Версiя для друку Обговорити в форумi

Гордість України

Історія Євпаторійського космічного центру почалася ще за часів СРСР і була нерозривно пов’язана із запуском перших радянських штучних супутників Землі.
У середині 50-х років минулого століття, коли радянські конструктори розпочали підготовку до запуску першого супутника Землі, перед ними постало завдання — створити командно-вимірювальний комплекс з низкою наземних вимірювальних пунктів.
Саме тому у грудні 1959 року за пропозицією академіків Сергія Корольова і Мстислава Келдиша ЦК КПРС і радянський уряд ухвалили постанову про створення поблизу Євпаторії Центру дальнього космічного зв’язку (ЦДКЗ).
Місце для будівництва було обране не випадково, адже поблизу не було великих підприємств, які б створювали перешкоди в роботі апаратури, а кількість сонячних днів у році була сприятливою для роботи оптичних приладів.
З перших днів будівництва Центру («Об’єкта МВ» (Марс-Венера), як його називали з метою конспірації) роботи просувалися шаленими темпами – люди працювали цілодобово у три зміни. Загалом на будівництві об’єктів було задіяно більше трьох тисяч чоловік — будівельників, проектувальників, військових.
Серед пріоритетних завдань було будівництво антен далекого космічного зв’язку. Практично за дев’ять місяців було побудовано комплекс «Плутон», який складався з трьох роздільних антен АДУ-1000 (двох приймальних і однієї передавальної). Для будівництва антен були використані опорно-поворотні пристрої 305-мм башт головного калібру списаного лінкора «Севастополь». На цих пристроях були встановлені мостові ферми, до яких кріпився корпус підводного човна зі змонтованими 8-ма параболічними дзеркалами діаметром 16 метрів. Саме за допомогою цих антен радянські вчені провели перші в світі радіолокаційні дослідження Венери, Марса і Меркурія.
Цікавий факт. Під час святкування 45-річчя Центру ветерани разом зі співробітниками НЦУВКЗ вирішили перевірити роботу комплексу. Як це не дивно, але, незважаючи на солідний вік, усі механізми «Корольовських антен» перебувають у відмінному стані і працюють!
У жовтні 1960 року генеральний конструктор космічних апаратів академік Корольов очолив комісію з приймання об’єктів. Сергій Павлович особисто перевірив кожну споруду і залишився задоволеним якістю виконаних робіт. Об’єкт державного значення був побудований у рекордно короткі терміни – з травня до жовтня 1960 року.
Вже 12 лютого 1961 року особовий склад ЦДКЗ провів першу бойову роботу з управління автоматичною міжпланетною станцією (АМС) «Венера-1».
За роки існування ЦДКЗ забезпечив роботу з управління 54 космічними апаратами далекого космосу, серед яких — «Венера», «Марс», «Зонд», «Вега», «Астрон», «Фобос», «Гранат» та інші.
До 1975 року на базі ЦДКЗ функціонував Центр управління польотами (ЦУП) пілотованими космічними апаратами «Союз», орбітальними станціями «Салют», вантажними космічними кораблями «Прогрес».
За цей час на орбіті побувало 78 радянських та іноземних космонавтів. У різні роки керівниками польотів в Євпаторійському ЦУПі були академік Сергій Корольов, космонавти Юрій Гагарін, Герман Титов, Валентина Терешкова та багато інших. 11 квітня 2001 року на базі Центру було відкрито музей, в якому зберігаються унікальні експонати, пов’язані з історією освоєння космосу. Як сказав начальник відділу зв’язків з громадськістю Віталій Сивульський, «є багато свідчень про те, що Юрію Олексійовичу Гагаріну дуже подобався Крим і свій 34-й день народження він святкував у кафе «Ювілейне», що в Євпаторії. Разом з вченими ми зараз збираємо інформацію, яку в майбутньому хочемо узагальнити у книзі. Я вважаю, що наші нащадки повинні знати історію легендарних космонавтів, які відвідували наше місто».
У роки незалежної України для Центру почався новий історичний етап. У 1992 році на базі частин Військово-космічних сил СРСР, дислокованих на території України, створюється система оперативного, безперервного і надійного управління орбітальними угрупованнями різного призначення. Особовий склад Центру приступає до реалізації першої і наступних Національних космічних програм України (НКПУ).
Реалізація цих програм дала можливість Україні не тільки зберегти, але й значно поширити науково-технічний потенціал вітчизняної космічної галузі. Сьогодні наша країна бере участь у багатьох міжнародних космічних проектах. Космічна діяльність віднесена до державних пріоритетів України в сфері інноваційного розвитку економіки, забезпеченні довгострокових інтересів у сфері безпеки й оборони.
12 серпня 1996 року Указом Президента України на базі ліквідованих військово-космічних частин Міністерства оборони України було створено Національний центр управління та випробувань космічних засобів (НЦУВКЗ), який підпорядковувався Національному космічному агентству України.
Знаменним днем для української науки стало 31 серпня 1995 року. Цього дня вітчизняний ракетоносій «Циклон» вивів на орбіту перший український супутник «Січ-1», який призначався для оперативного отримання інформації з метою дослідження Землі з космосу. За досить короткий час на території Євпаторійського центру було створено Центр управління польотами космічного апарата «Січ-1». Під час цієї роботи фахівці Центру провели серію наукових експериментів, які дозволили зробити цілу низку важливих наукових відкриттів і відпрацювати новітні технології. Свій подальший розвиток вітчизняна система дистанційного зондування Землі отримала після запуску космічних апаратів нового покоління «Січ-1м» та «Мікросупутник» у 2004 році.
17 квітня 2007 року український ракетоносій «Дніпро» вивів на навколоземну орбіту супутник «Egyptsat-1», створений КБ «Південне» в кооперації з представниками космічної галузі України. Фахівці Центру здійснювали управління супутником з перших хвилин польоту до моменту передачі єгипетській стороні 31 березня 2008 року. За цей термін було проведено 1611 сеансів зв’язку, під час яких було отримано значний обсяг унікальної наукової інформації.
За словами першого заступника начальника НЦУВКЗ – начальника управління організаційно-планової та аналітичної роботи Сергія Гусєва, сьогодні Національний центр управління та випробування космічних засобів є багатофункціональною структурою, яка займається дистанційним зондуванням поверхні Землі, досліджує далекий космос, вивчає об’єкти, що знаходяться на навколоземних орбітах, і відслідковує параметри їхнього руху. Також фахівці Центру займаються вивченням геофізичної та сейсмічної обстановки.
Зараз українські вчені активно працюють із супутником «Січ-2». Приємно відзначити, що цей апарат є повністю українською розробкою. Крім того, він був запущений ракетоносієм «Дніпро», який також є вітчизняною розробкою Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне». Космічний апарат «Січ-2» призначений для дистанційного спостереження поверхні Землі в оптичному і середньому інфрачервоному діапазонах. Крім того, до складу корисного навантаження супутника «Січ-2» входить комплекс наукової апаратури «Потенціал».
Заступник начальника Центру управління польотами космічних апаратів Олександр Загорулько вважає, що, незважаючи на непрості події останніх років, наша країна не втратила свій космічний потенціал. «Зазвичай інформаційний обмін з космічним апаратом відбувається від чотирьох до шести сеансів за добу. Загальна тривалість кожного сеансу — близько 10 хвилин. За цей термін ми встигаємо здійснити передачу всієї цільової і службової інформації, яка накопичилася за той час, що апарат перебував поза зоною радіобачення наших наземних пунктів. За допомогою такого космічного апарата можна оцінити збитки, яких зазнало наше сільське господарство після морозів, що панували взимку. У пріоритетному порядку ми розглядаємо заявки, які надходять від МНС України. Зараз ми проводимо моніторинг паводкової ситуації, а влітку контролюємо стан пожежної безпеки. Щодо ефективності нашої роботи можу навести такий приклад: коли у 2010 році на території України панувала надзвичайно спекотна погода, ми фіксували близько 150 пожеж за добу, при цьому приблизно у 80 % ми виявляли їх раніше, ніж наземні служби», — зазначив Олександр Миколайович.
Сьогодні Національний центр управління та випробування космічних засобів являє собою багатофункціональну структуру у складі Національного космічного агентства України. Одним з головних завдань Центру є управління космічними апаратами різного призначення. Для вирішення цього завдання був створений Центр управління польотами (ЦУП), перспективним напрямком роботи якого є управління малими космічними апаратами.
У ЦУПі відслідковується технологічний цикл управління космічними апаратами, проводиться робота з розрахунку і видачі командно-програмної інформації, планується робота бортових забезпечуючого і спеціального комплексу. Тут розробляються поточні й перспективні плани роботи наземного комплексу управління, приймається інформація супутникової навігації.
Основою системи контролю за космічною обстановкою є Центр контролю космічного простору. Він призначений для проведення оцінки космічної обстановки, виявлення джерел небезпеки, супроводження пріоритетних космічних апаратів, прогнозування районів вірогідного падіння космічних об’єктів, що згорають. Для контролю за обстановкою використовуються лазерні, оптичні, оптико-електронні і радіотехнічні засоби НЦУВКЗ. Головним джерелом інформації для Центру контролю космічного простору є Південний і Західний центри радіотехнічних спостережень, що розташовані в Севастополі та Мукачевому. Ці центри надають координатну інформацію, яка використовується для ведення каталогів космічних об’єктів у системі контролю й аналізу космічної обстановки. Дальність дії радіотехнічних комплексів — до 6000 км. Вони здатні знаходити й ідентифікувати космічні об’єкти, що знаходяться на балістичних траєкторіях, у тому числі балістичні та оперативно-тактичні ракети.
Щоб показати значущість цієї роботи, достатньо сказати, що сьогодні на навколоземних орбітах знаходиться близько 9,5 тисяч космічних об’єктів, у тому числі майже три тисячі космічних апаратів. Форсоване освоєння космосу призвело до того, що заселення навколоземних орбіт уже сьогодні стало досить значним. У зв’язку з цим держава, яка має космічні засоби, повинна мати дані про параметри орбіт космічних об’єктів в інтересах забезпечення безпеки польотів вітчизняних космічних апаратів.
Потік координатної інформації через системи зв’язку і передачі даних постійно надходить до Центру контролю й аналізу космічної обстановки, де і відбувається її обробка та вирішуються завдання виявлення та супроводу космічних об’єктів.
Окрім цих завдань, засоби Національного центру, такі, як Євпаторійський радіотелескоп РТ-70, проводять радіоастрономічні і радіофізичні дослідження. Радіотелескоп працював з міжпланетними станціями «Венера», «Вега», здійснював управління орбітальними станціями «Астрон», «Гранат», «Інтербол», він також досліджував різні астероїди, спектральне випромінювання пульсарів. Радіотелескоп брав участь у відправленні послання позаземним цивілізаціям.
Будівництво цього унікального об’єкта почалося в 1973-му і тривало п’ять років. Велич цієї споруди й досі вражає: діаметр основного дзеркала — 70 м, площа — 2500 кв. м, вага рухомої частини — 5000 тонн.
За словами начальника пункту управління Центру дальнього космічного зв’язку підполковника Артура Агасієва, перебуваючи на об’єкті, недосвідчена людина бачить перед собою лише радіотехнічний засіб.
— «Насправді — це унікальний потужний інженерно-будівельний комплекс. За різними оцінками, за часів СРСР будівництво такого об’єкта коштувало країні близько 26 млн. карбованців. Внутрішня «начинка», яка складалася з надсучасної електронно-обчислювальної апаратури та іншого обладнання, коштувала мільярди!
Незважаючи на свій вік, наш радіотелескоп і сьогодні залишається кращим у світі. Дальність дії телескопа складає приблизно 5 мільярдів кілометрів – це унікальна дальність. Аналогічний телескоп, що знаходиться у США, за офіційною інформацією, яку ми маємо, має дальність, меншу на один мільярд кілометрів.
На даному етапі ми виконуємо велику кількість прикладних наукових робіт, замовником яких є Академія наук України. Чутливість нашої приймальної апаратури є надзвичайно високою, приймачі працюють зі спеціальною системою охолодження, тому навіть у сонячну погоду ми здатні спостерігати всі небесні об’єкти», — зазначив підполковник Агасієв.
Вже багато років поспіль в Національному центрі управління та випробування космічних засобів проводиться Українська конференція з космічних досліджень. Її організаторами виступають Державне космічне агентство України, Національна академія наук України, Інститут космічних досліджень, Національний центр управління та випробування космічних засобів. У роботі конференції беруть участь науковці з країн ближнього і дальнього зарубіжжя, які разом з українськими колегами обговорюють глобальні космічні проблеми. Цього року цей поважний форум збереться 12-й раз.
У найближчих планах фахівців НЦУВКЗ — створення наземного комплексу управління Національною супутниковою системою зв’язку «Либідь» (запуск восени 2012 року) і управління першим в історії України супутником зв’язку і телекомунікації.

 Сергій ОСИПОВ

на фото: Євпаторійський радіотелескоп РТ-70

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #15 за 13.04.2012 > Тема ""Білі плями" історії"