Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2963)
З потоку життя (6158)
Душі криниця (3392)
Українці мої... (1447)
Резонанс (1469)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1653)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЧИ ПОТР╤БНА ДИТЯЧА ПРЕСА УКРА╥Н╤?
Дитяча преса потр╕бна вс╕м – ╕ юним читачам, ╕ батькам, ╕ осв╕тянам.


ХТО ОТРИМА╢ ПЕРШУ Л╤ТЕРАТУРНУ ПРЕМ╤Ю ╤МЕН╤ ДАНИЛА КОНОНЕНКА?
20 листопада зак╕нчився пер╕од висунення претендент╕в на здобуття л╕тературно╖ прем╕╖ ╕мен╕...


ТРЕТЯ ПРЕЧИСТА СН╤ГОМ МЕТЕ...
Серед численних свят церковного календаря у народному побут╕ чи не найб╕льш “ж╕ночим”...


СВ╤ТЛИЧН╤ В╤ТАННЯ КРИМСЬКОМУ ╤НЖИРУ
От ╕ завершився конкурс. Чудове починання!


«Я – Л╤ТО, ГОЛОСИСТЕ ТЕПЛЕ Л╤ТО»
Сьогодн╕, в першому сво╓му грудневому числ╕ Поетична Св╕тлиця представля╓ сво╓му читачев╕ в╕рш╕...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 23.03.2012 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#12 за 23.03.2012
НА ХВИЛ╤ ТОНКИХ СВ╤Т╤В

Творчий портрет
 
Сьогодн╕шня розпов╕дь про берегиню ╕стор╕╖ ╕ творчого здобутку театру – заслуженого прац╕вника культури АРК, кер╕вника л╕тературно-драматург╕йно╖ частини Кримського академ╕чного укра╖нського музичного театру, надзвичайно талановиту ╕ ц╕каву творчу людину, яка б╕льше 50 рок╕в свого життя присвятила укра╖нському театру, Св╕тлану Антон╕вну Чолку. ╥╥ пр╕звище не побачиш зараз н╕ на аф╕шах, н╕ в програмках, проте ╕ кожна аф╕ша, ╕ кожна програмка, ╕ кожен митець, ╕ кожен майстер у театр╕, ╕ все сцен╕чне життя перебувають п╕д пильною увагою пан╕ Св╕тлани.
За висновками, зробленими директором ╤нституту ф╕зики живого професором Серг╕╓м Ситьком, викладеними в ╕нтерв’ю газет╕ «День» за 31 с╕чня цього року, «99 % ╕нформац╕╖ ми одержу╓мо при народженн╕, а 1 % — це наш досв╕д, наше життя. Це дуже важливий в╕дсоток, бо в╕н поверта╓ться назад — до Бога. Таким чином зм╕ню╓ться когерентне поле всього сущого. Ми живемо для того, щоб удосконалювати весь час Бога, адже Бог — це ми вс╕».
Але я хочу розпов╕сти не про вс╕х, а про одну людину, яка не розгубила Богом дан╕ 99 в╕дсотк╕в косм╕чних знань, в яко╖ отой один найважлив╕ший в╕дсоток надзвичайно вагомий. ╤ житт╓ве кредо яко╖ — слова М. Заболоцького: «Не позволяй душе лениться! / Чтоб в ступе воду не толочь, / Душа обязана трудиться / И день и ночь, и день и ночь». Йдеться про невтомну, енерг╕йну, творчу людину тонко╖ душ╕, високого злету Св╕тлану Антон╕вну Чолку. Вона й справд╕ невтомна, нав╕ть вноч╕, коли в╕дпочива╓ ╖╖ т╕ло, то ╖╖ п╕дсв╕дом╕сть ╕ душа невтомно трудяться. Кожен св╕й яскравий сон Св╕тлана Антон╕вна на ранок обов’язково запису╓ в спец╕альний щоденник, а вже загорне вона його в наукове чи художн╓ обрамлення — поки що секрет, але це неодм╕нно станеться! Бо тонка психолог╕чн╕сть св╕тов╕дчуття в не╖ генетична. Вона народилася в с╕м’╖ в╕домих л╕кар╕в–псих╕атр╕в Антона Платоновича Чолки та Л╕д╕╖ Антон╕вни Литвинюк. Батько був головним л╕карем ╕ директором Костюженсько╖ республ╕кансько╖ псих╕атрично╖ л╕карн╕, заслуженим л╕карем Молдавсько╖ РСР, у ц╕й же л╕карн╕ ╕ мати працювала психоневрологом.
«М╕й батько був надзвичайно артистичним, — д╕литься спогадами Св╕тлана Антон╕вна, — душею товариства, тонкою людиною. Мама надзвичайно ж╕ночна, ур╕вноважена, розсудлива. Прекрасна, щаслива с╕м’я! ╥м я зобов’язана вс╕м, що маю. Походження — це як тавро людини. М╕й батько л╕кував алкогол╕зм г╕пнозом. Перш╕ музичн╕ враження подарували батьки. Патефон ╕ плат╕вки Вертинського, Лемешева... я й дос╕ бережу». Тож ц╕лком природно, що робоче м╕сце Св╕тлани Антон╕вни Чолки — саме у театр╕.
За яку б роботу не бралася пан╕ Св╕тлана, ╖╖ розум н╕би налаштову╓ться на хвил╕ тонких св╕т╕в, на глибинну мудр╕сть ╕ образн╕сть св╕тов╕дчуття.

У творчому портрет╕ народного артиста Укра╖ни Миколи ╤вановича Андрусенка, опубл╕кованому в «Крымской правде» 15 травня 1992 року, вона пише: «Народная мудрость гласит: «Кто построил дом, воспитал сына, посадил дерево – только того можно назвать человеком». Дом, построенный Николаем Ивановичем, — это его большая дружная семья, которую он создал вместе с Галиной Арсентьевной. …Я слышала, как он читает эту поэтическую подборку: тихо, срывающимся голосом, с трудом начиная каждую строчку и заканчивая так, как задыхающийся беглец берет последние метры высоты в надежде на то, что за ней спасение… Какую же душу нужно иметь, какое же нужно иметь сердце, чтобы сохранить эту книжку, пронести ее через войну и всю последующую жизнь, и сейчас, на склоне лет, с тихой болью произнести слова, которые повторял в 1944-м как молитву...»
А про незабутню сол╕стку театру Дарину В╓шк╕ну в творчому портрет╕ «Ожившая душа Перголези» вона витончено, профес╕йно ╕ напрочуд поетично пише: «Певица не просто исполняла сложнейшую партию сопрано. Она плакала, как только могла плакать Богородица по убиенному Христу. Казалось, что звуки ее чистого, тоскующего голоса подхватывала метель и уносила куда-то далеко-далеко, а ожившая душа Перголези металась в светлом, холодном, пустынном зале…»
Св╕тлана Антон╕вна створила ц╕лу галерею св╕тлих, незабутн╕х образ╕в у нарисах ╕ творчих портретах видатних д╕яч╕в мистецтв: народного артиста СРСР С. Р╕хтера, народних артист╕в Укра╖ни З. Хрукалово╖, Л. Кушково╖, В. Бойко, Д. В╓шк╕но╖, М. Андрусенка, заслуженого д╕яча мистецтв Укра╖ни Ю. Ятковського, заслуженого прац╕вника культури Укра╖ни М. Мар’ян╕вського, артист╕в Г. Ковалюк, Г. Бузовсько╖, К. Лисяк, А. ╤сма╖лова та ╕нших.
Теплотою, поетичною образн╕стю, щир╕стю захоплю╓ ╖╖ нарис про зав╕дувача столярного цеху театру Володимира Борисовича ╤ль╖чова: «Коли я спускаюся в одне з найб╕льших прим╕щень закул╕сно╖ частини театру — у столярний цех, мен╕ зда╓ться, що я потрапляю до трюму б╕лого лайнера, що пливе по… асфальту. Але звуки крок╕в тут заглушу╓ не робота двигун╕в, а шум фугувального верстата. …Н╕хто не чув в╕д нього таких сл╕в, як «на наш╕й сцен╕ це зробити неможливо» або «це не вийде». В╕н дола╓ будь-як╕ труднощ╕ виконання. …Зазвучить безсмертна музика ╤мре Кальмана, пропливуть у нап╕втемряв╕ сцени танц╕вниц╕ ╕ затягнут╕ оргсклом отвори дерев’яного мережива створять ╕люз╕ю в╕траж╕в, атмосферу та╓мничост╕ та краси, до яко╖ причетний ╕ в╕н, Володимир Борисович, майстер столярно╖ справи».
З╕н╕ц╕ювала пан╕ Св╕тлана в Кримському академ╕чному укра╖нському музичному театр╕ в╕дкриття мало╖ сцени «Театр у фой╓». Очолила випуск першо╖ вистави — монодрами «Три життя Айседори Дункан» за п’╓сою З. Сагалова, стала художн╕м кер╕вником постановки, оформила виставу меблями та рекв╕зитом початку XX стол╕ття з приватних з╕брань.
Св╕тлана Антон╕вна — автор багатьох рад╕о- ╕ телепередач про значн╕ под╕╖ в житт╕ театру; автор л╕брето опери-балету «Голос людини» Ж. Кокто, музика ╤. Рех╕на; балету пантом╕ми «Под╕ум», музика групи «Арт ансамбл оф Чикаго». Пан╕ Св╕тлана автор багатьох театральних анонс╕в, ╕нтерв’ю з театральними д╕ячами. Вона ж ╕ автор публ╕кац╕╖ сер╕╖ нарис╕в «Театральн╕ еск╕зи минулого» про ╕стор╕ю дово╓нного Дн╕пропетровського театру юного глядача, арх╕ви якого ╕ вс╕ ╕нш╕ матер╕али загубилися в пер╕од Велико╖ В╕тчизняно╖ в╕йни в евакуац╕╖.
Сво╖м л╕тературним хистом Св╕тлана Антон╕вна завдячу╓ сво╖й альма-матер — Ки╖вському державному ун╕верситету ╕мен╕ Т. Г. Шевченка, факультет журнал╕стики якого вона зак╕нчила в 1969 роц╕. Нав╕ть газета «Культура ╕ життя» № 40 за 22 травня 1969 року надрукувала статтю Ярослава Михайлова «Актриса захища╓ диплом журнал╕ста», в як╕й йдеться про ц╕каву досл╕дницьку роботу з ╕стор╕╖ народного театрального руху на Кривор╕жж╕, найстар╕ших аматорських колектив╕в в Укра╖н╕, ╕ про те, що «голова екзаменац╕йно╖ ком╕с╕╖ професор О. Бабишк╕н поздоровив актрису з високою оц╕нкою ╕ званням журнал╕ста».
Так, вона свою молод╕сть присвятила акторськ╕й робот╕. Зак╕нчивши у 1961 роц╕ студ╕ю п╕дготовки акторських кадр╕в при Харк╕вському державному академ╕чному укра╖нському драматичному театр╕ ╕мен╕ Т. Г. Шевченка (курс народно╖ артистки Укра╖ни В. Чистяково╖ – дружини видатного укра╖нського режисера Л. Курбаса), вона створила низку незабутн╕х образ╕в — Нана («Западня» Е. Золя), Соня («Дядя Ваня» А. Чехова), ╤рина («Дим» ╤. Турген╓ва), Мар╕╓тта («Ця ж╕нка – моя» Р. Жун╕ора), Серафима («Д╕вчата з вулиц╕ Над╕╖» М. Шавр╕на), донна Беатриса («З любов’ю не жартують» П. Кальдерона) та ╕нш╕. Газета «Днепровская правда» за 27 листопада 1966 року писала: «С большим интересом воспринимается образ Серафимы, девушки, вырвавшейся из мрака религиозной секты. Убедительно играет эту роль молодая и несомненно одаренная артистка С. Челка».
З надзвичайною теплотою згаду╓ сво╖х вчител╕в пан╕ Св╕тлана: «Я вважаю провид╕нням, щастям, що потрапила на курс Валентини Микола╖вни Чистяково╖. Вона нас в╕ртуозно навчала високого мистецтва, при цьому н╕коли не згадувала про свого чолов╕ка Леся Курбаса. Ск╕льки профес╕онал╕зму ╕ мужност╕… На ╖╖ уроках я була н╕би у г╕пнотизера… Багато значив у мо╓му сцен╕чному становленн╕ ╕ педагог, народний артист Укра╖ни Михайло Федорович Покотило, в╕н викладав акторську майстерн╕сть». Вона трепетно показу╓ дорогого ╖й листа в╕д учителя, в якому ст╕льки тепла ╕ вчительсько╖ любов╕: «Моя люба Чолочка! Ви були… особливо якась «Лучезарна!»…
Коли перегляда╓ш фотограф╕╖ в арх╕вному альбом╕, розум╕╓ш, що в╕д того ангельського променистого погляду на друзки розбилося не одне чолов╕че серце… Коли молода ╕ чар╕вна актриса працювала в музично-драматичному театр╕ Донецька, туди прибув у в╕дрядження завл╕т з╕ Жданова Гарольд Бодик╕н. Познайомилися. Листувалися. «А пот╕м в╕н зав╕тав, — згаду╓ Св╕тлана Антон╕вна, — ╕ сказав, що я прийнята у Ждан╕вський театр, ╕ в╕н при╖хав забрати мо╖ реч╕… А в 1963 роц╕ ми побралися. Театр подарував нам на вес╕лля ключ╕ в╕д двок╕мнатно╖ квартири...» У них народився син Ярослав (зак╕нчив Лен╕нградський державний ╕нститут театру, музики та к╕нематограф╕╖, нин╕ художник-дизайнер у Санкт-Петербурз╕). Донечка Владислава зак╕нчила Кримський мед╕нститут, працю╓ х╕рургом-стоматологом у С╕мферопол╕.
Зараз ╖╖ чолов╕к Гарольд Михайлович Бодик╕н — в╕домий письменник, автор понад 25 п’╓с, член Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни, Сп╕лки рос╕йських, укра╖нських та б╕лоруських письменник╕в, лауреат Всеукра╖нського л╕тературного конкурсу «Коронац╕я слова», у 2009 роц╕ його п’╓са «Червона свитка» визнана найкращою у сво╖й ном╕нац╕╖ ╕ здобула Гран-пр╕.
Шлюб Св╕тлани Антон╕вни ╕ Гарольда Михайловича — це саме той щасливий випадок, коли палке кохання перероста╓ у творчу сп╕вдружн╕сть, сп╕впрацю, сп╕вавторство. «Св╕тлана Антон╕вна – м╕й найперший рецензент, — розпов╕да╓ про свою дружину Гарольд Михайлович. – А нещодавно ми разом написали п’╓су, Св╕тлана Антон╕вна з╕брала для не╖ дуже багато фактичного матер╕алу, придумала гарний сюжетний х╕д, 50 в╕дсотк╕в авторства — ╖╖ законн╕!» У результат╕, в липн╕ 2011 року Лакський державний музично-драматичний театр ╕мен╕ Е. Кап╕╓ва, який знаходиться в столиц╕ Республ╕ки Дагестан Махачкал╕, показав прем’╓ру за однойменною п’╓сою Г. Бодик╕на ╕ С. Чолки «Ахтунг! Ахтунг! В неб╕ Султан!» про нашого земляка, Героя Радянського Союзу, легендарного винищувача Амет-Хана Султана. Вистава ма╓ неабиякий усп╕х. Ця п’╓са знаходиться зараз на розгляд╕ ╕ в Кримськотатарському музично-драматичному театр╕. Та пан╕ Св╕тлана вже плану╓: «Мр╕╖ пов’язан╕ з ╕нсцен╕зац╕╓ю твору надзвичайно талановитого укра╖нського проза╖ка ХХ стор╕ччя, який приголомшив мене. Назвати пр╕звище цього автора мен╕ заважа╓ ╕снуюче твердження: «Якщо хочеш насм╕шити Бога, розкажи тому про сво╖ плани».
Вважа╓ться, у житт╕ нема н╕чого випадкового, все ма╓ св╕й причинно-насл╕дковий зв’язок. З╕ркою з неба став для Св╕тлани Антон╕вни доньчин подарунок. Рок╕в двадцять тому Влада з турпоходу принесла кримський едельвейс. «Нас попередили, — розпов╕да╓ пан╕ Св╕тлана, – що кв╕тку не можна ставити у вазу, оск╕льки вона одразу загине, а потр╕бно тримати ╖╖ на холод╕. Тож, пам’ятаю, ми т╕льки й б╕гали до холодильника, щоб подивитися на не╖. ╤ так мен╕ захот╕лося зберегти ╖╖, що пот╕м я едельвейс засушила ╕ зробила сво╓ перше панно – кв╕тка на оксамитовому папер╕ серед в╕холи ср╕бних ниток. Саме цей кримський едельвейс надихнув мене на подальшу роботу». А справжн╕ ср╕бн╕ нитки, придбан╕ ще до революц╕╖ бабусею ╕ залишен╕ у спадок мамою, клалися на оксамит руками майстрин╕, н╕би за вел╕нням тонких св╕т╕в, перетворюючись у чар╕вн╕ руни: на творч╕сть, на рад╕сть, на замилування, на витончену красу. Св╕тлана Антон╕вна не на жарт захопилася флористикою, вона створю╓ з др╕бнесеньких кв╕точок, з пелюсток, з кори дерев, з пташиних п╕р’╖нок картини ф╕лософського, пол╕тичного та л╕ричного характеру. ╥╖ флористика особлива – це поетична оратор╕я природ╕ ╕ флористична в╕зуал╕зац╕я поез╕╖, злит╕ во╓дино, це надприродн╕ чари земного буття, це витончена душа майстрин╕.
Засушена стеблинка грицика, к╕лька шматочк╕в кори, крильця зелено╖ мушки, пушинка з п╕дшерстку папужки ╕ — «М╕сяць яснесенький пром╕нь тихесенький / кинув на нас. / Спи ж ти, малесенький, / П╕зн╕й бо час» (Леся Укра╖нка).
Засушене суцв╕ття банально╖ кашки, к╕лька шматочк╕в кори, пташин╕ пушинки — ╕ «Есть некий час в ночи всемирного молчанья / и в оный миг явлений и чудес / Живая колесница мирозданья / Открыто катится в святилище небес» (Ф. Тютчев).
П╕р’╖нка з хвоста хвилястого папужки, його ж пушинка, шматочок кори у вигляд╕ кримського п╕вострова, який потрапив п╕д ноги Св╕тлан╕ Антон╕вн╕ в Алупц╕, буквально пилинки в╕д ср╕бних ниточок – ╕ п╕д ку╖ндж╕вською аурою «Уж звезды светлые взошли / и тяготеющий над нами / Тяжелый свод приподняли / Своими влажными главами» (Ф. Тютчев).
У доробку майстрин╕ понад 75 панно, котр╕ в╕зуал╕зують поетичн╕ образи, створен╕ Б. Пастернаком, О. Мандельштамом, К. Бальмонтом, А. Ахматовою, О. Вертинським, ╤. Бун╕ним, Л. Укра╖нкою, А. Кримським, Г. Св╕тличною та ╕ншими авторами, що зворушили розум ╕ серце пан╕ Св╕тлани. Проведено 15 персональних виставок, творч╕сть Св╕тлани Антон╕вни Чолки високо оц╕нили видатн╕ д╕яч╕ мистецтва сучасност╕. ╤ноземц╕ дорого оц╕нили ╖╖ роботи, хот╕ли придбати, та чи можна продати свою душу!
Св╕тлана Антон╕вна до чого б не доторкнулася, все перетворю╓ в поез╕ю. Вона колекц╕ону╓ шал╕, монети, рукавички, орнаменти, книги… ╤ кожен ╖╖ експонат ма╓ дивовижну ╕стор╕ю, глибоку ф╕лософ╕ю, маг╕чну красу, велику ц╕нн╕сть.
Пан╕ Св╕тлана ма╓ власну б╕бл╕отеку, яка нал╕чу╓ б╕льше трьох тисяч книг. Любить вона читати та перечитувати твори з ол╕вцем, особливо т╕, як╕ на не╖ справили враження. «Щаслива, — каже Св╕тлана Антон╕вна, — що настав час, коли можна прочитати те, про що ще зовс╕м недавно не можна було нав╕ть мр╕яти!» Вона обов’язково перечиту╓ вс╕ найкращ╕ новинки л╕тератури, захоплю╓ться творами Мар╕╖ Мат╕ос, Василя Шкляра, зараз чита╓ «В╕чника» Мирослава Дочинця… А зовс╕м недавно Св╕тлана Антон╕вна в╕дкрила для себе ц╕лком ╕ншого, далекого в╕д усталеного сприйняття Г╕ де Мопассана, прочитавши його тв╕р «На вод╕»: «Це найглибша ╕ найпрониклив╕ша його р╕ч, це просто дивовижний, це найкращий його тв╕р, я прожила майже в╕к ╕ т╕льки зараз в╕дкрила для себе Мопассана!» ╤ розум╕╓ш, коли чита╓ш пом╕чену ╖╖ ол╕вчиком фразу: «Впрочем, все, что я сказал о толпе, следует отнести к обществу в целом, и тот, кто хочет сохранить самостоятельность мышления, свободу суждений, хочет взирать на жизнь, человечество и мир как независимый наблюдатель, не скованный ни ходячими мнениями, ни предрассудками, ни религиозными догмами, а следовательно, без страха, тот должен, не задумываясь, порвать светские связи, ибо человеческая глупость столь заразительна, что, общаясь с ближними своими, слушая их, глядя на них, зажатый в кольце их взглядов, идей, суеверий, традиций, предубеждений, он невольно перенимает их обычаи, законы, их мораль – верх лицемерия и трусости».
Св╕тлана Антон╕вна ╕з захопленням розпов╕да╓ про демонстрац╕ю в к╕нотеатр╕ «Спартак» оскароносного ф╕льму «Артист», а мен╕ на думку спав оскароносний — «П╕вн╕ч у Париж╕», де письменник був однаково «сво╖м» у ср╕бному, золотому в╕ц╕, в сучасност╕, просто в╕н був, як ╕ вс╕ митц╕, налаштований на хвилю тонких св╕т╕в. Отак ╕ Св╕тлана Антон╕вна Чолка…

Ольга Б╤ЛЯЧЕНКО,
театрознавець
м. С╕мферополь

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 23.03.2012 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10064

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков