Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2788)
З потоку життя (5915)
Душі криниця (3315)
Українці мої... (1431)
Резонанс (1445)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1629)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
╤СТОР╤Я ФЕОДОС╤ЙСЬКО╥ «ПРОСВ╤ТИ» (1989-2012)
В 1994 роц╕ головою Феодос╕йсько╖ "Просв╕ти" обрали З. М. Багатову.


БЕЛЬГ╤Я В СТЕПАХ УКРА╥НИ
Перш╕ бельг╕йськ╕ п╕дпри╓мства з’явилися на територ╕╖ Укра╖ни у 1880-т╕ роки.


СМОЛЕНСЬКА КАТАСТРОФА: ПОЛЬСЬКА КОМ╤С╤Я ЗНАЙШЛА СЛ╤ДИ ВИБУХ╤ВКИ
За ╕нформац╕╓ю п╕дком╕с╕╖, завершено вивчення доказ╕в, що стосуються виявлення вибухових...


Оксана К╕сь, ╕сторик, автор досл╕дження про укра╖нок – пол╕тв'язн╕в ГУЛАГу: У ТАБОРАХ РОЛЬ СВЯЩЕНИКА БРАЛИ НА СЕБЕ Ж╤НКИ, НА ЩО В НОРМАЛЬНИХ УМОВАХ У ЖОДН╤Й ЦЕРКВ╤ НЕ МАЛИ Б ШАНСУ
Вистояли ╕ вижили т╕, хто мав незламну волю, хто чинив спротив гнобителям, хоча б др╕бний ╕...


Гульнара Бек╕рова, ╕сторик, кандидат пол╕тичних наук: ДЕПОРТАЦ╤Ю КРИМСЬКИХ ТАТАР У 1944 РОЦ╤ МОЖНА ПОР╤ВНЯТИ З╤ ЗНИЩЕННЯМ РОС╤╢Ю КРИМСЬКОГО ХАНСТВА
18 травня 1944 року - траг╕чний день в ╕стор╕╖ кримських татар. Пам'ять про нього завжди буде...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 16.03.2012 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#11 за 16.03.2012
СЕВАСТОПОЛЬ — М╤СТО УКРА╥НСЬКО╥ СЛАВИ ╤ ТРАГЕД╤╥
Олесь Козуля

╤стор╕я ╕ сучасн╕сть

(Продовження.
Початок у № 1-10)

ЗМАГАННЯ ЗА ЧОРНОМОРСЬКИЙ ФЛОТ

Повернемося до под╕й у Севастопол╕ 1918 року.
Н╕мц╕, як╕ сп╕впрацювали з Укра╖нською Народною Республ╕кою (УНР), уже починали розум╕ти, що чинна в Укра╖н╕ влада не зможе виконати т╕ поставки, про як╕ була домовлен╕сть м╕ж Н╕меччиною, Австр╕╓ю, з одного боку, ╕ УНР — з ╕ншого. У к╕нц╕ кв╕тня 1918 року була проголошена Укра╖нська держава. Гетьманом вс╕╓╖ Укра╖ни був обраний Павло Скоропадський.
«У той же день, о 16.00, дов╕давшись по телеграфу про створення Укра╖нсько╖ Гетьмансько╖ держави, Чорноморський флот, щоб не бути захопленим н╕мцями, п╕дняв укра╖нськ╕ прапори», адм╕рал Сабл╕н ╕ його штаб присягнули на в╕рн╕сть Укра╖н╕.
Вступивши у Севастополь, н╕мецьк╕ в╕йська не зачепили флот, оск╕льки це був флот союзно╖ держави. У той же час Рос╕я робить все, щоб не в╕ддати флот Укра╖н╕. Краще знищити, — але не в╕ддати! Б╕льшовицький уряд РСФСР ще ран╕ше прямою телеграмою зобов’язав адм╕рала Сабл╕на в╕дправити флот у Новорос╕йськ. Сабл╕н в╕дмовився. Менша частина корабл╕в п╕д червоними прапорами самов╕льно тод╕ покинула Севастополь ╕ перебазувалася до Новорос╕йська.
В Укра╖ну особисто Лен╕ним ╕ Троцьким направляються диверс╕йн╕ групи, л╕в╕ есери, анарх╕сти ╕, само собою, б╕льшовики для орган╕зац╕╖ всередин╕ суверенно╖ держави збройного повстання проти ╕снуючо╖ законно╖ влади. На п╕вдн╕ нашо╖ кра╖ни цим займа╓ться балт╕йський матрос Дибенко. А корабл╕, як╕ стоять на Новорос╕йському рейд╕, приречен╕ на загибель.
Хто з людей середнього покол╕ння не вивчав у шк╕льному курс╕ укра╖нсько╖ л╕тератури вигаданий тв╕р Олександра Корн╕йчука «Загибель ескадри». З цього тексту люди д╕знавалися про те, як 1918 року в Севастопол╕ укра╖нськ╕ нац╕онал╕сти н╕бито намагалися в╕ддати Чорноморський флот н╕мцям, а «геро╖чн╕» б╕льшовики того не допустили, затопивши в╕йськов╕ корабл╕ в мор╕ коло порту Новорос╕йськ на узбережж╕ Кавказу.
Головним геро╓м радянсько╖ п’╓си ╓ незламний ком╕сар Оксана, яка нав╕ть в╕дчайдушних матрос╕в присмиряла. В одному з радянських пос╕бник╕в для вчителя говорилося: «За принципов╕сть ╕ доброзичлив╕сть, риси справжнього б╕льшовика, Оксана користу╓ться великим авторитетом ╕ любов’ю в моряк╕в ескадри. В ╖╖ особ╕ в╕тають «вс╕х революц╕йних ж╕нок» знаменит╕ кочегари Фрегат ╕ Паллада... Зовс╕м невипадкове таке ставлення до ц╕╓╖ ж╕нки, адже вона — представниця народних ╕нтерес╕в, уособлення революц╕йного духу, б╕льшовицько╖ витримки». ╤ дал╕: «Вона, як ╕ весь ком╕тет, не зна╓ виходу ╕з скрутного становища. ╥й також, як ╕ вс╕м, неймов╕рним зда╓ться запропонований Москвою зах╕д — топити бойов╕ корабл╕, щоб ╖х не захопили н╕мц╕. Але ж вона вм╕╓ п╕дпорядковувати сво╖ емоц╕╖ ╕ д╕╖ парт╕йн╕й дисципл╕н╕ й готова виконати наказ парт╕╖. Революц╕йна витримка, парт╕йна дисципл╕на ╕ орган╕зован╕сть — ось як╕ риси характеризують Оксану».
А як насправд╕ розгорталися под╕╖? Лен╕н, Троцький та ╕же з ними пан╕чно боялися, що Чорноморський флот стане власн╕стю молодо╖ Укра╖нсько╖ держави, а зовс╕м не того, що в╕н потрапить до рук н╕мц╕в.
10-11 червня 1918 року в Новорос╕йську проходять збори делегат╕в в╕д корабл╕в. Поставлено питання про ╖хн╓ затоплення. Представники м╕сцевих рад з Кубан╕ ╕ Чорномор’я (укра╖нц╕-переселенц╕) переконують зберегти корабл╕: як-не-як минув м╕сяць, а флот у Севастопол╕ н╕мц╕ не зачепили. Б╕льшовики, махаючи телеграфним п╕дтвердженням Лен╕на з вимогою затопити флот негайно, домагаються свого. Дискутували-дискутували делегати й вир╕шили провести референдум 17 червня серед ус╕х ек╕паж╕в, на якому ухвалили р╕шення. Референдум виявив: т╕льки четверта частина делегат╕в ╕ матрос╕в за затоплення.
Чорноморцям ╕ кубанцям удалося все-таки переконати ек╕паж╕ л╕нкора «Воля» ╕ ще дек╕лькох корабл╕в не топити ╖х. ╤ п╕днявши укра╖нськ╕ прапори, л╕нкор «Воля», дек╕лька м╕ноносц╕в ╕ допом╕жний крейсер покинули Новорос╕йськ, узявши курс до Севастополя.
Увечер╕ того ж дня (17 червня) був потоплений «Громкий» — команда в╕дкрила к╕нгстони, перес╕вши у шлюпки, — ╕ корабель затонув. Наступного дня так само гине л╕нкор «Свободная Россия» ╕ затоплюються м╕ноносц╕, ще через день — затоплю╓ться есм╕нець «Керчь».
Був реальний прототип образу б╕льшовички Оксани з п’╓си «Загибель ескадри». У лист╕ до учн╕в ╕ вчител╕в середньо╖ школи роб╕тничо╖ молод╕ м. Кривого Рогу Корн╕йчук писав: «Мен╕ розпов╕ли, що вчителька-комун╕стка була одним з кер╕вник╕в б╕льшовицько╖ орган╕зац╕╖ у Севастопол╕. Вона загинула в╕д рук б╕логвард╕йц╕в. На жаль, н╕хто мен╕ б╕льше про не╖ не м╕г розпов╕сти. Я створив образ Оксани, щоб хоч якоюсь м╕рою показати велич душ╕ безстрашних революц╕онерок-комун╕сток, як╕ боролися за Радянську владу в найскладн╕ших умовах. ╤ хоч ╖╖ справжн╓ ╕м’я не збереглося у пам’ят╕ тих, хто мен╕ розпов╕дав, вона житиме як Оксана. А не збереглося тому, що у вир╕ боротьби вчителька ╕ ╖╖ друз╕-ком╕тетчики ус╕ загинули». П╕зн╕ше ╕м’я ╕ пр╕звище б╕льшовички стало в╕домим. В ╕ншому лист╕ драматург пов╕домляв: «В основу образу Оксани я взяв бойову революц╕онерку-комун╕стку т. Островську Н.». Звичайно, вона не була укра╖нкою.
Корабл╕, як╕ покинули Новорос╕йськ п╕д укра╖нським прапором, повернулися до Севастополя. На флот╕ розпочалася звичайна навчальна робота. В╕дновлювалися ╕ формувалися ек╕паж╕, набагато пол╕пшилося постачання: Укра╖нська держава була тод╕ «оазисом серед голоду ╕ кров╕», флот ставав профес╕йним: зв╕льнялися оф╕цери, як╕ не мали осв╕ти за спец╕альн╕стю ╕ були висунут╕ революц╕╓ю. Був л╕кв╕дований ╕нститут ком╕сар╕в, заснований Тимчасовим урядом.
Але Укра╖нська держава ╕ ╖╖ Чорноморський флот про╕снували недовго. У середин╕ листопада 1918 року в╕йськово-морськ╕ корабл╕ Антанти, як ╕ в 1854 роц╕, ув╕йшли в Чорне море. Союзники заволод╕ли Новорос╕йськом, а 24 листопада — Севастополем. Укра╖нський в╕йськово-морський флот, розвалений аг╕тац╕╓ю ем╕сар╕в-б╕льшовик╕в ╕ Директор╕╖, не зм╕г протид╕яти й був захоплений.
У 1919 роц╕ перед натиском рос╕йсько╖ б╕льшовицько╖ арм╕╖ в╕йська Антанти почали евакуац╕ю. Покидаючи Севастополь, ╕нтервенти п╕д╕рвали гармати на фортец╕, машини на бойових кораблях, потопили 11 п╕дводних човн╕в, загинула вся бригада л╕н╕йних корабл╕в, ╕ серед них панцерник «Борець за свободу» (колишн╕й «Потьомк╕н»). В╕н був п╕д╕рваний за наказом командира англ╕йського крейсера «Кал╕псо».
Але б╕льшовики також довго не були в Севастопол╕. ╥х вибив рос╕йський генерал Ден╕к╕н, якого незабаром зам╕нив генерал Врангель.
11 листопада 1920 року п╕сля прориву червоними Перекопу (завдяки р╕шуч╕й п╕дтримц╕ укра╖нських селянських загон╕в Нестора Махна) Врангель в╕ддав наказ про евакуац╕ю Криму. Генерал вир╕шив залишити б╕льшовикам зам╕сть порту й фортец╕ ру╖ни. Все, що не було знищене в Севастопол╕, знищу╓ться вщент.
Покидаючи Крим, Врангель потопив 10 п╕дводних човн╕в, дек╕лька транспорт╕в ╕ сторожовик╕в, були розграбован╕ й частково знищен╕ документи Головного морського штабу ╕ його арх╕в. ╤з собою вив╕в ╕з Севастополя 2 л╕н╕йних корабл╕, 2 крейсери, 10 м╕ноносц╕в, 8 канонерських човн╕в, 4 п╕дводн╕ човни, 12 тральщик╕в, 16 допом╕жних корабл╕в, 103 десантних ╕ торгових суден.
Усього Врангель присво╖в 157 корабл╕в колишнього Укра╖нського флоту (в╕йськово-морського ╕ торговельного).
В╕домий б╕льшовицький ╕ в╕йськовий д╕яч Михайло Фрунзе писав: «...упродовж громадянсько╖ в╕йни на долю Чорноморського флоту випали важк╕ удари. В результат╕ ╖х ми втратили велику частину його матер╕ального складу. Втратили величезну к╕льк╕сть досв╕дчених ╕ профес╕йних командир╕в.., загубили ц╕лий ряд морських баз, загубили основне ядро флоту ╕ рядового складу. Все це в сум╕ означа╓, що флоту в нас нема╓».
Звичайно, знищуючи Укра╖нську державу, б╕логвард╕йська Рос╕я знищувала ╕ ╖╖ флот. Б╕льшовицька Москва п╕шла ще дал╕, вир╕шивши знищити якомога б╕льше людей. У довгому перел╕ку злочин╕в б╕льшовицького режиму, зроблених п╕д час громадянсько╖ в╕йни, кримська трагед╕я пос╕да╓ особливе м╕сце.
П╕сля евакуац╕╖ арм╕╖ Врангеля восени 1920 року у Криму залишалися тисяч╕ оф╕цер╕в ╕ солдат╕в Б╕ло╖ арм╕╖, цив╕льних ╕ в╕йськових чиновник╕в, б╕женц╕в, що не зум╕ли чи не захот╕ли залишити кра╖ну. Ус╕ ц╕ люди були приречен╕ на розправу, тому що, на думку радянського кер╕вництва, уособлювали собою джерело потенц╕йно╖ загрози.
В╕дразу ж п╕сля захоплення п╕вострова в╕йськами П╕вденного фронту в Криму почалася кривава б╕йня. Спочатку винищування «буржуаз╕╖» мало переважно стих╕йний характер. Вступ частин Червоно╖ арм╕╖ ознаменувався масовими вбивствами поранених, залишених Врангелем п╕д захистом М╕жнародного Червоного Хреста. Нещасних витягували ╕з л╕карняних л╕жок у дв╕р ╕ там убивали. Медичний персонал, який намагався перешкодити злочинам, знищувався одночасно з пац╕╓нтами.
Кр╕м кривавих розправ, значно поширилось серед червоноарм╕йц╕в ╕ матрос╕в пограбування ж╕нок та осель. Кожний матрос мав по 4-5 коханок, головним чином ╕з дружин розстр╕ляних та оф╕цер╕в, як╕ ем╕грували. Якщо ж╕нка в╕дмовлялася ставати ╕грашкою — ╖╖ розстр╕лювали. «Матроси, п’ян╕ й осатан╕л╕ в╕д кров╕, — розпов╕дав один з очевидц╕в тих под╕й, — увечер╕, п╕д час орг╕й, у котрих мимовол╕ брали участь сестри милосердя, дружини заарештованих та дружини оф╕цер╕в, як╕ ви╖хали, а також заручниц╕, — брали список ╕ ставили хрест проти пр╕звищ, як╕ ╖м не подобалися. «Хрестики» уноч╕ розстр╕лювалися».

(Продовження в наступному номер╕)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 16.03.2012 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10060

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков