Версiя для друку Обговорити в форумi

Поезія

Цими весняними сонячними днями святкує свій сімдесят четвертий день народження відомий поет, прозаїк, драматург, культурно-громадський діяч, заслужений діяч мистецтв України, лауреат Національної премії України імені Т. Г. Шевченка, премії імені Д. Яворницького, «Золотої відзнаки» за сценарій історичного фільму «Данило – князь Галицький» на кінофестивалі в Торонто (Канада, 1989) Олесь Васильович Лупій. Уже своєю першою книжкою віршів «Вінки юності», котра побачила світ 1957 року, він завоював симпатії багатьох шанувальників поетичного слова. Про його творчість схвально відгукувався класик нашої літератури поет Андрій Малишко: «Зі своїм іменем і краєм підводяться люди з поетичних рядків молодої поезії Олеся Лупія. Пригляньтеся уважно до його писань, адже він весь повен тонкої акварельної прозорості і того хорошого оптимізму, що не цурається гострих граней чи болючих імпульсів людської душі. Надійний талант Олеся Лупія виведе його на тверду дорогу праці й нових відкриттів, до того світла й чистоти, яких він так жагуче прагне у своєму житті».
І класик не помилився у своїх оцінках і прогнозах: Олесь Лупій вийшов не тільки на тверду, а й на широку дорогу праці та нових творчих відкриттів. Він – автор більше двадцяти збірок поезій, серед яких найвідоміші «Вінки юності», «Любов і лад», «Золоті еклоги», «Зелене весілля», та ін., книг прози: романів «Милява», «Грань», «Нікому тебе не віддам», «Чоловіки не відчувають болю», «Падіння давньої столиці», «Лицарі помсти», повістей «Романа», «Час квітня», «Гетьманська булава...»
«Історичні твори Олеся Лупія є здобутком української літератури останніх років, новим словом і рубежем у нашій белетристиці. Письменник дав читачеві потрібні, актуальні, високохудожні твори, які по-новому висвітлюють далекі сторінки історії, відроджують нашу високу духовність, утверджують державність, що має тисячолітню традицію», — так відгукнувся відомий критик Олекса Мишанич про історичну прозу Олеся Лупія.
Що ж до його поезії – то вона вся зіткана з любові до рідної землі, до своєї Батьківщини, ім’я якій Україна, до людей, які виборювали їй свободу і незалежність і які нині все роблять для її розбудови і процвітання.
Здоровлячи Олеся Лупія з днем народження, бажаємо йому доброго здоров’я, творчого натхнення, нових талановитих книг! А нашим читачам пропонуємо цикл з його нової книги «Вічний рух».

Данило КОНОНЕНКО

Олесь ЛУПІЙ
ВІТАННЯ З РІДНОЮ ЗЕМЛЕЮ
І
Так захотілось ранньої пори,
Коли на обрій сонце виринає,
А землю ніжать лагідні вітри
Ще й запашне проміння обіймає,
Сказати Україні: — Добрий день!
Сказати людям праотчого краю
Про почуття, що в серці зберігаю:
Хай буде новий день благословен!
ІІ
Столице, добрий день! Почути Київ,
Мов до джерел припасти вікових.
Хто є державним ще від князя Кия,
Тому не треба титулів нових.
Даруєш світові талантів грона,
Які мільйонам благовість несуть.
Хай не втрачає блиск твоя корона,
А люди тут щасливими стають!
III
Галичино — солодка батьківщино,
Де вперше я побачив Божий світ,
Розправив крила, знявся у політ,
Щоб досягти омріяного чину.
Осяює тебе зоря Франкова
І надихає кревний його труд.
Вітаю тебе, рідна, з Придніпров’я,
Будь незрівнянна, гонорова будь!
IV
Свята Волинь,
прийми вітання щире.
Як рідний край, ти дорога мені,
Там на заврунених долинах Стиру
Минули незабутні юні дні.
Тобі я вдячний за любов
 й натхнення
І Лесі Українки джерело.
Хай збудеться твоє благословення
Й не вичахне сердечності тепло!
V
Полтавщино, барвиста навесні,
А влітку, наче золотом полита,
Колись подарувала ти мені
Дружину Лесю, милу
 й працьовиту.
Дай Боже, тобі сили зберегти
І витримати битви із вітрами,
Аби довіку славилася ти
Дівочою красою і хлібами!
VI
Добридень, зачароване Полісся —
Зелений краю тиші й доброти.
Хоч над тобою чорний смерч
 пронісся,
Під перстом Бога незнищенне ти.
Я відчуваю, як тобі нелегко,
Але з весною прилетять лелеки,
Ліси накриє молода листва,
І юна полісянка заспіва.
VII
Черкащино — наш благодатний краю,
Де Моринці — Шевченкове село,
Тебе в думках до серця пригортаю
І відчуваю лагідне тепло.
Хай збудеться Тарасове бажання,
Хай буде так, як він пророкував:
Настане час любові і єднання,
Час вільної країни й людських прав.
VIII
Луганщино, моє тобі вітання.
Я пам’ятаю над Дінцем село,
Нічну розмову з другом  до світання,
Хоч це у сімдесятих ще було.
Козацький шлях на Бахмут пролягає,
Нагадує про лицарські часи.
Нехай веселка над тобою грає
І не змовкають юні голоси!
IX
Добридень, українське  Чорномор’я,
Задивлене у хвилі голубі,
Козацькою колись здобуте кров’ю,
Ряснієш нині у морях хлібів.
Десь там мій брат в замріяній Одесі,
Десь там пливуть фрегати вартові,
Хай сонце тобі сяє в піднебессі
Та обминають хмари грозові!
X
Зелена Буковино, твої гори,
Рясні долини, мов квітучий сад,
Милують око райдужні простори,
Де спіють пшениці і виноград.
Прославлена Федьковичем навіки,
Сміливо заглядаєш у майбуть.
Хай гомонять твої невпинні ріки,
А люди в мирі і добрі живуть!
XI
Привіт тобі, Чернігівщино гарна,
Давно вже зачаровують мене
Краса твоя і сила володарна,
Соборів давніх диво осяйне.
Нехай твоя принада збережеться,
Пребуде повноводою Десна,
І лунко українське серце б’ється,
Щоб завше ти була, ніби весна!
XII
Добридень, наше славне Запорожжя,
Де горда Хортиця і Січеслав!
Тебе не вбили підступи ворожі,
Ніхто тебе в двобої не здолав.
Легендо наша, горда захиснице,
Перед тобою вже відкритий час.
Нехай завжди ім’я твоє святиться,
Знай, ти у серці кожного із нас.
XIII
У тебе, Слобожанщино багата,
Колись у шістдесятих гостював,
Приймала щиро ти мене, як брата,
А я тебе у віршах віншував.
Хай буде мир на східному кордоні,
Збирає сили життєдайний край.
Над Сеймом і на тихому Придонні
Щороку спіє буйний урожай!
XIV
Щедротний краю — лагідне Поділля,
Радий тебе вітати, бо не раз
Мене підтримувало твоє зілля,
І думаю про тебе повсякчас.
Любовно прикрашаєш Україну,
Даруєш запашні свої плоди.
Щасти тобі! Нехай живеться
 вільно,
І поки буде світ — з роси й води!
XV
День добрий, вільна Степова Елладо,
Вітчизно Тобілевичів-братів,
Для відчайдушних лицарів — принадо,
Смертельна таїно — для ворогів.
Народжуй патріотів і поетів,
Виховуй рідних піль господарів,
Стрімкою будь, немов орел на злеті,
Й сягнеш висот о вранішній порі.
XVI
Добридень, гордий краю Закарпаття,
Де кожен чоловік — то відчайдух,
Де не згаса Чендеєве багаття
І всіх єднає український дух.
П’янять, як вина, Скунцеві симфори,
Пробуджують, немов весняний грім.
Хай доля береже Карпатські гори,
Приносить втіху кожному у дім!
XVII
Обмите синім морем Приазов’я,
Тебе вже оспівав золотослов
За радість і повернене здоров’я,
Побачити тебе я хочу знов.
Нехай орли злітають швидкокрилі
І першими вітають день новий,
Хай береги леліють ніжні хвилі
І не втихає гомін степовий!
XVIII
Добридень, знамениті Жовті Води
І Корсунь, і Пилявці, і Батіг,
Де гетьман з рабства
 наш народ виводив
І знахабнілу силу переміг.
Нам і сьогодні затишно із вами,
Серця нам зігріва Богданів стяг.
Тож славтесь молодими козаками,
Готовими до подвигів-звитяг!
XIX
Летять мої думки у рідний Крим,
Де понад морем — гори величаві,
Там Леся Українка в Балаклаві,
У Сімферополі — Данило-побратим.
Вітання найсердечніші слова
Усім, хто зерна миру засіває
І землю цю від зла оберігає,
І для добра працює, як бджола.
XX
Щасливий я, бо, дякуючи Богу,
Сьогодні знов збираюся в дорогу,
Піду через міста, знайомі села,
Побачу хутори, старі оселі,
Почую, як звучиш там, рідна мово,
І як відповідять на щире слово.
Скажу зустрічним людям:
— Добрий день!
Хай буде він для вас благословен!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #14 за 06.04.2012 > Тема "Українці мої..."