"Кримська Свiтлиця" > #14 за 06.04.2012 > Тема "Душі криниця"
#14 за 06.04.2012
«...СТОЮ НА ВАРТ╤ КРИМУ ЧОРНОМОРОМ ╤ В╤ДЛИВАЮ З РИМ СВО╥ В╤РШ╤...»
Книжкова полиця
30 березня у Севастопольському культурно-╕нформац╕йному центр╕ М╕н╕стерства культури Укра╖ни в╕дбулась презентац╕я зб╕рки поез╕й з л╕ричною назвою «Крила любов╕» севастопольського автора, члена Сп╕лки письменник╕в Укра╖ни, заслуженого д╕яча мистецтв Укра╖ни Володимира Проценка. Зб╕рка надрукована у м╕сцевому пол╕граф╕чному п╕дпри╓мств╕ «Стрижак». У роки незалежност╕ Укра╖ни Володимир Проценко (творчий псевдон╕м Володимир Чорномор) пережива╓ неабияке творче п╕днесення. Одна за одною виходять його поетичн╕ зб╕рки: «Ой, не тужи», «Подих в╕чност╕», «Енерг╕я земл╕», «Козацька рада», «Кохання — в╕чний двигун життя», «Спов╕дь чорноморського птаха», «Слова лелеч╕ для малеч╕», «Палата 306», пов╕сть «Повстанчий Крим», а також ╕сторичн╕ нариси «Тенета Кримсько╖ в╕йни», «Та╓мниц╕ Георг╕╖вського монастиря», «Древн╕ витоки села Тарас╕вки», «В╕та-Поштова». Газета «Слово Просв╕ти» друкувала його публ╕цистичн╕ статт╕ з циклу «Листи ╕з Севастополя». Чимало в╕рш╕в В. Проценка покладено на музику. Створен╕ за його участ╕ в╕деокл╕пи «Укра╖нськ╕ вечори» та «Севастополь — кап╕тан» транслювалися м╕сцевими ТРК. Перу автора також належить низка роб╕т про Т. Шевченка, ╤. Франка, Л. Укра╖нку та севастопольських письменник╕в Дмитра В╕тюка ╕ Валька Кравченка. Володимир Проценко народився у сел╕ Запор╕жжя Бобровицького району, що на Черн╕г╕вщин╕. З сумом згаду╓ сво╓ дитинство, що пройшло у надзвичайн╕й скрут╕, спочатку п╕д оп╕кою бабус╕, а п╕зн╕ше у ст╕нах Згур╕всько╖ школи-╕нтернату, на Ки╖вщин╕. За осв╕тою в╕н — юрист, працював у правоохоронних органах. Зараз Володимир Проценко очолю╓ севастопольський осередок Всеукра╖нського товариства «Просв╕та» ╕мен╕ Т. Шевченка. Кр╕м того, в╕н — отаман Севастопольсько-Чорноморького Коша М╕жнародно╖ асоц╕ац╕╖ «Козацтво». Та попри неабияку зайнят╕сть в╕днаходить час для творчост╕. У поез╕ях презентовано╖ зб╕рки «Крила любов╕» автор захоплю╓ться кримськими пейзажами, вулицями р╕дного м╕ста, розм╕ркову╓ над сенсом життя, веде бес╕ду з читачем: ╤з сл╕в ╕ рим складаю текст. Невже ви накладете вето ╤ проголосите протест В╕ршам, сюжетам ╕ поету? * * * ...Гамую себе словом ╕ п╕снями, В душ╕ складаю визр╕лий мотив, Живу м╕ж друз╕в, пом╕ж ворогами, ╤ серця сл╕д лишаю пом╕ж рим... * * * М╕й д╕д казав у юн╕ ще л╕та: «Земне життя — це в╕чна су╓та, ╤ ми у ц╕й тривожн╕й метушн╕ Бува╓мо то гр╕шн╕, то свят╕. Шука╓мо мету та суть життя Все зносимо: ╕ рад╕сть, ╕ невдач╕, В свята рад╕╓м, але б╕льше плачем. ╤ раптом в╕д╕йдемо в небуття». З тих п╕р затямив я цю мудру настанову: Без су╓ти — нема життя земного. Серед в╕рш╕в зустр╕чаються посвяти друзям, колегам, в╕домим державним д╕ячам. Через призму зр╕лих л╕т поет спогляда╓ на сво╖ колишн╕ спод╕вання, захоплення, мр╕╖, згаду╓ минул╕ роки та под╕╖ з життя. Серед таких — в╕рш, присвячений шанован╕й укра╖нськ╕й сп╕вачц╕ Соф╕╖ Ротару, концерт яко╖ вперше в╕дв╕дав автор.
СОФ╤╥ РОТАРУ
Дозвольте вам, Соф╕, Долон╕ ц╕лувати ╤ все сказати щирими словами: Я гину в╕д жури, ╤, мабуть, того вартий... Бо довго вибирав м╕ж ос╕нню ╕ Вами. Даруйте мен╕ шанс, Щоб перешкоди стерти... Така коротка мить московського турне... Ваш чар╕вний концерт ╤ я на ньому вперше. В ту ос╕нь, що Н╕коли не мине, Лиш спомини летять, Вже сорок л╕т по колу... Хоч на коротку мить Зустр╕ньтеся, Соф╕! Чудна моя печаль, А Ви — мо╓ н╕коли, Та Вас шукаю я, Як хвиля береги... На презентац╕ю поетично╖ зб╕рки з╕бралися друз╕, колеги по перу, члени громадських орган╕зац╕й, в╕йськов╕. Зах╕д вийшов рад╕сним, щирим та теплим. Автор розпов╕дав про сво╓ життя, д╕лився творчими планами, виконував п╕сн╕ на власн╕ в╕рш╕, дарував зб╕рку «Крила любов╕». Охочих до його поез╕й виявилося чимало.
Л╕д╕я СТЕПКО м. Севастополь
"Кримська Свiтлиця" > #14 за 06.04.2012 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10145
|