Версiя для друку Обговорити в форумi

Розпочинати дискусію щодо становища української культури на теренах Криму доцільно лише після ознайомлення з думками великих українців, які аналізували історичну долю свого народу.
Нещодавно у «Кримській світлиці» була видрукувана стаття Ігоря Дуди «Чому не ростуть українські «культури» на кримському «ґрунті»? Автор цілком аргументовано привертає увагу читачів до важливих проблем розвитку та поширення української культури на теренах Криму, аналізує гострі питання формування єдності українства, консолідації українського народу навколо національної ідеї, намагається узагальнити негативні тенденції у процесі розвитку й використання української мови, друкованого слова, рідномовної української православної церкви, національної освіти у Криму, становлення національної свідомості, розвою державотворчих функцій української нації.
Безумовно, дискусію на таку актуальну тему на шпальтах «КС» слід підтримати. Ознайомившись з комплексом проблем буття українців, котрі мешкають на теренах Криму, викладених у статті Ігоря Дуди, я вирішив, що дискусію на вищезазначену тему було б доцільно розпочати з аналізу думок, афоризмів, крилатих фраз, присвячених тематиці історичної долі українського народу. Річ у тім, що князі Руси-України й наші гетьмани, політичні, церковні, військові, політичні, громадські діячі, літописці, історики, письменники, мовознавці, літератори з давніх-давен осмислювали проблеми становлення українського характеру, своєрідності національної ментальності, єдності українства чи національного розбрату, аналізували причини історичних поразок українського народу, славили наші перемоги в боротьбі за державну незалежність України.
З метою започаткування серйозної дискусії на тему формування української України я проаналізував 3500 афоризмів, крилатих фраз, тез, написаних ста авторами. Проаналізувавши зміст їхніх афоризмів, я вибрав ті, котрі найбільшою мірою розкривають тематику історичної долі українства, консолідації чи навпаки розбрату серед українства, віддзеркалюють нашу національну ментальність і характер.
Афоризми, тези, крилаті вислови викладені у книзі «Українська афористика», що побачила світ у видавничому центрі «Просвіта» 2001 року. Головою видавничої ради серії книжок «Класика світової афористики» було обрано першого Президента незалежної України Леоніда Кравчука, який підготував чудову передмову до цієї книжки. Науковий консультант видання – директор Науково-дослідного інституту українознавства, професор Петро Кононенко. Книжка видана під редакцією письменника й відомого громадського діяча Івана Драча й знаного економіста і громадського діяча Володимира Черняка.
У передмові до книжки Леонід Кравчук, зокрема, підкреслює: «Український афоризм — це витвір нашого історичного буття і національної свідомості. В ньому — осмислення минулого, полеміка з сьогоденням, апеляція до майбутнього, а іноді і пророцтво. Афоризм – це концентрат традиції, квінтесенція національної екзистенції. Афоризм – це одночасно форма раціонального і художнього осягнення головних тенденцій суспільного часу. Афоризм, як правило, пильний і справедливий і є суддею історії. Тому хотів би підкреслити ще одне значення афоризму – як засобу ідеологічної і політичної боротьби чи дискусії. Моя багаторічна політична практика свідчить, що влучний, своєчасний афоризм може сприяти перемозі у складній законотворчій чи політичній дискусії, в прийнятті доленосних документів. Афористично висловлений аргумент важко спростувати».
Сподіваюся, що українські афоризми, тези, думки, крилаті фрази допоможуть читачам «КС» у започаткуванні серйозної дискусії на тему консолідації українства, зокрема, й на теренах Криму.

Віталій МАТЯШ,
перший заступник голови Всеукраїнського об’єднання ветеранів, журналіст

УКРАЇНСЬКІ АФОРИЗМИ

Лука Жидята, церковно-політичний діяч Київської Руси-України; 1000-1059 рр.:
«Один одного хваліте, тоді й Бог Вас похвалить».
Володимир Мономах, Великий Князь Київський; 1053-1125 рр.:
«Що є ліпше й чудовіше, аніж жити братам разом».
Нестор Літописець, Ієродиякон Києво-Печерського монастиря; 1056-1113 рр.:
«Сріблом і золотом не знайду дружини, а з дружиною здобуду і срібло, й золото».
Іван Вишенський, письменник; між 1545-1620 рр.:
«Спасайтеся законом отецьким».
Касіян Сакович, поет, філософ; 1578-1647 рр.:
«За великі клейноди свободу тримайте
І заслугами більше її уміцняйте».
Богдан Хмельницький, Гетьман України; 1595-1657 рр.:
«Поки ми живі, хіба що смерть наша може наблизити нашу неволю».
Петро Могила, релігійний і громадський діяч України, письменник; 1596-1647 рр.:
«Три речі є до вподоби Богу і людям: згода братів, милосердя до ближніх і згода між чоловіком і жінкою».
Іван Мазепа, Гетьман України, поет; 1639-1709 рр.:
«Всі покою щиро прагнуть,
А не в один гуж тягнуть…
Жалься, Боже, з України,
Що не вкупі має сини»;
«Нехай вічна буде слава –
Же през шаблю маєм права».
Іван Величковський, поет, священик; 1651-1701 рр.:
«Без діл є віра мертва».
Данило Туптало, поет, релігійний діяч; 1651-1709 рр.:
«Святі Батьківщини своєї після смерті не покидають».
Іван Максимович, поет, релігійний діяч; 1651-1715 рр.:
«Той погибний, що, бува, брата осуждає».
Іван Орновський, поет; 1651-1705 рр.:
«Зла річ є незгода.
 Гонителька миру,
Сваха збурень пекельних.
 До воєн задира,
Підбивачка на братні
 заїлості люті».
Пилип Орлик, Гетьман України в екзилі, письменник, поет; 1672-1742 рр.:
«Природним правом є визволятися від гноблення і трудитися, аби повернути те, що несправедливістю та переважно силою було забрано».
Феофан Прокопович, філософ, поет; 1681-1736 рр.:
«Наша Батьківщина благає допомоги красномовства, бо так багато її преславних подвигів поминається глибокою мовчанкою».
Георгій Кониський, філософ, письменник; 1717-1795 рр.:
«Слава ніколи не задовольняється і завжди бажається більша».
Григорій Сковорода, філософ, поет; 1722-1794 рр.:
«Коли не можу нічим любій Вітчизні прислужитися, в кожному разі з усієї сили намагатимуся нікому ні в чому не шкодити».
«Не шукай щастя за морем».
Іван Котляревський, поет, громадський діяч; 1769-1838 рр.:
«Любов к Отчизні
 де героїть,
Там сила вража не устоїть».
«Де общеє добро в упадку,
Забудь отця,
 забудь і матку –
Лети повинність
 ісправлять».
Левко Боровиковський, байкар, поет; 1806-1889 рр.:
«Хто робить, той мовчить, а вірять крикунам».
«Забув… А не забув
 набити брюхо
І чарки не поніс за вухо!»
Микола Гоголь, письменник; 1809-1852 рр.:
«Дивіться на те, чи любите ви інших, а не на те – чи люблять вас інші».
«Стань спершу сам чистішим душею, а потім намагайся, щоб інші були чистіші».
Тарас Шевченко, Пророк України; 1814-1861 рр.:
«Борітеся – поборете!»
«За шмат гнилої ковбаси
У вас хоч матір попроси,
То оддасте...
Раби, подножки,
 грязь Москви,
Варшавське сміття –
 ваші пани,
Ясновельможнії гетьмани.
Чого ж ви чванитеся, ви!
Сини сердешної Украйни!
Що добре ходите в ярмі,
Ще лучче,
 як батьки ходили?»
«В своїй хаті –
своя й правда,
І сила, і воля».
«За святую правду-волю
Розбійник не стане…»
Пантелеймон Куліш, громадський діяч; 1819-1897 рр.:
«Своєї мови рідної і свого рідного звичаю вірним серцем держітеся».
«Знаймо добре, що ми в себе вдома, серед своєї рідної сім’ї, у своїй рідній хаті, що нам ніхто її не дасть, ніхто не відійме, ніхто ж і не обігріє та не освітить її, як ми самі».
«Нема там добра, де нема правди».

(Продовження в наступному номері)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #14 за 06.04.2012 > Тема "Душі криниця"