Версiя для друку Обговорити в форумi

Кримський Майдан

НА СПОЛОХ!

Ще не висохла друкарська фарба на сторінках з моєю попередньою статтею («Вичавити із себе раба», «КС» № 8), де йшлося про те, як з відома влади йде захоплення території Міжводненської сільської громади, а саме приморського парку та пляжу, як розкривається ще більш шокуюча авантюра. Виявляється, спритні місцеві ділки вже поклали око на шкільну територію, — власне, її вже виставлено на продаж. Сім метрів, відступаючи від стіни, то ще шкільне, а далі – зась! Ігрові, спортивні майданчики, футбольне поле – прощавайте?! Натомість пропонується водити дітей на необладнаний сільський стадіон. Це, щоправда, не дуже й далеко, але дітей кожного разу треба вести через дорогу. Є ще один дуже критичний фактор. Уявіть собі, на уроці фізкультури виникає ситуація, яка загрожує здоров’ю чи й життю дитини: вивих, перелом, проблеми з серцем. Час за таких обставин дуже дорогий – лік його вимірюється іноді секундами. Тепер питання: куди швидше добіжить шкільна медсестра в такому екстренному випадку – на спортивний майданчик у шкільному дворі чи на сільський стадіон? Відповідь очевидна, та, схоже, не для всіх.
Розробляючи норми пришкільної території, законодавець чітко передбачив невід’ємні складові території навчального закладу: 1) фізкультурно-спортивна, включаючи стадіон з біговою доріжкою 250 метрів; 2) навчально-дослідна; 3) рекреаційна, з ділянками для рухливих ігор учнів, причому настійно рекомендується виділити окремо ділянки для ігор учнів молодших класів; 4) господарська.
Все це зазначено в наказі Державного комітету України у справах містобудування та архітектури від 27.06.1996 р. № 117 «Будинки та споруди навчальних закладів», ДБН В.2.2-3-97, чітко обумовлено «Державними санітарними правилами та нормами», а саме, ДСанПіН 5.5.2.008-01 «Влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу» від 14 серпня 2001 року і затверджено підписом головного санітарного лікаря України за погодженням Міністерства науки і освіти України (лист від 5 червня 2001 року № 1/12 1459).
Але чого те все варте, коли є така річ, як безсмертні і невситимі інтереси! Чого те все варте, коли громада і досі перебуває в летаргійному заціпенінні, німує!
Сім років тому, коли один з попередніх «голів» віддав під забудову навчально-дослідні ділянки школи, через суд вдалося призупинити будівництво – та лише призупинити. Найбільше вражало те, що директор школи не докладала жодних зусиль, аби відстояти інтереси закладу. Не видно тих зусиль і нині. Що це – злочинна недбалість чи власна зацікавленість? Що далі – приватизація вже самої будівлі школи?!
Власне, навіть не це вражає… В усі часи вистачало спритних ділків, які готові купити Бога й продати маму рідну. Біда в тім, що влада, яку ми обираємо з-посеред себе ж для захисту наших інтересів, миттєво дистанціюється від нас і, що найприкріше, здає наші з вами інтереси. Колись, перекладаючи Алджернона Чарлза Суінберна, був вражений влучністю його рядків:
«Там, де пастир вовків зве в кошару,
Де король свій народ розпина –
Сором з Совістю
 сплять там на пару,
А пан Честь там безчесний свинар»
Хіба це не про нас, панове?
Який же рецепт лікування синдрому ошуканства, безсоромності й безчестя? Рецепт один – відкинути рабську байдужість, мояхатаскрайство і чинити, як належить вільній людині, громадянину.
Хочу ще раз нагадати, що згідно зі статтею 5 Конституції України «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування». Це засадниче положення конкретизується приписом статті 69 Конституції України (254к/96-ВР) про те, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.
Не варто чекати месії в особі недолугої опозиції, яка, здається, робить усе, аби програти вибори і ніколи не стати владою. Не варто покладати надії на приручені суди.
Варто всього-на-всього зібратися громадою і самим відстояти власні інтереси, інтереси своїх дітей та онуків. Пам’ятаймо, що рішення громади в усіх випадках є вирішальним. Разом ми — сила, панове. Поважаймо себе!

Валентин БУТ
с. Міжводне Чорноморського району, АР Крим

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #14 за 06.04.2012 > Тема "Резонанс"