклором, н╕ж фольклоризмом. ╤ поблажливо ставився до к╕льк╕сно╖ гонитви щодо влаштування виставок (рахунок яких уже наближався до сотн╕), отримування всякого роду нагород (тут суперником В╕ри Серг╕╖вни м╕г би бути х╕ба що ╖╖ земляк ╤ван Костянтинович Айвазовський), як ╕ до майже спортивного завзяття, з яким усе це робилося.
Декого дратувала така наполеглива ц╕леспрямован╕сть. Пам’ятаю, на ком╕с╕╖ з народного мистецтва Сп╕лки художник╕в Укра╖ни висловлювались емоц╕йн╕ заперечення проти прийому В╕ри Серг╕╖вни до Сп╕лки, хоч ╕ не змогли цьому перешкодити. Ми з нею мали дещицю сп╕льних заздр╕сник╕в (але значно б╕льше — сп╕льних друз╕в), ╕ не буду розвивати цю тему дал╕. Бо й сама вона н╕коли соб╕ не дозволяла жодних пл╕ток ╕ злосл╕в’я на будь-яку адресу, вол╕ла взагал╕ не згадувати в розмовах ╕ тим б╕льше у листах ╕мен людей, як╕ виявляли недоброзичлив╕сть.
Востанн╓ ми зустр╕чалися в серпн╕ 2005 року на Тарханкут╕, в Окун╕вц╕, де в╕дпочивала моя родина. В╕ру Серг╕╖вну прив╕з на авто ╕з С╕мферополя внук, а вона привезла з собою кошик ╕з доб╕рними фруктами й вином. Ми провели майже ц╕лий день у розмовах ╕ спогадах…
Спод╕вався при╖хати на ╖╖ стол╕тн╕й юв╕лей ╕ роздивлявся в закордонних подорожах сувен╕рн╕ наперстки, як╕ вона колекц╕онувала. Останн╕й придбав у вересн╕ 2010 року в Польщ╕, на пол╕ Грюнвальдсько╖ битви. Наступного м╕сяця збирався на конференц╕ю до Каунаса. Проте наперстки вже не знадобилися — В╕ра Серг╕╖вна в╕д╕йшла у в╕чн╕сть.
В╕ра Серг╕╖вна Ро╖к — ун╕кальна харизматична особист╕сть. Абсолютно беззастережна в╕ддан╕сть справ╕, в яку вона в╕рила ╕ як╕й служила все життя, ставить нашого героя, Героя Укра╖ни, в ряд тих ж╕нок, яких заслужено називають подвижницями, мироносицями, задля ╖хньо╖ в╕рност╕, в╕дваги, в╕двертост╕. Щасливий, що був серед ╖╖ сучасник╕в ╕ друз╕в.

Михайло СЕЛ╤ВАЧОВ,
доктор мистецтвознавства, професор, головний редактор В╕сника археолог╕╖, мистецтва, культурно╖ антрополог╕╖ «АНТ», почесний академ╕к АН Вищо╖ школи Укра╖ни


ЖИТТЯ НА ГРЕБЕН╤ ХВИЛ╤

Славна укра╖нська земля сво╖ми талантами. ╤м’я В╕ри Ро╖к, майстрин╕-вишивальниц╕, заслуженого майстра народно╖ творчост╕, Героя Укра╖ни нин╕ в╕доме далеко за ╖╖ межами.
Родом вона з м╕ста Лубни на Полтавщин╕. ╥╖ ж родов╕д сяга╓ в глибоку давнину. Батько на пр╕звище Сосюрко мав предк╕в, що належали до ре╓стрового запор╕зького козацтва, а материн давн╕й родич Карпо Значко-Яворський був осавулом Лубенського полку, його ж син – священик став наставником духовних заклад╕в правобережно╖ Укра╖ни. ╤ це, безперечно, не могло не позначитись генетично на витоках творчост╕ народно╖ майстрин╕, пройнято╖ глибоким  нац╕ональним колоритом.
Кримчани горд╕ тим, що б╕льшу частину свого творчого життя (близько ш╕стдесяти рок╕в) В╕ра Серг╕╖вна провела в Криму, де оселилась в 1952 роц╕, пере╖хавши сюди з╕ Ставроп╕лля, де перебувала з 1944 року. Наш сонячний Крим став для не╖ другою батьк╕вщиною. Саме тут талант майстрин╕ розвинувся ╕ розкв╕тнув новими барвами, ╕ до не╖ прийшла св╕това слава.
А почалося все з того, коли ╖й, шестир╕чн╕й д╕вчинц╕, бабуся Оксана спробувала прищепити перш╕ ази вишивання, давши до рук наперсток, голку, нитки ╕ клаптик тканини. Спершу дитин╕ це не принесло радощ╕в. Повторно до вишивання вона поверта╓ться в десятир╕чному в╕ц╕, розшивши хрестиками одяг – укра╖нський костюм, пошитий для не╖ мат╕р’ю до дня народження. Сво╓ю роботою вона хот╕ла похвалитися в╕домому полтавчанину, знаному письменнику В. Г. Короленку, який тод╕ нер╕дко гостював у ╖╖ батьк╕в ╕ сво╖м добрим серцем припав до душ╕ мал╕й вишивальниц╕. Хоч похвалитись сво╖м першим усп╕хом ╖й, на жаль, не судилося, бо невдовз╕ ╖╖ старшого друга, якого вона звала д╕дусь Володя, не стало. Однак захоплення вишиванням стало пот╕м справою всього ╖╖ життя.
А доля майбутньо╖ майстрин╕ складалася нелегко. ╥й випали важк╕ випробування. Це ╕ репресований стал╕нським режимом батько, ╕ голод 1933 року, ╕ важке поранення та контуз╕я п╕д час бомбардування н╕мецькою ав╕ац╕╓ю м╕ста Лубни, п╕сля якого к╕лька довгих м╕сяц╕в вона пов╕льно поверталася до життя, заново вчилася жити; ╕ нап╕вголодне ╕снування в часи н╕мецько╖ окупац╕╖, коли т╕льки ╖╖ вишивки врятували с╕м’ю (мати, якщо вдавалося, м╕няла ╖х на харч╕, доглядаючи ╕ за донькою та ╖╖ малол╕тн╕м сином Вадимом), ╕ нелегке життя-буття на Ставроп╕лл╕ протягом восьми л╕т з 1944 року.
╤ вс╕ ц╕ часи в душ╕ молодо╖ ж╕нки н╕коли не вмирав, а все посилювався отой потяг до краси ╕ гармон╕╖ барв, що так яскраво вт╕лився згодом в ╖╖ вишивках.
П╕сля того поранення права рука майстрин╕ погано слухалась, отож довелося переучуватись, власне, починати заново, вчитись працювати л╕вою. Однак невтомна ╕ наполеглива праця зробила сво╓. Силою вол╕ (тут мимовол╕ напрошу╓ться аналог╕я з Лесею Укра╖нкою, з ╖╖ страдницьким життям, коли вона, часом прикута важкою недугою до л╕жка, знаходила в соб╕ силу духу творити сво╖ ген╕альн╕ шедеври!) майстриня переборювала св╕й ф╕зичний стан, змушувала себе працювати. А ╖╖ роботи ставали все б╕льш ╕ б╕льш досконалими, чарували оч╕, хвилювали серця ╕ душ╕ сво╖ми барвами ╕ ориг╕нальними в╕зерунками вс╕х, кому випала рад╕сть ╖х бачити. Вир╕зняючись досконал╕стю форми, закор╕нен╕ в нац╕ональний колорит вони вт╕лювали в соб╕ риси в╕дкрито╖ ╕ щедро╖, л╕рично п╕днесено╖ укра╖нсько╖ душ╕. Таке мистецтво не могло н╕кого залишити байдужим. Воно викликало все б╕льше захоплення глядач╕в ╕ мистецтвознавц╕в. Спираючись на в╕ков╕ традиц╕╖ укра╖нсько╖ народно╖ вишивки, В╕ра Ро╖к продовжила ╕ п╕дняла ╖х на вищий р╕вень. ╥╖ роботи долали кордони ╕ континенти, знаходили сво╓ м╕сце в найпрестижн╕ших музеях св╕ту (одн╕ джерела називають число 38, ╕нш╕ — 44), презентувались на багатьох м╕жнародних виставках, зокрема, на 280 колективних ╕ 148 персональних.
Багато зробила В╕ра Ро╖к ╕ для популяризац╕╖ техн╕ки вишивання в Криму. Оволод╕вши б╕льше як трьомастами техн╕ками художньо╖ вишивки, вона охоче передавала св╕й великий досв╕д багатьом учням, д╕лячись з ними секретами вишивання, поширеними на Полтавщин╕, Ки╖вщин╕, Харк╕вщин╕, Буковин╕ та ╕нших рег╕онах Укра╖ни. Вона створила свою уславлену школу укра╖нсько╖ вишивки, ╕н╕ц╕ювала в╕дкриття музею народних ум╕льц╕в Криму. Близько двадцяти рок╕в майстриня працювала методистом декоративно-прикладного мистецтва в Будинку народно╖ творчост╕ ╕ художньо╖ самод╕яльност╕ профсп╕лок.
Роботи В╕ри Серг╕╖вни Ро╖к здобули високу оц╕нку. Окр╕м З╕рки Героя, вона нагороджена орденами княгин╕ Ольги та Богдана Хмельницького. Входила до сп╕лки майстр╕в народно╖ творчост╕ Укра╖ни, удосто╓на звань заслуженого художника та лауреата державно╖ прем╕╖ АРК. А в 2006 роц╕ була заснована М╕жнародна прем╕я ╖╖ ╕мен╕.
Здавалось, що роки були не владн╕ над нею. ╥╖ можна було зустр╕ти всюди – в школ╕ ╕ в студентськ╕й аудитор╕╖, на зас╕данн╕ Шевченк╕вського братства Криму, в редакц╕╖ «Кримсько╖ св╕тлиц╕», на р╕зних культурно-мистецьких заходах. ╤ завжди такою лаг╕дною, в доброму настро╖, з в╕дкритим ╕ милим лицем, що сяяло теплом ╕ мудр╕стю. Мабуть, сама доля дала ╖й так╕ довг╕ л╕та, щоб вчила нас добру, людяност╕ ╕ крас╕.
До останн╕х рок╕в свого справд╕ подвижницького життя В╕ра Ро╖к творила сво╓ мистецтво. В ╖╖ книз╕ «Мелод╕╖ на полотн╕», видан╕й 2003 року, ╓ пом╕ж ╕ншими ╕ так╕ слова: «Прагну бути на гребен╕ хвил╕». ╤ справд╕ ця невелика зростом, тенд╕тна т╕лом, але велична сво╓ю щедрою душею ╕ творчим натхненням ж╕нка, попри вс╕ляк╕ житт╓в╕ незгоди ╕ випробування, завжди перебувала на гребен╕ житт╓вих хвиль, несучи людям рад╕сть, вт╕лену в ╖╖ полотнах.
╤ хоч минуло уже б╕льше року, як В╕ри Серг╕╖вни нема╓ з нами, однак ╖╖ сонцесяйн╕ роботи, ув╕чнен╕ в немеркнучих фарбах вишивок, що натхненно передають найтонш╕ порухи людсько╖ душ╕, лишились назавжди людям, продовжуючи життя ╖хнього автора. Тож хочеться завершити сво╓ слово про мисткиню такими рядками:

Не зна мистецтво красне забуття,
Якщо пала╓ в н╕м вогонь натхнення.
Живуть ╖╖ труди сво╖м життям,
Ув╕чнюють Майстрин╕ славне ймення.

Михайло ВИШНЯК

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #16 за 20.04.2012 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10216

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков