Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2973)
З потоку життя (6161)
Душі криниця (3396)
Українці мої... (1450)
Резонанс (1470)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1656)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПОГЛЯД ЧЕРЕЗ СТОЛ╤ТТЯ: МИНУЛЕ ╤ СУЧАСНЕ
Декада ╕стор╕╖, проведена у Червоноградському г╕рничо-економ╕чному коледж╕, насамперед була...


КАРАЛЬНА ОПЕРАЦ╤Я ПРОТИ УКРА╥НСЬКО╥ НАЦ╤╥
Правду про Голодомор сл╕д розкривати не в╕д одн╕╓╖ кругло╖ дати до ╕ншо╖, а на пост╕йн╕й ╕...


ДМИТРО ДОНЦОВ ╤ «ВИКРИВАЧ╤»: ДЛЯ ЧОГО РОЗГАНЯЮТЬ СКАНДАЛ ДОВКОЛА ПАМ’ЯТНОГО ЗНАКА?
Рос╕йська сторона не пропуска╓ жодного кроку укра╖нського сусп╕льства щодо ув╕чнення пам'ят╕...


У КИ╢В╤ ПРЕЗЕНТУВАЛИ ВИПУСК ЧАСОПИСУ "╥", ПРИСВЯЧЕНИЙ ╤СТОР╤╥ КРИМСЬКИХ ТАТАР
Джем╕л╓в високо оц╕нив зм╕ст часопису, але нар╕кнув, що наклад у тисячу прим╕рник╕в ╓ абсолютно...


СИЛА БОЖА
Неймов╕рну ╕стор╕ю розпов╕ли мен╕ мешканц╕ одного з с╕л на Терноп╕лл╕. Сталося це в радянському...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 23.03.2012 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#12 за 23.03.2012
СЕВАСТОПОЛЬ — М╤СТО УКРА╥НСЬКО╥ СЛАВИ ╤ ТРАГЕД╤╥
Олесь Козуля

╤стор╕я ╕ сучасн╕сть

(Продовження.
Початок у № 1-11)

В╕дпов╕дно до св╕дчень очевидця, займаючи яке-небудь м╕сто (у даному випадку — Севастополь), «солдати накидалися на жител╕в, роздягали ╖х ╕ в╕дразу, на вулиц╕, одягали на себе в╕д╕браний одяг, шпурляючи свою роз╕драну солдатську шинель роздягненим. Бували випадки, коли той самий громадянин по чотири рази п╕ддавався под╕бному перевдяганню, тому що наступний солдат виявлявся ще б╕льш об╕рваним ╕ захоплювався ц╕л╕шим одягом свого попередника ╕ т. д. Хто м╕г, ховався у п╕двалах, боячись потрапляти на оч╕ озв╕р╕лим червоноарм╕йцям...»
Стих╕йну фазу терору незабаром зм╕нила орган╕зована. Лен╕н, консультуючи Троцького щодо проведення «необх╕дних заход╕в» у Криму, наголошував, що укра╖нський Крим в╕дстав на три роки у сво╓му революц╕йному рус╕. Його потр╕бно швидко «п╕дтягнути» до загального революц╕йного р╕вня Рос╕╖.
Був утворений Кримський ревком, який очолив Бела Кун. Його правою рукою стала «б╕льшовичка з немалим стажем» Розал╕я Сам╕йл╕вна Залк╕нд (Землячка).
17 листопада 1920 року був виданий наказ Кримревкому № 4, що оголосив 3-денну ре╓страц╕ю оф╕цер╕в ╕ солдат╕в Б╕ло╖ арм╕╖. Багато хто з колишн╕х врангел╕вц╕в подумав, що ре╓страц╕я — справа суто формальна, оск╕льки в рядах РККА служило чимало моб╕л╕зованих оф╕цер╕в ╕ генерал╕в, не говорячи вже про солдат╕в, б╕льш╕сть з яких встигли повоювати як на тому, так ╕ на ╕ншому боц╕.
Спочатку людей ре╓стрували ╕ розпускали по дом╕вках. Однак незабаром вийшов новий наказ, що оголосив повторну ре╓страц╕ю, ╕ вс╕, хто на не╖ з’явився, були арештован╕ ╕ розстр╕лян╕.
У сво╖й допов╕дн╕й записц╕ наркому у справах нац╕ональностей Стал╕ну, який був у той час в Криму, член колег╕╖ народного ком╕сар╕ату у справах нац╕ональностей Султан Гал╕╓в св╕дчив, що «розстр╕ли проводилися не поодинц╕, а ц╕лими парт╕ями, по к╕лька десятк╕в людей разом», ╕ що «серед розстр╕ляних попадало дуже багато робочих елемент╕в ╕ ос╕б, що залишилися п╕сля в╕дступу Врангеля, з щирим твердим р╕шенням чесно служити Радянськ╕й влад╕...»
Окр╕м розстр╕л╕в, в╕дбулися масов╕ страти через пов╕шання. «Нах╕мовський проспект у Севастопол╕, — згаду╓ очевидець, — рясн╕в трупами оф╕цер╕в, солдат╕в ╕ цив╕льних ос╕б, арештованих на вулиц╕ ╕ тут же страчених без суду. Оф╕цер╕в в╕шали обов’язково у форм╕ з погонами. Нев╕йськов╕ звисали нап╕вроздягнен╕. Були використан╕ вс╕ стовпи, дерева, нав╕ть пам’ятники. ╤сторичний бульвар увесь «красувався» трупами, що погойдувалися у пов╕тр╕. Така ж картина була на Велик╕й Морськ╕й, Катерин╕вськ╕й, на Приморському бульвар╕». Розал╕я Землячка ╕нод╕ особисто брала участь у розстр╕лах ╕ катуваннях, але це було т╕льки ╖╖ «хоб╕», а не виконання посадових обов’язк╕в. Вона впродовж ночей займалася збиранням, обл╕ком ╕ транспортуванням золота та ╕нших ц╕нностей, награбованих у Криму. Ц╕нност╕ йшли на п╕вн╕ч — у Москву.
У знищенн╕ «контрреволюц╕йного елемента» також брали участь й ╕нш╕ парт╕йн╕ д╕яч╕. Так, наприклад, у склад╕ надзвичайних «тр╕йок», як╕ виносили розстр╕льн╕ вироки, зустр╕чаються ╕мена К. X. Данишевського, С. С. Дукельського, В. Н. Манцева, А. ╤. Михельсона...
Серед прац╕вник╕в Кримсько╖ ЧК особливий ╕нтерес представля╓ особист╕сть ╖╖ коменданта ╤вана Папан╕на. Майбутн╕й в╕домий радянський полярник, в╕н був призначений на цю посаду в жовтн╕ 1920 р. ╕ залишив ╖╖ в березн╕ 1921 р. В обов’язки коменданта входило приведення у виконання вирок╕в ╕ кер╕вництво розстр╕лами.
От як в╕дгукувався про цей пер╕од свого життя сам ╤. Папан╕н: «Служба комендантом Кримсько╖ ЧК залишила сл╕д у мо╖й душ╕ на довг╕ роки. Справа не в т╕м, що ц╕лодобово доводилося бути на ногах, вести н╕чн╕ допити. Тиснула вага не ст╕льки ф╕зична, ск╕льки моральна. Прац╕вники ЧК були сан╕тарами революц╕╖, надивилися усього. До нас часто потрапляли люди, розмова з якими була короткою: сл╕дч╕ д╕╖, суд — ╕ до ст╕нки...»
П╕дсумком чек╕стсько╖ кар’╓ри майбутнього п╕дкорювача Арктики стало нагородження його орденом Червоного прапора... ╕ тривале перебування в кл╕н╕ц╕ для душевнохворих. Не дивно, чому прославлений арктичний досл╕дник згодом не дуже любив згадувати про сво╓ минуле...
Будучи надал╕ щедро обласканим владою, маючи численн╕ урядов╕ нагороди, Папан╕н, мабуть, був одним ╕з тих кримських чек╕ст╕в, що благополучно дожили до старост╕ ╕ померли сво╓ю смертю.
╤м’я ╤. Папан╕на трич╕ ув╕чнено на географ╕чн╕й карт╕. У Севастопол╕ йому встановлено пам’ятник, на його честь названа одна з м╕ських вулиць...
У топон╕м╕ц╕ м╕ст також ув╕чнен╕ головн╕ орган╕затори геноциду — Бела Кун ╕ Землячка. Так, ╕м’я м╕жнародного ката Бела Куна прикраша╓ собою багато мемор╕альних дощок. Площа його ╕мен╕ ╓ в Москв╕, вулиц╕ — в С╕мферопол╕, Санкт-Петербурз╕ ╕ ряд╕ ╕нших м╕ст.
З не меншими почестями влада ув╕чнила пам’ять Розал╕╖ Залк╕нд: прах ц╕╓╖ жорстоко╖ б╕льшовички ╕ укра╖нофобки був пом╕щений у Кремл╕вськ╕й ст╕н╕. Там разом з останками ╕нших нелюд╕в в╕н спочива╓ ╕ донин╕.
Точна к╕льк╕сть убитих б╕льшовиками в Криму, мабуть, н╕коли не буде в╕дома. За р╕зними оц╕нками, за пер╕од з осен╕ 1920 року до зими 1921 року чек╕стами було розстр╕ляно в╕д 17 до 120 тисяч ос╕б.
Максим╕л╕ан Волошин писав: «Внутр╕шня под╕бн╕сть б╕льшовизму разюче схожа з рос╕йським самодержавством: як ╕ Петро, вони мр╕ють перекинути Рос╕ю на к╕лька стол╕ть уперед... створивши ╖й душу х╕рург╕чним шляхом, як ╕ Петро, цив╕л╕зують ╖╖ стратами та тортурами: м╕ж Та╓мною канцеляр╕╓ю ╕ ЧК нема╓ жодно╖ р╕зниц╕».
Отже, до реального вт╕лення в життя заход╕в укра╖нського уряду, зокрема остаточного п╕дпорядкування Чорноморського флоту колишньо╖ Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖ Укра╖нськ╕й Народн╕й Республ╕ц╕, не д╕йшло. Внасл╕док рос╕йсько╖ ╕нтервенц╕╖ (червоно╖ ╕ б╕ло╖) загинула Укра╖нська держава й загинув Укра╖нський Чорноморський в╕йськово-морський флот.

ПОСЛ╤ДОВНИКИ ГЕРО╥ЧНИХ ТРАДИЦ╤Й СЕВАСТОПОЛЯ

У часи Радянського Союзу проводилася пол╕тика зм╕шування матрос╕в ╕ оф╕цер╕в ╕з р╕зних рег╕он╕в. Так, у Севастопол╕ навчався, зак╕нчив спец╕альн╕ курси командного складу одесит Олександр Маринеско (його мати-укра╖нка одружилася з румуном). Молодий оф╕цер одержав направлення на Балтику. З першого ж бойового походу — у серпн╕ 1942 року — п╕дводний човен, яким командував Маринеско, повернувся геро╓м. П╕дводники потопили н╕мецький транспорт «Гелене» водотоннажн╕стю 7 000 тонн.
У с╕чн╕ 1945 року Маринеско зд╕йснив вчинок, який ув╕йшов до вс╕х п╕дручник╕в ╕стор╕╖ Друго╖ св╕тово╖ в╕йни ╕ який ╕сторики назвали «атакою стол╕ття». Його субмарина трьома торпедами потопила г╕гантський (завдовжки 208 метр╕в) дев’ятипалубний океанський лайнер «В╕льгельм Густлоф», який був навчальною базою вищо╖ школи п╕дводник╕в Н╕меччини й виконував у тому рейс╕ спец╕альний наказ Г╕тлера. 6 470 пасажир╕в було тод╕ на його борту. Б╕льшу частину — 3 700 чолов╕к — складали ек╕паж╕ п╕дводних човн╕в, яких терм╕ново доправляли до зах╕дного узбережжя, ж╕ночий спецбатальйон есес╕вок-наглядачок концтабор╕в, 22 вищих оф╕цер╕в-нам╕сник╕в польських ╕ сх╕днопруських земель (гауляйтер╕в) та багато ╕нших високопоставлених чиновник╕в ╕ оф╕цер╕в.
Через к╕лька дн╕в субмарина Маринеско знову потопила великий ворожий крейсер «Генерал фон Штойбен» з 3 600 г╕тлер╕вськими солдатами й оф╕церами на борту, в╕йськовою техн╕кою та бо╓припасами.
Н╕меччина була три дн╕ у траур╕. Г╕тлер оголосив Маринеско особистим ворогом. Водночас В╕нстон Черч╕лль за прорив блокади Велико╖ Британ╕╖ встановив легендарному п╕дводнику прижитт╓вий пам’ятник у Портсмут╕.
Командир п╕дводного човна «С-13» не т╕льки був см╕ливим до в╕дчайдушност╕ й високопрофес╕йним п╕дводником, але й мав незалежний характер ╕ був великим правдолюбцем. Це не подобалося московському кер╕вництву. Помер Олександр Маринеско в 1963 роц╕ в 50-р╕чному в╕ц╕ у забутт╕ ╕ злиднях. Героя Радянського Союзу йому присвоять лише в 1990 роц╕ посмертно.
У роки Друго╖ св╕тово╖ в╕йни Севастополь був рясно политий кров’ю укра╖нц╕в. За св╕дченням учасник╕в оборони м╕ста, вода була червоною в╕д кров╕. Полки, що прикривали в╕дх╕д в╕йськ ╕ чорноморц╕в, ус╕ полягли.
Багато укра╖нц╕в прославилися як геро╖. 7 листопада 1941 року п’ять морських п╕хотинц╕в зупинили 22 фашистськ╕ танки б╕ля села Дуванкой. Очолював цю групу Микола Ф╕льченко, чи╖ предки були перейменован╕ царськими русиф╕каторами на Ф╕льченкових.
╢фрейтор ╤ван Богатир якось ╕з розв╕дки притягнув «язика» — н╕мецького оф╕цера, який був чемп╕оном Н╕меччини з боксу у важк╕й ваз╕.
Л╕дером есм╕нц╕в «Ташкент», останн╕м великим кораблем, що залишив Севастополь наприк╕нц╕ червня 1942 року, командував контр-адм╕рал Василь Ярошенко. В╕н був родом з Кубан╕.

(Зак╕нчення в наступному номер╕)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 23.03.2012 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10090

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков