Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВЕСЕЛКА
В╕рш╕ нашого дитинства


Р╤ДНА МОВА
З дитинства мо╖ батьки навчали мене любити свою Батьк╕вщину з кв╕тучими садами, безмежними...


В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. ╤ван ДРАЧ
Перша зб╕рка поез╕й ╤вана Драча «Соняшник» побачила св╕т 1962 року.


«У КОЖНО╥ ФЕ╥ БУВАЮТЬ ПРИ╢МН╤ МОМЕНТИ...»
В гостях "Джерельця" ╕з сво╖ми поез╕ями Наталка ЯРЕМА, Наталя МАЗУР ╕ Ксенислава КРАПКА


НАЙКРАЩ╤ УКРА╥НСЬК╤ МУЛЬТФ╤ЛЬМИ ВС╤Х ЧАС╤В
6 кв╕тня св╕т в╕дзначив День мультф╕льм╕в. Це свято було засноване 2002 року М╕жнародною...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 23.03.2012 > Тема ""Джерельце""
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#12 за 23.03.2012
«МЕН╤ ТРИНАДЦЯТИЙ МИНАЛО...»

УВАГА: КОНКУРС!

До 13-р╕ччя кримсько╖ дитячо╖ газети «Джерельце» п╕д Шевченковим гаслом «Мен╕ тринадцятий минало...» оголошу╓ться творчий конкурс серед юних читач╕в — школяр╕в Криму ╕ вс╕╓╖ Укра╖ни. Надсилайте на адресу редакц╕╖ (звичайною або електронною поштою) ваш╕ л╕тературн╕, поетичн╕, публ╕цистичн╕ твори — на будь-як╕ теми, як╕ могли б бути надрукованими в дитяч╕й газет╕. Компетентне жур╕, яке очолю╓ незм╕нний шеф-редактор «Джерельця» Данило Андр╕йович Кононенко, оц╕нить ╕ в╕дбере кращ╕ творч╕ доробки, автори яких отримають шанс вибороти суперприз (розкладний велосипед!) та ╕нш╕ нагороди.
Кр╕м творчих завдань, будуть й ц╕лком конкретн╕, за як╕ нараховуватимуться додатков╕ бали. Ось два з них:
— КОЛИ ВИЙШОВ ПЕРШИЙ НОМЕР «ДЖЕРЕЛЬЦЯ»?
— ХТО, НА ВАШУ ДУМКУ, НАДАВ ДЛЯ ПЕРЕМОЖЦЯ КОНКУРСУ У «ДЖЕРЕЛЬЦ╤» ГОЛОВНИЙ ПРИЗ — ВЕЛОСИПЕД?
Чека╓мо на ваш╕ в╕дпов╕д╕, в╕рш╕, опов╕дання, репортаж╕, новели, статт╕. Твор╕ть! Дерзайте! Перемагайте!

Творча дружба ╓дна╓ учителя-методиста укра╖нсько╖ мови ╕ л╕тератури Кам’янсько╖ загальноосв╕тньо╖ школи № 1, що на Черкащин╕, Д╕ну Ян╕вну Нестерчук з «Джерельцем» — дитячим додатком до газети «Кримська св╕тлиця».
Ось уже к╕лька рок╕в посп╕ль Д╕на Ян╕вна у сво╖й школ╕ керу╓ л╕тературно-творчим об’╓днанням «Криничка», до якого залуча╓ учн╕в, котр╕ люблять книгу, художн╓ слово ╕ сам╕ пробують писати невеличк╕ за розм╕ром твори на р╕зн╕ теми – про свою любов до р╕дного краю, до укра╖нсько╖ мови, п╕сн╕, до музи, до мальовничо╖ природи... Вони складають коротк╕ в╕ршики, пишуть невеличк╕ опов╕дання та казочки, сам╕ малюють до них ╕люстрац╕╖.
Нещодавно Д╕на Ян╕вна над╕слала на адресу кримського «Джерельця» зб╕рочку дитячих казок з ╕люстрац╕ями до них, виконаними самими авторами – учнями 5-го класу. Дуже раду╓ те, як школяр╕ добре волод╕ють р╕дною мовою, як вони щиро ╕ безпосередньо передають словами сво╓ ставлення до навколишнього св╕ту, яким вони його бачать, в╕дчувають, як ум╕ло добирають сво╖х казкових персонаж╕в ╕ як╕ повчальн╕ висновки намагаються вкласти у св╕й маленький казковий тв╕р. Так, Хмаринка в однойменн╕й казочц╕ Дениса Дорошка приносить себе в жертву задля загального добра – пролива╓ться дощем на поля, щоб люди з╕брали багатий урожай.
Конвал╕я Ан╕ Горбенко л╕ку╓ серце хворо╖ людини, Гор╕шок з казки Артема Канюки – пророста╓ гор╕ховим деревом, да╓ плоди ╕ зат╕нок, Сн╕жинки В╕тал╕я Трофименка б╕лосн╕жною ковдрою вкривають озим╕ пос╕ви на полях, аби ╖м було тепло ╕ вони не померзли в лют╕ морози, а без сонця, в казочц╕ Натал╕ Федоренко «Сонечко», «нема╓ життя на земл╕»...
Казочки п’ятикласник╕в з л╕тоб’╓днання «Криничка» сповнен╕ в╕ри в людську доброту, пронизан╕ щир╕стю, теплом ╕ сонцем. Прочитайте ╖х, «джерелята», ╕ вам самим захочеться зробити щось корисне на сво╖й земл╕, створити на перший раз бодай невеличку казочку чи опов╕дання, в╕д яких пром╕ниться сонце ╕ тепло, в╕д яких тепл╕╓ на душ╕. ╤ обов’язково над╕шл╕ть ╖х до редакц╕╖ — «Джерельце» чека╓ ваших твор╕в!
Данило КОНОНЕНКО, шеф-редактор «Джерельця»

***

Мене звати Велько Д╕ма. Я народився в м╕ст╕ Кам’янка, навчаюся в 5-А клас╕. Мен╕ 10 рок╕в. Люблю грати у футбол, читати книги ╕ дуже люблю математику.
У ранньому дитинств╕ любив слухати казки. Для вас я написав казку про грибочки. Читайте ╖╖…

КАЗКА ПРО ГРИБОЧКИ

Настала ос╕нь. Полили ос╕нн╕ дощ╕. Опало золоте листя з дерев. От якось виросли соб╕ п╕д великим дубом два гриби – Мухомор та Боровик. Мухомор завжди вихвалявся, що в нього гарна червона шапка, б╕л╕ плями на н╕й, а Боровик мовчав соб╕.
Якось одного разу д╕ти п╕шли збирати гриби в л╕с. Один хлопчик йшов л╕сом ╕ побачив Боровика. П╕д╕йшов, хот╕в з╕рвати його, а Мухомор каже: «Хлопчику, з╕рви краще мене. Бачиш, який я красивий, стрункий, червоненький?» А хлопчик в╕дпов╕да╓: «Ти красивий, але непридатний для ╖ж╕. Ти отруйний, а до того ще й хвалько». Узяв Боровика у св╕й кошик та й п╕шов.
А Мухомор так ╕ залишився рости на сво╓му м╕сц╕ – красивий, пихатий, але н╕кому не потр╕бний.

* * *

Мене звати Аня Горбенко. Проживаю я в м╕ст╕ Кам’янка Черкасько╖ област╕. Мен╕ 10 рок╕в.
Я люблю малювати, читати книги про пригоди або дитяч╕ детективи.
Сама я написала невелику казку «Конвал╕я». Спод╕ваюсь, що вона вам сподоба╓ться.

КОНВАЛ╤Я

Росла в л╕с╕ весняна кв╕тка – Конвал╕я, н╕жна та запашна. Мала вона красив╕ пелюсточки, витончений стовбурець, на якому кв╕точки звисали, мов чар╕вн╕ б╕лосн╕жн╕ перлини. Добре жилося ╖й на л╕сов╕й галявин╕.
От одного разу спок╕й Конвал╕╖ порушив чийсь плач. Озирнувшись навкруги, вона побачила маленьку д╕вчинку-принцесу, яка г╕рко плакала, тому Конвал╕я вир╕шила до не╖ заговорити.
— Чому ти плачеш?
Д╕вчинка розпов╕ла про тата-короля, в якого було хворе серце ╕ н╕як╕ заморськ╕ л╕ки не могли допомогти. Трохи подумавши, Конвал╕я в╕дпов╕ла д╕вчинц╕:
— Не плач, зараз ми покличемо маленьких л╕сових друз╕в-ельф╕в, вони зберуть мо╖ кв╕точки ╕ приготують з них для твого татуся л╕ки, бо ж мо╖ кв╕тки л╕кують людськ╕ серця.
— Як я можу тоб╕ в╕ддячити? – запитала ╖╖ д╕вчинка.
— Склади про мене п╕сеньку, сп╕вай ╖╖ людям, щоб вони н╕коли не забували про маленьку л╕сову Конвал╕ю.
Д╕вчинка так ╕ зробила, написавши ось таку п╕сеньку:
У гомон╕ зелен╕м л╕с залопот╕в,
П╕д яскравим сонцем весь позолот╕в.
Горда ╕ цнотлива,
на княжну под╕бна,
Вийшла на узл╕сся конвал╕я б╕ла…
Тато-король був урятований! Вс╕ у корол╕вств╕ рад╕ли, а найб╕льше рад╕ла маленька принцеса. В╕дтепер у всьому корол╕вств╕ найулюблен╕шою кв╕ткою ╓ Конвал╕я.
З тих п╕р Конвал╕я л╕ку╓ вс╕ хвор╕ серця!

* * *

Я, Торгало Анна, живу у м╕стечку Кам’янц╕, навчаюся у 5-А клас╕.
Вир╕шила написати казку. З дитинства я дуже люблю казки. У них багато ц╕кавого ╕ фантастичного. Я думаю, що моя казка сподоба╓ться вс╕м: вона весела ╕ ц╕кава.

ПОМ╤ДОР ╤ ОГ╤РОК

Одного сонячного ранку на город╕ сталася ц╕кава под╕я. На грядц╕ росли два б╕леньк╕ овоч╕. Це були Пом╕дор ╕ Ог╕рок. Якось вони засперечалися про те, хто з них кращий. Першим почав розмову Пом╕дор:
— Подивись, який я пишненький ╕ гарненький! А ти, Ог╕рку, худий, тонкий ╕ некрасивий.
Образився на нього Ог╕рок ╕ в╕д злост╕ позелен╕в.
На другий день подумав Пом╕дор, що був неправий, ╕ вир╕шив вибачитися. Соромно стало Пом╕доров╕ за те, що в╕н так вчинив з товаришем. Попросив пробачення та й в╕д сорому почервон╕в.
Так вони й помирилися. В╕дтод╕ пом╕дор – червоний, а ог╕рок – зелений!

* * *

Прив╕т! Мене звати В╕ка. Мен╕ 11 рок╕в. Я ходжу до 5-А класу. Я дуже люблю грати на п╕ан╕но, складати в╕рш╕ та п╕сн╕. Моя мама говорить, що у мене талант.
Одного разу мен╕ спало на думку написати казку. Думаю, вона вам сподоба╓ться.

ЯК СН╤ГОВИК ДОПОМ╤Г ЗАЙЧИКОВ╤

Одного зимового дня д╕ти зл╕пили Сн╕говика ╕ п╕шли погр╕тися. Сн╕говик ожив ╕ помандрував по стежц╕. Довго в╕н блукав. Ось ╕де в╕н, ╕де ╕ зустр╕ча╓ Зайчика. Зайчик плакав.
Сн╕говик його запитав:
— Що сталося?
Зайчик йому в╕дпов╕да╓:
— Н╕с я сво╖й матус╕ морквинку ╕ загубив ╖╖.
— Не журися, ось тоб╕ морквинка. Я йшов ╕ пом╕тив ╖╖.
— Дякую тоб╕, моя матуся зрад╕╓.
— Радий був допомогти.
Ось так Сн╕говик допом╕г Зайчиков╕.


НА КОНКУРС!
НЕРОЗУМНЕ КОШЕНЯ
Байка

Принесла кицька Кошенят╕ Мишеня,
Щоб вчилося воно мишей ловити,
А Мишка захот╕ла обдурити
Кота та й каже:
— А що з╕ мною хочеш ти робити?
— Ловити буду вчитися мишей,
А пот╕м мама прийде й скаже,
Як з тобою бути: чи з’╖сти,
Чи в╕дпустити та й забути...
— Х╕ба ж так вчаться, — каже Мишка.
— А що, по-╕ншому ще можна якось тр╕шки?
— Звичайно, грати у квача!
— Та щось не хочеться... Хоча...
— Коли я скажу «три», ти лапу забери!
Дурненьке Кошеня забрало лапу,
А Мишка шусть — та п╕д канапу.
Прийшла матуся Кошеняти
Та й стала вуха йому м’яти.
Отак бува╓ ╕ в житт╕,
Що хтось обдурить чи схитру╓,
╤ ти бо╖шся в майбутт╕
Пошитись в дурн╕, як тод╕.

Анжела ПОГАНЮК,
учениця 7-го класу
НВК «Школа-г╕мназ╕я» № 10
м. С╕мферополь


Весна найперше в Криму прийшла у Сонячну Долину, що поблизу Судака, про що й написали до «Джерельця» учениц╕ Сонячнодолинсько╖ школи, члени Мало╖ академ╕╖ л╕тератури ╕ журнал╕стики (МАЛ╕Ж).

╤ДЕ ВЕСНА!
╤де весна, ╕де весна
╤ в Сонячну Долину!
Скр╕зь пахощ╕ несе вона,
Та сп╕в пташиний лине.
╤де весна, ╕де весна,
Мигдаль цв╕те повсюди,
Щедрий врожай несе вона,
Весн╕ рад╕ють люди.

Настя ГРЕБЕНЮК

* * *
Прилет╕ли вже шпаки,
Висп╕вують залюбки.
Кв╕ти розцв╕тають,
Весну зустр╕чають.
Л╕с потроху зелен╕╓,
Кв╕тами мигдаль б╕л╕╓.
Сонячнодолинська весна —
Для мене найкраща вона!

Св╕тлана ПРОСКУР╤НА


А ц╕ в╕рш╕ над╕слали до редакц╕╖ учениц╕ Новокропивницько╖ середньо╖ школи, що на Льв╕вщин╕.

ЧИ ПАМ’ЯТА╢ТЕ?

Я притулюсь до р╕дно╖ земл╕,
Почую, як кр╕зь далекий час
Запитають з давнини д╕ди-княз╕:
— Чи пам’ята╓те, нащадки, нас?
Литаври вдарять, наче в неб╕ гр╕м,
Гетьманський роз╕лл╓ться
 гордий глас:
— А чи шану╓те ви, д╕ти, д╕м,
Що будували ми колись для вас?

Оксана СВИЩ

ПОВ╤К НЕ ЗАБУТИ

Чи можна в╕тер зупинить?
Чи сонце можна погасити?
Чи можна мат╕р не любить?
А без Шевченка можна жити?
Звичайно, н╕, бо ми — народ,
Народ, якому завжди бути.
╤ слово Кобзаря святе
Пов╕к ус╕м нам не забути!

Олеся МИДЯНКА

СЯ╢ СОНЦЕ
Добре, що живу ╕ маю
В╕льну Укра╖ну.
Де б не була — думи мо╖
Про р╕дну кра╖ну.
М╕й народе, нам на щастя
Ся╓ сонце з неба.
Прапор вол╕, р╕дну мову
Берегти нам треба!

╤рина ДЗЮРИНЕЦЬ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 23.03.2012 > Тема ""Джерельце""


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10087

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков