Версiя для друку Обговорити в форумi

Впродовж квітня львів’яни мають можливість оглянути дуже цікаву виставку «Литовське народне мистецтво: національний костюм, юоста, верба». Мені пощастило побувати на відкритті виставки, признаюся — отримав море позитивних емоцій. Перш за все тому, що виставка відразу привернула увагу творчої інтелігенції міста. Може, тому, що відкриття відбулося у самому центрі міста – два великих зали для її проведення люб’язно надав Львівський музей етнографії. Опікувалося відкриттям виставки Почесне Генеральне консульство Литовської республіки у Львові, а також Львівське товариство литовської культури «Медейна». Серед перших відвідувачів одразу помітив двох наших молодих «світличанок»: слухачку курсів латиської мови Галину Швець та українського філолога Христину Пляцко (на фото). Приємно радувала інтелігентність публіки, а ще – мовне розмаїття і неабияка мовна толерантність. Українською говорили не лише львів’яни, але й багато хто з присутніх поляків та литовців. Потім несподівано почув литовську мову з вуст Марціна Зінєвіча (він представляв Генконсульство Республіки Польща), а з його дружиною Алєною (вона — білоруска) я з великим задоволенням поспілкувався її рідною мовою. Чулася також і латиська мова, а латиші – це найближчі сусіди литовців. Можна очікувати, що з відкриттям Центру балтистики ця мова збільшить свою присутність у Львові. Відчувалося, що знання трьох-чотирьох мов для багатьох із присутніх є нормою, а ознайомлення з культурою Литви – не лише обов’язком інтелігентної людини, але й великою приємністю.
Декілька слів про саму виставку. Національний костюм – це особливий одяг, творчий вияв світовідчуття і традицій. Це розуміння краси, притаманне кожному народові. Особливістю литовського національного костюма є те, що він сприймається литовцями як органічна цілісність, де кожна складова не мислиться поза костюмом і не використовується окремо.
Мабуть, дещо незвично для українського вуха звучить слово «юоста». Треба сказати, що це довгий пояс, який супроводжував литовця від народження до смерті. Ними обмотували немовлят, на них підвішували колиску, поясами запинали та прикрашали одяг, наречена по дорозі до оселі майбутнього чоловіка юостами обв’язувала великі дерева на узбіччі. Юосту клали на край колодязя, з якого набирали воду. Або на піч, у якій пекли хліб. Врешті, на юостах опускали домовину в могилу, проводжали людину в останню путь…
Тепер про «вербу». З усього різноманіття вербних букетів своєю багатоколірністю і формою виділяються «верби» вільнюського краю. За поєднанням кольорів і характерним візерунком вони перегукуються з народним строєм, національними поясами – тими ж «юостами», покривалами, накидками тощо.
Згодом виставку відвідала Зеновія Шульга, доцент кафедри художнього текстилю Львівської національної академії мистецтв. Працівники кафедри також читають «Кримську світлицю» (газету передплачує Зоя Семак), тому з цими небайдужими людьми я підтримую постійний контакт. Пані Зеновія охоче поділилася своїми враженнями:
— Литовці дуже гарно підібрали колекцію і фахово доповнили її фотографіями. Тому видно, як одяг виглядає на людях. Пояси-«юости» виконані різними техніками. Хто знає Литву з етнографічної точки зору, той відразу бачить, з якого регіону який пояс. У нас подібні пояси також подекуди збереглися на Поліссі. Адже ми з литовцями вийшли з одного «казана» — кілька століть існувало Велике князівство Литовське… Зв’язки між українцями і литовцями були дуже тісними, а державною мовою цього утворення була староукраїнська. Зрозуміло, що постійно відбувалися міграції населення, і саме в цей час утворювалися прізвища: Литвин, Литвак, Литвиненко, Литовченко… В головних уборах і в костюмах наших поліщуків і литовців дуже багато спільного, адже народний костюм не формується упродовж року чи місяця. Тенденції моди були спільними і у нас, і у литовців.
Щодо «верби», то у нас її називають «баська» або «шутка». Є певні відмінності, але є і спільне. Литовці — молодці, що пропагують свою культуру. Але й ми з подібною виставкою незабаром їдемо в Польщу!

Сергій ЛАЩЕНКО

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #15 за 13.04.2012 > Тема "Душі криниця"