Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…


МИСТЕЦЬКА «ЗДИБАНКА В «НОР╤»
Виставка в╕дбулася без обмежень ╕ упереджень. В╕дб╕р ╕ цензура були в╕дсутн╕…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #14 за 06.04.2012 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#14 за 06.04.2012
«ВОРОН — ПТАХ ДАВН╤Й»

Ми вже ран╕ше пов╕домляли читачам, що б╕бл╕отеку «Кримсько╖ св╕тлиц╕» поповнила подарована письменником ╕з Закарпаття Мирославом Дочинцем книга «Мног╕╖ л╕та, благ╕╖ л╕та», яка за рейтингом «Книжка року-2010» ув╕йшла до списку найпопулярн╕ших видань Укра╖ни. Пропону╓мо ваш╕й уваз╕ уривок з ц╕╓╖ книги ╕ запрошу╓мо до нашо╖ «Св╕тлично╖» б╕бл╕отеки!

«ВОРОН — ПТАХ ДАВН╤Й»

Св╕т т╕сний, ╕ не т╕льки в простор╕, але й у час╕.
Рок╕в двадцять тому я, молодий журнал╕ст, п╕ддавшись дачн╕й лихоманц╕, почав ╕ соб╕ мордувати клапоть ожинника на Попов╕й гор╕ п╕д Мукачевом. Коли настав час робити прищепи, мене виручив знайомий ╕нженер Толя. Прив╕в у пом╕ч свого д╕да Андр╕я, якому було за в╕с╕мдесят. Але я не встигав за ним, коли ми шукали по узл╕ссях саджанц╕-дички ╕ виноградну лозу р╕пар╕.
Ще б╕льше мене вражала його вдача. Незбагненний глибинний спок╕й струмен╕в з його уважно-дитинних очей. Говорив в╕н мало, коротко, але в розк╕шн╕й сив╕й бород╕ завжди ховалася лаг╕дна усм╕шка. Якось у спекотний полудень в╕н п╕дняв голову ╕ сказав: «Гроза буде». — «Зв╕дки ви зна╓те?» — здивувався я. — «З Латориц╕ рибою тягне». Я н╕чого не в╕дчував, ще б пак — до Латориц╕ було щонайменше 3 к╕лометри. А за годину Мукачево накрила обвальна травнева злива.
Вечорами, втомлен╕ роботою ╕ спекою, ми сид╕ли п╕д крислатим гор╕хом ╕ старий розпов╕дав мен╕ дивовижн╕ реч╕ про тайгу, уссур╕йськ╕ л╕си, про калмицьк╕ степи, про р╕ку Печору ╕ гори Алтаю, про буйн╕ ╕ парк╕ заплави Колх╕ди, про сонячну Грец╕ю. Де в╕н т╕льки не бував...
З╕ скупих сл╕в д╕да ╕ коментар╕в Тол╕ було очевидно, що доля круто потр╕пала чолов╕ка. Навчався в г╕мназ╕╖, боронив Карпатську Укра╖ну, роками переховувався в л╕сов╕й пущ╕ Карпат, вивчав травництво в Румун╕╖, жив у в╕друбному монастир╕, в╕дбував каторгу на Колим╕. Понев╕рявся св╕том, брав участь у р╕зних експедиц╕ях, чого т╕льки не навчився. Згодом повернувся в р╕дне Закарпаття, поселився в родич╕в у стар╕й хиж╕. Жив ╕з саду-городу, майстрував по селах, уздоровлював людей.
Мен╕ Андр╕й Ворон з╕знався тод╕, що теж попису╓ дещо. Опус╕в сво╖х не показав, але дек╕лька раз╕в нав╕дувався в редакц╕ю, приносячи гостинц╕ — горобинову настоянку, сушениц╕, пляшечку ол╕╖ з гор╕ха, березовий квас. Пригадалося, як прибиральниця запитала його: «У вас таке св╕же лице. Ск╕льки вам рок╕в?» — «Ворон — птах давн╕й», — в╕джартувався старий.
Усе, що в╕н розпов╕дав, я занотовував у товстий зошит, ще не знаючи, як цим розпоряджуся згодом.
Пот╕м Толя одружився на Льв╕вщин╕ ╕ забрав д╕да до себе. Б╕льше про них я н╕чого не чув.
...╤ ось недавно на мукач╕вському ринку зустр╕чаю лисуватого комерсанта, в якому вп╕знаю Толю. Об╕йми, спогади. ╤ серед ╕ншого я д╕знаюся, що на 104-му роц╕ життя помер д╕д Андр╕й. Укр╕пляв п╕сля паводка погр╕б ╕ його привалило колодою. Це й забрало сили. Залишилася п╕сля нього вал╕за списаних зшитк╕в. «Я привезу ╖х тоб╕. Ти — чолов╕к книжний. Може, знайдеш щось ц╕каве», — пооб╕цяв Толя.
Так ╕ сталося. Через два тижн╕ я занурився у химерне мереживо х╕м╕чного ол╕вця. Записи спостережень за природою, враження в╕д побаченого ╕ почутого, припов╕дки, молитви, нехитр╕ в╕ршики ╕ найц╕нн╕ше — маленьк╕ секрети-поради — як жити довго в щаст╕, радост╕ ╕ мудрост╕.
Зв╕сно, його нотатки не готувалися до друку, були аж надто «любительськими», але я побачив у цих мудрих крихтах ц╕л╕сний кодекс усв╕домленого довгол╕ття.
Перш╕ публ╕кац╕╖ про це в прес╕ мали значний ╕ тривалий резонанс. Багато людей з╕знавалося, що прочитане надзвичайно зац╕кавило ╖х ╕ спонукало замислитись над сво╖м життям. Ус╕ були одностайн╕ в тому, що настанови Андр╕я Ворона хочуть прочитати в найповн╕шому обсяз╕, а ще краще — в окрем╕й книжц╕. А Товариство л╕кар╕в-натуропат╕в з Будапешта переклало ╖х угорською.
Я ретельно визбирав ╕з тих зошит╕в найц╕нн╕ше, допрацював ╕ систематизував. ╤ ось — подаю на корисний пожиток читач╕в. З першого погляду в око може впасти безсистемн╕сть викладу ╕ повторюван╕сть. На це я п╕шов св╕домо, збер╕гаючи тональн╕сть ╕ акцентуючи важлив╕сть деяких постулат╕в. Кожен з цих рядк╕в ц╕нний ╕ пророчий. А ск╕льки ╕стини хова╓ться м╕ж рядк╕в!
Недавно вийшла друком ╕ книжка «В╕чник. Спов╕дь на перевал╕ духу» — ун╕кальний ╕ повчальний житт╓пис карпатського мудреця, прониклива розпов╕дь про сходження до в╕чних ╕стин.

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ

ЖИВИ В ПОТ╤ ЧОЛА

Прислухайся до того, що нам запов╕дано: «В пот╕ чола будеш ╖сти хл╕б св╕й». Це — не покара, це — вимога, припис. Щоденний хл╕б (╖жу) треба заслужити. Кожного дня вчинити якесь зусилля — до поту. Чи то робота, чи швидка хода, б╕г. З потом вийде недобра с╕ль ╕ недобр╕ нерви. Ви пом╕тили, що коли ми хвор╕ чи дуже схвильован╕, нас облива╓ потом?
Важку роботу нем╕чн╕ можуть зам╕нити постуванням. Та ж пом╕ч.
Навчися бачити довкола все живе ╕ рад╕ти йому — бадилин╕, дереву, птиц╕, тварин╕, земл╕, небу. Вдивляйся в них добрими очима ╕ з уважним серцем — ╕ в╕дкриються тоб╕ так╕ знання, як╕ не знайдеш у книгах. ╤ побачиш у них себе — упокореного ╕ оновленого.
В╕зьми за звичай бодай дек╕лька хвилин всяко╖ пори постояти босон╕ж на земл╕. Давай т╕лу землю, поки вона сама не покликала його.
Шукай нагоди побути б╕ля води. Вода зн╕ме втому, проми╓ думку. З водою треба говорити, бо й вона говорить до тебе. Щоранку добре облитися водою. Спочатку гарячою — роз╕гр╕ти приспану кров. Пот╕м холодною — закалити жили ╕ нерви, розбудити серце. При цьому проси: «Змий з мене все гр╕ховне, хворобливе, помисливе ╕ лукаве. Дай мен╕ силу, здоров’я ╕ спок╕й».
Я не вдаюся до шампун╕в, крем╕в, одеколон╕в, зате не в╕дмовляю соб╕ в парильн╕. Зл╕пив соб╕ з глини велику п╕ч. Палю г╕лки, листя, живицю. Коли це вигорить, вл╕заю у чер╕нь, лягаю на дерев’яну реш╕тку. Парячись, обтираюсь кукурудзяною крупою ╕ в╕хтями с╕на. Гарно розм’якшу╓ кост╕, чистить шк╕ру ╕ вимива╓ з т╕ла нечисту с╕ль.
Пий чисту воду, де т╕льки не повернешся, не чекаючи спраги. То перш╕ л╕ки. Куди мене доля не вела, я найперше шукав криницю, джерело. Не пий солодко╖ ╕ солоно╖ (м╕нерально╖) води ╕з пляшок. Перша роз’╖сть печ╕нку, друга замуру╓ судини. Пиво довго бродитиме в тоб╕, як у бочц╕.
Сол╕, цукру ╕ б╕лого хл╕ба не вживай надм╕рно. Дехто ляка╓ ними, вважа╓ найб╕льшими б╕лими шкодами для чолов╕ка. Ще й четверта ╓ — гор╕лка, якщо вона в╕зьме гору над ним. У земних плодах ╕ зеленин╕ досить сол╕ ╕ солоду. Але якщо кортить щось ╖сти ╕ воно тоб╕ смачне, то треба ╖сти. Це для тебе ╕ корисне, ╕ поживне.
Мед уживай радо. Натщесерце з водою. ╤ побачиш, що голова твоя буде св╕тлою, а т╕ло легким.
Нех╕ть до тютюну з’явля╓ться, якщо жувати г╕ркий болотний а╖р. ╤ взагал╕ — в ус╕х травах л╕ку╓ г╕ркота.

НАЙПОЖИВН╤Ш╤ ОВОЧ╤ — Т╤, ЩО ЗАПАЛЕН╤ СОНЦЕМ

Отже, с╕ль споживати до м╕ри. Але добре тримати ╖╖ там, де живеш ╕ спиш. Усе життя п╕д мо╖м л╕жком, де узгол╕в’я, лежить торбинка с╕ро╖ сол╕. Добре диха╓ться ╕ гарн╕ сни. Цього навчив мене н╕мецький л╕кар у табор╕.
Щодень на тво╓му стол╕ м╕сце овочам. Найпоживн╕ш╕ т╕, що найб╕льше запален╕, напо╓н╕ сонцем. Перший — буряк, нема╓ на земл╕ л╕пшо╖ ╖ж╕. За ним — квасоля, гарбуз, ягоди, морква, томати, перець, шпинат, салат, яблука, виноград, сливи...
М’ясо, якщо кортить, ╖сти можеш. Але р╕дко. Не лакомся на свинину, не одного вона дочасу понесла на той св╕т. А тоненька скибка сала п╕де на хосен. Але не копти його. Нащо смолу споживати... Коров’яче молоко н╕чого не да╓ людському т╕лу. Х╕ба що кисле.
Погана ╖жа — ковбаса, смажена картопля, печиво, солодощ╕, консерви, маринади. Моя ╖жа — це крупи, квасоля, зеленина. Суди за зв╕рами. Хижак на╖вся м’яса — ледве суне, л╕нивий. А к╕нь з в╕вса день воза тягне. Сарничка з трави аж л╕та╓.
Якщо на стол╕ риба — ти пан. Риба очища╓ ╕ молодить, як ╕ вода, зв╕дки вона прийшла. Знак риби носив ╤сус. Риба, сухий житн╕й хл╕б, овоч╕ — найкраща тоб╕ гостина.
Усе, що росте в тво╓му саду, — тоб╕ на здоров’я й поживу. Кожне зело, яке плекала твоя рука, вдв╕ч╕ поживн╕ше, н╕ж куплене. Я рад╕ю ╖м, як д╕тям. ╤ вони це чують. Рослинка вгаду╓, чого нам браку╓ ╕ да╓ нам це. Все п╕д ногами, що потр╕бно нашому т╕лу. Все в Неб╕ — що потр╕бно душ╕.
Кожен овоч у м╕ру стиглост╕ вкидай у пивниц╕ в посуд з водою, нехай там кисне ╕ наброджу╓ молодильну силу. А зр╕л╕ плоди-падалиц╕ та ягоди суши на горищ╕, а пот╕м вари з них узвари. Взимку це вряту╓ тебе в╕д слабост╕ ╕ простуди. Чолов╕ков╕ п╕сля 50-ти узвар ╕з груш╕-дички пити якнайчаст╕ше.
╥сти краще жменьками, але часто. Щоб менше ╖сти, п’ю багато води ╕ узвар╕в, ╖м грубу ╕ сиру городину. З вечора четверга до вечора п’ятниц╕ н╕чого не ╖м, лише п’ю воду.
Пости — найб╕льша благодать. Н╕що не кр╕пить ╕ не молодить мене так, як постування. К╕стки стають легкими, як у птиц╕. А серце веселе, як у хлопця. З кожним великим постом я наче молодшаю на к╕лька л╕т.
Але не ╖сти м’яса — ще не п╕ст. Не «╖сти» свого ближнього — ось перший крок до посту. П╕ст — це не традиц╕я, не б╕бл╕йний припис, не жертва Богу. Це — вияв любов╕ до Бога. Якщо вона б╕льша за любов до смачних страв, питва ╕ розваг...

(Продовження в наступному номер╕)

*   *   *
Замовити книжку можна за тел.: (03131) 2-20-02 в м. Мукачев╕ або моб. 050-671-37-17. ╢ також переклад рос╕йською мовою.
Дочинець Мирослав ╤ванович, вул. Луки Дем’яна, 5, м. Мукачево, 89608
е-mail:mido.mukachevo@rambler.ru

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #14 за 06.04.2012 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10152

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков