"Кримська Свiтлиця" > #12 за 23.03.2012 > Тема ""Джерельце""
#12 за 23.03.2012
«МЕН╤ ТРИНАДЦЯТИЙ МИНАЛО...»
УВАГА: КОНКУРС!
До 13-р╕ччя кримсько╖ дитячо╖ газети «Джерельце» п╕д Шевченковим гаслом «Мен╕ тринадцятий минало...» оголошу╓ться творчий конкурс серед юних читач╕в — школяр╕в Криму ╕ вс╕╓╖ Укра╖ни. Надсилайте на адресу редакц╕╖ (звичайною або електронною поштою) ваш╕ л╕тературн╕, поетичн╕, публ╕цистичн╕ твори — на будь-як╕ теми, як╕ могли б бути надрукованими в дитяч╕й газет╕. Компетентне жур╕, яке очолю╓ незм╕нний шеф-редактор «Джерельця» Данило Андр╕йович Кононенко, оц╕нить ╕ в╕дбере кращ╕ творч╕ доробки, автори яких отримають шанс вибороти суперприз (розкладний велосипед!) та ╕нш╕ нагороди. Кр╕м творчих завдань, будуть й ц╕лком конкретн╕, за як╕ нараховуватимуться додатков╕ бали. Ось два з них: — КОЛИ ВИЙШОВ ПЕРШИЙ НОМЕР «ДЖЕРЕЛЬЦЯ»? — ХТО, НА ВАШУ ДУМКУ, НАДАВ ДЛЯ ПЕРЕМОЖЦЯ КОНКУРСУ У «ДЖЕРЕЛЬЦ╤» ГОЛОВНИЙ ПРИЗ — ВЕЛОСИПЕД? Чека╓мо на ваш╕ в╕дпов╕д╕, в╕рш╕, опов╕дання, репортаж╕, новели, статт╕. Твор╕ть! Дерзайте! Перемагайте!
Творча дружба ╓дна╓ учителя-методиста укра╖нсько╖ мови ╕ л╕тератури Кам’янсько╖ загальноосв╕тньо╖ школи № 1, що на Черкащин╕, Д╕ну Ян╕вну Нестерчук з «Джерельцем» — дитячим додатком до газети «Кримська св╕тлиця». Ось уже к╕лька рок╕в посп╕ль Д╕на Ян╕вна у сво╖й школ╕ керу╓ л╕тературно-творчим об’╓днанням «Криничка», до якого залуча╓ учн╕в, котр╕ люблять книгу, художн╓ слово ╕ сам╕ пробують писати невеличк╕ за розм╕ром твори на р╕зн╕ теми – про свою любов до р╕дного краю, до укра╖нсько╖ мови, п╕сн╕, до музи, до мальовничо╖ природи... Вони складають коротк╕ в╕ршики, пишуть невеличк╕ опов╕дання та казочки, сам╕ малюють до них ╕люстрац╕╖. Нещодавно Д╕на Ян╕вна над╕слала на адресу кримського «Джерельця» зб╕рочку дитячих казок з ╕люстрац╕ями до них, виконаними самими авторами – учнями 5-го класу. Дуже раду╓ те, як школяр╕ добре волод╕ють р╕дною мовою, як вони щиро ╕ безпосередньо передають словами сво╓ ставлення до навколишнього св╕ту, яким вони його бачать, в╕дчувають, як ум╕ло добирають сво╖х казкових персонаж╕в ╕ як╕ повчальн╕ висновки намагаються вкласти у св╕й маленький казковий тв╕р. Так, Хмаринка в однойменн╕й казочц╕ Дениса Дорошка приносить себе в жертву задля загального добра – пролива╓ться дощем на поля, щоб люди з╕брали багатий урожай. Конвал╕я Ан╕ Горбенко л╕ку╓ серце хворо╖ людини, Гор╕шок з казки Артема Канюки – пророста╓ гор╕ховим деревом, да╓ плоди ╕ зат╕нок, Сн╕жинки В╕тал╕я Трофименка б╕лосн╕жною ковдрою вкривають озим╕ пос╕ви на полях, аби ╖м було тепло ╕ вони не померзли в лют╕ морози, а без сонця, в казочц╕ Натал╕ Федоренко «Сонечко», «нема╓ життя на земл╕»... Казочки п’ятикласник╕в з л╕тоб’╓днання «Криничка» сповнен╕ в╕ри в людську доброту, пронизан╕ щир╕стю, теплом ╕ сонцем. Прочитайте ╖х, «джерелята», ╕ вам самим захочеться зробити щось корисне на сво╖й земл╕, створити на перший раз бодай невеличку казочку чи опов╕дання, в╕д яких пром╕ниться сонце ╕ тепло, в╕д яких тепл╕╓ на душ╕. ╤ обов’язково над╕шл╕ть ╖х до редакц╕╖ — «Джерельце» чека╓ ваших твор╕в! Данило КОНОНЕНКО, шеф-редактор «Джерельця»
***
Мене звати Велько Д╕ма. Я народився в м╕ст╕ Кам’янка, навчаюся в 5-А клас╕. Мен╕ 10 рок╕в. Люблю грати у футбол, читати книги ╕ дуже люблю математику. У ранньому дитинств╕ любив слухати казки. Для вас я написав казку про грибочки. Читайте ╖╖…
КАЗКА ПРО ГРИБОЧКИ
Настала ос╕нь. Полили ос╕нн╕ дощ╕. Опало золоте листя з дерев. От якось виросли соб╕ п╕д великим дубом два гриби – Мухомор та Боровик. Мухомор завжди вихвалявся, що в нього гарна червона шапка, б╕л╕ плями на н╕й, а Боровик мовчав соб╕. Якось одного разу д╕ти п╕шли збирати гриби в л╕с. Один хлопчик йшов л╕сом ╕ побачив Боровика. П╕д╕йшов, хот╕в з╕рвати його, а Мухомор каже: «Хлопчику, з╕рви краще мене. Бачиш, який я красивий, стрункий, червоненький?» А хлопчик в╕дпов╕да╓: «Ти красивий, але непридатний для ╖ж╕. Ти отруйний, а до того ще й хвалько». Узяв Боровика у св╕й кошик та й п╕шов. А Мухомор так ╕ залишився рости на сво╓му м╕сц╕ – красивий, пихатий, але н╕кому не потр╕бний.
* * *
Мене звати Аня Горбенко. Проживаю я в м╕ст╕ Кам’янка Черкасько╖ област╕. Мен╕ 10 рок╕в. Я люблю малювати, читати книги про пригоди або дитяч╕ детективи. Сама я написала невелику казку «Конвал╕я». Спод╕ваюсь, що вона вам сподоба╓ться.
КОНВАЛ╤Я
Росла в л╕с╕ весняна кв╕тка – Конвал╕я, н╕жна та запашна. Мала вона красив╕ пелюсточки, витончений стовбурець, на якому кв╕точки звисали, мов чар╕вн╕ б╕лосн╕жн╕ перлини. Добре жилося ╖й на л╕сов╕й галявин╕. От одного разу спок╕й Конвал╕╖ порушив чийсь плач. Озирнувшись навкруги, вона побачила маленьку д╕вчинку-принцесу, яка г╕рко плакала, тому Конвал╕я вир╕шила до не╖ заговорити. — Чому ти плачеш? Д╕вчинка розпов╕ла про тата-короля, в якого було хворе серце ╕ н╕як╕ заморськ╕ л╕ки не могли допомогти. Трохи подумавши, Конвал╕я в╕дпов╕ла д╕вчинц╕: — Не плач, зараз ми покличемо маленьких л╕сових друз╕в-ельф╕в, вони зберуть мо╖ кв╕точки ╕ приготують з них для твого татуся л╕ки, бо ж мо╖ кв╕тки л╕кують людськ╕ серця. — Як я можу тоб╕ в╕ддячити? – запитала ╖╖ д╕вчинка. — Склади про мене п╕сеньку, сп╕вай ╖╖ людям, щоб вони н╕коли не забували про маленьку л╕сову Конвал╕ю. Д╕вчинка так ╕ зробила, написавши ось таку п╕сеньку: У гомон╕ зелен╕м л╕с залопот╕в, П╕д яскравим сонцем весь позолот╕в. Горда ╕ цнотлива, на княжну под╕бна, Вийшла на узл╕сся конвал╕я б╕ла… Тато-король був урятований! Вс╕ у корол╕вств╕ рад╕ли, а найб╕льше рад╕ла маленька принцеса. В╕дтепер у всьому корол╕вств╕ найулюблен╕шою кв╕ткою ╓ Конвал╕я. З тих п╕р Конвал╕я л╕ку╓ вс╕ хвор╕ серця!
* * *
Я, Торгало Анна, живу у м╕стечку Кам’янц╕, навчаюся у 5-А клас╕. Вир╕шила написати казку. З дитинства я дуже люблю казки. У них багато ц╕кавого ╕ фантастичного. Я думаю, що моя казка сподоба╓ться вс╕м: вона весела ╕ ц╕кава.
ПОМ╤ДОР ╤ ОГ╤РОК
Одного сонячного ранку на город╕ сталася ц╕кава под╕я. На грядц╕ росли два б╕леньк╕ овоч╕. Це були Пом╕дор ╕ Ог╕рок. Якось вони засперечалися про те, хто з них кращий. Першим почав розмову Пом╕дор: — Подивись, який я пишненький ╕ гарненький! А ти, Ог╕рку, худий, тонкий ╕ некрасивий. Образився на нього Ог╕рок ╕ в╕д злост╕ позелен╕в. На другий день подумав Пом╕дор, що був неправий, ╕ вир╕шив вибачитися. Соромно стало Пом╕доров╕ за те, що в╕н так вчинив з товаришем. Попросив пробачення та й в╕д сорому почервон╕в. Так вони й помирилися. В╕дтод╕ пом╕дор – червоний, а ог╕рок – зелений!
* * *
Прив╕т! Мене звати В╕ка. Мен╕ 11 рок╕в. Я ходжу до 5-А класу. Я дуже люблю грати на п╕ан╕но, складати в╕рш╕ та п╕сн╕. Моя мама говорить, що у мене талант. Одного разу мен╕ спало на думку написати казку. Думаю, вона вам сподоба╓ться.
ЯК СН╤ГОВИК ДОПОМ╤Г ЗАЙЧИКОВ╤
Одного зимового дня д╕ти зл╕пили Сн╕говика ╕ п╕шли погр╕тися. Сн╕говик ожив ╕ помандрував по стежц╕. Довго в╕н блукав. Ось ╕де в╕н, ╕де ╕ зустр╕ча╓ Зайчика. Зайчик плакав. Сн╕говик його запитав: — Що сталося? Зайчик йому в╕дпов╕да╓: — Н╕с я сво╖й матус╕ морквинку ╕ загубив ╖╖. — Не журися, ось тоб╕ морквинка. Я йшов ╕ пом╕тив ╖╖. — Дякую тоб╕, моя матуся зрад╕╓. — Радий був допомогти. Ось так Сн╕говик допом╕г Зайчиков╕.
НА КОНКУРС! НЕРОЗУМНЕ КОШЕНЯ Байка
Принесла кицька Кошенят╕ Мишеня, Щоб вчилося воно мишей ловити, А Мишка захот╕ла обдурити Кота та й каже: — А що з╕ мною хочеш ти робити? — Ловити буду вчитися мишей, А пот╕м мама прийде й скаже, Як з тобою бути: чи з’╖сти, Чи в╕дпустити та й забути... — Х╕ба ж так вчаться, — каже Мишка. — А що, по-╕ншому ще можна якось тр╕шки? — Звичайно, грати у квача! — Та щось не хочеться... Хоча... — Коли я скажу «три», ти лапу забери! Дурненьке Кошеня забрало лапу, А Мишка шусть — та п╕д канапу. Прийшла матуся Кошеняти Та й стала вуха йому м’яти. Отак бува╓ ╕ в житт╕, Що хтось обдурить чи схитру╓, ╤ ти бо╖шся в майбутт╕ Пошитись в дурн╕, як тод╕.
Анжела ПОГАНЮК, учениця 7-го класу НВК «Школа-г╕мназ╕я» № 10 м. С╕мферополь
Весна найперше в Криму прийшла у Сонячну Долину, що поблизу Судака, про що й написали до «Джерельця» учениц╕ Сонячнодолинсько╖ школи, члени Мало╖ академ╕╖ л╕тератури ╕ журнал╕стики (МАЛ╕Ж).
╤ДЕ ВЕСНА! ╤де весна, ╕де весна ╤ в Сонячну Долину! Скр╕зь пахощ╕ несе вона, Та сп╕в пташиний лине. ╤де весна, ╕де весна, Мигдаль цв╕те повсюди, Щедрий врожай несе вона, Весн╕ рад╕ють люди.
Настя ГРЕБЕНЮК
* * * Прилет╕ли вже шпаки, Висп╕вують залюбки. Кв╕ти розцв╕тають, Весну зустр╕чають. Л╕с потроху зелен╕╓, Кв╕тами мигдаль б╕л╕╓. Сонячнодолинська весна — Для мене найкраща вона!
Св╕тлана ПРОСКУР╤НА
А ц╕ в╕рш╕ над╕слали до редакц╕╖ учениц╕ Новокропивницько╖ середньо╖ школи, що на Льв╕вщин╕.
ЧИ ПАМ’ЯТА╢ТЕ?
Я притулюсь до р╕дно╖ земл╕, Почую, як кр╕зь далекий час Запитають з давнини д╕ди-княз╕: — Чи пам’ята╓те, нащадки, нас? Литаври вдарять, наче в неб╕ гр╕м, Гетьманський роз╕лл╓ться гордий глас: — А чи шану╓те ви, д╕ти, д╕м, Що будували ми колись для вас?
Оксана СВИЩ
ПОВ╤К НЕ ЗАБУТИ
Чи можна в╕тер зупинить? Чи сонце можна погасити? Чи можна мат╕р не любить? А без Шевченка можна жити? Звичайно, н╕, бо ми — народ, Народ, якому завжди бути. ╤ слово Кобзаря святе Пов╕к ус╕м нам не забути!
Олеся МИДЯНКА
СЯ╢ СОНЦЕ Добре, що живу ╕ маю В╕льну Укра╖ну. Де б не була — думи мо╖ Про р╕дну кра╖ну. М╕й народе, нам на щастя Ся╓ сонце з неба. Прапор вол╕, р╕дну мову Берегти нам треба!
╤рина ДЗЮРИНЕЦЬ
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 23.03.2012 > Тема ""Джерельце""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10087
|